Постанова

від 01.08.2012 по справі б11/209-10

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2012 № Б11/209-10

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Пантелієнка В.О.

Гарник Л.Л.

при секретарі судового засідання - Трьохліб О.Г.,

за участю представників (згідно з протоколом судового засідання від 01.08.2012 по справі

№ Б11/209-10)

розглядаючи у відритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пєноплекс-Україна»

на ухвалу попереднього засідання Господарського суду Київської області від 20.06.2012

у справі № Б11/209-10 (суддя: Мальована Л.Я.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мартісель»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдінгова компанія «Ізобуд»

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою попереднього засідання господарського суду Київської області від 20.06.2012 у справі № Б11/209-10 закінчено попереднє засідання господарського суду, затверджено реєстр вимог кредиторів в сумі 3 724 505,17 грн., визнано кредиторами з наступними розмірами вимог до боржника: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мартісель» (далі за текстом - ТОВ «Мартісель») на суму 1 453 626,98 грн., Товариство з обмеженою відповідальністю «Пєноплекс-Україна» (далі за текстом - ТОВ «Пєноплекс-Україна») на суму 706 589,08 грн., Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» (далі за текстом - ТОВ «ФК «Приватні інвестиції») на суму 1 564 289,11 грн., призначено збори кредиторів на 02.07.2012, зобов'язано розпорядника майна повідомити кредиторів про місце і час проведення зборів та організувати їх проведення та інше.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ТОВ «Пєноплекс-Україна» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 07.07.2012 № б/н, в якій просить скасувати ухвалу попереднього засідання господарського суду Київської області від 20.06.2012 у справі № Б11/209-10 в частині визнання кредиторських вимог ТОВ «Мартісель» у розмірі 1453626,98 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2012 у даній справі прийнято до розгляду дану апеляційну скаргу і призначено розгляд на 01.08.2012.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду Ємельянова А.С. від 01.08.2012 у зв'язку з великою завантаженістю судді Разіна Т.І., керуючись ст.ст.46, 69 Господарського процесуального кодексу України, п.3.1.12. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010р. №30, згідно п.2.2. рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., здійснено розгляд справи № Б11/209-10 у складі: головуючий суддя: Доманська М.Л., судді: Л.Л. Гарник, В.О. Пантелієнко.

Відзиви на апеляційну скаргу не надходили.

У судове засідання апеляційної інстанції 01.08.2012 представники від боржника не з'явилися. Про день розгляду справи вказані особи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Судова колегія обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності цих представників, за наявними у справі матеріалами.

Неявка в судове засідання зазначених представників не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами.

Згідно з частиною першою статті 99 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України (далі за текстом - ГПК України), іншими законодавчими актами України.

Частиною 2 статті 4-1 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Згідно ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Київської області від 23.12.2010 порушено провадження у справі № Б11/209-10 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мартісель» (далі за текстом - ТОВ «Мартісель») до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдінгова компанія «Ізобуд» (далі за текстом - ТОВ «Ізобуд») про визнання банкрутом на підставі ст. 52 Закону.

Постановою господарського суду Київської області від 26.01.2012 у справі № Б11/209-10 визнано банкрутом ТОВ "Трейдінгова компанія "Ізобуд", відкрито ліквідаційну процедуру по відношенню до банкрута з майновими вимогами в сумі 32 440 грн. 33 коп., призначено ліквідатором банкрута представника ініціюючого кредитора, за результатами роботи ліквідатора подати господарському суду Київської області звіт та ліквідаційний баланс, зобов'язано ліквідатора подати до офіційного друкованого органу у п'ятиденний строк з дня прийняття постанови оголошення про визнання банкрутом ТОВ "Трейдінгова компанія "Ізобуд" та відкриття ліквідаційної процедури, зобов'язано надати суду докази публікації цього оголошення.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.02.2012 у даній справі припинено процедуру ліквідації ТОВ «Трейдінгова компанія «Ізобуд», передбачену ст. 52 Закону, здійснено перехід до загальних судових процедур у справі про банкрутство, призначено розпорядником майна - арбітражного керуючого Бандолу О.О., зобов'язано ініціюючого кредитора у десятиденний строк подати до офіційного друкованого органу Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України оголошення про порушення справи про банкрутство боржника з метою виявлення всіх кредиторів і можливих санаторів та інше.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.06.2012 у даній справі, як зазначалось вище, закінчено попереднє засідання господарського суду, затверджено реєстр вимог кредиторів в сумі 3 724 505 ,17 грн., визнано кредиторами боржника: ТОВ «Мартісель», ТОВ «Пєноплекс-Україна», ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» та інше.

