Рішення

від 18.07.2012 по справі 1/28/5022-366/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" липня 2012 р.Справа № 1/28/5022-366/2012

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Чопко Ю.О.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стимул", м. Тернопіль

до відповідача 1 : Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроград", с.Йосипівка Тернопільського району Тернопільської області

відповідача 2 : Прикарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України.

про визнання договору уступки вимоги від 20.11.2009р. недійсним

За участю представників від:

Позивача: Ізай Радміла Омелянівна, адвокат

Відповідача 1: Шмигельська Олена Василівна, представниця за довіреністю

Відповідача 2: Басенюк Михайло Іванович, заступник директора Прикарпатської державної сільськогосподарської станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стимул", вул. Бойківська, 15, м. Тернопіль звернулось до господарського суду Тернопільської області із позовом до відповідача -1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроград", с. Йосипівка, Тернопільський район, Тернопільська область та відповідача -2 Івано-Франківського інституту агропромислового виробництва НААН-України, м. Івано-Франківськ про визнання договору уступки вимоги від 20.11.2009р. недійсним.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 14.05.2012р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд на 01.06.2012 р. на 14 год. 30 хв., який відкладався на 27.06.2012р. та на 18.07.2012р. з підстав, зазначених у відповідних ухвалах.

Позивач в своїй позовній заяві посилається на наступне: 15 березня 2002р. між ТзОВ "Стимул" і Івано-Франківським інститутом агропромислового виробництва НААН України (тепер -Прикарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України (ухвала господарського суду від 27.06.2012р.)) був укладений Договір №2020315 про сумісну науково-виробничу діяльність. За умовами договору №2020315 Інститут зобов"язувався науково-методично забезпечити обслуговування всіх етапів вирощування насіння маку та надати елітний посівний матеріал маку на умовах внеску у спільну діяльність тощо. ТзОВ "Стимул" зобов"язалося виділити і надати земельну ділянку для здійснення сумісної діяльності, своєчасно фінансувати виробничу частину програми тощо. Отриманий результат у вигляді посівного насіння маку повинен був реалізовувати Інститут, а у вигляді товарного -ТзОВ "Стимул". Кошти від реалізації посівного і товарного насіння маку повинні були розподілятися між сторонами порівну -50%:50%.

27.01.2003р. між ТзОВ "Стимул" і Івано-Франківським інститутом агропромислового виробництва НААН України укладено доповнення до Договору про сумісну науково-виробничу діяльність. Сторони погодилися, що все отримане в результаті сумісної діяльності насіння, як посівне, так і товарне, буде реалізовуватися ТзОВ "Стимул" за ліцензією Інституту. Кошти, отримані від реалізації, повинні були розподілятися між сторонами в пропорції: ТзОВ "Стимул" -60%, Інституту -40%.

Як пояснив в судовому засіданні 27.06.2012р. колишній директор ТзОВ "Стимул" ОСОБА_4 (протокол -а.с. 87-88) в грудні 2003р. до нього звернувся директор ТзОВ "Агроград" ОСОБА_5 з проханням використати наявні в ТзОВ "Стимул" договірні відносини з Інститутом з метою передання останньому на зберігання 710 кг посівного маку, вирощеного ТзОВ "Агроград". Своє прохання ОСОБА_5 мотивував відсутністю в ТзОВ "Агроград" ліцензії на вирощування насіневого маку. ОСОБА_4 погодився на пропозицію ОСОБА_5, тобто, погодився на передачу на зберігання Інституту маку, фактично вирощеного ТзОВ "Агроград", під маркою ТзОВ "Стимул". Мак до Івано-Франківська мав доставити сам ОСОБА_5 При цьому, разом з 710 кг маку, належного ТзОВ "Агроград", ОСОБА_5 тоді ж зобов"язався доставити в Івано-Франківськ ще 700 кг маку, вирощеного самим ТзОВ "Стимул".

18 грудня 2003р. дослідному господарству "Перемога" (структурний підрозділ Інституту) було передано від імені ТзОВ "Стимул" насіння маку вагою 1410кг.

Як вбачається з матеріалів справи, на отриманий 18 грудня 2003р. мак було видано дві накладні - №420(А) (а.с. 61) і №127 (а.с. 80). Відмінність між цими документами полягає в тому, що в накладній №420(А) вказана вартість переданого товару -220 грн. за кілограм (разом за 1410 кг -310200 грн.), тоді як у накладній №127 вартість переданого товару не вказується.

20.11.2009р. між ТзОВ "Стимул" і ТзОВ "Агроград" був укладений договір уступки вимоги. (а.с.7). За договором Первинний Кредитор -Тзов "Стимул" -передав Новому Кредитору -ТзОВ "Агроргад" -право вимоги, належне Первинному кредитору за Договором №2020315 про спільну сумісну науково-виробничу діяльність. Відповідно до п.2 Договору уступки вимоги:

За цим Договором Новий кредитор набуває право вимагати від Боржника належного виконання зобов"язань по розподілу результатів сумісної діяльності та стягнення з боржника коштів в сумі 155500 грн. за реалізований ним мак, який був переданий Первісним кредитором Боржнику в особі його структурного підрозділу Дослідної станції "Перемога" при виконанні договору №2020315 від 15 березня 2002р. про спільну сумісну науково-виробничу діяльність по накладній №420(А) від 18 грудня 2003р. про передачу маку в кількості 1410 кг по ціні 220грн. на загальну суму 310200грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стимул" звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроград", Івано-Франківського інституту агропромислового виробництва НААН України з позовом про визнання недійсним договору уступки вимоги. Позовні вимоги позивач обґрунтовує нормами статті 203 ЦК України -правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; статті 230 ЦК України -недійсність правочину, вчиненого під впливом обману; статті 234 ЦК України -недійсність фіктивного правочину; статті 235 -про правові наслідки удаваного правочину.

Відповідач -ТзОВ "Агроград" -подало відзив, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує. Доводив, що ТзОВ "Агроград", укладаючи спірний договір, мало на меті досягти правового результату, отже, правочин не може бути визнаний фіктивним. Крім того, ТзОВ "Стимул" вчиняло дії, спрямовані на виконання договору, зокрема, передало оригінал договору про сумісну науково-виробничу діяльність і документи, які підтверджують право вимоги.

У судовому засіданні 18.07.2012р. представниця відповідача -ТзОВ "Агроград" -заявила клопотання про залишення позову без розгляду, оскільки позовна заява підписана не уповноваженою на це особою. Суд клопотання відхилив, оскільки представниця позивача -адвокат Ізай Р.О. -після оголошеної перерви подала суду довіреність, підписану повноважним директором ТзОВ "Стимул" і завірену печаткою товариства.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін а також пояснення колишнього директора ТзОВ "Стимул" ОСОБА_4 в судових засіданнях, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

1. У позовній заяві і в судових засіданнях позивач посилався на вчинення правочину -укладення договору уступки вимоги від 20 листопада 2009р. -під впливом обману. Зокрема, позивач доводить, що 18 грудня 2003р. мак передавався дослідному господарству "Перемога" безпосередньо директором ТзОВ "Агроград" ОСОБА_5, який ввів директора ТзОВ "Стимул" в оману з приводу своїх домовленостей з Інститутом.

Відповідно до ст. 230 ЦК України:

Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина першої статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Істотне значення має, зокрема, помилка щодо природи правочину, прав та обов"язків сторін (ч.1 ст.229 ЦК України).

Суд доходить висновку, що вимогу про визнання правочину недійсним через вчинення його під впливом обману слід відхилити з наступних мотивів.

По-перше, рішенням господарського суду Тернопільської області від 15 серпня 2011р. по справі №8/39/5022-690/2011 (а.с. 109) встановлено, що між ТзОВ "Стимул" та Інститутом 27.01.2003р. укладено та підписано доповнення до Договору про сумісну науково-виробничу діяльність. Відповідно до внесених до Договору змін, за реалізацію отриманого в результаті сумісної діяльності насіння маку відповідало виключно ТзОВ "Стимул". Отже, після підписання доповнення жодних грошових вимог ТзОВ "Стимул" до Інституту взагалі мати не могло. Про це не міг не знати директор ТзОВ "Стимул" ОСОБА_4 Ввести його в оману з цього приводу було неможливо.

По-друге, як пояснив в судовому засіданні 27.06.2012р. колишній директор ТзОВ "Стимул" ОСОБА_4 (протокол -а.с. 87-88 ) в бухгалтерських документах ТзОВ "Стимул" значилася накладна №127. Як було зазначено вище, в накладній №127 не зазначено вартість товару. Отже, керівництво ТзОВ "Стимул" було поставлене до відома про те, що мак передавався Інституту лише на зберігання, без виникнення в Інституту грошового боргу.

По-третє, зі змісту аб.2 п.1 ст.229 ЦК України випливає, що істотне значення має помилка щодо природи саме того правочину, про визнання якого недійсним ставиться питання. В даній справі істотне значення могла би мати помилка з приводу природи договору уступки права вимоги. У той же час, позивач посилається на помилку (обман) з приводу іншого правочину, а саме, з приводу обставин передання 18 грудня 2003р. 1410 кг маку ОСОБА_5 дослідницькому господарству "Перемога".

По-четверте, як роз"яснив Верховний Суд України в п.20 своєї Постанови від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину . Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Отже, на позивачі -ТзОВ "Стимул" -лежить обов"язок довести наявність умислу в діях іншої сторони договору уступки права вимоги - ТзОВ "Агроград".

Доводячи наявність обману позивач посилається на ту обставину, що директор ТзОВ ОСОБА_5 передав директору ТзОВ "Стимул" копію накладної №420(А) (а.с. 61), з якої вбачається, що насіння маку було передано дослідному господарству "Перемога" по ціні 220 грн. за 1 кг. Однак, передаючи накладну №410(А) ТзОВ "Стимул" ОСОБА_5 діяв не як сторона Договору уступки права вимоги, а як фактичний представник ТзОВ "Стимул", який, від його імені, передав дослідному господарству "Перемога" партію маку вагою 1410 кг. Як свідчить наявний в матеріалах справи акт (а.с. 56) ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_6 про обставини передачі маку в день самої цією передачі -тобто 18 грудня 2003р. А Договір уступки вимоги, як зазначалося, був укладений 20 листопада 2009р., тобто, після спливу майже шести років. 18 грудня 2003р. ОСОБА_5 не міг діяти від імені однієї зі сторін Договору уступки вимоги, як того вимагає ст.230 ЦК України і п.20 Постанова Верховного Суду України, оскільки самого Договору ще не було.

При цьому, суд зазначає, що в даному судовому процесі ним не вирішувалося питання про те, чи був укладений Договір уступки вимоги під впливом помилки, оскільки в позовній заяві робиться посилання на статтю 230 ЦК України, тобто, йдеться саме про обман. Виходити за межі заявлених позовних вимог суд вправі лише за наявності про це клопотання заінтересованої сторони (п.2 ч.1 ст.83 ГПК України).

2. На обґрунтування своїх вимог позивач далі посилається на статтю 203 ЦК України, яка встановлює, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а також на положення ст. 234 ЦК України про фіктивний правочин.

Відповідно до ч.1 ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Верховний Суд України в п.24 Постанови від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз"яснив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Як пояснив в судовому засіданні 27.06.2012р. колишній директор ТзОВ "Стимул" ОСОБА_4 (протокол -а.с. 87-88) він підписав Договір уступки вимоги не читаючи, буквально, "на капоті автомобіля". За таких обставин дійсно можна вважати, що зі сторони ТзОВ "Стимул" не було наміру на вчинення правочину, тобто на набуття, зміну чи припинення цивільних прав чи обов"язків (ст.202 ЦК України). Проте, інша сторона -ТзОВ "Агроград" -заперечує відсутність у нього мети досягти правового результату (відзив на позов, а.с. 54). Ці заперечення відповідача нічим не спростовані. Відтак, слід визнати наявність у ТзОВ "Агроград" наміру укласти дійсний правочин, що виключає застосування ст.234 ЦК України.

3. Крім того, позивач посилається на удаваність Договору уступки вимоги (ст. 235 ЦК України). Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили (ч.1 ст.235 ЦК України). Позивач не обґрунтовує, який же правочин сторони вчинили насправді. За таких умов у суду відсутні підстави для визнання правочину удаваним.

4. Нарешті, в позовній заяві і в своїх поясненнях, доданих до матеріалів справи 27.06.2012р. (а.с.76) позивач наголошує на тій обставині, що за Договором уступки вимоги відповідачу було передано неіснуючий борг. При цьому посилається на те, що факт відсутності боргу встановлений рішеннями господарського суду Тернопільської області від 12 квітня 2011р. по справі №17/9/5022-248 і рішенням того ж суду від 15 серпня 2011р. по справі №8/39/5022-690/2011.

Насправді, Договором про уступку вимоги передбачене надання Новому кредитору "права вимагати від Боржника належного виконання зобов"язань по розподілу результатів сумісної діяльності" (п.2 Договору). Як встановлено судом, мак дослідному господарству "Перемога" (структурний підрозділ Інституту) дійсно здавався. Про це свідчить копія витягу з Книги складського обліку за 2003р. (а.с.100-101). Відповідно до даних Книги, 18 грудня 2003р. від ТзОВ "Стимул" отримано 1410 кг маку.

Рішення господарського суду Тернопільської області від 12 квітня 2011р. по справі №17/9/5022-248 і рішення того ж суду від 15 серпня 2011р. по справі №8/39/5022-690/2011 стосувалися боргових, тобто грошових зобов"язань. Ці рішення безпосередньо не стосуються наявності чи відсутності будь-яких інших зобов"язань Інституту по Договору про сумісну науково-виробничу діяльність, зокрема, наявності чи відсутності зобов"язання повернути отримане 18 грудня 2003р. насіння.

За таких обставин слід визнати недоведеним посилання позивача на відсутність будь-яких взагалі зобов"язань Інституту перед ТзОВ "Стимул" чи ТзОВ "Агроград".

Крім того, навіть у тому випадку, коли була б встановлена відсутність зобов"язань Інституту, тобто, якби виявилося, що по Договору уступки вимоги була передана неіснуюча (недійсна) вимога, то все одно підстави для визнання Договору були б відсутні. Правові наслідки передачі недійсної вимоги встановлюються статтею 519 ЦК України:

Первісний кредитор у зобов"язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги , але не відповідає за невиконання боржником свого обов"язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Отже, у випадку передання недійсної вимоги наступають правові наслідки у вигляді відповідальності первісного кредитора, а не у вигляді визнання договору уступки вимоги недійсним.

Оскільки позивач не довів наявність передбачених законом підстав для визнання Договору уступки вимоги недійсним -в позові слід відмовити.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 4 2 -4 7 , 22, 32, 34, 36, 44, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Протягом десяти днів з дня складення повного тексту цього рішення сторони мають право подати апеляційну скаргу до Львівського апеляційного господарського суду через цей суд.

Повний текст рішення складено 20 липня ц.р.

Суддя Ю.О. Чопко