Постанова

від 16.07.2012 по справі 2а-105/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 липня 2012 року 16:54 № 2а-105/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Криворучко Л.В. та представників сторін:

від позивача: Романюка С.П.,

від відповідача: Кожем 'яко М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:Приватного підприємства «Тісо-Сервіс» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001702330 від 05 грудня 2011 року,- ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне підприємство «Тісо-Сервіс»(далі -позивач, ПП «Тісо-Сервіс») з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі -відповідач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001702330 від 05 грудня 2011 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.01.2012 року було відкрито провадження у даній справі.

Враховуючи вибуття первинного відповідача у справі зі спірних правовідносин на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби»від 21.09.2011 року № 981 судом відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України протокольною ухвалою від 16.07.2012 року здійснено заміну відповідача на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з ТОВ «Віп Трейд», оскільки податковий кредит було сформовано позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Віп Трейд», який був зареєстрований платником податку на додану вартість. Як зазначав позивач, господарські операції з ТОВ «Віп Трейд»мали реальний характер, отримані від вказаного контрагента товари були використані позивачем у власній господарській діяльності, про що свідчить фінансова та бухгалтерська документація, наявна у позивача.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених із вказаним контрагентом, позивач вважає безпідставними, оскільки рішення суду про визнання нікчемним цього правочину не приймалось, а податковий орган не має повноважень визнавати угоди недійсними.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем в порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України було завищено податковий кредит за липень 2011 року на суму 156 020,00 грн., сформованого за наслідками операцій позивача з ТОВ «Віп Трейд», правочини з яким є нікчемними, оскільки фактично господарських операцій з поставки товарів не відбувалося, що свідчить про укладання правочинів без мети настання реальних наслідків.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 16 липня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

В С Т АН О В И В:

Позивач -ПП «Тісо-Сервіс»(код ЄДРПОУ 32421296) зареєстроване як юридична особа Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 01.04.2003 року та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.

У період з 02.11.2011 року по 08.11.2011 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Тісо Сервіс»з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість в частині відображення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Віп Трейд»(код ЄДРПОУ 37240770) за період з 01.07.2011 по 31.07.2011.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 528/1-23-30-32421296 від 15 листопада 2011 року (далі по тексту - Акт перевірки, Акт) -а. с. 8-17.

05 грудня 2011 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення -рішення форми «Р»№ 0001702330 , яким позивачу за порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України було визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 195 025,00 грн., в тому числі основного платежу -156 020,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 39 005,00 грн. (а.с. 18).

В Акті перевірки зазначено, що вчинений правочин між позивачем та ТОВ «Віп Трейд»(код за ЄДРПОУ 37240770) є нікчемним, відтак ПП «Тісо-Сервіс»було безпідставно сформовано податковий кредит у розмірі 156 020,00 грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань по ПДВ за липень 2011 року.

При проведенні перевірки позивача використано, зокрема, матеріали перевірки ТОВ «Віп Трейд», викладені в акті перевірки від 05.10.2011р. № 1317/23-5/37240770, складеному ДПІ у Печерському районі м. Києва. Вказаним актом встановлено, що ТОВ «Віп Трейд»сформовано податковий кредит з ПДВ за період з 01.07.2011 по 31.08.2011 року за рахунок ТОВ «Сіріус-грант»на суму 5 562 876,00 грн.

В свою чергу, стосовно ТОВ «Сіріус-грант»ДПІ у Печерському районі м. Києва було проведено невиїзну документальну перевірку, за результатами якої складено акт від 27.07.2011 р. № 940/23-3/37318328. Перевіркою не встановлено факт передачі товарів (надання робіт, послуг) від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю поставок з боку постачальників, які не декларували податкові зобов'язання на користь ТОВ «Сіріус-грант», що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків.

