Постанова

від 21.11.2013 по справі 2а-8219/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" листопада 2013 р. м. Київ К/800/25775/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

за участю:

секретаря Гончар Н.О.

представника відповідача Корчук Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.07.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2013

у справі №2а-8219/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Операторські технології»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправними висновків акту перевірки, скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Операторські технології» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Операторські технології») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС) про визнання протиправними висновків акту перевірки №251/22-1/31361300 від 23.05.2012, скасування податкових повідомлень-рішень №0000232201, №0000242201 від 08.06.2012.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.07.2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2013 , позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно акту перевірки №251/22-1/31361300 від 23.05.2012 встановлено порушення позивачем п. 5.1 ст. 5 , пп. 5.2.1 п. 5.2 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , пп. 14.1.36 , пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 , пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 , пп. 139.1.1, пп. 139.1.9, пп. 139.1.12 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та встановлено заниження податку на прибуток на суму 1422031,00 грн.; пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 , п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України , пп. 4.6.8 Порядку складання та подання податкової звітності з ПДВ, та встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 1162972,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000232201, яким позивачу за порушення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , Податкового кодексу України , визначено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» в розмірі 1689447,25 грн., з яких за основним платежем - 1422031,00 грн., за штрафними (фінансовими) - 64416,25 грн.; №0000242201, яким позивачу за порушення Закону України «Про податок на додану вартість» ,Податкового кодексу України , Порядку складання та подання податкової звітності з ПДВ, визначено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в розмірі 1453715,00 грн., з яких за основним платежем - 1162972,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 290743,00 грн.

Підставою для висновків відповідача щодо неправомірності формування, стали обставини правовідносин позивача з контрагентами ТОВ «ТПК «Салтіс», ТОВ «Техноторг-ком», ТОВ «СП «ЕТО», які не містять у своїй суті розумних економічних та інших причин придбання та продажу товарів. У підприємств відсутні трудові ресурси, необхідні для здійснення господарської діяльності, в частині відвантаження та перевезення товарів, надання послуг. Крім того, по відношенню до зазначених контрагентів було порушено кримінальну справу за ознаками злочину передбаченого ч. 5 ст. 27 , ч. 3 ст. 212 , ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України .

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Операторські технології» (орендар) та ТОВ «ТПК «Салтіс» (орендодавець) укладено договір №01-11/10 від 01.11.2010.

Згідно з п. 11 договору, орендодавець передає орендареві, а орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування обладнання та зобов'язується сплатити орендодавця орендну плату. Послуги з оренди обладнання були використані при виконанні умов договору №937 від 15.11.2010 перед Національною телекомпанією України. Послуги були прийняті Національною телекомпанією України на підставі актів прийому-передачі наданих послуг №2 від 14.12.2010, №3 від 29.12.2010, №1 від 01.12.2010.

Крім того, між позивачем (орендар), та ТОВ «СП «ЕТО» (орендодавець) укладено договір №507 від 01.11.2010.

Згідно з п. 11 договору, орендодавець передає орендареві, а орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування обладнання та зобов'язується сплатити орендодавцю орендну плату. Також, послуги з оренди обладнання були використані при виконанні умов договору №937-28 від 15.11.2010 перед Національною телекомпанією України. Послуги були прийняті Національною телекомпанією України на підставі актів прийому-передачі наданих послуг №2 від 14.12.2010, №3 від 29.12.2010, №1 від 01.12.2010.

Між позивачем (суборендар) та ТОВ «Техноторг-ком» (орендар) укладено договір №01082011-1 від 01.08.2011.

Відповідно до п 1.1 договору, в порядку та на умовах, визначених договором, орендар передає суборендареві, а суборендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування обладнання для проведення операторських робіт по теле- та кінозйомці, та зобов'язується сплатити орендареві орендну плату. Послуги з оренди обладнання були використані при виконанні умов договору №01082011-1 від 01.08.2011 перед Національною телекомпанією України, та акту прийому-передачі наданих послуг №3, який наявний в матеріалах справи.

Згідно з п. 1.6, п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Приписами пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями . Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими п. 201.11ст. 201 цього Кодексу .

Таким чином, вірним є висновок судів попередніх інстанцій, недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак такі докази на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не спростовано. При цьому безпідставними є посилання відповідача на протоколи допитів свідків директорів контрагентів позивача, оскільки, відповідачем не доведено та не надано доказів того, що відносно зазначених осіб постановлено вирок суду в кримінальній справі, тому вони не є належними та допустимими доказами порушення позивачем податкового законодавства та не спростовують реальність правочинів між позивачем та контрагентами, а отже правомірним є задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.06.2012 №0000232201, №0000242201.

Стосовно задоволення позову в частині визнання протиправними висновків акту перевірки №251/22-1/31361300 від 23.05.2012, колегія суддів вважає, що в цій частині рішення судів попередніх інстанцій прийняті всупереч норм Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання ними делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 цього Кодексу компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні висновки щодо зафіксованих обставин, оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту, оскільки вчинення дій суб'єктом владних повноважень в частині проведення перевірки та висновків викладених в акті перевірки є способом реалізації наданої законом функції суб'єкту владних повноважень.

За таких обставин, суди безпідставно задовольнили позов у частині визнання незаконними дій посадових осіб податкового органу щодо відображення в акті перевірки певних висновків щодо нікчемності вчинених позивачем правочинів.

Згідно зі ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Виходячи з вищевикладеного, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позову про визнання протиправними висновків акту перевірки і постановлення в цій частині нового рішення про відмову у позові, в решті судові рішення - залишити без змін

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223 , 229 , 230 , 232 Кодексу адміністративного судочинства України , суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.07.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2013 скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними висновків акту перевірки №251/22-1/37361300 від 23.05.2012 Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби «Про результати виїзної документальної перевірки з питань дотримання своєчасності та повноти нарахування і сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах ТОВ «Операторські технології» (код ЄДРПОУ 31361300) з «ТОВ «ТПК «Салтіс» (код ЄДРПОУ 37146414), ТОВ «Техноторг-ком» (код ЄДРПОУ 36283352), ТОВ «СП «ЕТО»(код ЄДРПОУ 33696460) за період з 01.07.2009 по 31.12.2011, щодо встановлення та визнання нікчемності правочинів по отриманню послуг від ТОВ «ТПК «Салтіс» (код ЄДРПОУ 37146414), ТОВ «Техноторг-ком» (код ЄДРПОУ 36283352), ТОВ «СП «ЕТО» (код ЄДРПОУ 33696460)» на суму податкового кредиту 1422031,00 грн. по податку на прибуток, та на суму 1162972,00 грн. по податку на додану вартість - в цій частині постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.07.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2013 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров