Постанова

від 26.07.2012 по справі 50/738

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.2012 № 50/738

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів:

при секретарі судового засідання - Корінної А.О.,

за участю представників (згідно з протоколом судового засідання від 26.07.2012 по справі

№ 50/738):

від заявника (боржника): не з'явилися

ліквідатор:не з'явився

від ДПІ у Подільському районі міста Києва ДПС:не з'явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва ДПС

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.05.2012 та

на постанову Господарського суду міста Києва від 16.04.2010

у справі № 50/738 (суддя: Головатюк Л.Д.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма-Консалтинг»

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ :

Постановою господарського суду міста Києва від 16.04.2010 у справі № 50/738 Товариство з обмеженою відповідальністю «Сігма-Консалтинг» (далі за текстом - ТОВ «Сігма-Консалтинг») визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Варакіна В.В., яку зобов'язано провести ліквідаційну процедуру та надати суду звіт та ліквідаційний баланс на затвердження.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.05.2012 у справі № 50/738 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ «Сігма- Консалтинг» з додатком - реєстром непогашених визнаних судом вимог кредиторів: ФОП Шелупець В.А. з кредиторськими вимогами на суму 70 000 грн.; ДПІ у Подільському районі міста Києва з кредиторськими вимогами на суму 212,40 грн.; ліквідовано банкрута - ТОВ «Сігма-Консалтинг», як юридичну особу в зв'язку з банкрутством; припинено дію мораторію; припинено провадження у справі про банкрутство № 50/738; та інше.

Не погоджуючись з вказаними постановою та ухвалою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Подільському районі міста Києва ДПС (далі за текстом -ДПІ) звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 20.06.2012 № б/н, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 17.05.2012 та постанову господарського суду міста Києва від 16.04.2010 у даній справі про визнання банкрутом, а провадження у даній справі припинити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2012 у справі № 50/738 у складі колегії: головуючий суддя - Доманська М.Л. (доповідач); судді Пантелієнко В.О., Гарник Л.Л. прийнято до розгляду апеляційну скаргу ДПІ та призначено розгляд даної апеляційної скарги на 26.07.2012.

Відзиви на апеляційну скаргу не надходили.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 26.07.2012 представники від заявника (боржника), ліквідатор та ДПІ не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про день і час розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України.

Судова колегія обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників від сторін та ліквідатора, за наявними у справі матеріалами.

Неявка в судове засідання зазначених представників не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі за текстом - Закон) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України (далі за текстом - ГПК України), іншими законодавчими актами України.

Частиною 2 статті 4-1 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Згідно ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З матеріалів даної справи вбачається, що 09.11.2009 ліквідатор ТОВ «Сігма-Консалтинг» звернувся до суду першої інстанції із заявою про порушення справи про банкрутство на підставі ст. 51 Закону у зв'язку із наявністю, як вказує боржник, безспірних кредиторських вимог на суму 70 000,00 грн., що перевищує розмір трьохсот мінімальних заробітних плат, та не задоволені ним протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

До вказаної заяви додані, крім іншого протокол засідання загальних зборів учасників ТОВ «Сігма-Консалтинг» від 02.09.2009, фінансовий звіт ТОВ «Сігма-Консалтинг», аудиторський висновок ТОВ «Сігма-Консалтинг» від 21.09.2009 № 84, Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб від 16.09.2009 № 986271 (а.с. 36), оголошення про відкриття ліквідаційної процедури, опубліковане в газеті «Урядовий кур'єр» від 12.09.2009 № 167. Крім того, матеріали справи містять аудиторський висновок по окремим питанням фінансової звітності ТОВ «Сігма-Консалтинг» від 20.11.2009.

Визнаючи ТОВ "Сігма-Консалтинг" банкрутом в порядку ст. 51 Закону, господарський суд м. Києва в своїй постанові виходив з того, що фінансовий стан боржника характеризується неплатоспроможністю, кредиторська заборгованість складає 70 000,00 грн. та не може бути погашена внаслідок недостатності майнових активів боржника.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 51 Закону, якщо вартості майна боржника -юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Частиною 1 статті 104 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) встановлено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам -правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

За ч. 4 ст. 105 ЦК України комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 110 ЦК України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

За ч. 1 ст. 111 ЦК України передбачено, що ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Частиною 1 статті 59 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) зазначено, що припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду.

Відповідно до ч. 8 ст. 59 ГК України оголошення про реорганізацію чи ліквідацію господарської організації або припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця протягом десяти робочих днів з дня внесення відповідного запису до зазначеного реєстру підлягає опублікуванню у виданні спеціально уповноваженого органу з питань державної реєстрації, в якому зазначаються відомості з єдиного державного реєстру.

