Постанова

від 31.07.2012 по справі 15/499-06-13127

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2012 р. Справа № 15/499-06-13127

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя суддіПолянський А.Г., Корсак В.А., Яценко О.В. (доповідач у справі) розглянувши матеріали касаційної скаргиСуб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 15.05.2012 року у справі№ 15/499-06-13127 господарського суду Одеської області за позовомСуб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до 1. Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області 2. Комунального підприємства "Комінтернівське районне бюро технічної інвентаризації" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Одеська міська рада за участю Прокуратури Суворовського району міста Одеси провизнання права власності на майно та зобов'язання виконати певні дії в судовому засіданні взяв участь представник від прокуратури Ступак Д.В. посвідчення від 24.07.2012 року

В С Т А Н О В И В:

Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 (далі за текстом -СПД ОСОБА_1) звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Крижанівської сільської ради Комінтернівського району, Одеської області (далі за текстом -Крижанівська сільська рада) та комунального підприємства "Комінтернівське районне бюро технічної інвентаризації" (далі за текстом -КП "Комінтернівське РБТІ") про визнання права власності на однокімнатну нежитлову будівлю диспетчера автостоянки легкових автомобілів "Відродження-2", яка розташована по АДРЕСА_1, автостоянку легкових автомобілів „Відродження-2", яка розташована по АДРЕСА_1 та зобов'язати КП „Комінтернівське РБТІ" зареєструвати однокімнатну нежитлову будівлю диспетчера автостоянки легкових автомобілів "Відродження-2", яка розташована по АДРЕСА_1.

СПД ОСОБА_1 звернулась до місцевого господарського суду із заявою про уточнення позовних вимог, в якій просила визнати право власності на автостоянку легкових автомобілів "Відродження-2", яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, зобов'язати КП "Комінтернівське РБТІ" зареєструвати право власності на автостоянку легкових автомобілів "Відродження-2", яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням господарського суду Одеської області від 25.12.2006 року позовні вимоги СПД ОСОБА_1 задоволено: изнано за СПД ОСОБА_1 право власності на автостоянку легкових автомобілів "Відродження-2", що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язано КП "Комінтернівське РБТІ" зареєструвати право власності на автостоянку легкових автомобілів "Відродження-2", що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за СПД ОСОБА_1

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.01.2007 року було виправлено описку в описовій, мотивувальній та резолютивній частині рішення від 25.12.2006 року при зазначені адреси автостоянки легкових автомобілів "Відродження-2" вказано адресу АДРЕСА_1.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням місцевого господарського суду, заступник прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 25.12.2006 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити СПД ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.05.2012 року апеляційну скаргу задоволено, рішення господарського суду Одеської області від 25.12.2006 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, СПД ОСОБА_1 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.05.2012 року та залишити в силі рішення господарського суду Одеської області від 25.12.2006 року, аргументуючи порушенням норм права, зокрема ст. ст. 13, 19, 142-145 Конституції України, ст. 376 Цивільного кодексу України, ст. 20 Закону України "Про оренду землі", ст. ст. 125, 176 Земельного кодексу України, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.01.2000 року на підставі рішення Крижанівської сільської ради № 134-ХХІІІ від 30.12.1999 року між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір оренди земельної ділянки, предметом якого є набуття СПД ОСОБА_1 права на оренду земельної ділянки, яка знаходиться на території Крижанівської сільської ради площею 0, 17 га, згідно з планом землекористування.

Вказаний Договір укладений терміном на 3 роки.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням № 35-ХХІV від 07.06.2002 року було вирішено надати додатково земельну ділянку площею 0, 2 га під розміщення автостоянки в зв'язку з освоєнням даної земельної ділянки та внесенням змін до договору оренди земельної ділянки на землях Крижанівської сільської ради.

27.06.2002 року між Крижанівською сільською радою та СПД ОСОБА_1 укладено угоду про передачу в оренду з забудованих земель Крижанівської сільради земельної ділянки 0, 37 га терміном на 5 років.

Рішенням Крижанівської сільради № 613-IV від 20.01.2005 року та № 889-IV від 09.02.2006 року строк оренди земельної ділянки площею 0, 37 га двічі продовжувався на 1 рік.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що строк дії договору оренди землі, на момент розгляду справи, сплинув та рішенням Крижанівської сільради № 446-V від 21.01.2008 року було відмовлено ФОП ОСОБА_1 в продовженні договору оренди земельної ділянки під автостоянкою "Відродження-2", яке оскаржується позивачем в адміністративному суді.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що на протязі всього періоду оренди земельної ділянки загальною площею 0, 37 га під встановлення автостоянки легкових автомобілів „Відродження-2" СПД ОСОБА_1 було проведено за рахунок власних коштів благоустрій цієї ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.04.2002 року між СПД ОСОБА_1 та ШЕД Суворовського району м. Одеси було укладено договір на благоустрій автостоянки "Відродження-2".

