Ухвала

від 24.07.2012 по справі 3/216

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 3/216 24.07.12

За скаргою Аграрного фонду

До Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління

юстиції у м. Києві

Про скасування постанови від 14.11.2011 про арешт коштів боржника

Стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю «П'ятидні»

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача не з'явився

Від скаржника Боровенська Т.В. -по дов. № 223 від 14.05.2012

Від ВДВС Лисенко О.В. -по дов. № б/н від 18.05.2012

СУТЬ СПОРУ :

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2011 у справі № 3/216 позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з Аграрного фонду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «П'ятидні»720 250 грн. 00 коп. основного боргу, 7 202 грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

31.10.2011, в зв'язку з набранням рішенням законної сили Господарським судом міста Києві було видано відповідний наказ.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Господарського суду міста Києва № 3/216 від 13.10.2011 відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

13.12.2011 Аграрний фонд звернувся до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, відповідно до якої просив суд визнати неправомірними дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві та скасувати постанову від 14.11.2011 про арешт коштів боржника.

Однак, враховуючи те, що справа № 3/216 на момент звернення із вищезазначеною скаргою знаходилась у Київському апеляційному господарському суді заявника було повідомлено, що скарга буде розглянута після повернення справи № 3/216 до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду № 3/216 від 20.12.2011 апеляційну скаргу відповідача залишено без розгляду.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою Київського апеляційного господарського суду № 3/216 від 20.12.2011 відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.

Ухвалою Вищого господарського суду України № 3/216 від 07.02.2012 касаційну скаргу відповідача повернуто без розгляду.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою Київського апеляційного господарського суду № 3/216 від 20.12.2011 відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку .

Ухвалою Вищого господарського суду України № 3/216 від 09.04.2012 відповідачу відмовлено в задоволенні клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку та касаційну скаргу повернуто відповідачу без розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/216 від 11.06.2012 скаргу призначено до розгляду на 26.06.2012.

В судовому засіданні 26.06.2012 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 03.07.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/216 від 03.07.2012 визнано дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві неправомірними; в задоволенні скарги в частині скасування постанови Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві № 1148/23 від 14.11.2011 «Про арешт коштів боржника»відмовлено.

10.07.2012 Аграрний фонд звернувся до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, відповідно до якої просить суд : 1. визнати неправомірними дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві; 2. скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 07.11.2011 та винести нову постанову, яка б відповідала нормам діючого законодавства; 3. скасувати постанову від 14.11.2011 про арешт коштів боржника; 4. скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 08.06.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/216 від 11.07.2012 скаргу призначено до розгляду на 24.07.2012.

Відповідач в судовому засіданні 24.07.2012 вимоги скарги підтримав повністю.

Позивач в судове засідання 24.07.2012 не з'явився, вимог ухвали суду від 11.07.2012 не виконав, а саме не подав письмові пояснення з приводу викладених в скарзі обставин.

Позивач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується повернути до суду повідомленням про вручення поштового відправлення.

ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві у поданих в судовому засіданні 24.07.2012 запереченнях вказує на те, що 11.11.2011 до відділу надійшла заява від представника стягувача про повідомлення розрахункових рахунків боржника та накладення на них арешту. На підставі ст..25 Закону України «Про виконавче провадження»«....державний виконавець за заявою стягувача одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника»в зв'язку з чим 14.11.2011 року на кошти боржника винесена постанова про арешт та направлена до установ банків та боржнику. На даний час рішення Господарського суду міста Києва № 3/126 від 31.10.2011 не виконано. Стягнути кошти з рахунків боржника, які відкриті в Державній казначейській службі України, на даний час проблематично, в зв'язку з чим на рухоме майно боржника було накладено арешт.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників відповідача та ВДВС, Господарський суд міста Києва, встановив:

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Стаття 19 Закону України «Про виконавче провадження»(далі - Закон) визначає, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону.