Крім цього, ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва було проведено допит посадової особи ТОВ «Сіріус-грант»ОСОБА_3, про що складено протокол, згідно якого ОСОБА_3 немає відношення до діяльності ТОВ «Сіріус-грант»(код ЄДРПОУ 37318328).

З огляду на наведені обставини відповідачем було зроблено висновок про те, що ТОВ «Сіріус-грант»фактично не могло здійснювати поставки товару іншим контрагентам, в тому на користь ТОВ «Віп Трейд», яке в свою чергу не могло постачати товари на користь позивача - ПП «Тісо Сервіс», а відтак правочин між даними контрагентами є фіктивними, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 Цивільного кодексу України). За таких підстав в Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2011 року на загальну суму 156 020,00 грн.

Таким чином, висновок ДПІ про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту за липень місяць 2011 року ґрунтується виключено на вищеописаних обставинах діяльності контрагентів позивача в другому, третьому та наступних ланцюгах поставок товарів , які не є прямими контрагентами позивача, у яких позивач безпосередньо придбавав товар і мав можливість перевірити їх правовий статус.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, виходячи з наступних мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «Тісо-Сервіс»та ТОВ «Віп Трейд»укладено Договір № 2004/11 від 20.04.2011 р ., за умовами якого постачальник (ТОВ «Віп Трейд») зобов'язувався передати у власність покупця (ТОВ «Тісо-Сервіс») товар. Вартість, кількість та асортимент визначається у специфікаціях. Постачання товарів покупцеві здійснюється постачальником по специфікаціям (а.с. 20-21).

05 серпня 2011 року між ПП «Тісо-Сервіс»та ТОВ «Віп Трейд»укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 2004/11 від 20.04.2011 року, відповідно до якої сторони домовились про додаткову поставку товарів згідно специфікацій (Додатк № 1). Остаточно визначено варість товарів у розмірі 2 702 694,00 грн., в тому числі ПДВ -450 449,00 грн. (а.с. 33-34).

Також між ПП «Тісо-Сервіс»та ТОВ «Віп Трейд»було укладено Договір № 1907/11 від 19.07.2011 р ., за умовами якого постачальник (ТОВ «Віп Трейд») зобов'язувався поставити та передати у власність покупця (ТОВ «Тісо-Сервіс») товар згідно специфікацій (Додаток №1). Вартість, кількість та асортимент визначається у специфікаціях. Постачання товарів покупцеві здійснюється постачальником по специфікаціям (а.с. 35).

Відповідно до умов договорів № 2004/11 від 20.04.2011 року, № 1907/11 від 19.07.2011 року ТОВ «Віп Трейд»поставило позивачу протягом липня 2011 року товар на загальну суму 936 120,00 грн., в тому числі ПДВ -156 020,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 626 від 05.07.2011 р. на суму 111 120,00 грн. (ПДВ -18 520,00 грн.), № 627 від 27.07.2011 р. на суму 266 000,00 грн. (ПДВ -44 333,33 грн.), № 628 від 27.07.2011 р. на суму 274 000,00 грн. (ПДВ -45 666,67 грн.), № 629 від 27.07.2011 р. на суму 285 000, 00 грн. (ПДВ -47 500,00 грн.) - а.с. 38-39, 41-43.

Як вбачається зі змісту видаткових накладних, предметом поставки були заготовки дверей (глухі, засклені, металеві двері, ручки, стрічки, тяги, несучі профілі, тощо).

Розрахунки за отримані товари ПП «Тісо-Сервіс»провело шляхом перерахування на грошових коштів на рахунок ТОВ «Віп Трейд», що підтверджується банківською випискою (а.с. 58).

За наслідками поставки товарів ТОВ «Тісо-Сервіс»були виписані на користь ТОВ «Віп Трейд»податкові накладні : № 158 від 05.07.2011 р. на суму 111 120,00 грн. (ПДВ -18 520,00 грн.), № 159 від 27.07.2011 р. на суму 266 000,00 (ПДВ -44 333,33 грн.), № 160 від 27.07.2011 р. на суму 274 000,00 грн. (ПДВ -45 666,67 грн.), № 161 від 27.07.2011 р. на суму 285 000, 00 грн. (ПДВ -47 500,00 грн.) - а.с. 45-51.

