Ухвала

від 08.12.2015 по справі 2а-5253/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 р. Справа № 142543/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Кудєрової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу представника Олексик ОСОБА_1 ОСОБА_2 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державного закладу «Городоцька районна санітарно-епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоров'я України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Головний державний санітарний лікар Львівської області, Великолюбінська селищна рада Городоцького району Львівської області, Городоцька районна державна адміністрація Львівської області, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ДЗ «Городоцька районна санітарно-епідеміологічна станція», яким просила визнати протиправною бездіяльність відповідача при здійсненні контролю за дотриманням санітарно-епідеміологічного законодавства під час проведення поховань в смт Великий Любінь Городоцького району Львівської області а саме, неналежному виконанні обов'язків щодо здійснення контролю за ходом реалізації внесеного ним на адресу Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області припису від 01.02.2012 року про усунення порушень вимог Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», а також зобов'язати відповідача не допускати на майбутнє порушення норм Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» при здійсненні контролю за виконанням Великолюбінською селищною радою Городоцького району Львівської області вказаного припису.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Постанова мотивована тим, що ДЗ «Городоцька районна санітарно-епідеміологічна станція» було вжито всіх передбачених чинним законодавством заходів здійснення контролю за виконанням Великолюбінською селищною радою Городоцького району Львівської області припису від 01.02.2012 року, а саме відповідач неодноразово здійснював перевірки дотримання селищною радою санітарного законодавства із складенням відповідних актів, скеровував повідомлення про виявлені порушення в Прокуратуру Городоцького району Львівської області, Городоцький РВ ГУ МВС України у Львівській області та Городоцьку РДА Львівської області, а також накладав штраф на селищного голову. В свою чергу, представник позивача у судовому засіданні не зміг вказати, які передбачені законодавством заходи щодо належного контролю за виконанням свого припису відповідач не здійснив. Також суд дійшов висновку про безпідставність позовної вимог про зобов'язання відповідача не допускати на майбутнє порушення норм законодавства при здійсненні контролю за дотриманням санітарно-епідеміологічного законодавства під час проведення поховань в смт Великий Любінь, оскільки захист прав, свобод та інтереси фізичних осіб на майбутнє, без встановлення факту їх порушень, на думку суду, не відповідає завданням адміністративного судочинства. Крім того, суд зазначив, що позивачем у позовній заяві так і представником позивача під час розгляду справи не зазначено які ж права, свободи або інтереси позивача порушено саме у сфері публічно-правових відносин, і яким чином вони пов'язані з правовідносинами між відповідачем та третьою особою, що виникли з приводу внесення відповідачем припису Великолюбінській селищній раді, учасником яких позивач не є. Тому, на думку суду, порушення відповідачем прав позивача є надуманим, а також позивач обрала неправильним спосіб захисту порушених, на її думку, прав у сфері публічно-правових відносин.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив представник позивача, вважає її незаконною та необґрунтованою, зазначає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) головним державним санітарним лікарям Республіки Крим, областей, міст, районів та їх заступникам, головним державним санітарним лікарям на транспорті та їх заступникам, а також головним державним санітарним лікарям об'єктів з особливим режимом роботи у межах відповідних територій (об'єктів) надаються, зокрема, такі повноваження: а) державного санітарно-епідеміологічного нагляду за дотриманням органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами санітарного законодавства; б) систематичного аналізу санітарної та епідемічної ситуації, показників здоров'я населення, окремих його груп; в) визначення факторів, що можуть шкідливо впливати на здоров'я населення, ступеня створюваного ними ризику для здоров'я населення регіону, території, об'єкта, окремих професійних груп тощо; г) контролю за проведенням санітарних і протиепідемічних заходів, виконанням програм профілактики захворювань, охорони здоров'я населення; д) погодження відведення земельних ділянок під місця водозаборів і скидання стічних вод, розташування промислових та інших об'єктів; и) безперешкодного входу на територію і у приміщення всіх об'єктів нагляду за службовим посвідченням і обов'язкових для виконання вказівок щодо усунення виявлених порушень санітарних норм, а також проведення необхідних лабораторних досліджень; і) безплатного отримання від юридичних осіб і громадян, у тому числі іноземних, які перебувають або ведуть діяльність на відповідній території України, матеріалів і відомостей, статистичних та інших даних, що характеризують санітарний та епідемічний стан об'єктів і здоров'я людей; к) розслідування причин і умов виникнення професійних чи групових інфекційних захворювань, отруєнь, радіаційних аварій і подання матеріалів з цих питань компетентним органам для притягнення винних до відповідальності; л) застосовування передбачених цим Законом заходів для припинення порушення санітарного законодавства.

