Ухвала

від 30.07.2012 по справі 11/243

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

"30" липня 2012 р. Справа № 11/243 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б., Барицької Т.Л., Губенко Н.М., перевіривши матеріали касаційної скаргиОСОБА_4 на рішення та постанову господарського суду міста Києва від 16.02.2009 Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2012 у справі № 11/243 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ніка-С" до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_5 пророзірвання договору купівлі-продажу ВСТАНОВИВ:

Подана ОСОБА_4 до Вищого господарського суду України касаційна скарга на рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2009 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2012 у справі № 11/243 не відповідає вимогам розділу ХП 1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Відповідно до статті 107 Господарського процесуального кодексу України сторони, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на:

1) рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду;

2) ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду може бути оскаржено після його перегляду в апеляційному порядку і не може бути самостійним предметом перегляду у касаційному порядку.

В п. 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ 1 Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що якщо касаційну скаргу подано на рішення чи ухвалу місцевого господарського суду, які не переглядалися в апеляційному порядку, то відповідні обставини виключають перегляд судових рішень у касаційному порядку.

З огляду на те, що рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2009 у справі № 11/243 не переглядалося в апеляційному порядку, то ця обставина виключає його перегляд у касаційному порядку, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у прийнятті касаційної скарги в частині оскарження рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2009 у справі № 11/243.

В частині оскарження постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2012 у справі №11/243 касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХП 1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Відповідно до частини 3 статті 111 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга підписується особою, яка подала скаргу або її уповноваженим представником.

До Вищого господарського суду України подана копія касаційної скарги від 22.06.2012, на якій міститься підпис скаржника, вчинений не від руки останнього, а за допомогою копіювального пристрою, отже подана до суду касаційної інстанції касаційна скарга не відповідає вимогам статті 111 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, згідно п. 4 ст. 111 ГПК України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Законом України "Про судовий збір" визначено правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Пунктом 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судовий збір" встановлено, що цей Закон набирає чинності з 01.11.2011, а п. 2 цих положень внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, якими, зокрема, у тексті Кодексу слова "державне мито" в усіх відмінках замінено словами "судовий збір" у відповідному відмінку.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. Ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір мінімальної заробітної плати (стаття 4 Закону України "Про судовий збір").

Розмір мінімальної заробітної плати встановлено Законом України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" в сумі 1073,00 грн.

ОСОБА_4 звернулась до суду з касаційною скаргою 22.06.2012, згідно з поштовим штемпелем на конверті, а отже скаржник при поданні касаційної скарги зобов'язаний був надати докази сплати судового збору в розмірі, який встановлений Законом України "Про судовий збір".

До касаційної скарги скаржником у якості доказу сплати судового збору додана квитанція №7216 від 22.06.2012, яка містить неправильне обрахування суми судового збору, що є підставою для повернення касаційної скарги в порядку п. 4 ч. 1 ст. 111 3 ГПК України.

Допущені скаржником порушення вимог розділу ХІІ 1 Господарського процесуального кодексу України є підставою для повернення касаційної скарги.

Разом з тим, касаційна інстанція зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 111 3 ГПК України скаржник не позбавлений можливості повторного подання касаційної скарги після усунення зазначених недоліків в загальному порядку, тобто з дотриманням вимог процесуального законодавства, зокрема, приписів розділу ХІІ-1 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 86, 107, 111, п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 111 3 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

1. Відмовити ОСОБА_4 у прийнятті касаційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2009 у справі № 11/243.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2012 у справі № 11/243 повернути скаржнику.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Т. Барицька

Н. Губенко