Постанова

від 01.08.2012 по справі 5027/310/2012

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.12 Справа № 5027/310/2012

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Марко Р.І.,

при секретарі Томкевич Н,

з участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

розглянув апеляційну скаргу розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Бескід-Трейд", м.Чернівці

на рішення господарського суду Чернівецької області від 21.06.2012 року, суддя М.О.Гурин,

у справі № 5027/310/2012

за позовом: приватної виробничо-торгівельної фірми "Кріоліт-Дніпро", м.Дніпропетровськ

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Бескід-Трейд", м.Чернівці

про стягнення заборгованості в сумі 63011,62 грн.,

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Чернівецької області від 21.06.2012 року позовні вимоги приватної виробничо-торгівельної фірми "Кріоліт-Дніпро" задоволено частково. Стягнено з приватного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Бескід-Трейд" на користь позивача 48635,51 грн. основного боргу, 1936,84 грн. пені, 9727,11 грн. штрафу за ухилення від оплати товару, 2516,29 грн. 20% річних, 87,50 грн. втрат від інфляції, 1606,60 грн. судового збору, а в частині стягнення 1,33грн. пені та 107,04грн. інфляційних втрат відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що доказів оплати поставленого товару відповідач суду не надав, а тому позовні вимоги про стягнення боргу та нарахованих за прострочення виконання зобов'язань за договором нарахувань підлягають до задоволення.

В апеляційній скарзі скаржник (відповідач) просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю та в задоволенні позову відмовити, у зв'язку з неповним з'ясуванням місцевим судом обставин, що мають значення для справи, апелюючи тим, що відповідач не отримував товар по видатковій накладній №КД-0011698 від 12.12.2011р. на суму 24402,53грн., оскільки на його отримання не видавав жодного доручення. Крім цього, як підставу скасування рішення зазначає, що господарський суд Чернівецької області не взяв до уваги, що позивач при зверненні з позовом сплатив судовий збір не у встановленому розмірі.

Від приватної виробничо-торгівельної фірми "Кріоліт-Дніпро" через канцелярію суду 30.07.2012 року (вх.№4857) надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому позивач спростовує доводи скаржника та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

В судове засідання представники сторін не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи. Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін, оскільки ухвалою суду від 13.12.2012 р. явка повноважних представників сторін визнана судом на власний розсуд.

Суд, розглянувши апеляційну скаргу та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що рішення суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10.11.2011 року між приватною виробничо-торгівельною фірмою "Кріоліт-Дніпро" (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Бескід-Трейд" (Покупець) укладено договір №70, відповідно до п.п. 1.1.-1.4. якого Постачальник зобов'язується передати партіями у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти і вчасно оплатити товар в кількості та асортименті відповідно до заявки Покупця за ціною, визначеною у видатковій накладній та/або товаросупроводжувальних документах. Строк постачання та асортимент на кожну окрему партію товару попередньо оговорюється сторонами через торговельного представника Постачальника за допомогою письмового, факсимільного повідомлення, або за допомогою телефонного зв'язку в усній формі. Підтвердженням факту узгодження сторонами найменування асортименту, кількості, ціни товару є прийняття Покупцем товару за видатковою накладною, виданою Постачальником, яка після її підписання сторонами має юридичну силу Специфікації, в розумінні ст. 266 Господарського Кодексу України. Пунктом 2.3 договору сторони визначили, що кожна партія товару оплачується Покупцем з відстроченням платежу до 21 дня з моменту отримання товару. В разі порушення Покупцем вказаного строку оплати, кожна наступна партія товар оплачується Покупцем в день отримання товару.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до вимог статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у замовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 265 Господарського кодексу України у відношенні до поставок застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України щодо договору купівлі-продажу. Термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, встановлений статтею 692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, згідно із умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Стаття 525 ЦК України передбачає недопустимість відмови від виконання зобов'язання або односторонньої зміни його умов. Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

На виконання умов вказаного Договору №70, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 48635,51грн., що підтверджено копіями видаткових накладних № КД-0011698 від 12.12.2011 р., № КД-0011920 від 18.12.2011 р., № КД-0012311 від 25.12.2011р. (а.с.15,16,17). Однак, відповідач, у встановлений п. 2.3. договору строк, кошти не сплатив, у зв'язку з чим, борг відповідача перед позивачем становить 48635,51грн.

Факт наявності боргу підтверджується також копією акту зведення взаєморозрахунків з 10.11.11р. по 07.06.12 р. підписаний уповноваженими представниками сторін та скріпленим відбитками їхніх печаток (а.с.37).

Отже, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем становить 48635,51грн., а тому місцевим господарським судом, на думку апеляційного суду, стягнена правомірно.

За порушення термінів оплати поставленого товару, у відповідності до п.6.1 Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен календарний день прострочення платежів. Крім того, пунктом 6.2. договору сторони визначили, що Покупець за ухилення від оплати кожної партії товару зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 20% суми, від оплати якої він ухиляється. Ухиленням від оплати вважається порушення строку оплати партії товару Покупцем на 30 календарних днів від передбаченого договором строку.

Згідно ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 1938,17грн. пені. Враховуючи, що місцевим господарським судом здійснено перерахунок пені з врахуванням зміни облікової ставки НБУ, апеляційний суд вважає, що сума пені у розмірі 1936,84грн. стягнена правомірно, у зв'язку з чим обгрунтовано відмовлено у позові в частині стягнення 1,33грн. безпідставно нарахованої пені. Вимогу позивача про стягнення 9727,11 грн. штрафу, нарахованого у відповідності до п.6.2 договору, апеляційний суд вважає обґрунтованою, оскільки така господарська санкція передбачена умовами договору, а отже місцевим господарським судом стягнена правомірно. При цьому слід зазначити, що положеннями чинного в Україні законодавства не передбачено заборони стосовно одночасного стягнення пені та штрафу за порушення господарських зобов'язань.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.7 договору сторони узгодили, що Покупець, який прострочив виконання зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 20% річних від простроченої суми, як це передбачено ст. 625 Цивільного кодексу України.

Зважаючи на положення п.6.7 договору, позивачем нараховано втрати від інфляції за період з січня по лютий 2012 р. в сумі 194,54 грн. та 2516,29грн. - 20% річних.

Згідно перерахунку втрат від інфляції, здійсненого місцевим господарським судом, сума інфляційних втрат за період з січня по лютий 2012р. становить 87,50грн., яка на думку апеляційного суду стягнена правомірно. Щодо вимог про стягнення решти суми інфляційних втрат, господарський суд обґрунтовано відмовив в цій частині позову, так як в цій частині позов необґрунтований.

В силу ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Враховуючи викладене, апеляційний суд, приходить до висновку про правильність задоволення позовних вимог щодо стягнення 48635,51грн. основного боргу, 1936,84грн. пені, 9727,11грн. штрафу за ухилення від оплати товару, 2 516,29 грн. 20% річних, 87,50 грн. втрат від інфляції.

Щодо доводів скаржника, в частині судового збору, то відповідно до п.1. ст.4 Закону України „Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Зважаючи на те, позивач сплатив судовий збір у сумі 1609,50 грн., з урахуванням мінімальної зарплати, встановленої на 01 січня 2012р., доводи скаржника про те, що він мав би сплатити судовий збір у сумі 1641грн. з урахуванням мінімальної зарплати, встановленої законодавством на 01 квітня 2012р. безпідставні.

Щодо тверджень скаржника про те, що він не отримував товар по видатковій накладній №КД-0011698 від 12.12.11р. на суму 24402,53грн., так як жодного доручення для його отримання не видавав, слід зазначити наступне.

У відповідності до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з матеріалів справи, видаткова накладна №КД-0011698 від 12.12.11р., як і видаткові накладні №КД-0011920 від 18.12.11р. та №КД-0012311 від 25.12.11р. містять підпис однієї й тієї ж повноважної особи відповідача, ці підписи посвідчено печаткою відповідача. При цьому, скаржник не заперечує отримання відповідачем товару за видатковими накладними №КД-0011920 від 18.12.11р. та №КД-0012311 від 25.12.11р., очевидно через те, що у матеріалах справи міститься копія довіреності відповідача ААГ №579669 від 20.12.11р. на отримання товару від ПВТФ „Кріоліт-Дніпро" на ім'я ОСОБА_2.

Твердження відповідача про неотримання товару по видатковій накладній №КД-0011698 від 12.12.11р. на суму 24402,53грн. спростовується також наявним у справі актом зведення взаєморозрахунків сторін по договору №70 від 10.11.11р. з 10.11.11 по 07.06.12, підписаним уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками їхніх печаток. Наявність у цьому акті видаткової накладної №КД-0011698 від 12.12.11р. підтверджує факт отримання відповідачем товару на суму 24402,53грн.

З вищенаведеного доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Зважаючи на те, що апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Бескід-Трейд»залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.06.2012 року у справі за номером 5027/310/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Бескід-Трейд" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд .

Повний текст постанови виготовлено 03.08.2012р.

Головуючий -суддя: С.М.Бойко

Судді: Т.Б.Бонк

Р.І.Марко