Рішення

від 01.08.2012 по справі 5011-32/6402-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-32/6402-2012 01.08.12

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Домовий» м. Київ

про стягнення 30 651,75 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Борисюк О.В. -юрисконсульт, Нестеренко Г.А. - юрисконсульт

від відповідача: Пігулевська В.В. -юрисконсульт

СУТЬ СПОРУ : Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» звернулось до господарського суду з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Домовий» про стягнення з останнього основного боргу в сумі 23 014,24 грн., інфляційних в сумі 1 363,89 грн., трьох процентів річних в сумі 885,31 грн., пені в сумі 1 936,15 грн. та штрафу в сумі 3 452,16 грн. відповідно до Договору на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу № 00618/08 від 03.11.2008 року.

Відповідач письмових пояснень в розумінні вимог статті 59 ГПК України суду не надав, однак стверджує про необхідність зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається господарським судом, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до вимог статті 79 ГПК України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію правовідносинам сторін, вислухавши доводи представника позивача, усні пояснення відповідача, суд встановив:

До прийняття рішення по справі від позивача згідно статті 22 ГПК України надійшло клопотання про збільшення розміру позовних вимог, які раніше були заявлені у позові у частині стягнення з відповідача інфляційних в сумі 1 513,17 грн. Таким чином, позивач наполягає на стягненні з відповідача заборгованості в сумі 30 801,03 грн., яка складається із, зокрема:

· основного боргу в сумі 23 014,24 грн.;

· інфляційних в сумі 1 513,17 грн.;

· трьох процентів річних в сумі 885,31 грн.;

· пені в сумі 1 936,15 грн.;

· штрафу в сумі 3 452,16 грн.

Судом прийнято до у ваги, що під збільшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК України), слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Оскільки збільшення розміру позовних вимог відбулося у частині стягнення з відповідача інфляційних, які були заявлені у позові, що не суперечить законодавству, то збільшення розміру позовних вимог прийнято судом.

Позовна заява містить посилання про застосування у справі заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю «Домовий» на суму 30 651,75 грн. З метою забезпечення виконання рішення суду, позивач додатково клопоче перед судом про витребування від відповідача інформації про всі відкритті на його ім'я рахунків в банківських установах, однак судовий збір за подання заяви про вжиття забезпечення позову не сплатив. Надавши належну правову оцінку змісту позовної заяви в розумінні вимог ст.ст. 54-57 ГПК України, суд дійшов висновку, що вимога про забезпечення позову є по суті заявою про застосування таких заходів, у зв'язку з чим відповідно до вимог статті 4 Закону України «Про судовий збір» вона повинна бути сплачена судовим збором в розмірі 1 609,50 грн. За такими обставинами судовий збір в сумі 1 609,50 грн. підлягає стягненню з позивача у справі - Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» на користь державного бюджету.

Відносно забезпечення позову, то відповідно до вимог ст. 66, 67 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, заборони відповідачеві вчиняти певні дії, у тому числі заборони іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору та інше.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент винесення та виконання рішення. Суд дослідив те, що позивачем не достатньо обґрунтовано доведено, що невжиття заходів до забезпечення позову до вирішення спору по суті, може вплинути на його підприємницьку діяльність, та правовідносини між сторонами, утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, у зв'язку з неналежним ставленням відповідача до своїх обов'язків. Посилання позивача на витребування інформації про відкриття та наявність у відповідача рахунків відкритих в установах банків та знаходження на них грошових коштів спростовується тим, що доведення таких обставин покладається на заінтересовану сторону в розумінні ст. ст. 33, 34, 36, 38 ГПК України, в тому числі приписів статті 42 ГК України. Окрім цього, витребування таких доказів в розумінні вимог статті 62 Закону України «Про банк та банківську діяльність»це право суду, ані його обов'язок. Позивач не довів суду необхідність застосування заходів забезпечення позову, обставини які можуть свідчити про неможливість виконати рішення у спосіб та порядок визначених судом. Тому у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову слід відмовити, як необґрунтовано заявленої

З посиланням на приписи статті 22 ГПК України відповідач у справі -Товариство з обмеженою відповідальністю «Домовий»звернувся до суду з клопотанням згідно статті 79 ГПК України про зупинення провадження у справі, оскільки Господарським судом міста Києва 07.07.2012року порушене провадження у справі № 5011-11/8984-2012 про визнання недійсним Договору № 00618/08 від 03.11.2008року на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва та Додаткової угоди до нього № 00618/08, який і є предметом даного спору. Враховуючи те, що рішення по даній справі нібито може вплинути на права та охоронювальні законом інтереси суб'єктів госпрдарювання у випадку задоволення позову, відповідач з посиланням на приписи пункту 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» стверджує про неможливість розгляду даної справи до вирішення пов'язаною з нею іншої справи, що розглядається іншим судом (Господарським судом міста Києва).

Судом розглянуто клопотання відповідача про зупинення провадження по даній справі, за наслідками якого суд дійшов висновку, зокрема:

Ш законодавець встановлює, що відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядалися іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга -четверта статті 35 ГПК);

Ш у задоволені заяви відповідача про зупинення провадження у справі слід відмовити на тих підставах, що надані сторонами докази, які оцінені судом в розумінні вимог ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України надають можливість розглянути спір по суті та винести рішення по неї. Відповідачем не доведені обставини, які можуть вплинути на правову оцінку доказів у справі, відсутність фактів, які встановлені судом і є загальновідомими, а також не потребують доказуванню в розумінні вимог статті 35 ГПК України. Також слід зазначити, що можливість винесення рішення у справі є способом захистом порушених прав та охоронювальних законом інтересів сторін в розумінні вимог статті 16 ЦК України та приписів статті 20 ГК України. Також слід зазначити, що за наслідками розгляду спору по даній справі, будь-яка сторона не позбавлена права із заявою за ново виявленими обставинами згідно статті 112 ГПК України, з урахуванням того, що справа підсудна та підвідомча Господарському суду міста Києва.

Позов мотивовано тим, що 03.11.2008р. між Головним управлінням з питань реклами виконавчого органу Київ ради ( Київської міської державної адміністрації) «Київреклама», далі Робочий орган, Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), далі Підприємство, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Домовий», далі Розповсюджувач, було укладено Договір №00618/08 на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва. Договір було укладено відповідно до вимог статті 16 Закону України «Про рекламу»від 03.07.96р. за №270/96 ВР, із змінами та доповненнями, далі Закон, постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.03р. за №2067 «Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами», далі Правила, та Порядком розміщення зовнішньої реклами в м. Києві, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації №1100 від 23.08.2007року, рішення від 13.07.2005року за №11.

З урахуванням вказаних норм, наданих дозволів на розміщення зовнішньої реклами, відповідно до вимог пункту 2.1 Договору позивач надав у тимчасове користування місця для розміщення рекламних засобів, а відповідач узяв обов'язки здійснювати своєчасно оплату за користування місцями. Так, згідно пункту 3.6.15 Договору відповідач зобов'язався щомісячно, не пізніше 15 числа поточного місяця, отримувати у позивача рахунки на оплату права за тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів. Тобто, сторонам встановлено, що саме на відповідача покладається обов'язок отримувати у позивача рахунків на оплату права за користування місцями для розміщення рекламних засобів.

Крім того, відповідно до пункту 3.4.2 Договору позивач зобов'язався до 5-го числа наступного після звітного місяця надати акт приймання-передачі наданих послуг. Відповідно до вимог пункту 3.6.2 Розповсюджувач зовнішньої реклами зобов'язується отримати акт приймання-передачі наданих послуг до 5-го числа наступного після звітного місяця та протягом 5-ти днів повернути підписаний акт приймання-передачі Підприємству. З урахуванням застережень зазначених сторонами, у випадку коли Розповсюджувач реклами протягом вказаного часу не поверне підписаний акт, то вважається, що послуги надані належним чином.

Пунктом 4.3 розрахунки за Договором здійснюються відповідачем щомісячно не пізніше 25 числа поточного місяця на поточний рахунок позивача. Втім, згідно пункту 4.5 Договору, плата за користування місцями для розміщення рекламних засобів сплачується окремо по кожному рахунку-фактурі, при цьому об'єднання рахунків-фактур для проведення платежів не допускається. Неотримання рахунків-фактур в строки, визначені Договором, не звільняє відповідача від внесення ним плати за договором, і не є перешкодою для нарахування штрафних санкцій, передбачених правочином та чинним законодавством.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що відповідач. не виконує своїх обов'язків щодо своєчасного внесення плати за користування місцем розташування рекламного носію, передбачений умовами Договору. У зв'язку з невиконанням умов договору за відповідачем за період з 01.09.2009року по 31.07.2011року утворився основний борг в сумі 23 014,24 грн.

Оскільки мале місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді несплати коштів за розміщення зовнішньої реклами, то позивач відповідно до вимог пункту Договору намагається стягнути з відповідача пеню в сумі 1 936,15 грн. за період прострочення з 26.09.2009року по 25.03.2010року.

Факт прострочення грошового зобов'язання підтверджено обставинами справи та доказами, а тому позивач з посиланням на приписи статті 625 ЦК України намагається додатково стягнути з відповідача інфляційні в сумі 1 513,17 грн. та три процента річних в сумі 885,31 грн., з урахуванням їх збільшення.

Додатково пунктом 7.5 Договору за прострочення внесення платежів за тимчасове користування місцем для розміщення рекламних носіїв, що складає більш ніж одного місяця Розповсюджувач зовнішньої реклами повинен сплатити штраф у розмірі 15 ( п'ятнадцять) відсотків простроченої суми, який дорівнює 3 452,16 грн.