Відповідно до ст. 60 Господарського кодексу України, ліквідація суб'єкта господарювання здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (власниками) майна суб'єкта господарювання чи його (їх) представниками (органами), або іншим органом, визначеним законом, якщо інший порядок її утворення не передбачений цим Кодексом. Ліквідацію суб'єкта господарювання може бути також покладено на орган управління суб'єкта, що ліквідується. Орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію. Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а наявних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки. Одночасно ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта господарювання. Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку з обов'язковою перевіркою органом державної податкової служби, у якому перебуває на обліку суб'єкт господарювання.

Отже, враховуючи вищезазначені вимоги закону, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 51 Закону є: оцінка вартості наявного майна боржника, публікація оголошення згідно з вимогами статті 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства та складання проміжного ліквідаційного балансу. Крім того, звернення до суду з такою заявою можливо лише після закінчення строку, передбаченого статтею 105 ЦК України. (З такими висновками погодився Верховний Суд України в постанові № 08/172 від 10.06.2008 у справі №15/682-б)

Статтею 22 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" передбачено перелік інформації, що підлягає обов'язковому опублікуванню в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації, в даний перелік включена інформація про прийняття засновниками (учасниками) або уповноваженим ними органом рішення щодо припинення юридичної особи.

Відповідно до вимог ст. 1 вказаного закону, спеціалізований друкований засіб масової інформації - видання спеціально уповноваженого органу з питань державної реєстрації, в якому відповідно до цього Закону публікуються відомості з Єдиного державного реєстру.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що тільки після оцінки вартості наявного майна боржника, в порядку ст.60 ГК України, публікації оголошення в порядку ст. 105 ЦК України для виявлення кредиторів, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства та складання проміжного ліквідаційного балансу можливе з'ясувати питання про недостатність вартості майна боржника для задоволення вимог кредиторів, та звернення до господарського суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 51 Закону, яка передбачає спрощену процедуру банкрутства, можливе лише після закінчення строку, який передбачений ст. 105 ЦК України.

У вищевказаній заяві про визнання боржника банкрутом від 09.11.2009 відсутні відомості та до матеріалів справи не додано доказів щодо належної публікації оголошення згідно з вимогами ст. 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості. Відсутні посилання на факти та відсутні докази повідомлення органу Державної податкової служби про ліквідацію підприємства, шляхом подання заяви за формою № 8-ОПП, у встановленому законодавством порядку.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що справа про банкрутство зазначеного боржника порушена судом за відсутності в матеріалах справи документів, які обґрунтовують дотримання процедури самоліквідації відповідно до статей 105, 111 ЦК України, зокрема відсутні докази здійснення публікації про ліквідацію боржника його засновниками в спеціальному бюлетені державного реєстратора, виявлення кредиторів боржника, складення та затвердження проміжного ліквідаційного балансу боржника до моменту порушення провадження у справі.

Відтак, здійснюючи провадження у справі про банкрутство з урахуванням особливостей провадження відповідно до статті 51 Закону суду належало перевірити чи здійснено органом управління боржника публікацію про прийняття рішення про самоліквідацію відповідно до статей 105, 111 ЦК України в бюлетені державної реєстрації, чи дотримано боржником процедури виявлення кредиторів, виявлення майна та складення проміжного ліквідаційного балансу за наслідками такої публікації.

Дослідження зазначених вище обставин необхідно для з'ясування наявності чи відсутності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство, за правилами ст. 51 Закону. Вказані обставини, виходячи з вимог Закону, повинні бути в наявності та з'ясовані на момент порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою, що судом першої інстанції зроблено не було.

Крім того, ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачено, що завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Відповідно до ст. 60 Господарського кодексу України, ліквідація суб'єкта господарювання здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (власниками) майна суб'єкта господарювання чи його (їх) представниками (органами), або іншим органом, визначеним законом, якщо інший порядок її утворення не передбачений цим Кодексом. Ліквідацію суб'єкта господарювання може бути також покладено на орган управління суб'єкта, що ліквідується. Орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію. Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а наявних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки. Одночасно ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта господарювання. Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку з обов'язковою перевіркою органом державної податкової служби, у якому перебуває на обліку суб'єкт господарювання.

