Постанова

від 26.07.2012 по справі 2а-5253/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2012 р. № 2а-5253/12/1370

м. Львів

19 год. 30 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Коморний О.І.,

секретар - Ячмінська Я.О.

з участю:

представника позивача ОСОБА_1

представник відповідача Семенюк О.Ю.

представник третьої особи Федина Т.Ю.

інші треті особи не прибули

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Державного закладу «Городоцька районна санітарно-епідеміологічна станція»Міністерства охорони здоров'я України про визнання протиправною бездіяльності, третя особа Головний державний санітарний лікар Львівської області Міністерства охорони здоров'я України, Великолюбінська селищна рада Городоцького району Львівської області, Городоцька районна державна адміністрація Львівської області.

Обставини справи.

Позивач, ОСОБА_4, звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою у якій містяться вимоги:

- визнати протиправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а саме, - Державного закладу «Городоцька районна санітарно-епідеміологічна станція»Міністерства охорони здоров'я України, Львівська область, м. Городок, вул. Українська, 23; Код за ЄДРПОУ 01984234, при здійсненні контролю за дотриманням санітарно-епідеміологічного законодавства під час проведення поховань в с.м.т. Великий Любінь, Городоцького району, Львівської області а саме, - неналежному виконанні обов'язків щодо здійснення контролю за ходом реалізації внесеного відповідачем припису від „01" лютого 2012 року про усунення порушень вимог Закону України „Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення" на адресу суб'єкта владних повноважень, а саме,- Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області, с.м.т. Великий Любінь Городоцького району Львівської області, вул. Львівська, 74, код ЄДРПОУ-23949787;

- зобов'язати відповідача не допускати на майбутнє порушення норм Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення»при здійсненні контролю за дотриманням санітарно-епідеміологічного законодавства під час проведення поховань в с.м.т. Великий Любінь, Городоцького району, Львівської області, належно виконувати обов'язки щодо здійснення контролю за ходом реалізації внесеного відповідачем припису від «01»лютого 2012 року про усунення порушень вимог Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення»на адресу суб'єкта владних повноважень, а саме, - Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області, с.м.т. Великий Любінь Городоцького району Львівської області, вул. Львівська, 74, код ЄДРПОУ - 23949787.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях, вважає протиправною бездіяльність Державного закладу «Городоцька районна санітарно-епідеміологічна станція»Міністерства охорони здоров'я України стосовно неналежного виконання обов'язків по здійсненю контролю за ходом реалізації внесеного відповідачем припису від „01" лютого 2012 року про усунення порушень вимог Закону України „Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення" на адресу Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області, просить позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю, вважає, що всі передбачені чинним законодавством заходи Державним закладом «Городоцька районна санітарно-епідеміологічна станція»Міністерства охорони здоров'я України вжито та вживаються надалі, просить у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи на стороні відповідача без права самостійних вимог на предмет спору - Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської проти позову заперечив, вважає вимоги безпідставними, просить у задоволенні позову відмовити.

Представники інших третіх осіб у судове засідання не прибули, правової позиції у спорі до суду не надходило.

Суд заслухав пояснення представника позивача, представника відповідача та третьої особи, повно, всебічно та об'єктивно оцінив подані докази у їх сукупності, та

в с т а н о в и в :

Позивач, ОСОБА_4, звернувся 30.01.2012 року із скаргою (т.1 а.с.67) до Головного лікаря ДЗ «Городоцька районна СЕС»Львівської області про вжиття заходів для припинення незаконного розширення території кладовища та поховань в смт. Великий Любінь Городоцького району.

При розгляді вказаної скарги відповідачем проведено перевірку за результатами якої ДЗ «Городоцька районна СЕС»Львівської області винесено Постанову про адміністративно запобіжні заходи №2/01 від 01.02.2012 року щодо заборони проведення поховань за межами існуючого кладовища (т.1 а.с. 151), на голову селищної ради п. Буняка С.О винесено постанову про накладення штрафу №7/01 від 01.02.2012р. (т.1 а.с.153).

Про вказані заходи вжиті відповідачем за результатами розгляду скарги від 30.01.2012р. відповідач повідомив позивача листом №196/01 від 03.02.2012р.

За результатами розгляду скарги позивача, відповідачем також 03.02.2012 р. внесено Голові Великолюбінської селищної ради п. Буняку С.О. припис №206/01 (т.1 а.с.150) про недопущення поховань за межами існуючого кладовища з 01.02.2012р. і постійно та про погодження в термін до 01.07.2012 року проектної документації у відповідності до чинного законодавства.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Вміщений у ч. 2 цієї ж статті принцип диспозитивності визначає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідного до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно преамбули, суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, визначає відповідні права і обов'язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, встановлює порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні, регулює Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»від 24 лютого 1994 року N 4004-XII в редакції чинній на час виникнення спірних відносин (далі -Закон N 4004-XII).

