Ухвала

від 02.08.2012 по справі 2-а-49/2008

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2012 року м. Київ К-8758/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Муравйов О.В., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Березанському районі Миколаївської області (далі -Управління)

на постанову Березанського районного суду Миколаївської області від 16.12.2008

та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2010

у справі № 2-а-49/08/1403

за позовом ОСОБА_1

до Управління

про зобов'язання здійснити нарахування недоплаченого підвищення до пенсії як дитині війни.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до Березанського районного суду Миколаївської області з позовом, в якому просила зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу з 2006-2007 роки в сумі 2377,30 грн. та за дев'ять місяців 2008 року в сумі 859,80 грн.

Постановою названого суду від 16.12.2008 позов задоволено частково; Управління зобов'язано нарахувати позивачеві зазначену допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по 30.09.2008; в решті позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2010 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено частково; змінено періоди проведення вказаних виплат, а саме - з 15.10.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по 30.09.2008 з посиланням на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду відносно решти позовних вимог.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Управління просить скасувати ухвалені у справі судові акти та повністю відмовити в задоволенні позову, посилаючись, зокрема, на неврегульованість механізму розрахунку підвищення до пенсії, яке є предметом даного спору, з огляду на відсутність нормативного визначення поняття «мінімальна пенсія за віком»для цілей Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а також на виплату пенсії у спірний період з дотриманням вимог чинного законодавства.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення у справі в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Управління з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи було встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачалося, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Втім пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»дію статті 6 названого Закону було зупинено на 2007 рік. При цьому статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»з урахуванням статті 111 цього Закону.

В силу вимог частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Відповідно ж до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням наведених законодавчих приписів, як вірно зазначили суди, у 2007 році з 09.07.2007 доплата до пенсії громадянам, що мають статус дітей війни, повинна була здійснюватись за правилами статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому непроведення Управлінням відповідних нарахувань є протиправною бездіяльністю цього суб'єкта владних повноважень.

З тих самих підстав слід визнати протиправною і відмову відповідача виплачувати щомісячне довічне грошове утримання позивачам в порядку статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2008 році з 22.05.2008, позаяк рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 у справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано неконституційним положення підпункту 2 пункту 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", згідно з яким текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено в такій редакції:

"Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».

Отже, як вірно зазначили суди, у 2008 році з 22.05.2008 доплата до пенсії громадянам, що мають статус дітей війни, повинна була здійснюватись за правилами статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Тобто вихідним критерієм обрахунку підвищення пенсії дітям війни з вказаної дати є мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вираховується виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законами про Державний бюджет України на відповідний рік.

При цьому положення частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо застосування розміру мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою цієї статті, тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого механізму обчислення мінімальної пенсії за віком або її розміру.

З огляду на те, що на час подання ОСОБА_1 цього позову статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачався річний строк звернення до адміністративного суду з моменту, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, то апеляційний суд, не виявивши поважних причин пропуску цього строку, обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог щодо нарахування спірної допомоги поза межами річного строку з моменту подання даного позову.

А відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Березанському районі Миколаївської області відхилити.

2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2010

у справі № 2-а-49/08/1403 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:О.В. Муравйов І.В. Приходько