Постанова

від 25.09.2012 по справі 1/28/5022-366/2012

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.12 Справа № 1/28/5022-366/2012

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Марка Р.І

суддів Костів Т.С.

Малех І.Б.

при секретарі судового засідання Самолюк У.

за участю представників

від Позивача: Ткачук В.І.;

від Відповідача 1: Шмигельська О.В.;

від відповідача 2: не з'явились,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Стимул", №41 від 25.07.2012 р.

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.07.12 р. (суддя Чопко Ю.О.)

у справі № 1/28/5022-366/2012

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Стимул", м. Тернопіль

до відповідача 1 : Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроград", с.Йосипівка Тернопільського району Тернопільської області

відповідача 2 : Прикарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України

про визнання договору уступлення права вимоги від 20.11.2009р. недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Представникам сторін, які прибули в судове засідання, роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід складу суду не поступало, клопотань про фіксацію судового процесу технічними засобами не надходило.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 18.07.12 р. у справі № 1/28/5022-366/2012 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Стимул" про визнання договору уступлення права вимоги від 20.11.2009р., укладеного між ТОВ "Стимул" та ТОВ "Агроград", недійсним-відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване безпідставністю вимог позивача, зокрема тим, що позивач не довів наявність передбачених законом підстав для визнання договору уступки права вимоги недійсним.

Не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Стимул" звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм чинного законодавства, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач 1 -ТОВ "Агроград" заперечує доводи скаржника з підстав, викладених у своєму відзиві на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.07.12 р. у справі № 1/28/5022-366/2012 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач 2 -Прикарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить суд при перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку врахувати факти, встановлені рішенням Господарського суду Тернопільської області від 12.04.11 р. у справі № 17/9/5022-248/2011.

Причини відкладення розгляду справи викладено в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 10.09.2012р.

17 вересня 2012р. в судовому засіданні, за згодою представників сторін, було оголошено перерву до 25.09.2012р.

В даному судовому засіданні представники позивача та відповідача-1 підтримали свої доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї та висловили свої міркування з питань, що виникли в ході розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.07.2012 року у даній справі -скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Зі змісту ст. 11 ЦК України випливає, що цивільні права і обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Відповідно до приписів ст. 202 ЦК України в контексті ст. 626 ЦК України, під договорами визнається двосторонній правочин як погоджена дія двох сторін, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 511 ЦК України, зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Законодавство визначає підстави, за яких можлива заміна кредитора у зобов'язанні.

Так, згідно зі ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а також у інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. При цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Згідно зі ст. 515 ЦК України заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора.

Відтак, в результаті відступлення права вимоги кредитором, відбувається зміна однієї особи-кредитора на іншу особу-кредитора.

Стаття 509 ЦК України визначає поняття зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі, якщо цей кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто відступлення права вимоги є можливим за умови її дійсності.

Таким чином, якщо інше не встановлено договором або законом, відступлення права вимоги є двостороннім правочином, в якому сторонами є первісний кредитор і новий кредитор. У цьому випадку боржник - не є стороною у цьому правочині, а лише наділений правом не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (ч. 2 ст. 517 ЦК України) та правом висувати проти вимоги кредитора заперечення (ст. 518 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 20 листопада 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стимул", як Первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроград", як Новим кредитором, укладено Договір уступки вимоги, за умовами якого Первісний кредитор передав Новому кредитору право вимоги виконання боржником (відповідачем-2) зобов'язань, що виникли з договору №2020315 від 15.03.2002р. в частині оплати грошових коштів в сумі 155500 грн. за мак, який був переданий Інституту по накладній №420(А) від 18 грудня 2003р.

Згідно п. 3 Договору про уступку вимоги від 20.11.2009р., право вимоги засновано на договорі №2020315 від 15.03.2002р. про спільну сумісно науково-виробничу діяльність та накладній №420(А) від 18.12.2003р.

В той час, 15 березня 2002 року між Івано-Франківським інститутом агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України, як Інститутом, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стимул", як Господарством укладено договір про сумісну науково-виробничу діяльність №2020315 (далі Договір про сумісну діяльність), за умовами якого сторони взяли на себе зобов'язання шляхом об'єднання ресурсів і зусиль спільно діяти в питанні вирощування в 2002 році та реалізації в 2002-2003 роках насіння маку посівного (олійного сорту "Беркут"), вирощеного на площі 7,0 га.

Згідно з п. 2.1. Договору про сумісну діяльність Інститут зобовязався науково-методично забезпечити обслуговування всіх етапів вирощування насіння маку (навчання спеціалістів і механізаторів, виробничі консультації; рекомендації по вибору площі, удобренню, захисту посівів; контроль якості підготовки ґрунту, сівби, підживлення посівів, очистки та доробки насіння, апробацію посівів, рекламу, реалізацію продукції) та надати Господарству елітний посівний матеріал маку на умовах внеску у спільну діяльність з частковою оплатою Господарством .

У відповідності до п. 2.2. Договору про сумісну діяльність Господарство зобов'язалося виділити і надати земельну ділянку для здійснення сумісної діяльності за Договором; визначити виконавців виробничої частини програми та здійснити їх технічне та технологічне оснащення; дотримуватися технології вирощування насіння маку; забезпечити охорону посівів; своєчасно фінансувати виробничу частину програми, розраховуватися з Інститутом за підсумками спільної програми .

У розділі 4 Договору про сумісну діяльність сторони визначили порядок розподілу результатів сумісної діяльності.

