Постанова

від 24.10.2012 по справі 11/243

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2012 р. Справа № 11/243 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Козир Т.П., Гольцової Л.А., Іванової Л.Б., розглянувши матеріали касаційної скаргиОСОБА_4 на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.05.2012 у справі № 11/243 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ніка-С" до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5 пророзірвання договору купівлі-продажу за участю представників сторін:

позивача: не з'явилися

відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніка-С" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про розірвання договору купівлі - продажу нежилої будівлі цеху тіста (в літері А), загальною площею 187,60 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1, укладеного 29.12.2003 між сторонами по справі.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.02.2009 у справі № 11/243 (суддя Смирнова Ю.М.) позов задоволено повністю; розірвано договір купівлі - продажу нежилої будівлі цеху тіста (в літері А), загальною площею 187,60 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1, укладений 29.12.2003 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніка-С" та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 25610.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що відповідачем були порушені умови спірного договору в частині оплати вартості предмету договору.

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2009 у справі №11/243, ОСОБА_4 звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою на рішення суду першої інстанцій у цій справі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2012 у справі № 11/243 (колегія суддів у складі: Тищенко О.В. -головуючого судді, суддів Чорної Л.В., Смірнової Л.Г.) припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Господарського суду м. Києва у справі №11/243 від 16.02.2009; матеріали справи №11/243 повернуто до Господарського суду м. Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована відсутністю порушених прав та охоронюваних законом інтересів скаржника.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просила скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2012 у цій справі, скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 16.02.2009 та припинити провадження у справі №11/243.

Сторони згідно з приписами статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

До Вищого господарського суду України надійшло клопотання скаржника про розгляд справи за її відсутності, у зв'язку із напруженим графіком роботи та забезпечення фіксування судового процесу технічними засобами.

Відповідно до частини 7 статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Згідно частини 6 статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України у випадку неявки у судове засідання всіх учасників судового процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Пунктом 2 рішення Конституційного суду України від 08.12.2011 №16-рп/2011 визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення частини шостої статті 12, частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, частини другої статті 197 Цивільного процесуального кодексу України, а також частину восьму статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України, якими передбачено випадки, коли повне фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

Враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників судового процесу, з урахуванням вимог ч. 6 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України, клопотання ОСОБА_4 не підлягає задоволенню.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Предметом позову у цій справі є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка-С" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про розірвання договору купівлі - продажу нежилої будівлі цеху тіста (в літері А), загальною площею 187,60 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1, укладеного 29.12.2003 між сторонами по справі, у зв'язку з неналежним виконання відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати вартості предмета договору.

Оспорюваним рішенням було розірвано договір купівлі - продажу нежилої будівлі цеху тіста (в літері А), загальною площею 187,60 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1, укладений 29.12.2003 між Товариством з обмеженою відповідальністю " Ніка-С" та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 25610.

Сторонами у цій справі є Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніка- С" та суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_5.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 не являється стороною у правовідносинах, що є предметом розгляду у даній справі та не брала участі в ній.

Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.

Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

На підтвердження своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів скаржник посилається на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17.08.2011 року по справі № 2-22/11, відповідно до якого за останньою визнано право власності на Ѕ частини спірного майна.

Як встановлено господарським судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Апеляційного суду міста Києва у справі №22-2690/629/2012 від 05.04.2012, рішення Голосіївського суду м. Києва від 17.08.2011 скасовано, та ухвалено нове, наступного змісту:

"Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя задовольнити частково.

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_4 право власності на:

- Ѕ частину нежилої будівлі (літера "Б"), загальною площею 54,9 кв.м. майнового комплексу, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2;

- право власності на автомобіль ВАЗ 2109, червоного кольору, двигун № НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2.

В порядку поділу за ОСОБА_5 визнати право власності на:

- Ѕ частину нежилої будівлі (літера "Б"), загальною площею 54,9 кв.м. майнового комплексу, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 4000,00 грн. компенсації вартості автомобіля МАЗ 5337, шасі № НОМЕР_3, синього кольору, 1993 року випуску. В іншій частині позовних вимог відмовити".

Апеляційним господарським судом зазначено, що зі змісту рішення Апеляційного суду міста Києва у справі №22-2690/629/2012 від 05.04.2012, суд визнав безпідставним висновок суду першої інстанції щодо включення нежилої будівлі цеху тіста (літера А), загальною площею 187,60 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 до об'єктів права спільної сумісної власності Відповідача та скаржника як подружжя.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд, дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності порушених прав та охоронюваних законом інтересів ОСОБА_4, та правомірно припинив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4.

Посилання у касаційній скарзі на те, що прийняте у справі рішення стосується законних прав та обов'язків скаржника є безпідставним, адже не підтверджено відповідними доказами.

Згідно пункту 5 Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7, якщо апеляційну скаргу подано, зокрема, особою, яка не має права її подавати, то відповідні обставини виключають перегляд судових актів суду першої інстанції апеляційним господарським судом.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає прийняту у даній справі постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2012 такою, що відповідає вимогам закону, а тому підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2012 у справі № 11/243 залишити без змін.

Головуючий суддя: Т. Козир

судді: Л. Гольцова

Л. Іванова