Згідно з ст. 42 цього Закону головні державні санітарні лікарі (їх заступники) застосовують, зокрема, такі заходи для припинення порушення санітарного законодавства: б) обмеження, тимчасова заборона або припинення будівництва, реконструкції та розширення об'єктів у разі відступу від затвердженого проекту; ж) заборона виробництва або обігу, а також вилучення з обігу харчових продуктів, харчових добавок, ароматизаторів, дієтичних добавок, допоміжних матеріалів для переробки харчових продуктів, а також допоміжних засобів та матеріалів для виробництва та обігу харчових продуктів на підставах та у порядку, що встановлені законами України «Про безпечність та якість харчових продуктів» та «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції». На вимогу посадових осіб органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби виконання заходів для припинення порушень санітарного законодавства у необхідних випадках здійснюється із залученням працівників органів внутрішніх справ.

Згідно з ст. 46 цього Закону за порушення санітарного законодавства або невиконання постанов, розпоряджень, приписів, висновків посадових осіб органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби на осіб, винних у вчиненні таких правопорушень, може бути накладено штраф, зокрема, на посадових осіб в розмірі від одного до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на громадян - від одного до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.1999 року № 1109.

Відповідно до п. 4 цього Положення (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) основними завданнями державного санітарно-епідеміологічного нагляду є: контроль за виконанням санітарного законодавства, санітарних та протиепідемічних (профілактичних) заходів, а також приписів, постанов і вимог, викладених у висновках, що видаються головним державним санітарним лікарем (далі - висновки); вжиття заходів для припинення порушень санітарного законодавства та притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні таких правопорушень.

Відповідно до п. 9 цього Положення поточний державний санітарно-епідеміологічний нагляд як діяльність головних державних санітарних лікарів, їх заступників, інших посадових осіб установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби з контролю за дотриманням юридичними і фізичними особами санітарного законодавства, санітарних та протиепідемічних (профілактичних) заходів, приписів, постанов та висновків здійснюється шляхом обстеження та перевірки об'єктів нагляду щодо дотримання і реалізації вимог безпеки для здоров'я і життя людини.

Обстеження та перевірка об'єктів нагляду проводиться вибірково за планами, що розробляються органами, установами і закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, позапланово - залежно від санітарної та епідемічної ситуації, а також за повідомленнями підприємств, установ і організацій та за заявами громадян.

Результати обстеження та перевірки оформлюються актом, форма і порядок складання якого визначаються головним державним санітарним лікарем України.

Підпунктом 15 «б» п. 10 цього Положення визначено право Головного державного санітарного лікаря Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, міст, районів та їх заступників, головних державних санітарних лікарів на водному, залізничному, повітряному транспорті та їх заступники, а також головні державні санітарні лікарі об'єктів з особливим режимом роботи у межах відповідних адміністративних територій (об'єктів) видавати приписи, постанови, а також вносити пропозиції власникам підприємств, установ і організацій або уповноваженим ними особам.

Відповідно до пп. 31 п. 4 Положення про Державну санітарно-епідеміологічну службу України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року № 400/2011 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Держсанепідслужба України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, видає обов'язкові для виконання постанови, накази, розпорядження, висновки, приписи з питань усунення або обмеження шкідливого впливу на стан здоров'я і життя людини факторів середовища життєдіяльності, організовує і контролює їх виконання.