Вказані податкові накладні відображені в реєстрах податкових накладних, а суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у відповідних податкових періодах.

Суми податку на додану вартість за вказаними операціями віднесені позивачем до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за липень 2011 року в сумі 156 020,00 грн.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», а також у інформаційному листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1) встановлення факту здійснення господарської операції (в т. ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції);

2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції (в т.ч. з'ясування можливої обізнаності платника щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів);

3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку);

4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Оскільки 01.01.2011 року набрав чинності Податковий Кодекс України № 2755-111, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, судом при вирішенні спору застосовуються норми вказаного Кодексу.

Відповідно до пункту14.1.181. 14 статті ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями пункту 3 ст. 198 Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ПП «Тісо-Сервіс»»до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання або виготовлення ним товарів чи послуг; використання зазначених товарів, робіт та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

З Акту перевірки вбачається, що позивач в податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року в складі податкового кредиту відобразив суму податку на додану вартість, в тому числі на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Віп Трейд», та які сплачені (нараховані) ним, в зв'язку з придбанням товарів.

За приписами пункту 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Оскільки видаткові накладні були виписані в липні 2011 року і поставка товарів відбулася у цей же період, що підтверджується видатковими накладними за липень місяць 2011 року, то в силу приписів ст. 198 ПК України, право ПП «Тісо-Сервіс»на віднесення сум податку до податкового кредиту виникло, відповідно, у липні 2011 року.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду, це: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником ПДВ.

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, згідно пункту 201.10 ст. 201 ПК України являється податкова накладна, яка видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

У податковій накладній повинні бути зазначені наступні реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до вимог статті 183 ПК України право платника податку на податковий кредит і виписку податкових накладних виникає після добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним підпунктом 6 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу та з початком податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником податку.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, контрагент позивача -ТОВ «Віп Трейд»(код за ЄДРПОУ 37240770) -був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку.

Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100316443 від 27.10.2010 р. було анульоване 13 лютого 2012 року відповідно до рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 14/157 від 13.02.2012 р. (а.с. 189), тобто на момент здійснення господарських операцій - липень 2011 року - вказане свідоцтво було чинним і ТОВ «Віп Трейд»мало право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів, робіт (послуг).

Подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не позбавляє правового значення податкові накладні, які були видані ТОВ «Віп Трейд»до прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ.

В свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи (№ 158 від 05.07.2011 року; № 159 від 27.07.2011 року; № 160 від 27.07.2011 року; № 161 від 27.07.2011 року), відповідають вимогам встановленим пунктом 201.1. статті 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 року № 41 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011 року за № 197/18935, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Таким чином, позивачем було дотримано спеціальні вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Віп Трейд»було подано до ДПІ у Печерському районі м. Києва податкову декларацію по податку на додану вартість за липень 2011 року, разом із Додатком № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», де у рядках № 65 (декларації за липень) було відображено податкові зобов'язання за наслідками господарських операцій з ПП «Тісо-Сервіс» у розмірі 156 020,00 грн. відповідно (а.с. 199-202), що повністю відповідає задекларованій позивачем сумі податкового кредиту за липень 2011 року.

Отже, суми податку на додану вартість, сплачені ПП «Тісо-Сервіс»на користь ТОВ «Віп Трейд»у складі вартості товарів, були включені та відображені у податкових деклараціях ТОВ «Віп Трейд», що спростовує посилання відповідача про недекларування ТОВ «Віп Трейд» податкових зобов'язань за липень 2011 року по взаємовідносинам із ПП «Тісо-Сервіс».

