Постанова

від 18.07.2012 по справі 31/69пн

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.07.2012 р. справа №31/69пн

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Азарової З.П. суддівГези Т.Д., Мартюхіної Н.О. При секретарі судового засідання: Куляс Т.Ю. За участю представників сторін: від позивача: Сердюк А.І. -директор відповідно до виписки ЄДР №093179 від відповідача 1:Чесноков В.Н. -представник за довіреністю № ВРМ434028 від 27.07.2011р. від відповідача 2: Чесноков В.Н. -представник за довіреністю № 01/12-1 від 01.12.2010р. від третьої особи: не з'явився Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торезький механічний завод", м. Торез Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 22 червня 2011р. у справі№31/69пн (суддя: Ушенко Л.В.) за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Торезький механічний завод" м. Торез Донецької області до відповідача 1: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4, м. Торез Донецької області до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Антрацит -Регіон" м. Торез Донецької області за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації" м. Торез Донецької області проусунення перешкод у користуванні майном

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 22.06.2011р. по справі № 31/69пн (суддя Ушенко Л.В.) відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торезький механічний завод" м. Торез Донецької області до відповідачів: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4, м. Торез Донецької області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Антрацит -Регіон" м. Торез Донецької області про усунення перешкод у користуванні комплексом нерухомого майна, яке розташоване в м. Торезі Донецької області по АДРЕСА_1 шляхом видачі судом відповідного наказу держвиконавцю. В іншій частині позову провадження у справі припинено по п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду мотивоване тим, що власником спірного майна є ТОВ "Антрацит-Регіон", право власності якого оформлено в установленому порядку і підтверджується відповідними правоустановчими документами. Приватний підприємець ОСОБА_4 м.Торез не є власником або особою, яка утримує, володіє чи користується майном, відносно якого позивач стверджує, що він чинить йому перешкоди в користуванні майном. Позивач невірно визначився щодо предмету позову та обставин і правових підстав в його обґрунтування, що призвело до невірно обраного способу захисту права, яке позивач вважає порушеним з боку відповідачів.

В частині припинення провадження у справі, рішення суду мотивоване тим, що документом за №24522810 про реєстрацію права власності за приватним підприємцем ОСОБА_4, є фактично витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, видане Торезьким бюро технічної інвентаризації 08.10.2008. за реєстраційним № 24522810. Зазначений витяг втратив чинність 03.03.2011р., про що наявна відмітка на ньому про "погашення" документу в зв'язку з видачею свідоцтва про право власності. В зв'язку з цим суд дійшов до висновку про відсутність в цій частині предмету спору.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою про його скасування, оскільки вважає, що воно прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Скаржник наполягає на тому, що господарським судом не надано належної оцінки всім доказам, наявним в матеріалах справи, та стверджує, що договір купівлі-продажу комплексу нерухомого майна між ТОВ "ТМЗ" та ОСОБА_4 рішенням господарського суду Донецької області від 23.06.10р. у справі № 12/75пд, яке залишено без змін Постановою Вищого господарського суду України від 20.01.11р., визнано недійсним.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.09.2011р. рішення господарського суду Донецької області від 22.06.2011р. по справі № 31/69пн залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.12.2011р. по справі №31/69пн постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.09.2011р. скасовано, справу передано на новий розгляд до Донецького апеляційного господарського суду.

Підставою для її скасування стало недослідження судом апеляційної інстанції питання щодо скасування рішення третейського суду, яким встановлено право власності на спірне майно, а також питання про розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торезький механічний завод" у справі № 28/29-62 на вказане рішення. Крім того, під час нового розгляду, рекомендовано з'ясувати питання, ким виступав у спірних правовідносинах ОСОБА_4: як фізична особа, чи як суб'єкт підприємницької діяльності, і в залежності від цього визначитись із підвідомчістю даного спору.

Донецький апеляційний господарський суд при новому розгляді апеляційної скарги постановою 08.02.2012р. залишив її без задоволення, а рішення господарського суду від 22.06.2011р. без змін.