Відповідно до п. 1.3 Інструкції про порядок накладення і стягнення штрафів за порушення санітарного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.04.1995 року № 64, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.08.1995 року за № 291/827 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), невиконанням постанов, розпоряджень, приписів, висновків посадових осіб держсанепідслужби вважається винна діяльність (дія або бездіяльність) особи (посадової особи чи громадянина), що призвела до невиконання вимог, які містяться у зазначених документах, і на яку посадовою особою держсанепідслужби, що винесла зазначені документи, покладено відповідальність за їх виконання (дотримання).

Згідно з п. 1.4 даної Інструкції порушення санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм тягне накладення на осіб, винних у вчиненні таких правопорушень, штрафу у розмірах, визначених ст. 42 Кодексу України про адміністративні правопорушення: на громадян - від одного до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на посадових осіб - від шести до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

А згідно з п. п. 3.5, 3.6 даної Інструкції при наявності у порушенні санітарного законодавства або в невиконанні постанов, розпоряджень, приписів, висновків посадових осіб держсанепідслужби ознак злочину, повідомлення про це надсилається до органів прокуратури або за належністю до органів внутрішніх справ.

Також відповідно до ст. 188-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення невиконання постанов, розпоряджень, приписів, висновків посадових осіб органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби щодо усунення порушень санітарного законодавства, ненадання їм необхідної інформації або надання неправдивої інформації, створення інших перешкод для виконання покладених на них обов'язків - тягне за собою накладення штрафу на громадян від одного до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від шести до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Матеріали, що надсилаються до органів прокуратури або до органів внутрішніх справ, повинні містити: супровідний лист з повідомленням про дії, що мають ознаки злочину, та проханням порушити кримінальну справу за цими фактами; протокол про порушення санітарного законодавства; акти, доповідні, протоколи лабораторно-інструментальних досліджень, результати (висновки) державної санітарно-епідеміологічної експертизи, інші службові документи, де є відомості, що вказують на наявність ознак злочину; інформацію про застосовані попереджувальні заходи.

Зазначеними вище положеннями нормативно-правових актів визначено повноваження та права органів державної санітарно-епідеміологічної служби та їх посадових осіб щодо здійснення санітарно-епідеміологічного нагляду і забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення, в тому числі повноваження вживати певні примусові заходи і притягувати до відповідальності осіб, винних у вчиненні порушень вимог санітарно-епідеміологічного законодавства.

Як встановив суд, ОСОБА_3 звернулась 30.01.2012 року до Головного лікаря ДЗ «Городоцька районна санітарно-епідеміологічна станція» із скаргою, в якій просила вжити заходів для припинення незаконного розширення території кладовища та поховань в смт Великий Любінь Городоцького району Львівської області.

За наслідками розгляду даної скарги відповідач провів перевірку, за результатами якої, зокрема, виніс постанову про адміністративно-запобіжні заходи від 01.02.2012 року № 2/01, якою заборонив проведення поховань за межами існуючого кладовища, а також постанову № 7/01, якою за виявлені порушення наклав штраф на голову селищної ради ОСОБА_4, про що позивача було повідомлено листом від 03.02.2012 року № 196/01.

За результатами розгляду скарги позивача, відповідачем також 03.02.2012 року внесено Голові Великолюбінської селищної ради ОСОБА_4 припис № 206/01 про недопущення поховань за межами існуючого кладовища з 01.02.2012 року та про погодження в термін до 01.07.2012 року проектної документації у відповідності до чинного законодавства.

Також суд встановив, що в межах своїх повноважень щодо контролю за дотриманням Великолюбінською селищною радою вимог санітарно-епідеміологічного законодавства при здійсненні поховань в смт Великий Любінь та контролю виконання селищною радою припису від 03.02.2012 року ДЗ «Городоцька районна санітарно-епідеміологічна станція»: скерував Прокурору Городоцького району Львівської області повідомлення про порушення вимог санітарно-епідеміологічного законодавства від 10.02.2012 року № 248/01, від 03.03.2012 року № 427/01, від 26.04.2012 року № 831/01; звертався до Городоцького РВ ГУ МВС України у Львівській області від 19.04.2012 року № 783/01 із клопотанням про забезпечення виконання постанови про адміністративно-запобіжні заходи від 01.02.2012 року; скерував голові Городоцької районної державної адміністрації Львівської області повідомлення про вжиті ним заходи за результатами розгляду скарг жителів смт Великий Любінь з приводу поховань за межами існуючого кладовища від 22.02.2012 року № 333/01, від 03.03.2012 року № 428/01 та від 09.04.2012 року № 713/01; склав акти перевірки дотримання санітарного законодавства від 31.01.2012 року, від 03.02.2012 року, від 29.02.2012 року, від 15.03.2012 року, від 03.04.2012 року, від 25.04.2012 року, від 24.05.2012 року, від 26.06.2012 року, від 16.07.2012 року; виніс постанови від 02.03.2012 року № 25/01 та від 17.07.2012 року № 129/01 про накладення штрафу на селищного голову смт Великий Любінь за порушення вимог санітарного законодавства.