Наявні в матеріалах справи Витяг серії АЗ № 031877 від 10.05.2012 року та Довідка серії АЗ № 037641 від 14.06.2012 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців підтверджують, що ТОВ «Віп Трейд»станом на момент здійснення господарських операцій було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та знаходилось за адресою: 01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 65 (а.с. 218-224).

Як вбачається з довідки з ЄДР, контрагент позивача -ТОВ «Віп Трейд»на момент проведення господарських операцій не був ліквідований, діяльність його в установленому законом порядку не була припинена, з ЄДРПОУ підприємство не виключене. Відтак, вказане підприємство не мало дефектів у своєму правовому статусі та мало право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Вирішуючи питання про реальність виконання договору з поставки товарів (послуг) між ПП «Тісо-Сервіс»та ТОВ «Віп Трейд»придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 14.1.36. статті 14 Податкового кодексу України встановлює, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно наданих позивачем документів, у користуванні ПП «Тісо-Сервіс»перебували приміщення для здійснення власної господарської діяльності, транспортні засоби, відповідний персонал, що підтверджується: Договором оренди частини майногового комплексу № 6-2009 від 01.07.2009 р. (а.с. 122-124), актом прийому-передачі від 01.07.2009 року (а.с. 125) згідно якого позивачу передано в оренду приміщення по вул. Промислова, 14; додатковими угодами № 1 від 01.12.2009 р., № 2 від 31.01.2010 р., № 3 від 01.03.2010 р., № 4 від 05.05.2010 р., № 5 від 03.01.2011 р., № 6 від 01.02.2011 р., № 7 від 01.04.2011 р. № 8 від 01.10.2011 р., № 9 від 01.11.2011 р., № 10 від 03.01.2012 р.; договором оренди обладнання № 01/04-11 від 01.04.2011 р., актами приймання-передачі обладнання від 01.04.2011 р., від 19.04.2011 р., від 04.05.2011 р., від 01.11.2011 р., від 01.12.2011 р., від 29.02.2012 р., від 01.03.2012 р., від 19.03.2012 р., від 20.03.2012 р., штатним розписом за червень 2011 року (а.с. 122-162).

Судом встановлено, що придбані у ТОВ «Віп Трейд»товари - заготовки дверей - позивач купував з метою подальшого продажу іншим особам, фактичне відчуження товару третім особам, зокрема, ТОВ «СтілАрм», що підтверджується видатковими накладними, які наявні в матерілах справи (а.с. 101-113).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарів у ТОВ «Віп Трейд»позивачем також надано суду товарно-транспортні накладні (оформлені за формою 1-ТН, встановленою згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерством транспорту України від 14.10.1997 №363), а саме: № Р626 від 05.07.2011 року та № Р627, Р628, Р629 від 27.07.2011 року (а.с. 174-175), які підтверджують фактичне перевезення товару.

Таким чином, придбання товару у ТОВ «Віп Трейд»здійснювалось позивачем з метою здійснення звичайної для нього господарської діяльності по торгівлі матеріалами, яка спрямована на отримання доходу.

В матеріалах справи міститься також заява директора ТОВ «Віп Трейд», яка нотаріально засвідчена і де зазначено, що на виконання умов договору від 20.04.2011 р. № 2004/11 були особисто підписані виписані на користь ТОВ «Тісо-Сервіс»податкові та видаткові накладні (а.с. 177).

Викладені вище обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Віп Трейд»є реальними та підтверджуються необхідними документами, товари, що придбавалися позивачем у ТОВ «Віп Трейд», отримувались з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

В Інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" Вищий адміністративний суд України зазначив: "…у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття "добросовісний платник податків". Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Прикладом подібного підходу Верховного Суду України є, зокрема, Постанова від 9 вересня 2008 року (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 2362425)".

Суд вважає, що наведені в акті перевірки обставини діяльності вищезазначених постачальників позивача у другому, третьому та наступних ланцюгах поставок не можуть бути причинами для зменшення заявлених позивачем сум податкового кредиту.

