Постанова

від 01.08.2012 по справі 13/5009/6721/11-33/5009/6721/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2012 р. Справа № 13/5009/6721/11-33/5009/6721/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А., суддівГубенко Н.М., Іванової Л.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Славія-плюс" на рішенняГосподарського суду Запорізької області від 01.03.2012 та постановуДонецького апеляційного господарського суду від 07.05.2012 у справі№ 13/5009/6721/11-33/5009/6721/11 господарського судуЗапорізької області за позовомПрокурора Комунарського району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Запорізької міської ради доТовариства з обмеженою відповідальністю "Славія-плюс" прозміну п. 9 договору оренди землі від 12.10.2005 за участю представників сторін:

позивача: повідомлений, але не з'явився;

відповідача: Зосенко Л.О., дов. № 04-05/12 від 04.05.2012;

прокурора: Ступак Д.В.,прокурор відділу Генеральної прокуратури України, посв. №000404

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 31.07.2012 № 03.07-05/567 для розгляду касаційної скарги у справі №13/5009/6721/11-33/5009/6721/11, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 01.08.2012, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя -Гольцова Л.А., судді - Губенко Н.М., Іванова Л.Б.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.03.2012 у справі №13/5009/6721/11-33/5009/6721/11 (суддя Попова І.А.) позовні вимоги задоволено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.05.2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Будко Н.В., судді -Манжур В.В., Москальова І.В.) рішення Господарського суду Запорізької області від 01.03.2012 у справі №13/5009/6721/11-33/5009/6721/11 залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ТОВ "Славія-плюс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

При вирішенні справи місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що відповідно до рішення Запорізької міської ради від 01.08.2005 №37/190 між Запорізькою міською радою (Орендодавець) та ТОВ "Славія-плюс" (Орендар) 12.10.2005 укладено договір оренди землі, за умовами якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 7,8405 га для розташування оптової бази, яка знаходиться у м. Запоріжжя, Оріхівське шосе, 8.

Згідно п. 5 договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 16 326 273,15 грн. в цінах 2005 року.

Пунктом 8 сторони встановили строк дії договору - 10 років.

Відповідно до п.9 договору, орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі та в сумі 163 262,73 грн. за календарний рік в цінах 2005 року.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (п. 10 договору).

Розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором оренди землі; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; прийняття орендодавцем рішення про збільшення або зменшення орендної плати; в інших випадках, передбачених законом (п. 12 договору).

Пунктом 32 договору сторони узгодили, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розглядається у судовому порядку.

Запорізькою міською радою 18.01.2008 прийнято рішення № 9 "Про внесення змін до рішення Запорізької міської ради від 27.12.2006, № 14 "Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжі". Запорізькою міською радою 03.03.2008 прийнято рішення №79 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя", яким затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя, виконану Українським ДНДІПМ "Дніпромісто", затверджено базову вартість 1 кв.м. землі у розмірі 190,18 грн. із врахуванням індексації нормативної грошової оцінки станом на 01.01.2008, впроваджено оподаткування земель міста на підставі нової нормативної грошової оцінки з 01.03.2008.

Місцевим господарським судом, з яким погодився суд апеляційної інстанції досліджено, що Запорізька міська рада листом від 19.07.2011 № 01-32/251 звернулась до ТОВ "Славія-плюс" з пропозицією привести договір оренди землі до вимог законодавства, проте відповіді товариством надано не було.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 ЦК України).

Згідно ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку (ст. 30 Закону України "Про оренду землі").

Податковим кодексом України визначено, що плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю (ст. 290 ПК України); розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; (ст. 288 ПК України). Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (ст. 274 ПК України).

Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору (постанови Верховного Суду України від 06.12.2010 № 2-1/10068-2008 та від 23.05.2011 №7/105-10(30/234-09), від 30.05.2011 №17/299-10, від 04.07.2011 № 41/81пд).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з наступного.

27.07.2011 Запорізькою міською радою прийнято рішення №16 "Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м.Запоріжжі", згідно з додатком до якого визначення розміру орендної плати за всі земельні ділянки (за виключенням пунктів, зазначених у додатку) здійснюється з урахуванням коефіцієнту 3.

