Постанова

від 26.07.2012 по справі 2а-8219/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 липня 2012 року 12:59 № 2а-8219/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., при секретарі судового засідання Самаренко Х.С.

За участю представників сторін:

від позивача: Волинська В.І.

від відповідача: Яфонкін Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Операторські технології»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування акту перевірки, та податкового повідомлення-рішення.

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги заявлені про визнання протиправним та скасування висновків по акту перевірки №251/22-1/31361300 від 23.05.2012, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень від 08.06.2012 №0000232201, №0000242201.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про заниження податку на прибуток та на додану вартість. Позивач зазначив, що податковий кредит був сформований на підставі отриманих первинних документів -податкових накладних. На момент вчинення правочинів контрагенти були зареєстровані як платники податку на прибуток, тому підстав не співпрацювати з ними не було. Висновки податкового органу, що документи контрагентів підписані іншими особами не підтверджені.

Крім того, під час проведення перевірки позивачем були надані всі первинні документи, однак відповідач не надав правового аналізу зазначеним документам. При проведенні перевірки не було виконано її мету, а саме встановлення та виявлення фактів порушення чи перевірки дотримання податкового законодавства, способами та в порядку визначеному податковим законодавством.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем в порушення:

- п.5.1. ст.5, пп.5.2.1 п.5.2. пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств ", пп.14.1.36 , пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, пп.138.10.2 п.138.10 ст.138, пп.139.1.1, пп.139.1.9, пп.139.1.12 а.139.1 ст.139 Податкового кодексу України встановлено заниження податку на прибуток на суму 1 422031,00 грн.

- п.п.7.4.5. п.7.4. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.1, 198.2 п.198.3 , п.198.6 ст.198, п.201.2 ст. 201 Податкового кодексу України, пп.4.6.8 Порядку складання та подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом від 25.01.2011 №41, встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 1162972,00грн.

На думку відповідача, правовідносини позивача з контрагентами ТОВ «ТПК «Салтіс», ТОВ «Техноторг-ком», ТОВ «СП «ЕТО»не містять у суті своїй розумних економічних та інших причин придбання та продажу товарів. У підприємств відсутні трудові ресурси, необхідні для здійснення господарської діяльності, в частині відвантаження та перевезення товарів, надання послуг. Крім того, по відношенню до зазначених контрагентів було порушено кримінальну справу за ознаками злочину передбаченого ч.5 ст. 27, ч.3 ст.212, ч.2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне .

Позивач -ТОВ "Операторські технології" (код ЄДРПОУ 32206431) перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у Оболонському районі м. Києва 23.03.2011 за №2759.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 25.04.2033 №36743407, виданого ДПІ у Оболонському районі міста Києва, індивідуальний податковий номер 313613026544, анульоване від 06.12.2011 в зв'язку з перереєстрацією без зміни місцезнаходження.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Оболонському районі міста Києва було проведено виїзну документальну перевірку з питань дотримання своєчасності та повноти нарахування і сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Операторські технології»з ТОВ «ТОВ «ТПК «Салтіс», ТОВ «Техноторг-ком», ТОВ «СП «ЕТО»за період з 01.07.2009 по 31.12.2011.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 251/22-1/31361300 від 23.05.2012 року (далі по тексту - Акт перевірки, Акт)

08 червня 2012 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Оболонському районі м. Києва було прийнято:

- податкове повідомлення -рішення № 0000232201 , яким позивачу, за порушення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Податкового кодексу України визначено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток»в розмірі 1689447,25 грн., з яких за основним платежем 1422031,00грн, за штрафними (фінансовими) 264416,25 грн.

- податкове повідомлення -рішення № 0000242201 , яким позивачу за порушення Закону України «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України, Порядку складання та подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом від 25.01.2011 №41, визначено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в розмірі 1453715,00 грн., з яких за основним платежем 1162972,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями 290743,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (орендар) та ТОВ «ТПК «Салтіс»(орендодавець) було укладено договір №01-11/10 від 01.11.2010 року.

Пунктом 11. договору визначено, що в порядку та на умовах, визначених цим Договором, орендодавець передає орендареві, а орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування обладнання та зобов'язується сплатити орендодавця орендну плату.