Головним державним санітарним лікарям Республіки Крим, областей, міст, районів та їх заступникам, головним державним санітарним лікарям на транспорті та їх заступникам, а також головним державним санітарним лікарям об'єктів з особливим режимом роботи у межах відповідних територій (об'єктів) надаються згідно ст. 41 Закону N 4004-XII повноваження: а) державного санітарно-епідеміологічного нагляду за дотриманням органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами санітарного законодавства; б) систематичного аналізу санітарної та епідемічної ситуації, показників здоров'я населення, окремих його груп; в) визначення факторів, що можуть шкідливо впливати на здоров'я населення, ступеня створюваного ними ризику для здоров'я населення регіону, території, об'єкта, окремих професійних груп тощо; г) контролю за проведенням санітарних і протиепідемічних заходів, виконанням програм профілактики захворювань, охорони здоров'я населення; д) погодження відведення земельних ділянок під місця водозаборів і скидання стічних вод, розташування промислових та інших об'єктів е) винесення рішень про необхідність проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи, визначення складу комісій для її здійснення і затвердження висновків; є) погодження регіональних і місцевих програм у галузі соціально-економічного розвитку; з) погодження видачі, а у передбачених законодавством випадках - надання дозволу на здійснення видів діяльності, передбачених цим Законом; и) безперешкодного входу на територію і у приміщення всіх об'єктів нагляду за службовим посвідченням і обов'язкових для виконання вказівок щодо усунення виявлених порушень санітарних норм, а також проведення необхідних лабораторних досліджень; і) безплатного отримання від юридичних осіб і громадян, у тому числі іноземних, які перебувають або ведуть діяльність на відповідній території України, матеріалів і відомостей, статистичних та інших даних, що характеризують санітарний та епідемічний стан об'єктів і здоров'я людей; ї) безплатного відбору зразків сировини, продукції, матеріалів для державної санітарно-епідеміологічної експертизи; й) визначення необхідності профілактичних щеплень та інших заходів профілактики у разі загрози виникнення епідемій, масових отруєнь та радіаційних уражень; к) розслідування причин і умов виникнення професійних чи групових інфекційних захворювань, отруєнь, радіаційних аварій і подання матеріалів з цих питань компетентним органам для притягнення винних до відповідальності; л) застосовування передбачених цим Законом заходів для припинення порушення санітарного законодавства.

Заходами щодо припинення порушення санітарного законодавства, передбаченими у ст. 42 Закону N4004-XII визначено, що Головні державні санітарні лікарі (їх заступники) застосовують такі заходи для припинення порушення санітарного законодавства: а) обмеження, тимчасова заборона чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій, об'єктів будь-якого призначення, технологічних ліній, машин і механізмів, виконання окремих технологічних операцій, користування плаваючими засобами, рухомим складом і літаками у разі невідповідності їх вимогам санітарних норм; б) обмеження, тимчасова заборона або припинення будівництва, реконструкції та розширення об'єктів у разі відступу від затвердженого проекту; в) тимчасова заборона виробництва, заборона використання та реалізації хімічних речовин, технологічного устаткування, будівельних матеріалів, біологічних засобів, товарів народного споживання, джерел іонізуючих випромінювань в разі відсутності їх гігієнічної регламентації та державної реєстрації, а також якщо їх визнано шкідливими для здоров'я людей; г) обмеження, зупинення або заборона викидів (скидів) забруднюючих речовин за умови порушення санітарних норм; д) зупинення або припинення інвестиційної діяльності у випадках, встановлених законодавством; е) внесення власникам підприємств, установ, організацій або уповноваженим ними органам подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності осіб, зазначених у абзаці шостому частини першої статті 7 цього Закону; є) вилучення з реалізації (конфіскація) небезпечних для здоров'я хімічних та радіоактивних речовин, біологічних матеріалів у порядку, що встановлюється законодавством; ж) заборона виробництва або обігу, а також вилучення з обігу харчових продуктів, харчових добавок, ароматизаторів, дієтичних добавок, допоміжних матеріалів для переробки харчових продуктів, а також допоміжних засобів та матеріалів для виробництва та обігу харчових продуктів на підставах та у порядку, що встановлені законами України "Про безпечність та якість харчових продуктів" ( 771/97-ВР ) та "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції" ( 1393-14 ).

На вимогу посадових осіб органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби виконання заходів для припинення порушень санітарного законодавства у необхідних випадках здійснюється із залученням працівників органів внутрішніх справ.