Дослідивши та проаналізувавши зазначені вище рішення та дії ДЗ «Городоцька районна санітарно-епідеміологічна станція» в контексті повноважень та обов'язків відповідача, визначених наведеними нормами законодавства, колегія судів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що дані докази повністю спростовують твердження позивача про бездіяльність відповідача при здійсненні ним контролю за дотриманням санітарно-епідеміологічного законодавства під час проведення поховань в смт Великий Любінь Городоцького району Львівської області, а також підтверджують факт належного виконання відповідачем своїх обов'язків щодо здійснення контролю за ходом виконання Великолюбінською селищною радою Городоцького району Львівської області вимог припису від 03.02.2012 року про усунення порушень вимог Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення».

В свою чергу, як правильно зазначив суд першої інстанції, позивач не пояснив, які передбачені законодавством заходи контролю, крім наведених вище, ДЗ «Городоцька районна санітарно-епідеміологічна станція» не здійснив, але був зобов'язаний здійснити, і судом таких заходів також не встановлено.

А згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також, на думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні вимоги позивача про зобов'язання ДЗ «Городоцька районна санітарно-епідеміологічна станція» не допускати на майбутнє порушення норм Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» при здійсненні контролю за дотриманням санітарно-епідеміологічного законодавства під час проведення поховань в смт Великий Любінь та належно виконувати обов'язки щодо здійснення контролю за ходом реалізації внесеного відповідачем припису від 03.02.012 року про усунення порушень Великолюбінською селищною радою вимог цього Закону, оскільки, як правильно зазначає суд, згідно з положеннями ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, тобто відповідно до змісту наведеної норми судовому захисту підлягають порушені права, свободи та інтереси фізичних осіб, а захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб на майбутнє без встановлення факту їх порушень не відповідає завданням адміністративного судочинства.

Разом з тим, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що правовідносини між ДЗ «Городоцька районна санітарно-епідеміологічна станція» та Великолюбінською селищною радою з приводу внесення відповідачем зазначеного вище припису не стосуються прав та інтересів ОСОБА_3 саме у сфері публічно-правових відносин, оскільки допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо контролю за виконанням селищною радою вимог припису про недопущення поховань за межами існуючого кладовища в смт Великий Любінь спричинило б порушення прав позивача як жительки даного селища, оскільки будинок останньої знаходиться на невеликій відстані від кладовища і порушення вимог санітарно-епідеміологічного законодавства при здійсненні розширення кладовища та здійсненні там поховань безпосередньо порушуватиме її права, зокрема право на безпечне для життя довкілля, яке безпосередньо гарантоване Конституцією України.

Однак, як зазначено вище, під час судового розгляду справи позивачем не доведено і судом не встановлено допущення відповідачем бездіяльності при здійсненні контролю за виконанням Великолюбінською селищною радою вимог припису від 03.02.2012 року про недопущення поховань за межами існуючого кладовища в смт Великий Любінь, тому позовні вимоги є безпідставними і не підлягають задоволенню.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника Олексик ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2012 року у справі № 2а-5253/12/1370 за позовом ОСОБА_3 до Державного закладу «Городоцька районна санітарно-епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоров'я України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Головний державний санітарний лікар Львівської області, Великолюбінська селищна рада Городоцького району Львівської області, Городоцька районна державна адміністрація Львівської області, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

ОСОБА_5

Ухвала складена в повному обсязі 14.12.2015 року