Статтею 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачено, що завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 7 Закону, заява боржника повинна містити крім відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, такі відомості: суму вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями у розмірі, який не оспорюється боржником; розмір заборгованості із єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування по податках і зборах (обов'язкових платежах); суму невикористаних та своєчасно не повернутих коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; розмір заборгованості по відшкодуванню шкоди, заподіяної життю та здоров'ю, виплаті заробітної плати та вихідної допомоги працівникам боржника, виплати авторської винагороди; відомості про наявність у боржника майна, у тому числі грошових сум і дебіторської заборгованості; найменування банків, що здійснюють розрахунково-касове і кредитне обслуговування боржника.

До заяви боржника додаються: рішення власника майна (органу, уповноваженого управляти майном) боржника про звернення боржника до господарського суду з заявою, крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті; бухгалтерський баланс на останню звітну дату, підписаний керівником і бухгалтером підприємства-боржника; перелік і повний опис заставленого майна із зазначенням його місцезнаходження та вартості на момент виникнення права застави; рішення загальних зборів акціонерного товариства, учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю, яке визначає уповноважену особу акціонерів, учасників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю, якщо це питання було вирішене ними; протокол загальних зборів працівників боржника, на якому обрано представника працівників боржника, уповноважену особу акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю для участі в арбітражному процесі під час провадження у справі про банкрутство, а в разі неможливості скликання таких зборів - рішення конференції (зборів) представників працівників боржника, уповноважених осіб акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю; інші документи, які підтверджують неплатоспроможність боржника.

Бюлетень державної реєстрації від з відповідною публікацією не доданий до матеріалів справи ліквідатором. Тобто наявність належної публікації повідомлення про припинення юридичної особи ТБ «Сігма-Консалтинг» у Бюлетені державної реєстрації не досліджувалась судом першої інстанції.

Виходячи з норм чинного законодавства, на платника податків покладено обов'язок повідомити податкові органи про реорганізацію (ліквідацію) підприємства, шляхом подання заяви за формою № 8-ОПП.

Як вже зазначалось, до матеріалів заяви про порушення справи про банкрутство від 09.11.2009, не додано, крім іншого, повідомлення на адресу Державної податкової інспекції про ліквідацію ТОВ «Сігма-Консалтинг» формою № 8-ОПП, відповідно до вимог чинного законодавства, доказів його направлення до органів Державної податкової служби.

Відтак, незаконна ліквідація боржника за процедурою перебаченою ст. 51 Закону унеможливлює встановлення податковим органом зобов'язань по сплаті податків відповідно до податкових повідомлень-рішень, прийнятих після перевірки суб'єкта господарювання, оскільки з моменту внесення до державного реєстру рішення суду про визнання боржника банкрутом, в останнього не можуть виникати податкові зобов'язання.

Наведене дозволяє зробити висновок про право податкового органу на оскарження судових актів про ліквідацію боржника у процедурі банкрутства в порядку ст. 91 ГПК України, як судових актів за наслідком прийняття яких змінюєтья правовий статус юридичної особи і вона втрачає статус суб'єкта, щодо якого можуть виникати податкові зобо'язання.

Виходячи з викладеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що справа про банкрутство ТОВ «Сігма-Консалтинг» порушена неправомірно, за відсутності доказів належного повідомлення ДПІ за формою - № 8-ОПП, доказів попередньої публікації відповідного оголошення в спеціальному бюлетні державного реєстратора, без дотримання строків, які передбачені частиною 4 статті 105 ЦК України до моменту порушення провадження у справі. У зв'язку з цим, господарський суд незаконно продовжив процедуру банкрутства боржника та визнав його банкрутом за процедурою, яка передбачена статтею 51 спеціального Закону.

Всі зазначені обставини у сукупності повинен був дослідити суд першої інстанції, даючи оцінку відповідним документам. За таких обставин, висновок суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом та завершення ліквідаційної процедури зроблено передчасно без всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи.

У зв'язку з наведеним оскаржувану постанову господарського суду м. Києва від 16.04.2011 та ухвалу господарського суду м. Києва від 17.05.2012 у даній справі належить скасувати, задовольнивши частково апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва, та справу направити для подальшого розгляду до господарського суду м. Києва.

На підставі викладеного вище та, керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва ДПС від 20.06.2012 на постанову господарського суду м. Києва від 16.04.2011 та ухвалу господарського суду м. Києва від 17.05.2012 у справі № 50/738 задовольнити частково.

2. Постанову господарського суду м. Києва від 16.04.2011 та ухвалу господарського суду м. Києва від 17.05.2012 у справі № 50/738 скасувати.

3. Матеріали справи № 50/738 повернути до господарського суду м. Києва для подальшого розгляду.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя

Судді