ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"30" липня 2012 р.Справа № 12/5025/1810/11
За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю „Спеціалізована будівельно транспортна компанія", м. Хмельницький
до публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк" в особі Хмельницької обласної філії, м. Хмельницький
про визнання недійсним договору застави майна
Суддя Гладюк Ю.В.
Представники сторін:
Позивача: не з'явився
Відповідача: не з'явився
Суть спору: предметом судового розгляду справи (враховуючи постанову Вищого господарського суду України від 17 квітня 2012 року) є визнання недійсним договору застави майна від 30 січня 2008 року, зареєстрований за № 520.
Оюгрунтовуючи позов, позивач зазначає таке.
30.01.2008р. між ТОВ „Спецбудтранс" та АКБСР „УКРСОЦБАНК" було укладено договір кредиту № 880/21-РК 4 від 30.01.2008р.
30.01.2008р. між позивачем та відповідачем було укладено договір застави майна згідно п. 1.1, якого позивач передав у заставу відповідачу обладнання (баштовий кран МК 85) у якості забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту № 880/21 РК 4 від 30.01.2008р.
Пунктом 1.4. договору застави майна 30.01.2008р. встановлено, що предмет застави належить заставодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 19.12.2007р.
Відповідно до п. 1.1. договору купівлі-продажу від 19.12.2007р. ТОВ „Техта" (продавець) зобов'язується передати у власність позивача (покупець) баштовий кран МК 85 у кількості 1 (одна) штука („Майно"), а покупець зобов'язується прийняти це майно та своєчасно здійснити його оплату на умовах визначених даним договором.
При цьому, згідно п. 5 договору купівлі-продажу від 19.12.2007р. право власності на майно переходить до покупця (позивача) після доставки, підписання акту прийому передачі та оформлення накладної.
04.02.2008р. ТОВ „Техта" (продавець) та позивач підписали акт прийому-передачі, натомість договір застави майна було підписано із відповідачем 30.01.2008р., тобто до виникнення у позивача права власності на предмет застави - баштовий кран МК 85.
Згідно до ч. 2 ст. 576 ЦК України предметом застави може бути майно, яке заставодавець набуде після виникнення застави (майбутній урожай, приплід худоби тощо).
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України „Про заставу" предметом застави може бути майно, яке стане власністю заставодавця після укладення договору застави, в тому числі
продукція, плоди та інші прибутки (майбутній урожай, приплід худоби тощо), якщо це передбачено договором .
Спірним договором застави майна не передбачено, що предметом застави є майно, яке стане власністю заставодавця (позивача) після укладення договору застави, а вказано - предмет застави належить заставодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 19.12.2007р. ( п. 1.4. договору застави майна 30.01.2008р.)
Згідно ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 2 ст. 583 ЦК України заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.
На час укладення договору застави позивач не мав у власності предмету застави баштового крану МК 85, оскільки баштовий кран МК 85 станом на 30.01.2008р. належав на праві власності ТОВ „Техта" і лише 04.02.2008р. перейшов у власність позивача на підставі п. 5 договору купівлі-продажу від 19.12.2007р.
Крім того, позивач вказує про те, що відповідно до Статуту товариства, чинного на момент укладення спірного договору, без рішення загальних зборів учасників, оформленого у письмовому вигляді у формі протоколу, директор товариства не має права укладати та підписувати договори від імені товариства на суму, що перевищує 50 000 грн. А рішення про надання повноважень керівнику, що підписав договір прийнято за порушення умов статуту при його прийнятті.
Повідомлений належним чином позивач (про що свідчать наявні у справі поштові повідомлення про вручення йому ухвал про відкладення розгляду справи) свого представника в судові засідання не направив, причин неявки суду не повідомив.
Представник відповідача в судове засідання 30 липня 2012 року не з'явився. В засіданнях суду 11.06 та 07.07.12 року представник відповідача та відповідач у письмовому відзиві позов не визнають, зазначають таке.
Згідно ч. 1 ст. 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п.5 договору купівлі-продажу від 19.12.07, укладеного між позивачем та ТОВ „Техта", право власності на майно переходить до покупця після доставки, підписання акту пройому-передачі та підписання накладної.
В обгрунтування позовних вимог позивачем надано суду лише копію Акта пройому-передачі від 04.02.2008р., проте, не надано відповідної накладної, наявність якої передбачена договором купівлі-продажу.
Згідно п. 38 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, правочини про відчуження та заставу майна, що підлягають реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється.
ПАТ „Укрсоцбанк" вважає, що суд не може брати до уваги подані позивачем докази, оскільки в матеріалах кредитної справи позивача та архіві нотаріуса, який посвідчував спірний договір застави майна, містяться копії акту приймання передачі майна до договору купівлі-продажу від 19.12.07р., датованого 02.01.08 р. та накладної № 184 від 02.01.08р. при цьому, в архіві нотаріуса містяться нотаріально завірені копії даних документів.
Той факт, що сторонами, в судове засідання подано копії акту приймання-передачі підписані різними датами, а позивач не може надати в судове засідання оригіналу даного акту та накладної свідчить про неспроможність позивача належним чином підтвердити свої доводи. Крім того, згідно п.п. 1.4., 1.5.1., 1.5.2. договору застави майна від 30.01.08, предмет застави належить заставодавцю на підставі права власності, що підтверджується договором купівлі-продажу від 19.12.07. Заставодавець свідчить та гарантує, що предмет застави є його власністю, а вся інформація, надана заставодавцем щодо предмета застави на момент укладення цього договору є достовірною.
Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 11.01.11 по справі № 5/1777-10 в задоволенні позовної заяви ТОВ „Спецбудтранс" до ПАТ „Укрсоцбанк", про визнання недійсним договору кредиту №880/21-РК4 від 30.01.08, відмовлено в повному обсязі.
В обгрунтування своїх позовних вимог позивач, у тому числі, посилався на те, що Кредитний договір №880/21-РК4 від 30.01.08 укладався з метою придбання баштового крану з подальшою передачею його в заставу, а, оскільки на момент укладення даного договору заставне майно (баштовий кран) ще не належало позивачу на праві власності, тому договір кредиту повинен бути визнаний судом недійсним, оскільки не був спрямований на настання правових наслідків.
Під час розгляду даного позову судом досліджувались обставини укладання договору кредиту та спірного договору застави майна.
Зокрема, в мотивувальній частині рішення від 11.01.11 по справі № 5/1777-10 судом встановлено, що на підтвердження повноважень директора товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована будівельно-транспортна компанія", гр. ОСОБА_1, представником банку надано суду Протоколи зборів учасників товариства-позивача від 17 грудня 2007р. та 15 січня 2008р., якими підтверджується внесення до порядку денного зборів та прийняття позитивних рішень з питань отримання кредиту в сумі 800 000 грн., отримання овердрафту в сумі 118 000 грн., передачі в заставу баштового крану МК 85 та надання повноважень директору на підписання договору застави баштового крану МК 85.
Згідно п.п. 8.4.7. Статуту ТОВ „Спеціалізована будівельно-транспортна компанія", до компетенції зборів учасників відноситься у тому числі надання згоди на укладення різноманітних договорів та здійснення інших правочинів, в тому числі договорів купівлі-продажу, обміну, позики, кредитних договорів та договорів по відчуженню майна Товариства на суму, що перевищує 50 000,00 грн. Без рішення загальних зборів учасників, оформленого у письмовому вигляді у формі протоколу зборів або виписки з протоколу зборів, директор товариства не має права оформляти та підписувати договори, вчиняти інші правочини від імені товариства на суму, що перевищує 50 000,00 грн.
Відповідно до п.п. 4.1. Статуту, учасниками товариства є громадяни України ОСОБА_2 та ОСОБА_1. В приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Папки Т.В. знаходяться оригінали протоколів зборів учасників товариства від 17 грудня 2007 року та 15 січня 2008 року в яких вказано, що присутніми на зборах є ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яким належать по 50 % акцій та ОСОБА_4 Протоколи підписані головою та секретарем зборів, скріплені печаткою товаритчва.
Крім того, представником відповідача подано клопотання про застосування строків позовної давності.
Розглядом матеріалів встановлено.
30.01.2008р. між ТОВ „Спецбудтранс" та АКБСР „УКРСОЦБАНК" було укладено договір кредиту № 880/21-РК 4 від 30.01.2008р.
Відповідно до п.1.1 кредитор зобов'язується надати позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, у сумі 800 000 гривень зі сплатою 15 процентів річних та комісій, в розмірі та порядку, визначеними тарифами на послуги по наданню кредитів , які містяться в Додатку 1 до цього договору, що є невід'ємною складовою частиною цього договору та порядком повернення кредиту рівними частинами, в сумі 22 222 гривні, не пізніше 29 числа, кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому було надано кредит та з кінцевим
терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 29.01.2011 року в сумі 22 230 гривень на умовах, визначених цим договором.
Поряд з тим, 30.01.2008р. між позивачем та відповідачем було укладено договір застави майна згідно п. 1.1, якого позивач (заставодавець) передав у заставу відповідачу обладнання (баштовий кран МК 85) у якості забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту № 880/21 РК 4 від 30.01.2008р.
