Ухвала

від 27.09.2012 по справі 2а-105/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-105/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"27" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Тісо-Сервіс»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 липня 2012 року,

В С Т А Н О В И В :

ПП «Тісо-Сервіс»звернулося у суд з позовом до ДПІ у Голосіївському районі м. Києві, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001702330 від 05.12.2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 липня 2012 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача щодо нереальності угод, укладених позивачем з його контрагентом ТОВ «Віп Трейд», які стали підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що ДПІ у Голосіївському районі м. Києві проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПП «Тісо-Сервіс»з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість в частині відображення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Віп Трейд»за період 01.07.2011 року по 31.07.2011 року, за результатами якої складено акт від 15.11.2011 року №528/1-23-32421296 та виявлені порушення позивачем п. 198.3, 198.6. ст. 198 та п. 201.6 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження ПДВ за липень 2011 року на загальну суму 156020,00 грн.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення від 05 грудня 2012 року № 0001702330, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 195028,00 грн.

Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення -рішення, судова колегія зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, а саме акту перевірки, підставою для нарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість стало виявлення податковим органом під час перевірки позивача отримання останнім товару від ТОВ «Віп Трейд»за договорами, які суперечать п.п. 1, 2 ст. 215, п. 1, 5 ст. 203 ЦК України, тобто є нікчемними, а тому не створюють юридичних наслідків.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що за наслідками проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Віп Трейд»з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.07.2011 року по 31.08.2011 року, встановлено порушення останнім вимог ст. ст. 203, 215 та 216 ЦК України в момент вчинення правочинів, які не були спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, товар (послуги) по вказаним правочинам в порушення вимог ст. ст. 662, 655 та 656 ЦК України не передавався. Також перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявність у названого підприємства складських приміщень, автомобільного та іншого транспорту, а також устаткування, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Операції ТОВ «Віп Трейд»не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення таких, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності. Враховуючи встановлене, податковим органом зроблено висновок, що відображені у податковій звітності позивача правові взаємовідносини з вищевказаним суб'єктом господарювання вчинені без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на таке.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України, який вступив в силу з 01 січня 2011 року.

Відповідно до ст. 198 названого кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як убачається із матеріалів справи, 20.04.2011 року між ПП «Тісо-Сервіс»та ТОВ «Віп Трейд»укладено договір № 2004/11, за умовами якого постачальник (ТОВ «Віп Трейд») зобов'язувався передати у власність покупця (ТОВ «Тісо-Сервіс») товар. Вартість, кількість та асортимент визначається у специфікаціях. Постачання товарів покупцеві здійснюється постачальником по специфікаціям.

05 серпня 2011 року названими господарюючими суб'єктами підписано додаткову угоду № 1 до договору № 2004/11 від 20.04.2011 року, відповідно до якої сторони домовились про додаткову поставку товарів згідно специфікацій (Додатк № 1). Остаточно визначено вартість товарів у розмірі 2 702 694,00 грн., в тому числі ПДВ - 450 449,00 грн.

Також між ПП «Тісо-Сервіс»та ТОВ «Віп Трейд»було укладено договір № 1907/11 від 19.07.2011 р., за умовами якого постачальник (ТОВ «Віп Трейд») зобов'язувався поставити та передати у власність покупця (ТОВ «Тісо-Сервіс») товар згідно специфікацій (Додаток №1). Вартість, кількість та асортимент визначається у специфікаціях. Постачання товарів покупцеві здійснюється постачальником по специфікаціям.

Відповідно до умов договорів № 2004/11 від 20.04.2011 року та № 1907/11 від 19.07.2011 року ТОВ «Віп Трейд»поставило позивачу протягом липня 2011 року товар на загальну суму 936 120,00 грн., в тому числі ПДВ - 156 020,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 626 від 05.07.2011 року, № 627, 628 та 629 від 27.07.2011 року.

На підтвердження факту проведення розрахунку за придбаний товар позивачем надано банківську виписку.

Окрім того, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарів у ТОВ «Віп Трейд»позивачем також надано суду товарно-транспортні накладні (оформлені за формою 1-ТН, встановленою згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерством транспорту України від 14.10.1997 №363), а саме: № Р626 від 05.07.2011 року та № Р627, Р628, Р629 від 27.07.2011 року (а.с. 174-175), які підтверджують фактичне перевезення товару.

На спростування тверджень відповідача щодо нікчемності правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Віп Трейд», першим надано копію нотаріально завіреної заяви Тараненко С.В., яка згідно відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців є директором вказаного товариства. Даною заявою підтверджується, що всі первинні документи та угоди з позивачем підписані директором особисто.

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту суми, на яку виписано податкові накладні ТОВ «Віп Трейд», колегія суддів приходить до наступного.

У відповідності до пп. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п.п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, судова колегія зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Як убачається з роздруківки з офіційного веб-сайту ДПС України, свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Віп Трейд»анульовано 13.02.2012 року, тобто на момент здійснення господарських операцій - липень 2011 року - вказане свідоцтво було чинним і ТОВ «Віп Трейд»мало право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів, робіт (послуг).

Подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не позбавляє правового значення податкові накладні, які були видані ТОВ «Віп Трейд»до прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ.

У свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи (№ 158 від 05.07.2011 року; № 159 від 27.07.2011 року; № 160 від 27.07.2011 року; № 161 від 27.07.2011 року), відповідають вимогам встановленим пунктом 201.1. статті 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 року № 41, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011 року за № 197/18935, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Окрім того, під час розгляду справи від ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС надійшла копія податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Віп Трейд»за липень 2011 року, згідно якої контрагент позивача включив до складу своїх податкових зобов'язань з цього податку суми, сплачені останнім за договорами протягом липня 2011 року.

Також судова колегія не приймає до уваги покликання відповідача на нікчемність право чинів, укладених між позивачем з ТОВ «Віп Трейд»через те, що за ланцюгом між попередніми контрагентами ТОВ «Віп Трейд», зокрема, з ТОВ «Сіріус-грант», правочини визнані податковим органом нікчемними. Позаяк відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

З огляду на викладене, судовою колегію не встановлено підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення .

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 липня 2012 року залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України .

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М