Постанова

від 26.07.2012 по справі 2а-5778/12/0170/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 липня 2012 р. Справа №2а-5778/12/0170/15

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіної Г.Л., при секретарі Кисельовій А.Є., за участю

від позивача -Сеїдасанов Л.Н.,

від відповідача -не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу Фірми "Кримхімсервіс"

до Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим

про скасування рішень,

Суть спору:до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшла позовна заява Фірми "Кримхімсервіс"(далі - позивач) до Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим (далі - відповідач), у якій позивач просить визнати протиправним акт № 415 від 21.07.2011р. відповідача, скасувати рішення № 2100 від 21.12.2011р. та № 2101 від 21.12.2011р. відповідача про застосування фінансових санкцій та скасувати постанову № 175 від 20.09.2011р. по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні рішення прийняті з порушенням норм матеріального права, органом пенсійного фонду України невірно застосовані норми ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державнепенсійне страхування", які на час прийняття рішення втратили чинності, отже, на думку позивача, зазначена обставина є підставою для їх скасування.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.06.2012 року позовна заява залишена без руху.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.07.2012 року було відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом Фірми "Кримхімсервіс" в частині позовних вимог до Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим про визнання протиправним акту перевірки № 415 від 21.07.2011р. відповідача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.07.2012 року було повернуто позовну заяву в частині позовних вимог до Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим про скасування постанови № 175 від 20.09.2011р. по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.07.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволення позивних вимог з підстав, викладених в позовній заяві, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Представник відповідача на адресу суду надіслав письмові заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив про незгоду з позивними вимогами, оскільки відповідно до п. 7 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 2464 від 08.07.2010 р. за період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або несплачених у період до 1 січня 2011 року, у тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, у зв'язку з чим, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, суд, відповідно до вимог ч. 3 ст. 122, ст. 128 КАС України, вважає можливим розглянути справу за відсутністю представника відповідача за наявними у матеріалах справи документами.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач є юридичною особою, ідентифікаційний код 24689940, зареєстрований в УПФУ в Київському районі м. Сімферополя АРКрим у якості платника внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Отже, суд зазначає, що позивач є страхувальником та платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Судом встановлено, що 21.07.2011р.головним спеціалістом відділу контрольно-економічної роботи було проведено позапланову документальну перевірку, на підставі заяви директора фірми «Кримхімсервіс». За результатами планової перевірки складено Акт № 240від 21.07.2011р., за висновками якого встановлені порушення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

На підставі акту перевірки 29.07.2011 р. відповідачем прийняті рішення: № 1637 про застосування до фірми «Кримхімсервіс» фінансових санкцій у розмірі 853,24 грн.за донарахування органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків (п. 4 ч. 9 ст. 106); № 1638 грн. про застосування до фірми «Кримхімсервіс» фінансових санкцій у розмірі 3386,00 грн.за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески (п. 3 ч. 9 ст. 106).

Позивач, не погодившись з вказаними рішеннями направив скарги до начальника управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим.

Рішеннями начальника управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим № 6566/06-16від 26.08.2011р. та 6567/06-16 від 26082012р. скарги позивача були залишені без задоволення.

На вказані рішення Управління позивачем були направлені скарги до Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим та до Пенсійного фонду України, за наслідками яких Пенсійним фондом України були прийняті рішення № 25116/09-10 від 17.11.2011р. та №25117/09-10 від 17.11.2011р.

Рішеннями Пенсійного фонду України скарги позивача були задоволені частково, а саме рішення управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим № 6566/06-16 від 26.08.2011р. та 6567/06-16 від 26.08.2011р. скасовані та зобов'язано управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим винести нові рішення з урахуванням вимог чинного законодавства.

З урахуванням вказаних рішень Пенсійного фонду України, управлінням Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим були винесені нові рішення: № 2100 від 21.12.2011р.про застосування до фірми «Кримхімсервіс» фінансових санкцій у розмірі 2842,81 грн. за донарахування органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків; № 2101 грн. 21.12.2011р.про застосування до фірми «Кримхімсервіс» фінансових санкцій у розмірі 3444,50 грн. за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески.

Позивач, не погодившись з вищевказаними рішеннями пенсійного фонду, звернувся до Окружного адміністративного суду.

Перевіряючи наявність підстав для задоволення позовних вимог, суд зазначає наступне.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 1 Закону України № 1058 від 09.07.2003 р. "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в редакції на час виникнення спірних правовідносин, який регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до абзаців 1, 2, 3 ч. 6 ст. 20 Закону №1058 в редакції на час виникнення спірних правовідносин , страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць.