Статтею 20 Закону України "Про оцінку земель" визначена документація з оцінки земель. Частиною другою цієї ж статті передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

В обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки (кадастровий №2310100000:03:030:0024) додано саме технічну документацію щодо спірної земельної ділянки. Що стосується витягу про нормативну грошову оцінку, то він видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів на вимогу землекористувача.

Отже, як зазначено судом, саме затверджена у встановленому порядку технічна документація, складена за результатами грошової оцінки є підставою для обрахування земельного податку та орендної плати.

Також, суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржених судових рішень послались на додану до матеріалів справи нормативну грошову оцінку наданої відповідачу в оренду земельної ділянки (лист Управління Держкомзему у місті Запоріжжя Запорізької області від 10.10.2011 № 10-02/442), відповідно до якої, грошова оцінка спірної земельної ділянки на час звернення прокурора до суду складала 48 873 385,17 грн., з огляду на що, розмір орендної плати у відповідності з чинним законодавством повинен складати 1 466 201,55 грн.

Таким чином, суди дійшли висновку, що п. 9 договору оренди від 12.10.2005 не відповідає вимогам Податкового кодексу України в частині встановленої орендної плати.

Однак, висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог вважає передчасними з огляду на таке.

Статтею 4 7 ГПК України передбачено, що судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч. 1 ст. 32 ГПК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно абзацу 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Як зазначалось вище, попередніми судовими інстанціями встановлено, що Запорізька міська рада зверталась до відповідача з пропозицією про приведення договору оренди землі у відповідність з вимогами чинного законодавства, проте відповіді чи погодження на неї відповідачем надано не було.

Суди дійшли висновку, що оскільки рішеннями Запорізької міської ради від 27.07.2011 №16 та від 03.03.2008 №79 затверджено коефіцієнти, які використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, а також затверджено нормативна грошова оцінка земель міста Запоріжжя, наявність в договорі оренди землі умов про можливість перегляду розміру орендної плати, то позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Однак, судами не взято до уваги п. 2 рішення Запорізької міської ради від 27.07.2011 №16, яким рішення міськради від 18.01.2008 №9, на підставі якого рада листом від 19.07.2011 № 01-32/251 зверталась до відповідача з пропозицією внесення змін до договору оренди, визнано таким, що втратило чинність.

Поза увагою судів попередніх інстанцій залишено доводи скаржника, що зважаючи на втрату чинності рішення міськради від 18.01.2008 №9, Запорізька міська рада у відповідності зі своїм рішенням від 27.07.2011 №16, пропозиції про внесення відповідних змін до спірного договору не надсилала.

Разом з тим, господарським судам слід надати оцінку листу Управління Держкомзему у місті Запоріжжя Запорізької області від 15.12.2011 № 18156, в якому зазначено, що перерахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 7,8405 га (кад. №2310100000:03:030:0024) по вул. Оріхівське шосе, 8 станом на час оформлення цього листа, не замовлялось; визначити нормативну грошову оцінку без землекористувача не є можливим.

Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, об'єктом оренди за договором від 12.10.2005 є земельна ділянка загальною площею 7,8405 га , яка відповідно до акта прийому-передачі від 26.10.2005 передана в оренду відповідачу, тоді як суди не звернули увагу на площу земельної ділянки (7,8591 га), про яку йдеться в листі Управління Держкомзему у місті Запоріжжя Запорізької області від 10.10.2011 № 10-02/442 як така, що знаходиться в оренді у відповідача і щодо якої встановлено нормативну грошову оцінку. Не звернувши увагу на розбіжності площ земельної ділянки у вказаному листі та в спірному договорі, суди прийняли як доказ визначення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки відомості, зазначені в цьому листі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу, що у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, внесення змін до договору оренди землі у разі зміни ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів уповноваженим органом повинно здійснюватися з дотриманням порядку, визначеного цією статтею ГК України.

У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до ст. 111 5 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 111 7 ГПК України).

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст. ст. 108, 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Славія-плюс" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 01.03.2012 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.05.2012 у справі № 13/5009/6721/11-33/5009/6721/11 скасувати.

Справу № 13/5009/6721/11-33/5009/6721/11 направити на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА

Судді Н.М. ГУБЕНКО

Л.Б. ІВАНОВА