Ухвала

від 18.04.2013 по справі 2а-8219/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-8219/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

18 квітня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів при секретарі Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М., Архіповій Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Операторські технології» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними висновків акту перевірки, скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Операторські технології» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними висновків акту перевірки № 251/22-1/31361300 від 23 травня 2012 року, скасування податкових повідомлень-рішень № 0000232201, № 0000242201 від 08 червня 2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 липня 2012 року адміністративний позов задоволений.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Оболонському районі м. Києва було проведено виїзну документальну перевірку з питань дотримання своєчасності та повноти нарахування і сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах ТОВ «Операторські технології» з ТОВ «ТПК «Салтіс», ТОВ «Техноторг-ком», ТОВ «СП «ЕТО» за період з 01 липня 2009 року по 31 грудня 2011 року.

За результатами проведеної перевірки складений акт № 251/22-1/31361300 від 23 травня 2012 року, яким встановлені порушення позивачем п. 5.1 ст. 5, п.п. 5.2.1 п. 5.2 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 14.1.36 , п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.1, п.п. 139.1.9, п.п. 139.1.12 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та встановлено заниження податку на прибуток на суму 1 422 031 грн.; п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України, п.п. 4.6.8 Порядку складання та подання податкової звітності з ПДВ, та встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 162 972 грн.

08 червня 2012 року на підставі акту перевірки ДПІ у Оболонському районі м. Києва прийняло:

- податкове повідомлення-рішення № 0000232201, яким позивачу за порушення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Податкового кодексу України визначено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» в розмірі 1 689 447,25 грн., з яких за основним платежем - 1 422 031 грн., за штрафними (фінансовими) - 64 416,25 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0000242201, яким позивачу за порушення Закону України «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України, Порядку складання та подання податкової звітності з ПДВ, визначено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в розмірі 1 453 715 грн., з яких за основним платежем - 1 162 972 грн., за штрафними фінансовими санкціями - 290 743 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки та податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платник податків відносить до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачені (нараховані) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати на придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, не відносяться до складу валових витрат.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно зі ст. 198.1 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на внесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для врахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, згідно з п. 201.8 ст. 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, що має бути підтверджено належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.п. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Операторські технології» (орендар) та ТОВ «ТПК «Салтіс» (орендодавець) укладено договір № 01-11/10 від 01 листопада 2010 року.

Згідно з п. 11 договору, орендодавець передає орендареві, а орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування обладнання та зобов'язується сплатити орендодавця орендну плату.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач відніс суми податку до податкового кредиту на підставі актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних, які знаходяться в матеріалах справи.

Послуги з оренди обладнання були використані при виконанні умов договору № 937 від 15 листопада 2010 року перед Національною телекомпанією України. Послуги були прийняті Національною телекомпанією України на підставі актів прийому-передачі наданих послуг № 2 від 14 грудня 2010 року, № 3 від 29 грудня 2010 року, № 1 від 01 грудня 2010 року.

Крім того, між позивачем (орендар), та ТОВ «СП «ЕТО» (орендодавець) укладено договір № 507 від 01 листопада 2010 року.

Згідно з п. 11 договору, орендодавець передає орендареві, а орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування обладнання та зобов'язується сплатити орендодавцю орендну плату.

Позивач відніс суми податку до податкового кредиту на підставі актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкових накладних, які знаходяться в матеріалах справи.

Також, послуги з оренди обладнання були використані при виконанні умов договору № 937-28 від 15 листопада 2010 року перед Національною телекомпанією України. Послуги були прийняті Національною телекомпанією України на підставі актів прийому-передачі наданих послуг № 2 від 14 грудня 2010 року, № 3 від 29 грудня 2010 року, № 1 від 01 грудня 2010 року.

Крім того, між позивачем (суборендар) та ТОВ «Техноторг-ком» (орендар) укладено договір № 01082011-1 від 01 серпня 2011 року.

Відповідно до п 1.1 договору, в порядку та на умовах, визначених договором, орендар передає суборендареві, а суборендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування обладнання для проведення операторських робіт по теле- та кінозйомці, та зобов'язується сплатити орендареві орендну плату.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач відніс суми податку до податкового кредиту на підставі актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних, які знаходяться в матеріалах справи.

Послуги з оренди обладнання були використані при виконанні умов договору № 01082011-1 від 01 серпня 2011 року перед Національною телекомпанією України, та акту прийому-передачі наданих послуг № 3, який наявний в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 04 жовтня 2011 року, який згідно з реєстраційними даними є засновником та директором ТОВ «ТПК «Салтіс», повідомлено, що підприємство було зареєстроване за винагороду на прохання малознайомого чоловіка, документів, пов'язаних з передачею корпоративних прав підприємства, ОСОБА_5 не видавав та не підписував, наміру займатися фінансово-господарською діяльністю не мав, жодних первинних та звітних документів підприємства не підписував.

Згідно з протоколом допиту гр. ОСОБА_6 від 30 вересня 2011 року, який є засновником та директором ТОВ «Техноторг-ком», повідомлено, що підприємство було зареєстроване за грошову винагороду, жодних договорів, первинних та звітних документів ОСОБА_6 не підписував, до ведення фінансово-господарської діяльності підприємства не має жодного відношення.

Відповідно до протоколу допиту свідка ОСОБА_7 від 16 листопада 2011 року, яка є засновником та директором ТОВ «СП «ЕТО», повідомлено, що підприємство зареєстроване за винагороду, документи, пов'язані з передачею корпоративних прав підприємства та здійснення ним господарської діяльності, нею не підписувалися, наміру займатися підприємницькою діяльністю не мала.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача в апеляційній скарзі на протоколи допитів свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, оскільки, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем не доведено та не надано доказів того, що відносно зазначених осіб постановлено вирок суду в кримінальній справі, тому вони не є належними та допустимими доказами порушення позивачем податкового законодавства та не спростовують реальність правочинів між позивачем та контрагентами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а, отже, і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано достатньо доказів правомірності дій щодо проведення виїзної документальної перевірки з питань дотримання своєчасності та повноти нарахування і сплати податку на прибуток та податку на додану вартість та прийняття на його основі податкових повідомлень-рішень, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість адміністративного позову.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 липня 2012 року - без змін.

Повний текст ухвали виготовлений 23 квітня 2013 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

.

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.