Вищий господарський суд постановою від 28.05.2012р. знову скасував зазначену постанову та передав справу на новий розгляд до Донецького апеляційного господарського суду. При чому зазначив, що апеляційний суд помилково послався на пункт 1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 за № 18, у тому числі і шостий абзац, оскільки він стосується питання залучення до участі у справі іншого відповідача або заміни неналежного відповідача, яке врегульовано статтею 24 Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд підчас розгляду апеляційної скарги, з врахуванням предмету спору, не з'ясував питання його підвідомчості (в порядку господарського чи цивільного судочинства).

Після надходження справи з Вищого господарського суду України Донецький апеляційний господарський суд ухвалою від 19.06.2012р. прийняв її до свого провадження.

Через канцелярію суду представником позивача було подано клопотання про прийняття заходів по забезпеченню позову до розгляду апеляційної скарги, шляхом заборони відповідачу 1 та відповідачу 2 здійснювати вчинки, направлені на будь-які дії (продати, обміняти, здати в оренду, демонтувати, передати в заставу, подарувати та інше) з нерухомістю ТОВ "ТМЗ", а саме: цех товарів народного вжитку, загальною площею 3852,0 кв.м., вартістю 556 800 грн.; будівля насосної загальною площею 151,9 кв.м., вартістю 41 780 грн.; будівля гаражу заводського, загальною площею 139,7 кв.м., вартістю 143 559 грн.; гараж директорський, загальною площею 34,1 кв.м., вартістю 2 000 грн.; будівля термоінструментальної ділянки, загальною площею 1 323,9 кв.м., вартістю 228 641 грн.; будівля гаражу критого для обслуговування, загальною площею 228,8 кв.м., вартістю 17 602 грн.; будівля "диспетчерська", загальною площею 39,1 кв.м., вартістю 10 000 грн.; будівля складу, загальною площею 76,6 кв.м., вартістю 4 850 грн.

Розглянувши вказане клопотання судова колегія апеляційної інстанції дійшла до висновку про відмову у його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України), господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

В ст. 67 ГПК України зазначено, що позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" встановлено, що відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів.

Скаржником не надано жодних доказів або належного правового обґрунтування в підтвердження необхідності вжиття заходів забезпечення позову. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є усунення перешкод у користуванні комплексом нерухомого майна, яке розташоване в м. Торезі Донецької області по АДРЕСА_1: гаражу директорського площею 34,1 кв.м.; цеху товарів народного споживання 4369,3 кв.м.; будівлю диспетчерської площею 27,7 кв.м.; будівлю складу площею 57,6 кв.м.; будівлю гаражу критого для обслуговування площею 270,2 кв.м.; будівлю гаражу заводського площею 127,5 кв.м.; будівлю насосної станції площею 188,6 кв.м.; будівлю термоінструментальної ділянки площею 1447 кв.м.; складу готової продукції площею 480 кв.м.; адміністративної будівлі площею 340 кв.м. У клопотанні про забезпечення позову апелянтом зазначено майно: цех товарів народного вжитку, загальною площею 3852,0 кв.м.,; будівля насосної загальною площею 151,9 кв.м.,; будівля гаражу заводського, загальною площею 139,7 кв.м.; гараж директорський, загальною площею 34,1 кв.м.; будівля термоінструментальної ділянки, загальною площею 1 323,9 кв.м.; будівля гаражу критого для обслуговування, загальною площею 228,8 кв.м.; будівля "диспетчерська", загальною площею 39,1 кв.м.; будівля складу, загальною площею 76,6 кв.м. Тобто, скаржник просить заборонити відповідачам вчиняти будь-які дії з іншим майном.

У судовому засіданні 18.07.2012р. представником позивача було заявлено усне клопотання про вихід судом за межі позовних вимог для захисту його прав і законних інтересів. Вказане клопотання залишено судом без задоволення, оскільки відповідно до п. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України саме господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. З матеріалів справи вбачається, що при прийнятті рішення господарський суд відмовив у задоволенні клопотання про вихід за межі позовних вимог.

Згідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд розглядає справу за наявними в ній доказами, він не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. З аналізу наведеного вбачається, що суд апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги не може вийти за межі позовних вимог та перевіряє рішення у повному обсязі. При цьому, слід зауважити, що клопотання заінтересованої сторони про вихід за межі позовних вимог повинно бути викладене письмово. В даному випадку, клопотання було заявлено представником скаржника(позивача) усно, з посиланням, що таке клопотання у письмовому вигляді було заявлено до суду першої інстанції. До того ж, вихід за межі позовних вимог означає лише збільшення кількісного показника розміру заявленої позивачем вимоги, однак апелянтом заявлено вимоги, які не були предметом розгляду у суді першої інстанції і судова колегія не вправі змінювати предмет позову та розглядати позовні вимоги, які не були заявлені позивачем. Частина четверта статті 22 ГПК визначає зміну підстави або предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог виключно як право, а не обов'язок позивача. Пунктом 2 статті 83 ГПК передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог (за наявності передбачених цією нормою умов, і про це є клопотання заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення.

Під час нового розгляду апеляційної скарги представник відповідачів зазначив, що вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, а тому таким, що не підлягає скасуванню. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду -без змін.

Третя особа у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилась, причин неявки суду не повідомила. Про час та місце розгляду справи сторони були попереджені належним чином.

Приймаючи до уваги те, що третя особа не використала наданого законом права на участь своїх представників в судовому засіданні по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розглядати справу за відсутності вказаних представників, оскільки наявних матеріалів достатньо для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи та прийняття обґрунтованого рішення.

Відповідно до ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Таким чином, на виконання вказівок Вищого господарського суду України, викладених у постановах від 19.12.2011р. та від 28.05.2012р., судова колегія встановила наступне.

02.06.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торезький механічний завод" (продавець) та фізичною особою ОСОБА_4 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу комплексу нерухомого майна загальною площею 6522,2 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та складалось із:

- будівлі цеху товарів народного споживання площею 4369,3 кв.м.;

- будівлі цеху термоінструментальної дільниці площею 1447,2 кв.м.;

- будівлі насосної станції загальною площею 188,6 кв.м.;

- будівлі диспетчерської загальною площею 27,7 кв.м.;

- будівлі гаражу директорського площею 34,1 кв.м.;

- будівлі складу площею 57,6 кв.м.;

- будівлі гаражу заводського площею 127,5 кв.м.;

- будівлі гаражу критого площею 270,2 кв.м.

Рішенням постійно діючого Третейського суду при асоціації "Східноукраїнська спілка адвокатів та юристів "Правове сприяння" від 10.09.2008р. у справі № 020/08 ( а.с. 51-55) було визнано за фізичною особою Давидіч Валерієм Петровичем право власності на комплекс нежилих будівель, що складається з гаражу директорського площею 34,1 кв.м.; цеху товарів народного споживання 4369,3 кв.м.; будівлю диспетчерської площею 27,7 кв.м.; будівлю складу площею 57,6 кв.м.; будівлю гаражу критого для обслуговування площею 270,2 кв.м.; будівлю гаражу заводського площею 127,5 кв.м.; будівлю насосної станції площею 188,6 кв.м.; будівлю термоінструментальної ділянки площею 1447,2 кв.м., всього заг. площею 6522,2 кв.м., розташовані по АДРЕСА_1; зобов'язано КП БТІ м. Тореза зареєструвати за ОСОБА_4 право власності на дане нерухоме майно.

На виконання вказаного рішення Ворошиловським районним судом м.Донецька був виданий виконавчий лист і згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 08.10.2008р. Серія ССМ № 392501 (а.с. 58) вищевказане нерухоме майно було зареєстроване за фізичною особою ОСОБА_4

В подальшому, вищезазначеною особою спірне майно було внесено до статутного капіталу ТОВ „Антрацит-Регіон", що підтверджується рішенням загальних зборів учасників, оформленим протоколом від 08.12.2010р., та внесені відповідні зміни до статуту товариства ( а.с. 59-62 т.1).