Найменування майна, що орендується визначено п.1.2 договору, а саме: Дистанційно-керований візок типу els-1»в комплекте з гідростабілізованою понорамною головкою » - 1 одиниця; Дистанційно-керований візок типу »в комплекте з гідростабілізованою понорамною головкою » - 1 одиниця; Операторський секційний кран з вильотом стіли від 7 до 23м в комплекті з гідростабілізованою понорамною головкою » - 1 одиниця; Радіальна дистанційно-керована операторська дорога типу Studio»з гідростабілізованою понорамною головкою » - 1 одиниця

Позивач відніс суми податку до податкового кредиту на підставі копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1269 від 01.12.2010р., №1268 від 01.12.2010р., №1266 від 01.12.2010р., №1267 від 01.12.2010р., №1300 від 14.12.2010р., №1299 від 14.12.2010р., №1298 від 14.12.2010р., №1297 від 14.12.2010р., №1321 від 29.12.2010р., №1319 від 29.12.2010р., №1320 від 29.12.2010р. додаються).

ТОВ «ТПК «Салтіс»було видано податкові накладні №1269 від 01.12.2010р., №1268 від 01.12.2010р., №1266 від 01.12.2010р., №1267 від 01.12.2010р., №1300 від 14.12.2010р., №1299 від 14.12.2010р., №1298 від 14.12.2010р., №1297 від 14.12.2010р., №1321 від 29.12.2010р., №1319 від 29.12.2010р., №1320 від 29.12.2010р. ( були надані до суду додатком до позову).

Зі сторони позивача послуги прийняв директор А.П. Парфенюк, факт надання послуг зі сторони ТОВ «ТПК «Салтіс»засвідчив директор ОСОБА_1

На час співпраці з даним товариством було враховано його правосуб'єктність -товариство було зареєстроване у визначеному законом порядку, відомості про керівника містились в єдиному державному реєстрі, товариство не перебувало в процесі припинення.

Послуги з оренди обладнання були використані при виконанні умов договору №937-від 15 листопада 2010 року перед Національною телекомпанією України. Послуги були прийняті Національною телекомпанією України на підставі актів прийому-передачі наданих послуг №2 від 14.12.2010р., №3 від 29.12.2010р., №1 від 01.12.2010р.

Вартість наданих послуг була сплачена в повному обсязі, що підтверджено банківськими виписками.

Крім того, між позивачем -(орендар), та ТОВ «СП ЕТО»(орендодавець) було укладено договір №507 від 01 листопада 2010 року.

Пунктом 11. договору визначено, що в порядку та на умовах, визначених цим Договором, орендодавець передає орендареві, а орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування обладнання та зобов'язується сплатити орендодавцю орендну плату.

Найменування майна, що орендується, визначено п.1.2 договору, а саме: телескопічний операторський кран «Moviebird 45»з довжиною стріли до 14 м в комплекті з гідростабілізованою понорамною головкою » - 1 одиниця; телескопічний операторський кран «Supertechno 30»з довжиною стріли до 9,55 м. в комплекті з гідростабілізованою понорамною головкою » - 1 одиниця; телескопічний операторський кран «Moviebird 17»з довжиною стріли від 2,14 до 9,5 м в комплекті з гідростабілізованою понорамною головкою » - 1 одиниця.

Позивач відніс суми податку до податкового кредиту на підставі актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №898 від 01.12.2010р., №897 від 01.12.2010р., №896 від 01.12.2010р., №916 від 14.12.2010р., №917 від 14.12.2010р., №918 від 14.12.2010р., №932 від 29.12.2010р., №933 від 29.12.2010р.).

ТОВ «СП ЕТО»було видано податкові накладні №898 від 01.12.2010р., №897 від 01.12.2010р., №896 від 01.12.2010р., №916 від 14.12.2010р., №917 від 14.12.2010р., №918 від 14.12.2010р., №932 від 29.12.2010р., №933 від 29.12.2010р.

Зі сторони позивача послуги прийняв директор А.П. Парфенюк, факт надання послуг зі сторони ТОВ «СП ЕТО»засвідчив директор ОСОБА_2.

На час співпраці з даним товариством було враховано його правосуб'єктність -товариство було зареєстроване у визначеному законом порядку, відомості про керівника були внесені до єдиного державного реєстру, товариство не перебувало в процесі припинення.

Також, послуги з оренди обладнання були використані при виконанні умов договору №937-28 від 15 листопада 2010 року перед Національною телекомпанією України. Послуги були прийняті Національною телекомпанією України на підставі актів прийому-передачі наданих послуг №2 від 14.12.2010р., №3 від 29.12.2010р., №1 від 01.12.2010р.

Вартість наданих послуг була сплачена в повному обсязі, що підтверджено банківськими виписками.