У даній справі судом першої інстанції первісно порушено провадження та застосовано до боржника судову процедуру ліквідації на підставі статті 52 Закону, якою передбачено особливості банкрутства відсутнього боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, спрощена процедура банкрутства відповідно до ст. 52 Закону передбачає введення ліквідаційної процедури боржника одразу ж після порушення провадження у справі про банкрутство, що має наслідком припинення господарської діяльності боржника ( ч.1 ст. 23 Закону).

Відповідно до абзацу 1 ст. 1 Закону неплатоспроможність - це неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, і в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Відповідно до абзацу 4 ст. 1 Закону суб'єктом банкрутства є боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом.

Статтею 52 Закону встановлені особливості банкрутства відсутнього боржника. Відповідно до вимог цієї статті підставами для порушення провадження у справі про банкрутство є відсутність боржника або керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також наявність інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Частина 3 статті 6 Закону про банкрутство визначає ознаки неплатоспроможності боржника. Згідно з вказаною нормою справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Частиною 1 статті 52 вказаного Закону передбачено, що заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника.

Відповідно до приписів Закону для порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за особливою процедурою (зокрема, процедурою банкрутства відсутнього боржника) грошові вимоги ініціюючого кредитора повинні мати безспірний характер.

Статтею 1 Закону встановлені загальні положення з визначенням, що безспірними є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Така ознака неплатоспроможності боржника, як безспірність вимог, обов'язкова для ініціюючого кредитора і потрібна для встановлення реальної (об'єктивної) неможливості боржника погасити грошові вимоги.

Саме фактична неплатоспроможність суб'єкта господарювання є підставою для ініціювання провадження у справі про банкрутство.

Вимоги до боржника мають бути підтверджені виконавчими документами (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо), за якими здійснюється стягнення коштів з рахунку боржника.

Отже, кредитор до подання заяви до господарського суду повинен прийняти заходи щодо одержання заборгованості поза процедурою банкрутства.

Як вбачається із матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство боржника було порушено за заявою ТОВ «Мартісель». Заява мотивована тим, що боржник має заборгованість перед ініціюючим кредитором у сумі 32 440 грн. 33 коп., яка виникла в період його господарської діяльності за договором купівлі-продажу від 10.07.2006 № 11/07/1-06 та відповідними накладними. Безспірність своїх вимог ініціюючий кредитор обґрунтовував визнанням боржником суми боргу згідно відповіді від 10.03.2010 № 27 на претензію від 25.02.2010 № 29 та платіжною вимогою-дорученням від 14.07.2010 № 328.

Вказані документи, у тому числі визнана претензія та платіжна вимога-доручення не є підтвердженням безспірності вимог кредитора у розумінні статті 1 Закону оскільки після внесення Законом України від 15.03.2006 № 3541-IV змін до статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» визнана претензія була виключена із переліку виконавчих документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Згідно зі статтею 1071 Цивільного кодексу України списання банком грошових коштів клієнта здійснюється на підставі його розпорядження, а відповідно до частини 2 цієї статті грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.

Визначені цією нормою Кодексу документи кредитором не надані та в матеріалах справи відсутні.

Також, положення пункту 5.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 № 22, із змінами та доповненнями (далі по тексту - Інструкція), вимоги якої поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів, які здійснюють примусове списання коштів з рахунків цих учасників, та обов'язкові для виконання ними (пункт 1.3 Інструкції), передбачають, що відповідно до статті 1071 Цивільного кодексу України кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його доручення на підставі рішення суду.

Згідно із пунктом 5.3 Інструкції примусове списання коштів з рахунків платників ініціюють стягувачі на підставі виконавчих документів, виданих судами.

Таким чином, ініціюючим кредитором в порушення вимог статті 33 ГПК України не доведено наявність всіх ознак неплатоспроможності боржника, з якими Закон про банкрутство пов'язує можливість здійснення провадження у справі про банкрутство.

Отже, на час порушення провадження у справі про банкрутство були відсутні всі в сукупності ознаки неплатоспроможності боржника, з якими Закон про банкрутство пов'язує можливість здійснення провадження у справі про банкрутство.