Отже, внесення спірного майна до статутного фонду другого відповідача було здійснено фізичною особою ОСОБА_4 на підставі Закону України "Про господарські товариства".

Відповідно до приписів ст. 3 Закону України "Про господарські товариства" засновниками (учасниками) товариства можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни, крім випадків, передбачених законодавчими актами України. Фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності в процесі здійснення підприємницької діяльності не можуть виступати засновниками або учасниками господарських товариств, саме як приватні підприємці. Таким чином, Давидіч Валерій Петрович, саме у спірних правовідносинах виступав як фізична особа.

Виконавчий комітет Торезької міської ради рішенням від 16.02.2011р. №53 оформив право власності вказаним товариством на комплекс нежитлових будівель по АДРЕСА_1 заг. площею 6522 кв.м. Листом БТІ м. Тореза від 13.05.2011р. № 395 підтверджено право власності на зазначене майно на підставі свідоцтва про право власності від 03.03.2011р. Серія САЕ № 275014, виданого виконавчим комітетом Торезької міської ради.

Вважаючи, що майно за договором купівлі-продажу відчужено незаконно, до господарського суду Донецької області звернувся Сердюк А.І. з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торезький механічний завод" м. Торез, Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 м. Торез, за участю третіх осіб: 1.ОСОБА_1 м.Донецьк, 2. ОСОБА_2 м.Донецьк, 3.ОСОБА_3. м.Донецьк про визнання недійсною угоди, оформленої 02.06.2008р. договором купівлі-продажу комплексу нерухомого майна загальною площею 6552,2кв.м., розташованого у АДРЕСА_1

Рішенням господарського суду Донецької області від 23.06.2010р. у справі №12/75пд (а.с. 11-13 т.1) позовні вимоги Сердюка А.І. м. Торез були задоволені та визнано недійсною угоду, оформлену договором купівлі-продажу комплексу нерухомого майна загальною площею 6552,2кв.м., розташованого у м.Торезі Донецької області по вул.Широка та укладену 02.06.08р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торезький механічний завод" та ОСОБА_4

З врахуванням вказаного рішення Товариство з обмеженою відповідальністю "Торезький механічний завод", м.Торез звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до відповідачів: 1.Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4, м.Торез; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Антрацит-Регіон" м.Донецьк, третя особа: Комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації", м.Торез про усунення перешкод у користуванні комплексом нерухомого майна, яке розташоване в м. Торезі Донецької області по АДРЕСА_1: гаражу директорського площею 34,1 кв.м.; цеху товарів народного споживання 4369,3 кв.м.; будівлю диспетчерської площею 27,7 кв.м.; будівлю складу площею 57,6 кв.м.; будівлю гаражу критого для обслуговування площею 270,2 кв.м.; будівлю гаражу заводського площею 127,5 кв.м.; будівлю насосної станції площею 188,6 кв.м.; будівлю термоінструментальної ділянки площею 1447 кв.м.; складу готової продукції площею 480 кв.м.; адміністративної будівлі площею 340 кв.м. шляхом видачі судом відповідного наказу держвиконавцю; визнання недійсним документу від 08.10.2008р. №24522810 про реєстрацію права власності на комплекс нерухомого майна, виданого Торезьким БТІ на ім'я приватного підприємця ОСОБА_4

В задоволенні вказаного позову в частині усунення перешкод в користуванні майном судом відмовлено. В іншій частині позову провадження у справі припинено з посиланням на п.1-1 ст. 80 ГПК України.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду у справі № 31/69пн скасуванню не підлягає з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, позивач, звернувся до суду із позовом, зокрема, про усунення перешкод у користуванні комплексом нерухомого майна, яке розташоване в м. Торезі Донецької області по АДРЕСА_1: гаражу директорського площею 34,1 кв.м.; цеху товарів народного споживання 4369,3 кв.м.; будівлю диспетчерської площею 27,7 кв.м.; будівлю складу площею 57,6 кв.м.; будівлю гаражу критого для обслуговування площею 270,2 кв.м.; будівлю гаражу заводського площею 127,5 кв.м.; будівлю насосної станції площею 188,6 кв.м.; будівлю термоінструментальної ділянки площею 1447 кв.м.; складу готової продукції площею 480 кв.м.; адміністративної будівлі площею 340 кв.м. шляхом видачі судом відповідного наказу держвиконавцю .