У відповідності із ч.2 ст. 106 Закону №1058 в редакції на час виникнення спірних правовідносин, суми страхових внесків своєчасно не нараховані і/або не сплачені страхувальником у строки, визначені ст. 20 Закону, у тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч.3 ст. 20 Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені і застосуванням фінансових санкцій.

Відповідно до п.3 ч. 9 ст. 106 Закону №1058 за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, накладається штраф у розмірі всієї суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу), а в разі повторного протягом року такого порушення - штраф у триразовому розмірі суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу).

За донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми (п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону №1058).

Разом з тим, з набранням чинності Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010 року, втратили чинність норми права, які встановлювали відповідальність страхувальників, передбачену, зокрема, п. 3, 4 ч. 9 ст. 106 Закону №1058.

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Дія вказаної норми Перехідних положень поширюється і на сплату внесків із загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та штрафних санкцій, нарахованих до 01.01.2011 року.

До 01.01.11 р., тобто до набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідальність за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу) та порядок її застосування регулювалися статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Стаття 106 цього Закону втратила чинність із 01.01.11 р.

Відповідно, з 01.01.11р. втратили чинність норми, які визначали склад правопорушення і розміри відповідальності в галузі нарахування і стягнення страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Виходячи зі змісту пункту 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", органи пенсійного фонду зберегли повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, тобто в тому числі повноваження, передбачені статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Так, при застосуванні пункту 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині регулювання відповідальності за вчинення порушень щодо сплати страхових внесків, допущених до 01.01.11, слід ураховувати норми статті 58 Конституції України та дію нормативних актів у часі.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм законодавства про сплату обов'язкових страхових внесків, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

В свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Виходячи з викладеного, якщо певне діяння було правопорушенням на момент його вчинення і за таке діяння до особи було застосовано заходи відповідальності, передбачені чинним на той час нормативним актом, відповідні санкції підлягають стягненню з особи і після втрати чинності нормативним актом, що визначав зміст відповідальності.

В той же час, якщо діяння перестало бути порушенням у зв'язку зі втратою чинності нормативним актом, що регулював відповідальність за таке порушення, то і санкції, передбачені нечинним нормативним актом, не можуть бути застосовані.

З урахуванням викладеного, пункт 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині повноважень органів пенсійного фонду щодо нарахування та стягнення санкцій за порушення сплати страхових внесків та строків надання звітності слід застосовувати наступним чином:

Органи пенсійного фонду можуть стягувати ті фінансові санкції, які нараховані до 01.01.11р. Механізм стягнення цих сум відповідає змісту статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та застосовується з посиланням на пункт 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Проте органи пенсійного фонду з 01.01.11 р. не вправі за порушення, вчинені до 01.01.2011 року та виявлені після 01.01.11 р., застосовувати фінансові санкції, визначені статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, і їх застосування з 01.01.11 р. суперечить статті 58 Конституції України.

Застосування позивачем при винесенні оскаржуваних рішень недіючої норми права суперечить засадам верховенства права, що передбачає, в першу чергу, суворе дотримання суб'єктами владних повноважень вимог чинного законодавства під час виконання останніми владних управлінських функцій при реалізації публічно-правового інтересу.

Приймаючи до уваги, що відповідачем спірними рішеннями застосовані штрафні санкції, визначені п.п. 3, 4, ч.9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", враховуючи, що зазначена норма закону, на час прийняття відповідачем спірних рішень, втратила чинність, то суд приходить до висновку, щозастосування штрафних санкцій, передбачених ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 01.01.11 року суперечить статті 58 Конституції України незважаючи на зміст пункту 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Враховуючи, що позивачем невірно визначені позовні вимоги про скасування спірних рішень, замість визнання їх протиправними та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає за можливе на підставі ст.11 КАС України вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними та скасувати спірні рішення.

Таким чином, рішення Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь АР Крим № 2100 від 21.12.2011р. та № 2101 від 21.12.2011р. є протиправними та підлягають скасуванню.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 26.07.2012 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 31.07.2012 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Київському районім. Сімферополь АРКрим №2100 від 21.12.2011 року та №2101 від 21.12.2011 року.

3.Стягнути на користь Фірми «Кримхімсервіс» (ідентифікаційний код 24689940) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 107,30 грн., шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Тоскіна Г.Л.