Порушення контрагентом позивача та/або його постачальниками вимог податкового законодавства та дисципліни складання первинних документів не може слугувати підставою для зменшення добросовісному суб'єкту господарювання суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Як вказано у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції , вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінуватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Таким чином, судом відхиляються доводи відповідача про те, що правочини укладені позивачем з ТОВ «Віп Трейд»є нікчемним через те, що за ланцюгом між попередніми контрагентами ТОВ «Віп Трейд», зокрема, з ТОВ «Сіріус-грант», правочини визнані податковим органом нікчемними, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, відповідач не надав суду беззаперечних доказів того, що не виконання контрагентами ТОВ «Віп Трейд»своїх договірних зобов'язань, мало наслідком безтоварність операцій між позивачем та ТОВ «Віп Трейд».

Суд також зазначає, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит порушення податкової дисципліни, вчинені ТОВ «Віп Трейд».

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «Віп Трейд», які фактично підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання товарів для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку; висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю ТОВ «Віп Трейд»з мотивів не спрямованості правочинів на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В спірному акті перевірки та в судовому засіданні відповідачем не наведено допустимих та достатніх доказів на підтвердження умовиводу про порушення позивачем податкового законодавства.

Посилання відповідача на відсутність у ТОВ «Віп Трейд»найманих працівників, виробничого обладнання, транспортного, торгівельного обладнання тощо не може бути взяте судом до уваги на підтвердження фіктивності угод з огляду на наступне.

Як вбачається з Акту перевірки, підставою для висновку контролюючого органу щодо відсутності у ТОВ «Віп Трейд»трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного, торгівельного обладнання слугувала лише податкова звітність цього підприємства. Суд вважає, що подана до податкового органу податкова звітність не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємстві основних фондів та трудових ресурсів , оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку. В свою чергу, документи бухгалтерського обліку ТОВ «Віп Трейд»відповідачем під час перевірки не досліджувались.

Відповідачем не проаналізовано, які ресурси потрібні були б підприємству для реалізації товару, що проданий ТОВ «Віп Трейд»позивачу. Враховуючи характер здійснюваних між сторонами операцій -продаж товарів -виконання такого договору не вимагало від виконавця наявності основних фондів, спеціального технічного обладнання, оскільки умови про безпосереднє виробництво продавцем таких товарів умови укладеного договору не містять.

Крім того, як зазначалось вище, факт відсутності вказаних ресурсів у підприємства податковим органом не перевірявся , а такий висновок зроблений на підставі податкової звітності, яка не містить достатньої інформації, на підставі якої можливо обґрунтувати такі висновки. До того ж, висновки податкового органу не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

Таким чином, висновки податкового органу про безтоварність оподатковуваної угоди зроблені на підставі необґрунтованих та недоведених припущень. Відповідачем не надано доказів, належних для визнання зазначеного правочину нікчемним.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Відповідачем не надано суду доказів обізнаності позивача про можливі порушення порядку здійснення господарської діяльності та/або порушення податкового законодавства, які допускались його контрагентом.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ПП «Тісо-Сервіс»правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за липень 2011 року, а висновок Акту перевірки про порушення позивачем п. 198.3, п.198.6, ст. 198, п.201.6 ст. 201 Податкового кодексу України є помилковим, відтак визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 156 020,00 грн. є протиправним.

Враховуючи те, що податкове зобов'язання визначене контролюючим органом неправомірно, то застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України у розмірі 39 005,00 грн. є також протиправним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення - рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПП «Тісо-Сервіс»підлягає задоволенню.

Окрім того, відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати (судовий збір) з Державного бюджету України.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва № 0001702330 від 05 грудня 2011 року.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Тісо-Сервіс»судові витрати у розмірі 28,23 грн. (двадцять вісім гривень 23 коп.).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 23 липня 2012 року.