Укладаючи договір №01082011-1 від 01 серпня 2011 року позивач(Суборендар) та ТОВ «Техноторг-ком»(Орендар) визначили та погодили всі істотні умови договору. При виконанні сторонами умов договору, позивач здійснив оплату згідно обумовленої вартості.

Так, відповідно до п 1.1 договору, в порядку та на умовах, визначених договором, Орендар передає Суборендареві, а Суборендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування обладнання для проведення операторських робіт по теле та кінозйомці, та зобов'язується сплатити Орендареві орендну плату.

Згідно із додатком до договору №01082011-1 від 01 серпня 2011 року, зазначеним обладнанням є Дистанційно-керований візок типу «Stels-І»в комплекті з гідростабілізованою системою "Active Head»- 1 одиниця, Дистанційно-керований візок типу «Stels-2»в комплекті з стабілізованою системою "Active Head" -1 одиниця, Телескопічний операторський кран «Moviebird-45»з довжиною стріли до 14 м в комплекті з гіростабілізованою головкою типу "Active Head»- 1 одиниця, Телескопічний операторський кран «Supertechno-30»з довжиною стріли до 9,55 м в комплекті з гіростабілізованою головкою типу "Active Head»- 1 одиниця, телескопічний операторський кран «Moviebird-17»з довжиною стріли від 2,14 до 9,5 м в комплекті з стабілізованою головкою типу "Active Head", Операторський кран «Сок-10»на рельсовому ходу ( довжина стріли дискретно змінюється от 3 до 10 метрів) в комплекті з гіростабілізованою головкою типу "Active Head»1 одиниця, Операторський секційний кран ТОК-23 з вильотом стріли від 7 до 23 м. -1 одиниця, Радіальна на дистанційно-керована операторська дорога типу Studio»в комплекті з гіростабілізованою головкою «Active Head»1 одиниця.

ТОВ «Техноторг-ком»було видано податкові накладні №323 від 19.08.2011р., №324 від 19.08.2011р., №325 від 19.08.2011р., №326 від 19.08.2011р., №327 від 19.08.2011р., №328 від 19.08.2011р., №329 від 19.08.2011р., №330 від 19.08.2011р.

Майно було передано на період з 01.08.2011р. по 31.08.2011р. для використання в проведенні операторських робіт по відео та кінозйомці. 19.08.2011 року був оформлений звіт про використання орендованого майна в період з 01.08.2011р. по 19.08.2011р. Підтвердженням наданих послуг є акти №290 від 19.08.2011р., №291 від 19.08.2011р., №292 від 19.08.2011р., №293 від 19.08.2011р., №294 від 19.08.2011р., №295 від 19.08.2011, №296 від 19.08.2011р., №297 від 19.08.2011р.

Зі сторони позивача послуги прийняв директор А.П. Парфенюк, факт надання послуг зі сторони ТОВ «Техноторг-ком»засвідчив директор ОСОБА_3

На час співпраці з даним товариством було враховано його правосуб'єктність -товариство було зареєстроване у визначеному законом порядку, відомості про керівника містяться в єдиному державному реєстрі, товариство не перебувало в процесі припинення.

Послуги з оренди обладнання були використані при виконанні умов договору №01082011-1 від 01 серпня 2011 року перед Національною телекомпанією України, та акту прийому-передачі наданих послуг №3, наявний в матеріалах справи.

На думку суду зазначені первинні документи підтверджують виконання умов укладених договорів, оплатність, прийняття наданих послуг і згідно з п.п. 198.2, 198.3 ст.198 ПК вказують на виникнення у позивача права на віднесення сум нарахованого ПДВ до податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних.

Крім того, наказом №28 від 01.11.2010 по підприємству позивача було проведено інструктаж співробітників щодо експлуатації операторської техніки за вищезазначеними договорами, що підтверджують підписи ознайомлених працівників.

Відповідачем зазначено, що первинні документи контрагентів позивача складені з порушенням чинного законодавства, а саме підписані іншими особами, що слідує з наданих пояснень, тому не можуть бути враховані при визначенні суми податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 1 162 972,00 грн. та при формуванні валових витрат, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 1442031,00 грн. Однак, зазначена обставина, відповідачем не підтверджена, будь яких інших доказів, крім протоколів допиту та пояснення посадових осіб контрагентів позивача, стосовно зазначених обставин, не надано.

З приводу правомірності формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість за вищевказаними операціями суд зазначає наступне.

Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли після 01 січня 2011 року, коли набув чинності Податковий кодекс України, судом при вирішенні справи застосовуються норми вказаного Кодексу.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України).