Надавши правову кваліфікацію відносинам сторін суд вважає, що доводи позивача обґрунтованими, виходячи із наступного, зокрема:

Так, згідно із ст. 1 Закону України «Про рекламу»реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг є зовнішньою рекламою. За приписом ст. 2 Закону України «Про рекламу»відносини, пов'язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України регулює вказаний закон.

Відповідно до частини першої ст. 16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами, у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. За вимогами пунктів 3, 16, 24, 25 32, 33 Типових правил, зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Так, у відповідності до зазначених норм, позивач, є органом уповноваженим згідно із Законом та Правилами здійснювати регулювання в сфері розміщення зовнішньої реклами, були надані відповідачу дозволи на розміщення зовнішньої, після чого між позивачем та відповідачем був укладений спірний договір.

Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір на розміщення рекламного носія. Доказами у справі підтверджено, що сторони досягли усіх суттєвих умов договору відносно його предмету, ціни та строку, а тому відповідно до вимог ст. ст. 1, 16 Закону України «Про рекламу», ст.ст. 629, 638 ЦК України, приписів ст.ст. 180, 181 ГК України він вважається укладеним.

Відповідачем у порушення вимог ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу», п. п. 24, 25, 32, 33 Типових правил, розділу 4.3 -4.5 Договору не був дотриманий порядок розрахунків за користування місцями для розташування рекламних засобів, що є підставою для притягнення суб'єкта господарювання до певної відповідальності.

У силу частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Відповідно до ст. 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Господарське зобов'язання повинно виконуватися належним чином за договором, законом або за звичаями ділового обігу та припинятися за приписами ст.ст. 193, 203 ГК України.

Свої обов'язки за Договором відповідач своєчасно не виконав, плату за користування наданими місцями під рекламу не перерахував, і зобов'язання не припинилося виконанням проведеним належним чином.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 23 014, 24 грн. за тимчасове користування місцями розміщення зовнішньої реклами, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Сторонами в пункті 7.4 Договору передбачені засоби забезпечення виконання зобов'язання у вигляді пені. Факт прострочення сплати платежів за користування рекламними засобами підтверджено матеріалами справи, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 1 936,15 грн. за період прострочення з 26.09.2009року по 25.03.2010року, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Частина друга статті 625 ЦК України вказує на те, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Іншого розміру не встановлено Договором, а тому позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 1 513,17 грн. та трьох процентів річних в сумі 885,31 грн., окремо за рахунками, щодо прострочення виконання грошового зобов'язання, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Оскільки мало місце прострочення внесення платежів більш ніж одного місяця за тимчасове користування місцем для розміщення рекламних носіїв, то позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 15 ( п'ятнадцять) процентів в сумі 3 452,16 грн. також обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 1 609,50 грн. покладаються на відповідача у справі -Товариство з обмеженою відповідальністю «Домовий». Витрати по сплаті судового збору за розгляд заяви про забезпечення позову в сумі 1 609,50 грн. відносяться на позивача у справі -Комунальне підприємство виконавчого органу Київради ( Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»відповідно до вимог статті 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 01.08.12р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129 Конституції України, , ст. ст. 1, 2, 16 Закону України «Про рекламу», ст. ст. 629, 638, 526, 599, ч. 2 ст. 625 ЦК України, ст. 55, 180, 181, 193, 203 ГК України, ст.ст. 4 2 , 4 3 , 22, 44, 49, 82, 82-1, 84, ч.ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради ( Київської міської державної адміністрації) «Київреклама», 01030, м. Київ, вул. М. Коцюбинського, 12-А, п/р 26002003029541, в ПАТ КБ «Хрещатик»Києво-Святошинське відділення, МФО 300670, код ЄДРПОУ 26199714, на користь державного бюджету України судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в сумі 1 609,50 грн., видавши наказ та надіславши його на виконання до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Домовий», 02140, м. Київ, проспект Миколи Бажана,30 код ЄДРПОУ 30440123, на користь:

- Комунального підприємства виконавчого органу Київради ( Київської міської державної адміністрації) «Київреклама», 01030, м. Київ, вул. М. Коцюбинського, 12-А, п/р 26002003029541, в ПАТ КБ «Хрещатик»Києво-Святошинське відділення, МФО 300670, код ЄДРПОУ 26199714, основний борг в сумі 23 014,24 грн., пеню в сумі 1 936,15 грн., штраф в розмірі 15 ( п'ятнадцять) процентів в сумі 3 452,16 грн., інфляційні в сумі 1 513,17 грн., три процента річних в сумі 885,31 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 609,50 грн., видавши наказ.

4. Витрати по сплаті судового збору за розгляд заяви про забезпечення позову в сумі 1 609,50 грн. відносяться на позивача у справі -Комунальне підприємство виконавчого органу Київради ( Київської міської державної адміністрації) «Київреклама».

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст складено: 06.08.2012р.

Суддя Підченко Ю.О.