Так, при зверненні з позовом позивач зазначив, що для обслуговування автостоянки "Відродження-2" було побудовано тимчасову нежитлову будівлю диспетчера автостоянки -однокімнатний нежитловий будинок, який окремо розташовано біля в'їзду на автостоянку та було реконструйовано, в наслідок чого будинок став постійним (капітальним) нежитловим будинком, але здійснена реконструкція була проведена без проектних та дозвільних документів.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, що з метою узаконення самочинного будівництва та оформлення права власності на збудований об'єкт позивач звернувся до господарського суду Одеської області, вимагаючи визнати право власності на об'єкт нерухомого майна та зареєструвати це майно посилаючись на ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України, яка містить спеціальну норму про можливість визнання права власності на об'єкт самочинного будівництва в судовому порядку, при якому введення майна в експлуатацію не передбачається.

Крім того, позивач посилаючись на п. 7 Розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" зазначив, що реєстрація нерухомого майна проводиться місцевим органом державної реєстрації прав того реєстраційного (кадастрового) округу, в якому розміщена нерухомість, а саме -КП "Комінтернівське РБТІ".

Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що влаштування автостоянки легкових автомобілів "Відродження-2" та будівництво СПД ОСОБА_1 нежитлової будівлі диспетчера є самочинним, що підтверджується відсутністю дозвільної документації на будівництво та видачу відповідного дозволу на виконання будівельних робіт, а саме будівництво здійснено без затвердженого проекту.

21.12.2006 року виконавчим комітетом Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області було прийнято рішення № 355, яким автостоянці легкових автомобілів "Відродження-2" надано юридичну адресу: АДРЕСА_1.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 07.08.2001 року Одеська обласна рада прийняла рішення "Про межу м. Одеси" № 347-ХХІІІ, яким затвердила межі міста Одеси загальною площею 16 242, 0 га, із включенням до меж міста 887 ,0 га земель Комінтернівського району, з них: 526 га земель Красносільської сільської ради та 361 га земель Крижанівської сільської ради.

Постановою Верховної Ради України "Про зміну меж міста Одеси Одеської області" № 3064-111 від 07.02.2002 року постановлено включити у межі міста Одеси Одеської області 526, 0 га земель Красносільської сільської ради та 361 га земель Крижанівської сільської ради Комінтернівського району, і затверджено межі міста Одеси загальною площею 16 242, 0 га.

Враховуючи вищевикладене, земельна ділянка на якій розташована автостоянка легкових автомобілів "Відродження-2", на момент ухвалення рішення господарським судом Одеської області 25.12.2006 року знаходилась в межах міста Одеси, а тому відповідач-1 не мав повноважень розпоряджатись нею.

Апеляційним господарським судом встановлено факт задоволення протесту прокурора Комінтернівського району Одеської області від 09.02.2011 року на рішення Крижанівської сільради "Про відкладення розгляду питання щодо продовження договору оренди з ФОП ОСОБА_1 на земельну ділянку під автостоянкою "Відродження-2" від 09.02.2011 року з мотивів того, що до складу земель, які увійшли до адміністративної межі м. Одеси, входить земельна ділянка площею 0,37га, що перебувала у користуванні ФОП ОСОБА_1, що підтверджується рішенням Крижанівської сільради № 130- VI від 07.2011 року.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про планування і забудову територій" (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення), чинного на час виникнення спірних правовідносин, фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міської державної адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.

Фізичні та юридичні особи, заінтересовані в здійсненні будівництва об'єктів містобудування, подають письмову заяву про надання дозволу на будівництво до виконавчого органу відповідної ради або Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації. До заяви додається документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою. У разі, якщо замовник (забудовник) не є власником чи користувачем земельної ділянки, також подається нотаріально засвідчена згода власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки, а якщо ділянка перебуває у користуванні, - нотаріально засвідчені згоди власника та користувача земельної ділянки на її забудову. Перелік інших документів та матеріалів, необхідних для отримання дозволу на будівництво, які додаються до письмової заяви, порядок їх розгляду визначаються регіональними та/або місцевими правилами забудови. У разі прийняття сільською, селищною чи міською радою рішення про надання земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об'єкта містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення одночасно є дозволом на будівництво цього об'єкта. Дозвіл на будівництво дає право замовникам на отримання вихідних даних на проектування, здійснення проектно-вишукувальних робіт та отримання дозволу на виконання будівельних робіт у порядку, визначеному цим Законом. Дозвіл на будівництво надається на підставі комплексного висновку щодо відповідності запропонованого будівництва містобудівній документації, державним будівельним нормам, місцевим правилам забудови (далі - комплексний висновок).

Порядок отримання дозволу на будівництво тимчасових споруд та розміщення реклами визначається місцевими правилами забудови відповідно до закону. Комплексний висновок і проект рішення про дозвіл на будівництво готуються спеціально уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури протягом місяця від дня звернення заінтересованої особи. У випадках, передбачених регіональними або місцевими правилами забудови, комплексний висновок готується з урахуванням висновків відповідних землевпорядних, природоохоронних, санітарних та інших органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Свої висновки зазначені органи надають протягом двох тижнів від дня звернення спеціально уповноваженому органу з питань містобудування та архітектури. У разі надання негативного комплексного висновку заінтересованим особам також надаються роз'яснення та відповідні рекомендації. Роз'яснення та рекомендації надаються в письмовій формі протягом одного місяця від дня звернення. При наданні дозволу на будівництво органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від заявника документи, не передбачені регіональними та/або місцевими правилами забудови та цим Законом. У разі необхідності спеціально уповноважені органи з питань містобудування та архітектури мають право залучати до підготовки комплексного висновку інші органи виконавчої влади. Дозвіл на будівництво об'єкта містобудування надається заявнику протягом двох місяців з дня подання заяви. Дозвіл на будівництво об'єкта містобудування не є документом, що засвідчує право власності чи право користування (оренди) земельними ділянками. Дозвіл на будівництво об'єкта містобудування не дає права на початок виконання будівельних робіт без одержання відповідного дозволу Державної архітектурно-будівельної інспекції України або її територіальних органів (далі - інспекції державного архітектурно-будівельного контролю). У разі, якщо фізична або юридична особа не розпочала будівельні роботи протягом двох років від дня отримання дозволу на будівництво об'єкта містобудування, цей дозвіл втрачає чинність. Поновлення дозволу відбувається в такому ж порядку, як і його надання.

Згідно із ст. 22 Закону України "Про основи містобудування" (яка діяла на час вирішення спору в суді першої інстанції) забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Право на забудову (будівництво) виникає щодо земельних ділянок, визначених для містобудівних потреб містобудівною документацією, місцевими правилами забудови. Право на забудову (будівництво) полягає у можливості власника, користувача земельної ділянки здійснювати на ній у порядку, встановленому законом, будівництво об'єктів містобудування, перебудову або знесення будинків та споруд.

Положень ст. 23 Закону України "Про планування і забудову територій" встановлено, що будівництво об'єктів містобудування здійснюється згідно з вимогами законодавства та затвердженою проектною документацією.

Відповідно із ч. 1 ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів у порядку, визначеному ст. 24 Закону України "Про планування і забудову територій".

Апеляційним господарським судом встановлено, що підтверджується матеріалами справи, відсутність будь-якої доказів розроблення та затвердження проектної документації органами архітектури на будівництво нерухомого майна у вигляді "автостоянки" (згідно з предметом спору) та дозволів на виконання будівельних робіт і будівництво.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду, що ФОП ОСОБА_1 не було надано належних та допустимих доказів у розумінні положень ст. 34 ГПК України існування такого об'єкту нерухомого майна як автостоянка за адресою АДРЕСА_1.

Згідно із положень Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду від 24.05.2001 року №127 (із змінами і доповненнями) допустимим доказом щодо існування за вказаною адресою будь-якого об'єкта нерухомого майна взагалі та об'єкта "автостоянка", зокрема можуть бути виключно матеріали технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, складені органом технічної інвентаризації на замовлення зацікавлених осіб (технічний паспорт та інвентаризаційна справа). Такі докази в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що ст. 376 Цивільного кодексу України не застосовуються при вирішенні спорів за позовами про визнання права власності на самочинно збудовані тимчасові споруди, тому подання позивачем належних доказів здійснення будівництва саме об'єкту нерухомого майна є обов'язковим при поданні такого позову.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком апеляційного господарського про відсутність правових підстав для визнання права власності за рішенням суду на об'єкт нерухомого майна "автостоянка", розташований АДРЕСА_1, на підставі ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України та зобов'язання КП "Комінтернівське РБТІ" зареєструвати право власності на це майно відповідно до п. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".

Колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи апеляційним господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки апеляційного господарського суду відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.05.2012 року у справі № 15/499-06-13127 залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.05.2012 року у справі № 15/499-06-13127 залишити без змін.

Головуючий суддя А.Г. Полянський судді В.А. Корсак О.В. Яценко