Зазначені позовні вимоги, позивач обґрунтовує тим, що саме він є власником спірного майна на підставі ст. 216 Цивільного кодексу України та рішення господарського суду Донецької області від 23.06.2010р. по справі 12/75пд, яким визнано недійсним договір купівлі-продажу спірного майна, укладений між ТОВ "Торезький механічний завод" та фізичною особою ОСОБА_4 Скаржник зазначає, що не може користуватись майном, оскільки після прийняття вказаного рішення майно йому не повернуто. Тому він вважає, що відповідачі перешкоджають йому у користуванні майном і заявив позов про припинення цих перешкод шляхом видачі судом наказу державному виконавцю про примусову передачу майна.

Проте, відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів в силу ч.2 ст.16 ЦК України можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Зазначений перелік способів захисту не є вичерпним, однак у разі порушення цивільного права чи інтересу у позивача виникає право на застосування конкретного засобу захисту, який залежить від виду порушення. Тобто, позивач повинен обрати саме такий спосіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу.

Відповідно до ст.391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Тобто, обираючи такий спосіб захисту своїх прав та інтересів особа, яка вважає, що їх право порушено, повинна довести факт належності спірного майна саме їй на праві власності, оскільки, приписи вищенаведеної статті встановлюють, що саме власнику майна надане право вимагати усунення перешкод в користуванні майном.

Звертаючись з позовом про усунення перешкод в користуванні спірним майном, позивач посилається на те, що відповідачі неправомірно користуються його майном та вчиняють дії, спрямовані на пошкодження (переобладнання заводу у шахту) та викрадення майна. Однак, документи, що підтверджують вказані позивачем обставини, а також, безпосередньо, право власності позивача на спірне майно в матеріалах справи відсутні.

Посилання позивача на постанови ОУР Торезького ГО ГУМВД України в Донецькій області від 21.07.2010р., 04.02.2011р. не приймаються до уваги, оскільки вони не можуть бути доказами у перешкоджанні користування майном.

Під час нового розгляду апеляційної скарги Донецьким апеляційним господарським судом встановлено, що договір купівлі-продажу спірного майна, укладений між ТОВ "Торезький механічний завод" та фізичною особою ОСОБА_4 від 02.06.2008р. був визнаний недійсним. Посилаючись на ст. 124 Конституції України, яка передбачає, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України Товариство з обмеженою відповідальністю "Торезький механічний завод" звернулось з позовом. Разом з тим, стаття 115 Господарського процесуального кодексу України також передбачає обов'язковість виконання судових рішень господарського суду, але при вирішенні спору про визнання недійсним договору купівлі-продажу судом не була застосована двостороння реституція і у позивача виникло право на віндикаційний позов.

Проте, в порушення норм ст. 387,388 Цивільного кодексу України, позивач вимагає усунути перешкоди у користуванні майном шляхом видачі судом наказу про передачу майна, що не є тотожнім з віндикаційним позовом, тому судова колегія погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.

Щодо вирішення справи № 28/29-62 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації "Східноукраїнська спілка адвокатів та юристів "Правове сприяння" від 10.09.2008р. по справі № 020/08 за позовом ОСОБА_4, м. Торез Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торезький механічний завод" м. Торез Донецької області про визнання права власності, судовою колегією встановлено наступне.