Згідно з пп. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання позивачем товарів (послуг); використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) . У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Із системного аналізу вказаних вище норм вбачається, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до вимог пункту 201.8. статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам зареєстрованим як платники податку в порядку , передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «ТПК «Салтіс», ТОВ «Техноторг-ком», ТОВ «СП «ЕТО»були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку на підставі свідоцтв про реєстрацію платників податку на додану вартість.

Податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за № 1401/18696, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Таким чином, позивачем було дотримано спеціальні вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту.

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем послуг та придбання таких послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно підпункту 14.1.36. статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з видаткових накладних, складених між позивачем та контрагентами, загальна вартість товарів, переданих позивачем на користь своїх замовників включала в себе також суму податку на додану вартість.

Таким чином, дослідивши первинні документи та документи бухгалтерської звітності позивача, судом встановлено фактичне отримання продукції та подальше використання отриманої продукції у власній господарській діяльності при здійснення оподатковуваних операцій, направлених на отримання прибутку.

З вищенаведеного вбачається, що договори, укладені з ТОВ «ТПК «Салтіс», ТОВ «Техноторг-ком», ТОВ «СП «ЕТО»були укладені позивачем в межах здійснення звичайної для нього.

Крім того, в матеріалах справи наявні протоколи допиту директорів контрагентів позивача, так протоколом допиту свідка від 04.10.2011р. допитано директора ТОВ «ТПК «Салтіс», ОСОБА_1, протоколом допиту свідка від 16.11.2011р. допитано директора ТОВ «СП «ЕТО»ОСОБА_2., та відібрано пояснення у директора ТОВ «Техноторг-ком»ОСОБА_3

Із наведених протоколів допиту та пояснень вбачається, що зазначені особи не підписували будь-які документи, в тому числі і первинні, наміру займатись фінансово-господарською діяльністю не мали, не буди засновками та директорами зазначених підприємств. В силу ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки їх вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Зазначене свідчить про те, що відповідачем не доведено та не надано доказів того, що відносно зазначених осіб було порушено кримінальну справу, або винесено вирок суду.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану.

З приводу правомірності формування позивачем валових витрат, суд зазначає наступне.

Порядок оподаткування податком на прибуток визначений Розділом III Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 134 ПК України у цьому розділі об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

В той же час, відповідно до абз. 5 п. 1 розділу XIX Прикінцевих положень Податкового кодексу України цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім: розділу III цього Кодексу, який набирає чинності з 1 квітня 2011 року.

Отже, відповідно до розділу XIX "Прикінцеві положення"Податкового кодексу України, Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств"втрачає чинність лише 01 квітня 2011 року.

Аналіз викладених положень ПК України свідчить про те, що в періоді з 01.01.2011р. по 01.04.2011р. правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника цього податку регулювалися саме Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", а починаючи з 01.04.2011 р. - положеннями ПК України.

Відтак, до спірних правовідносин при визначенні об'єкта оподаткування за лютий 2011 року застосовуються норми Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"№ 283/97 -ВР від 22.05.97 р. зі змінами і доповненнями (тут і далі - в редакції, чинній на момент здійснення позивачем господарських операцій) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з нормами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.94 р. № 334/94- ВР "Про оподаткування прибутку підприємств"(далі -Закон № 334/94-ВР) платник податків відносить до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачені (нараховані) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати на придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Разом з тим у підпункті 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР зазначено, що будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, не відносяться до складу валових витрат.

Таким чином, з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що обов'язковими умовами віднесення вартості придбаних товарів, робіт, послуг на валові витрати є:

1) пов'язаність витрат з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці (тобто подальше використання придбаних товарів, робіт, послуг у власній господарській діяльності);

2) підтвердженість таких витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пункт 5.3. статті 5 зазначеного Закону містить вичерпний перелік випадків коли витрати підприємства не відносяться на валові витрати.

При цьому пункт 5.11 ст. 5 Закону про прибуток не дозволяє установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі.

Здійснення позивачем вищевказаних господарських операцій з ТОВ «ТПК «Салтіс», ТОВ «Техноторг-ком», ТОВ «СП «ЕТО»"підтверджується первинними документами.

Так, відповідно до Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні"№ 996-ХІУ від 16.07.99 р. зі змінами і доповненнями (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ст. 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинний документ в розумінні ст. 1 Закону це - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Договори, на виконання яких складались первинні документи є чинним на день розгляду спору, в судовому порядку недійсним не визнаний. Сторонами виконаний в повному обсязі.