За порушення санітарного законодавства або невиконання постанов, розпоряджень, приписів, висновків посадових осіб органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби на осіб, винних у вчиненні таких правопорушень, згідно ст. 46 Закону N 4004-XII може бути накладено штраф у таких розмірах: на посадових осіб - від одного до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на громадян - від одного до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.4 Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 1999 р. N 1109 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 р. N 1217 основними завданнями державного санітарно-епідеміологічного нагляду є: контроль за виконанням санітарного законодавства, санітарних та протиепідемічних (профілактичних) заходів, а також приписів, постанов і вимог, викладених у висновках, що видаються головним державним санітарним лікарем (далі - висновки); вжиття заходів для припинення порушень санітарного законодавства та притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні таких правопорушень.

Право Головного державного санітарного лікаря Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, міст, районів та їх заступників, головних державних санітарних лікарів на водному, залізничному, повітряному транспорті та їх заступники, а також головні державні санітарні лікарі об'єктів з особливим режимом роботи у межах відповідних адміністративних територій (об'єктів) видавати приписи, постанови, а також вносити пропозиції власникам підприємств, установ і організацій або уповноваженим ними особам передбачено пп.15 б п.10 вказано Положення.

Згідно пп.31 п. 4 Положення про Державну санітарно-епідеміологічну службу України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 400/2011 Держсанепідслужба України відповідно до покладених на неї завдань: видає обов'язкові для виконання постанови, накази, розпорядження, висновки, приписи з питань усунення або обмеження шкідливого впливу на стан здоров'я і життя людини факторів середовища життєдіяльності, організовує і контролює їх виконання;

Відповідно до п.1.3. Інструкції про порядок накладення і стягнення штрафів за порушення санітарного законодавства , затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 квітня 1995 року N 64, невиконанням постанов, розпоряджень, приписів, висновків посадових осіб держсанепідслужби вважається винна діяльність (дія або бездіяльність) особи (посадової особи чи громадянина), що призвела до невиконання вимог, які містяться у зазначених документах, і на яку посадовою особою держсанепідслужби, що винесла зазначені документи, покладено відповідальність за їх виконання (дотримання).

Порушення санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм тягне згідно п.1.4 вказаної Інструкції накладення на осіб, винних у вчиненні таких правопорушень, штрафу у розмірах, визначених статтею 42 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: на громадян - від одного до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від шести до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст.. 188-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення невиконання постанов, розпоряджень, приписів, висновків посадових осіб органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби щодо усунення порушень санітарного законодавства, ненадання їм необхідної інформації або надання неправдивої інформації, створення інших перешкод для виконання покладених на них обов'язків - тягне за собою накладення штрафу на громадян від одного до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від шести до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян".

Згідно з п.3.5. п.3.6 Інструкції про порядок накладення і стягнення штрафів за порушення санітарного законодавства, при наявності у порушенні санітарного законодавства або в невиконанні постанов, розпоряджень, приписів, висновків посадових осіб держсанепідслужби ознак злочину, повідомлення про це надсилається до органів прокуратури або за належністю до органів внутрішніх справ.

Матеріали, що надсилаються до органів прокуратури або до органів внутрішніх справ, повинні містити:

супровідний лист з повідомленням про дії, що мають ознаки злочину, та проханням порушити кримінальну справу за цими фактами; протокол про порушення санітарного законодавства; акти, доповідні, протоколи лабораторно-інструментальних досліджень, результати (висновки) державної санітарно-епідеміологічної експертизи, інші службові документи, де є відомості, що вказують на наявність ознак злочину; інформацію про застосовані попереджувальні заходи.

Системний аналіз вищенаведених положень чинного законодавства свідчить, що за невиконання приписів посадових осіб органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби щодо усунення порушень санітарного законодавства законодавством передбачена відповідальність у вигляді штрафу.

Відповідно до п.9 Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд, поточний державний санітарно-епідеміологічний нагляд як діяльність головних державних санітарних лікарів, їх заступників, інших посадових осіб установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби з контролю за дотриманням юридичними і фізичними особами санітарного законодавства, санітарних та протиепідемічних (профілактичних) заходів, приписів, постанов та висновків здійснюється шляхом обстеження та перевірки об'єктів нагляду щодо дотримання і реалізації вимог безпеки для здоров'я і життя людини.

Обстеження та перевірка об'єктів нагляду проводиться вибірково за планами, що розробляються органами, установами і закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, позапланово - залежно від санітарної та епідемічної ситуації, а також за повідомленнями підприємств, установ і організацій та за заявами громадян.

Результати обстеження та перевірки оформлюються актом, форма і порядок складання якого визначаються головним державним санітарним лікарем України.