Ухвалою від 29.08.2011р. у справі №28/29-62 було відмовлено у поновлені пропущеного строку на подання заяви про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації "Східноукраїнська спілка адвокатів та юристів "Правове сприяння" від 10.09.2008р. по справі № 020/08. Залишено без розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торезький механічний завод" м. Торез про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації "Східноукраїнська спілка адвокатів та юристів "Правове сприяння" від 10.09.2008р. по справі № 020/08.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.10.2011р. ухвалу господарського суду Донецької області від 29.08.2011р. у справі № 28/29-62 - скасовано. Відновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Торезький механічний завод" пропущений строк на подання заяви про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації "Східноукраїнська спілка адвокатів та юристів "Правове сприяння" від 10.09.2008р. у справі № 020/08. Матеріали справи № 28/29-62 направлено до господарського суду Донецької області для розгляду заяви по суті.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.01.2012р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.10.2011р. скасовано, а ухвала господарського суду Донецької області від 29.08.2011р. у справі №28/29-62 залишено без змін.

За таких обставин, наявними в матеріалах справи документами підтверджується той факт, що, як на час звернення позивача до господарського суду, так і на момент розгляду даної справи судом першої та апеляційної інстанції, не скасовано право власності ТОВ „Антрацит-Регіон" на спірне майно.

Стосовно підвідомчості даного спору судова колегія зазначає, що з тексту позовної заяви вбачається, що позовні вимоги заявлені саме до приватного підприємця ОСОБА_4 Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_4 є суб'єктом підприємницької діяльності з 24.05.1999р. і його діяльність не припинено. Позивач стверджує, що зазначена особа вчинила перешкоди у користуванні спірним майном шляхом внесення цього майна до статутного капіталу другого відповідача. Проте, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, приватний підприємець ОСОБА_4 на час розгляду справи не є власником або особою, яка утримує, володіє чи користується спірним майном.

В ході розгляду спору було встановлено, що спірне майно ОСОБА_4 придбав з метою використання його у підприємницькій діяльності, але договір купівлі-продажу був укладений не з приватним підприємцем, а з фізичною особою ОСОБА_4 Доказів наявності перешкод у користуванні майном як з боку СПД ОСОБА_4 та і з боку фізичної особи ОСОБА_4 позивачем не надано. Таким чином, ОСОБА_4, під час передачі майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Антрацит -Регіон" виступав як фізична особа. Однак, вказаний факт з врахуванням предмету спору та суб'єктного складу сторін не може підставою для припинення провадження у справі за вимогами про усунення перешкод у користуванні майном.

На думку судової колегії, спір розглянутий господарським судом відповідно до підвідомчості спору як за предметом спору, так і за зазначеним позивачем суб'єктним складом. Проте, позов заявлений з неправильним обранням способу захисту прав та інтересів, тому судом відмовлено в задоволенні позову правомірно.

Щодо вчинення перешкод у користуванні майном з боку ТОВ "Антрацит-Регіон", то судова колегія зазначала вище, що право власності вказаного відповідача не скасовано, факт правомірності передачі майна ОСОБА_4 до статутного капіталу товариства не спростований, рішення зборів товариства не визнано недійсним. У даній справі вказані вимоги не заявлялись, тому і не розглядались. Вони можуть бути підставою для звернення з іншими позовами в установленому порядку.

Враховуючи викладене та недоведеність позивачем своїх вимог, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду по даній справі відповідає чинному законодавству, прийнято з дотриманням норм процесуального права, а мотиви, з яких надана апеляційна скарга не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст.33,43,49,66,67,99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду

П О С Т А Н О В И Л А:

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торезький механічний завод", м. Торез Донецької області про забезпечення позову.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торезький механічний завод", м. Торез Донецької області, на рішення господарського суду Донецької області від 22.06.2011р. у справі № 31/69пн- залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 22.06.2011р. у справі №31/69пн - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у встановленому законодавством порядку протягом 20 днів через Донецький апеляційний господарський суд.

Головуючий З.П.Азарова

Судді Т.Д.Геза

Н.О.Мартюхіна

надр. 8 прим:

1 прим. -у справу; 1 прим. -позивачу

2 прим. -відповідачам; 1 прим. -третій особі

2 прим. -ДАГС; 1 прим. -ГСДО;