Виходячи з викладеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду України дійшла висновку, що справа про банкрутство ТОВ Трейдінгова компанія «Ізобуд» порушена неправомірно, в порушення вимог ст. 34 ГПК України, без належних доказів наявності безспірних вимог ініціюючого кредитора, у зв'язку з чим, господарський суд незаконно продовжив процедуру банкрутства товариства та визнав його банкрутом, та відповідно, незаконно перейшовши до загальної процедури банкрутства, затвердив реєстр вимог кредиторів, визнавши кредиторами боржника: ТОВ «Мартісель», ТОВ «Пєноплекс-Україна», ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції».

Відповідно до ст. 2 ГПК України та ч.2 ст. 6 Закону господарський суд порушує справу про банкрутство за письмовою заявою кредитора чи боржника.

Законом встановлено різні підстави порушення провадження у справі про банкрутство залежно від того, хто саме (кредитор чи боржник) звертається до господарського суду з відповідною заявою.

За заявою кредитора (кредиторів) справа про банкрутство порушується господарським судом за наявності підстав, передбачених у ч. 3 ст. 6 Закону.

Отже, за змістом ч.3 ст.6 та ч. ч. 1, 8 ст. 7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише у разі підтвердження кредитором (кредиторами) своєї (своїх) вимоги (вимог) до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність.

Безспірність вимог кредитора (кредиторів) за грошовими зобов'язаннями підтверджуються виконавчими документами, виключний перелік яких передбачено у ст. 3 Закону України «про виконавче провадження» (п. 27 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про банкрутство» від 18.12.2009 № 15).

При цьому безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство (даної правової позиції дотримується Верховний суд України в постанові від 22.09.2009 року у справі №50/74).

Судом першої інстанції не було взято до уваги зазначених вище положень чинного законодавства та належним чином не з'ясовано підстав порушення справи про банкрутство, безспірності вимог кредитора та продовження процедури банкрутства, оскільки кредитором не було надано та в матеріалах справи відсутні відповідні документи, які підтверджують безспірність вимог ініціюючого кредитора до боржника.

Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору), як це передбачено п. 36 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 "Про судову практику в справах про банкрутство".

Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України в постановах від 23.03.2010 у справі № 6/87-Б-09 та від 23.11.2011 у справі № 5002-30/1576.1-2011 та в інших.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що в заяві ініціюючого кредитора міститься посилання на договір від 10.07.2005 № 11/07-1-06, а в накладних, наданих в обґрунтування заявлених кредиторських вимог - посилання на договір від 08.08.2006 № М-00000008, який відстуній у матеріалах справи, у накладних зазначена умова продажу- «попередня оплата» та, оскільки поставка відповідного товару за вказаними накладними відбулась без попередньої оплати ( що не заперечується боржником), то відповідно до норм Цивільного кодексу України, строк зобов'язання боржника щодо оплати товару за такими накладними слід вважати не визначеним.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У справі міститься лише претензія від 25.02.2010 № 29 з вимогами про сплату боргу за договором від 10.07.206 № 11/07/1-06 на суму 32 440,33 грн.

Доказів пред'явлення вимоги до боржника відносно решти суми кредиторських вимог до суду не надано. Відповідно не доведено, що строк виконання цих грошових зобов'язань настав. Тобто заявлені у справі кредиторські вимоги ініціюючого кредитора не підтверджені належними, допустимими доказами у даній справі.

Всі зазначені обставини у сукупності повинен був дослідити суд першої інстанції, даючи оцінку відповідним документам. Висновок суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом, перехід до загальної процедури та затвердження реєстру вимог кредиторів боржника з вищезазначених підстав зроблено передчасно без всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи.

Зазначене вище свідчить про те, що справа про банкрутство ТОВ «Трейдінгова компанія «Ізобуд», за спрощеною процедурою, була порушена за відсутності підстав для її порушення.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у даній справі, оскільки відсутній предмет спору.

У зв'язку з наведеним оскаржувану ухвалу суду першої інстанції належить скасувати, а провадження у справі припинити, задовольнивши апеляційну скаргу ТОВ «Пєноплекс-Україна» частково.

Після усунення обставин, що стали підставою припинення провадження у даній справі ініціюючий кредиторо вправі повторно звернутися до суду з заявою про визнання боржника банкрутом на загальних передбачених чинним законодавством підставах із врахуванням вищезазначених зауважень суду.

На підставі викладеного вище та, керуючись Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.ст. 43, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пєноплекс-Україна» від 07.07.2012 задовольнити частково, ухвалу попереднього засідання господарського суду Київської області від 20.06.2012 у справі № Б11/209-10 скасувати.

2. Провадження у справі № Б11/209-10 припинити.

3. Матеріали справи № Б11/209-10 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Доманська М.Л.

Судді Пантелієнко В.О.

Гарник Л.Л.