Подальше використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності підтверджується первинними документами, які наявні в матеріалах справи.

Викладене підтверджує, що господарські операції позивача з ТОВ «ТПК «Салтіс», ТОВ «Техноторг-ком», ТОВ «СП «ЕТО»є реальними та підтверджуються необхідними документами.

Таким чином, ТОВ «Операторські технології» віднесло до складу валових витрат витрати, понесені за зазначеним вище договорами з ТОВ «ТПК «Салтіс», ТОВ «Техноторг-ком», ТОВ «СП «ЕТО», за наявності підтверджуючих документів -видаткових та податкових накладних.

Відповідачем під час розгляду не надано будь-яких доказів та не зазначено будь-яких обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій.

Також суд зазначає, що між позивачем (Виконавець) та Національної компанією України (Замовник) було укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти від 15.11.2010 №937-28.

Відповідно до пункту 1.1. договору, виконавець зобов'язується у 2010 році надати Замовнику послуги, зазначені у пункті 1.2. договору, а Замовник -прийняти і оплатити такі послуги.

Пунктом 1.2. договору зазначено, найменування послуг, послуги з технічного забезпечення вистав. Вид послуг: послуги з забезпечення спеціальним операторським обладнання.

Суд зазначає, що таким обладнання є обладнання придбане позивачем у ТОВ «ТПК «Салтіс», ТОВ «Техноторг-ком», ТОВ «СП «ЕТО».

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, Головним контрольно-ревізійним управлінням України було проведено зустрічну звірку ТОВ «Операторські технології»з метою документального підтвердження реальності, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків з національною телекомпаніє. Україна за період з 01.04.2010 по 01.06.2011р.

Відповідачем не взято до уваги той факт, що за результатами зустрічно звірки ГУКРУ України складено довідку від 23.08.2011р. №03-22/127 зустрічної звірки, відповідно до якої встановлена наявність у позивача обладнання, яке отримувалось ним від ТОВ «ТПК «Салтіс», ТОВ «Техноторг-ком», ТОВ «СП «ЕТО».

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити, про фіктивність вчинених операцій, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагенту були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

На підтвердження необґрунтованості заявленого позивачем податкового кредиту та валових витрат відповідачем жодних доказів суду не надано.

Окрім цього, з 01.01.2011 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України чи ст. 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

Отже, вищевказані припущення відповідача не можуть бути самостійною підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог податкового законодавства.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарської операцій за участю ТОВ «ТПК «Салтіс», ТОВ «Техноторг-ком», ТОВ «СП «ЕТО», які фактично підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правової угоди товарів, які в подальшому було використано при здійсненні господарської статутної діяльності позивача, направленої на отримання прибутку, висновки відповідача, що операції вчинені з мотивів не спрямованості правочинів на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В спірному акті перевірки та в судовому засіданні відповідачем не наведено допустимих та достатніх доказів на підтвердження умовиводу про порушення позивачем податкового законодавства.

Враховуючи викладене, суд вважає, що акт перевірки від 23.05.2012 №251/22-1/37361300 не відповідає вимогам податкового кодексу, та підлягає скасуванню, як і прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення 08.06.2012 №0000232201, №0000242201.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Операторські технології"до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва -задовольнити.

2. Визнати протиправними висновки акту перевірки від 23.05.2012 №251/22-1/37361300 Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва ДПС "Про результати виїзної документальної перевірки з питань дотримання своєчасності та повноти нарахування і сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах ТОВ "Операторські технології"(код ЄДРПОУ 31361300) з "ТОВ "ТПК "Салтіс"(код ЄДРПОУ 37146414), ТОВ "Техноторг-ком"(код ЄДРПОУ 36283352), ТОВ "СП "ЕТО"(код ЄДРПОУ 33696460) за період з 01.07.2009 по 31.12.2011, щодо встановлення та визнання нікчемності правочинів по отриманню послуг від ТОВ "ТПК "Салтіс"(код ЄДРПОУ 37146414), ТОВ "Техноторг-ком"(код ЄДРПОУ 36283352), ТОВ "СП "ЕТО"(код ЄДРПОУ 33696460)" на суму податкового кредиту 1422031,00грн. по податку на прибуток, та на суму 1162972,00 грн. по податку на додану вартість

3. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.06.2012 №0000232201, №0000242201.

4. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби на корить Товариства з обмеженою відповідальністю "Операторські технології"(код ЄДРПОУ 31361300) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість грн. 00 коп.).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя І.О. Іщук