Судом з матеріалів справи встановлено, що у відповідності до вказаних положень нормативних актів, відповідачем скеровано повідомлення Прокурору Городоцького району Львывської області від 10.02.2012р. №248/01 (т.1 а.с.198), від 03.03.2012р. №427/01 (т.1 а.с.199), від 26.04.2012р.№831/01 (т.1 а.с. 205), клопотання до Городоцького районного відділу головного управління МВС України у Львівській області №783/01 від 19.04.2012р. (т.1 а.с.200), що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями журналів (т.2).

Також відповідач скеровував повідомлення Голові Городоцької райдержадміністрації №333/01 від 22.02.2012р. (т.1 а.с.202), №428/01 від 03.03.2012р. (т.1 а.с.203), №713/01 від 09.04.2012р. (т.1 а.с.204)

Відповідно до п. 9 Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд відповідачем складено акт перевірки дотримання санітарного законодавства від 31.01.2012р. (т.1 а.с.206), від 03.02.2012р. (т.1 а.с.210), від 29.02.2012 (т.1 а.с.211), від 15.03.2012р. (т.1 а.с.212), від 03.04.2012р. (т.1 а.с.191), від 25.04.2012р. (а.с.213), від 24.05.2012р. (т.1 а.с.214), від 26.06.2012р. (т.1 а.с.207), від 16.07.2012р. (т.1 а.с.215)

За порушення санітарного законодавства на селищного голову смт. Великий Любінь накладено штраф відповідно до постанови № 25/01 від 02.03.2012р. (т.1 а.с.201), №129/01 від 17.07.2012р. (т.1 а.с.197).

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Встановлені судом вищенаведені фактичні обставини справи у співставленні з нормами діючого законодавства, якими у своїй діяльності керується відповідач, повність спростовують доводи представника позивача про бездіяльність, а тим більше про протиправну бездіяльність відповідача при здійсненні контролю за дотриманням санітарно-епідеміологічного законодавства під час проведення поховань в с.м.т. Великий Любінь, Городоцького району Львівської області про неналежне виконання обов'язків щодо здійснення контролю за ходом реалізації внесеного відповідачем припису №206/01 від „03" лютого 2012 року про усунення порушень вимог Закону України „Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення" на адресу Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області.

Представник позивача у судовому засіданні не зміг вказати, які передбачені законом заходи позивач не здійснив, чим допустив протиправну бездіяльність при здійсненні контролю за внесеним приписом, але мав згідно чинного законодавства здійснити.

Стосовно вимоги позивача зобов'язати відповідача не допускати на майбутнє порушення норм Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення»при здійсненні контролю за дотриманням санітарно-епідеміологічного законодавства під час проведення поховань в с.м.т. Великий Любінь, Городоцького району, Львівської області, належно виконувати обов'язки щодо здійснення контролю за ходом реалізації внесеного відповідачем припису від «03»лютого 2012 року про усунення порушень вимог Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення»на адресу суб'єкта владних повноважень, а саме, - Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області, с.м.т. Великий Любінь Городоцького району Львівської області, вул. Львівська, 74, код ЄДРПОУ -23949787, суд звертає увагу позивача, що згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відтак судовому захисту підлягають порушені права, свобод та інтереси фізичних осіб, захист прав, свобод та інтереси фізичних осіб на майбутнє, без встановлення факту їх порушень, не відповідає завданням адміністративного судочинства.

Окремо суд звертає увагу на ту обставину, що як позивачем у позовній заяві так і представником позивача під час розгляду справи не зазначено які ж права, свободи або інтереси позивача порушено саме у сфері публічно-правових відносин, і яким чином вони пов'язані з правовідносинами між відповідачем та третьою особою, що виникли з приводу внесення відповідачем припису Великолюбінській селищній раді Городоцького району Львівської області, учасником яких позивач не є.

Пояснення представника позивача, що відповідачем протиправною бездіяльністю порушуються права позивача на життя та безпечне довкілля суд вважає необґрунтованими, оскільки такі відповідно до ст.. 281, 282, 293 Цивільного кодексу України є особистими немайновими правами, що забезпечують природне існування фізичної особи, а відповідно до п.2 та п.10 ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно ст. 1 Цивільного процесуального кодексу України, справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави є завданнями цивільного судочинства.

Кожна особа відповідно до ч.1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин суди розглядають відповідно до п.1 ч.1 ст.15 Цивільного процесуального кодексу України до у порядку цивільного судочинства.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог. Порушення відповідачем прав позивача є надуманим позивачем. Позивачем обрано невірний спосіб захисту порушених, на його думку, прав у сфері публічно-правових відносин. Відсутність протиправної бездіяльності відповідачем доведена.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати слід покласти на позивача..

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 27.07.2012 р. о 15:00 год.

Суддя Коморний О.І.