Пунктом 1.4. договору застави встановлено, що предмет застави належить заставодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 19.12.2007р.
Відповідно до пункту 1.5.1. (розділ 1.5. „Заставодавець свідчить та гарантує") будь -яка інформація, надана заставодавцем щодо предмету застави на момент укладення цього договору є достовірною. Пункт 1.5.2. передбачає, що предмет застави є його власністю. Відповідно до п. 1.5.8 на передачу предмета застави в заставу за цим договором є всі належні повноваження керівника, дозволи органів управління заставодавця та інших органів управління.
Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та нотаріального посвідчення (п. 8.1.). договір підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками. Також вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Папкою Т.В., про що свідчить печатка та підпис останнього. Реєстраційний номер 520.
У договорі містить напис (засвідчений нотаріусом) про те, що особу громадян, які підписали договір встановлено, їх дієздатність, а також правота та дієздатність сторін за договором та належність транспортного засобу позивачу перевірено.
Предмет застави - кран баштовий (МК 85) придбано позивачем у ТОВ „Техта" за договором купівлі-продажу від 19.12.2007року.
В силу п. 5 договору право власності на майно переходить до покупця (позивача) після доставки, підписання акту прийому -передачі та оформлення накладної.
До матеріалів надано копії актів прийому -передачі (з аналогічним змістом) від 4 лютого 2008 року та від 2 січня 2008 року, (передача крану ТОВ „Техта" позивачу) підписаних обома сторонами та скріплених їх печатками, а також копію накладної № 184 від 2 січня 2008 року, що також підписана обома сторонами та скріплена їх печатками, де вказано, що одержувачем крана МК 85 є ТОВ „Спецбудтранс", постачальник -ТзОВ „Техта". На копіях накладної та акту від 2 січня 2008 року (стор. 110, 111) міститься копія відбитку печатки нотаріуса з штампом „З оригіналом згідно".
У справі наявні крім того копії протоколів зборів учасників ТзОВ „Спецбудтранс" від 17 грудня 2007 року, порядок денний яких -отримання кредиту - 800 000 грн. та овердрафту 118 000 грн. та від 15 січня 2008 року, порядок денний якого - передача в заставу баштового крану МК 85 та надання повноважень директору ТОВ „Спецбудтранс ОСОБА_5 на підписання договору застави баштового крану. За вказаними протоколами зборами прийнято рішення: отримати кредит, овердрафт, передати в заставу баштовий кран та уповноважити директора ОСОБА_1 підписати договір застави баштового крану.
Проте, з наданих до матеріалів копій протоколів зборів вбачається, що в один день, при розгляді одних і тих же питань присутніми на зборах були різні учасники. Так, на зборах 15 січня 2008 року в одному протоколі вказано присутність 3 осіб: ОСОБА_1 зі 100 % голосів, ОСОБА_6 -секретар та ОСОБА_4 -голова зборів., а в другному - Присутні 3 особи: ОСОБА_1 з 50 % голосів - секретар, ОСОБА_2 з 50 % голосів та ОСОБА_4 - голова зборів. У протоколах від 17 грудня 2007 року вказано: в першому - присутність 3 осіб: ОСОБА_1 з 50 % голосів -секретар, ОСОБА_2, з 50 % голосів, ОСОБА_4 -голова зборів, в другому - ОСОБА_1, з 100 % голосів, ОСОБА_6 - секретар, ОСОБА_4 - голова.
Згідно з п. 1.2 Статуту ПАТ „Укрсоцбанк" є правонаступником Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „УКРСОЦБАНК".
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши надані докази та давши їм оцінку в сукупності, судом враховується наступне.
Підставою недійсності договору застави позивач визначає відсутність в договорі умови про можливість передачі в заставу майна, що стане власністю заставодавця після укладення договору застави (ст. 576 ЦК України та ч. 3 ст. 4 Закону України „Про заставу"). При цьому, позивач посилається на те, що моментом виникнення права власності у позивача на кран виникло з підписанням акту від 4 лютого 2008 року.
Частиною 1 ст. 334 Цивільного кодексу України визначено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з пункту 1.4 договору застави майна предмет застави -баштовий кран МК 85 належить заставодавцю на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу від 19.12.2007.
Разом з тим, відповідно до пункту 1.1 договору купівлі-продажу від 19.12.2007, продавець зобов'язується передати у власність покупця баштовий кран МК 85 у кількості - 1 штука, а покупець зобов'язується прийняти це майно та своєчасно здійснити його оплату на умовах, визначених даним договором. Право власності на майно переходить до покупця після доставки, підписання акту прийому-передачі та оформлення накладної (п.5 Договору купівлі-продажу).