Згідно ст. 17 3 Закону примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема судових наказів.

Матеріали справи свідчать, що позивач звернувся з відповідною заявою до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві 04.11.2011.

Згідно ч. 2 ст. 25 Закону державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Стаття 31 Закону встановлює, що постанова про відкриття виконавчого провадження має бути надіслана сторонам виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

07.11.2011 державним виконавцем Половян К.М. Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову ВП № 29665338 «Про відкриття виконавчого провадження», згідно якої відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва № 3/126 від 31.10.2011 про стягнення з Аграрного фонду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «П'ятидні»727 688,50 грн. боргу та призначено боржнику строк для добровільного виконання -у 7-денний термін з моменту винесення постанови, тобто до 15.11.2011. Також у постанові зазначено про те, що при невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк його виконання відбудеться в примусовому порядку.

При цьому у зазначеній постанові невірно вказано номер наказу суду від 31.10.2011, а саме замість № 3/216 зазначено № 3/126.

Згідно ч. 5 ст. 25 Закону копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Проте, з поданої відповідачем копії конверту, в якому було надіслано вищезазначену постанову та супровідного листа ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві № 1793/23 від 07.11.2011 вбачається, що постанова ВП № 29665338 «Про відкриття виконавчого провадження»від 07.11.2011 була надіслана відповідачу лише 25.11.2011, тобто з порушенням встановленого строку для відправлення та з позбавленням боржника строку для добровільного виконання рішення суду.

Відповідно до п. 1 ст. 75 Закону після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення.

Отже, з урахуванням положень ст. 25 та ст. 75 Закону, примусове виконання має бути розпочато державним виконавцем лише після того, якщо боржник не виконає його у встановлений для добровільного виконання строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/216 від 03.07.2012 встановлено, що відповідач був позбавлений скористатись правом виконати рішення в добровільному порядку, в зв'язку з чим дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві було визнано неправомірними.

Відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Пункт 2 статті 255 Цивільного кодексу України встановлено, що письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Як вбачається з матеріалів справи скарга Аграрного фонду надіслана на адресу суду 07.07.2012, та отримана судом 10.07.2012.

Встановлений у частині першій статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 Господарського процесуального кодексу України може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску.

За заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду. Про відмову у відновленні строку виноситься ухвала.

Як зазначалось вище встановлений статтею 121-2 Господарського процесуального кодексу України десятиденний строк для оскарження дій Державної виконавчої служби обчислюється з дня коли особі стало відомо про оскаржувану дію.

Судом встановлено, що скаржник довідався про постанову про відкриття виконавчого провадження 30.11.2011, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції Аграрного фонду, а отже мав звернутись до суду зі скаргою про визнання дій ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та про визнання її недійсною до 10.12.2011.

За відсутності доказів в підтвердження поважних причин пропуску строку для звернення до суду зі скаргою в частині скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.11.2011 у суду відсутні підстави для його поновлення.

Посилання скаржника на те, що постанову про відкриття виконавчого провадження від 07.11.2011 видано з порушенням ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»з посиланням на те, що виконавчий документ не скріплено печаткою спростовується наданою державним виконавцем копією матеріалів виконавчого провадження ВП № 29665338, з якої вбачається, що пред'явлений до виконання наказ суду скріплений гербовою печаткою.

14.11.2011 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Половян К.М. при примусовому виконанні виконавчих документів, в тому числі наказу Господарського суду міста Києва № 3/126 виданого 31.10.2011 винесено постанову № 1148/23 «Про арешт коштів боржника», в зв'язку із встановленням того, що боржником у добровільному порядку рішення суду не виконано.

При цьому у зазначеній постанові також невірно вказано номер наказу суду від 31.10.2011, а саме замість № 3/216 зазначено № 3/126.

Відповідно до ст. 57 Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.

Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії конверту, в якому було надіслано оскаржувану постанову та супровідного листа ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві № 1148/23 вбачається, що постанова № 1148/23 від 14.11.2011 «Про арешт коштів боржника»також була надіслана боржнику 01.12.2011 та отримана відповідачем 06.12.2011 (штамп реєстрації вхідної кореспонденції Аграрного фонду).

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/216 від 03.07.2012 встановлено, що постанова № 1148/23 від 14.11.2011 «Про арешт коштів боржника»також була надіслана боржнику з порушенням встановлених Законом строків направлення постанову, в зв'язку з чим дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві визнано неправомірними.

Разом з цим, підстав для визнання постанови Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві № 1148/23 від 14.11.2011 «Про арешт коштів боржника»суд не вбачає з огляду на наступне

Пункт 6 ст. 25 Закону встановлює, що постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Проте, відповідач отримавши копію постанови про відкриття виконавчого провадження із пропущенням встановленого строку пропустив строки на її оскарження та вона є чинною, а отже постанова № 1148/23 від 14.11.2011 «Про арешт коштів боржника»винесена в межах відкритого виконавчого провадження та у відповідності до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження».

08.06.2012 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Лисенко О.В. при примусовому виконанні наказу Господарського суду міста Києва № 3/126 виданого 31.10.2011 винесено постанову ВП № 29665338 «Про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження», в зв'язку із встановленням того, що боржником у добровільному порядку рішення суду не виконано.

При цьому у зазначеній постанові також невірно вказано номер наказу суду від 31.10.2011, а саме замість № 3/216 зазначено № 3/126.

З наявної в матеріалах справи копії конверту, в якому було надіслано оскаржувану постанову та супровідного листа ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві № 774/23 вбачається, що постанова ВП № 29665338 від 08.06.2012 «Про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження»була надіслана боржнику 27.06.2012.

Як зазначалось вище скарга Аграрного фонду надіслана на адресу суду 07.07.2012, а отже строк для оскарження постанови від 08.06.2012 боржником не пропущений.

Посилання боржника на те, що ст. 52 Закону передбачено, що стягнення на майно боржника звертається лише у разі відсутності або недостатності коштів для задоволення вимог стягувача не приймаються судом до уваги, оскільки

Згідно п. 5 ст. 52 вказаної норми Закону у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно , за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника.

Отже, дана норма передбачає можливість звернення стягнення і на грошові кошти і на майно боржника, які діють одночасно.

З наданої копії виконавчого провадження ВП № 29665338 вбачається, що в процесі вчинення виконавчих дій отримано інформацію від Державної податкової адміністрації у м. Києві про відкриття Аграрним фондом рахунків у АТ «Укрексімбанк» та Державній казначейській службі України.

Згідно листа ПАТ «Укресімбанк»№ 026-04/916БТ від 29.11.2011 кошти на рахунках боржника в АТ «Укрексімбанк»відсутні для виконання стягнення.

Списання коштів з рахунків боржника відкритих у Державній казначейській службі України станом на 08.06.2012 виявилось доки не можливим, оскільки інформація що необхідна Державній казначейській службі України у державного виконавця відсутня.

Слід зазначити, що листування державного виконавця та казначейської служби ведеться з листопада 2011 року.

Отже, суд приходить до висновку, що постанова ВП № 29665338 від 08.06.2012 «Про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження»винесена державним виконавцем з метою захисту інтересів стягувача та у відповідності до ст. 52 Закону.

Також слід зазначити, що згідно ст. 52 Закону боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення, проте черговість стягнення на кошти та інше майно боржника все ж таки остаточно визначається державним виконавцем. При цьому скористатись таким правом боржник мав до винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту, визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган Державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє (ч. 6 п. 7 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України № 04-5/365 від 28.03.2002).

Враховуючи викладене господарський суд вважає, що скарга Аграрного фонду задоволенню не підлягає повністю.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 ГПК України, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні скарги Аграрного фонду на дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві відмовити повністю.

СуддяВ.В.Сівакова