27 січня 2003р. між Івано-Франківським інститутом агропромислового виробництва НААН та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стимул" було укладено доповнення до Договору про сумісну науково-виробничу діяльність №2020315 від 15.03.2002р., згідно якого п.п. 4.2., 4.3., 4.4. Договору №2020315 викладено в новій редакції, а саме:

- п. 4.2. Отримане в результаті сумісної діяльності насіння маку, посівне та товарне, реалізується ТОВ "Стимул" за ліцензією Інституту;

- п. 4.3. Кошти, отримані від реалізації посівного і товарного насіння маку розподіляється між сторонами у такій пропорції: Господарству 60% та Інституту 40%.

- п. 4.4. Належна Інститутові частка від реалізованої спільно вирощеної продукції перераховується Господарством на рахунок Інституту протягом трьох днів від дня реалізації продукції. У випадку прострочення цього терміну Господарство за кожен день прострочки сплачує Інститутові штрафні санкції в сумі 0,2% від суми боргу.

В силу вимог ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав , якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 3 Договору уступки вимоги від 20.11.2009р. право вимоги засноване на договорі №2020315 від 15.03.2002р. про спільну сумісну науково-виробничу діяльність, накладній №420 (А) від 18.12.2003р.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 12.04.2011 р. у справі № 17/9/5022-248/2011 встановлено, що згідно накладної №420 (А) від 18.12.2003р. отримувачем насіння маку є Дослідне господарство "Перемога", яке згідно п.п. 3.2., 3.11. Статуту Державного підприємства "Дослідне господарство "Перемога" Івано-Франківського інституту агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України, є юридичною особою та здатне самостійно реалізовувати свою процесуальну правосубєктність шляхом можливості бути позивачем та відповідачем у суді, у зв'язку з чим суд вважає, що в Івано-Франківського інституту агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України відсутні зобов'язання, що ґрунтуються на договорі №2020315 від 15.03.2002р. про спільну сумісну науково-виробничу діяльність та накладній №420 (А) від 18.12.2003р., право вимоги виконання яких передано згідно договору від 20.11.2009 року.

При цьому, судом встановлено, що 27.01.2003р. Івано-Франківським інститутом агропромислового виробництва НААН таТовариством з обмеженою відповідальністю "Стимул" укладено та підписано акт підтвердження кількості продукції, виробленої за Договором про сумісну науково-виробничу діяльність №2020315 від 15.03.2002р., у відповідності до якого сторонами визначено, що за результатами спільної діяльності в 2002 році Товариством з обмеженою відповідальністю "Стимул" зібрано 6580 кг насіння маку, після очистки якого до реалізації підлягає 6000 кг., яке знаходиться на балансі ТОВ "Стимул", реалізація якого буде проводитися безпосередньо зі складів ТОВ "Стимул" , у зв'язку з чим суд погоджується з твердженнями відповідача-2, що обов'язок по реалізації отриманого в результаті сумісної діяльності за договором №2020315 від 15.03.2002р., насіння маку (як посівного, так і товарного), покладено виключно на Товариство з обмеженою відповідальністю "Стимул".

Долучені відповідачем-2 додатково документи, зокрема, накладні №28 від 13.02.2004р. та №158 від 27.07.2004р. свідчать про отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Стимул" зі зберігання від Івано-Франківського інституту агропромислового виробництва НААН 2085 кг. маку.

Таким чином, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 12.04.2011 р. у справі № 17/9/5022-248/2011 встановлено відсутність в Інституту боргових зобов'язань перед позивачем у даній справі , оскільки на момент укладення договору уступки вимоги від 20.11.2009р. в Івано-Франківського інституту агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України не існувало обов'язку щодо оплати вартості насіння маку згідно договору №2020315 від 15.03.2002р. про спільну сумісну науково-виробничу діяльність.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (ст. 202 Цивільного кодексу України).

Підставою недійсності правочину, відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як було зазначено вище, в Інституту були відсутні боргові зобов'язання перед позивачем у даній справі , оскільки на момент укладення договору уступки вимоги від 20.11.2009р. в Івано-Франківського інституту агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України не існувало обов'язку щодо оплати вартості насіння маку згідно договору №2020315 від 15.03.2002р. про спільну сумісну науково-виробничу діяльність.

Відтак, оскільки оспорюваний позивачем договір про уступку права вимоги не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, то колегія суддів вважає необґрунтованими висновки місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За змістом ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Також, згідно ч.2 статті 4 3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Сторони вільні у наданні господарському суду своїх доказів і доведенні їх переконливості. Проте вирішуючи питання щодо доказів господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ст. 43 ГПК України). Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України,

Львівський апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу задоволити.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.07.2012 р. у справі № 1/28/5022-366/2012 скасувати та прийняти нове судове рішення.

Позов задоволити.

Визнати недійсним Договір уступки вимоги, укладений 20 листопада 2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стимул», м. Тернопіль та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроград», с. Йосипівка Тернопільської області.

3. Судовий збір за розгляд справи покласти на відповідача, стягнувши з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроград», с. Йосипівка Тернопільської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стимул», м. Тернопіль 1073 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 536, 50 грн. за перегляд рішення в апеляційному порядку.

4. На виконання постанови місцевому господарському суду видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повна постанова складена 28 вересня 2012р.

Головуючий -суддя Марко Р.І.

Суддя Костів Т.С.

Суддя Малех І.Б.