На виконання умов договору купівлі-продажу від 19.12.2007, між сторонами підписано Акти прийому-передачі баштового крану від 02.01.2008 року (наявна лише копія) та від 04.02.2008 року, а також накладна від 2 січня 2008 року (оригінали яких оглянуті судом в попередньому складі).
Згідно паспорту на "Кран баштовий МК 85" в Територіальному управлінні Держгірпромнагляду по Хмельницькій області первинна реєстрація крана відбулася 17.10.2008 за № 3916. Кран, на підставі заяви власника, зареєстровано за ТОВ "Хмельницькбудінвест" якому, надано дозвіл на початок експлуатації крана з 22.09.2008 по 22.09.2011. Як вбачається, з паспорту місцезнаходженням крана є вул. Подільська, 115 у м. Хмельницькому.
Відповідно до листа Територіального управління Держгірпромнагляду у Хмельницькій області № 225 від 07.02.2012, баштових кранів моделі МК 85 за ТОВ "Спецбудтранс" в управлінні не зареєстровано.
Вказані обставини, всупереч наявних актів прийому -передачі та накладної вказують на відсутність доказів фактичної доставки крана позивачу, як того вимагають умови договору.
Однак, в силу приписів ст. 576 Цивільного кодексу України предметом застави може бути не тільки майно, яке належить заставодавцеві на момент укладення договору, але і майно, право на яке у заставодавця виникне в майбутньому.
Аналогічні положення містить і частина 3 ст. 4 Закону України "Про заставу" якою встановлено, що предметом застави може бути майно, яке стане власністю заставодавця після укладення договору застави, в тому числі продукція, плоди та інші прибутки (майбутній урожай, приплід худоби тощо), якщо це передбачено договором.
Таким чином відсутність у позивача права власності на предмет застави на момент укладення договору застави не є умовою визнання його недійсним, оскільки дане право виникне у нього після настання обставин набуття права власності, вказаних у договорі купівлі продажу. Посилання в договорі застави на те, що предмет застави належить заставодавцю на праві власності, що підтверджується договором купівлі - продажу від 19.12.07р. як раз і є вказівкою про те, що сторони погодили момент набуття права власності заставодавця на предмет застави, який визначається договором купівлі - продажу.
Таким чином, вищезазначені доводи позивача до уваги не приймаються.
Не приймаються до уваги і доводи про те, що відповідно до статуту, чинного на момент укладення спірного договору, без рішення загальних зборів учасників, оформленого у письмовому вигляді у формі протоколу, директор товариства не має права укладати та підписувати договори від імені товариства на суму, що перевищує 50 000 грн., оскільки в силу ст. 92 ЦК України у відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла знати про такі обмеження.
Поряд з тим, судом відмічається таке. Позов про визнання недійсним договору застави, має містити вказівки на те, яким приписам діючого законодавства не відповідає оспорюваний договір.
Статтею 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Згідно з частиною 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. При цьому, частиною 1 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що захист цивільних прав та інтересів здійснюється, зокрема, у такий спосіб, як визнання правочину недійсним.
Отже, виходячи з наведених законодавчих приписів, позивач, звертаючись до суду з даним позовом та вимагаючи визнати недійсним договір застави, зобов'язаний довести, яким чином оспорюваний ним правочин порушує (зачіпає) його права та законні інтереси.
Позивач, не скориставшись своїм правом бути присутнім в засіданні суду та подання додаткових пояснень, не навів, тим самим зазначених обставин, в зв'язку з чим позов задоволенню не підлягає.
Крім того, при вирішенні клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, судом враховується необхідність його задоволення, враховуючи таке.
В силу ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. (В даному випадку, з урахуванням ст. 258 ЦК України застосовується позовна давність у 3 роки).
Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже, при визнанні недійсним правочину строк позовної давності визначається датою вчинення правочину - 30 січня 2008 року. Тому, строк, в межах якого може бути заявлено даний позов закінчується 30 січня 2011 року, в зв'язку з чим звернення з позовом, в даному випадку здійснено з порушенням строку позовної давності.
За статтею 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою
сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ :
В позові відмовити.
Суддя Ю.В. Гладюк
Від друк 3 прим:
1- до справи
2- позивачу (рек з пов) м. Хмельницький, вул.. Водопровідна, 72
3- відповідачу (рек з пов) м. Хмельницький, вул.. Соборна, 34
Суд | Господарський суд Хмельницької області |
Дата ухвалення рішення | 30.07.2012 |
Оприлюднено | 06.08.2012 |
Номер документу | 25504156 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Хмельницької області
Гладюк Ю. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні