Постанова

від 30.07.2012 по справі 8/1/5022-221/2012

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.12 Справа № 8/1/5022-221/2012

Львівський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Р.І. Марко

суддів С.М. Бойко

Т.Б. Бонк

при секретарі судового засідання Самолюк У.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - з'явився

від третьої особи - з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Суб 'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

на рішення господарського суду Тернопільської області від 28.05.2012

у справі № 8/1/5022-221/2012

за позовом Тернопільського навчально-виховного комплексу "Школа-ліцей №13", м. Тернопіль

до відповідача Суб 'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Тернопіль

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Тернопільська об'єднана державна фінансова інспекція, м. Тернопіль

про стягнення 16 390, 58 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 28.05.12 позов Тернопільського навчально-виховного комплексу "Школа-ліцей №13" задоволено частково. Стягнуто з Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на користь Тернопільського навчально - виховного комплексу "Школа-ліцей №13" - 10 174 грн. 95 коп. кошів по оплаті за фактично використану теплову енергію за період з 01.11.2009 року по 30.04.2011 року включно та 999 грн. 15 коп. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що неналежне виконання відповідачем умов договорів призвело до заборгованості перед позивачем.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій просить змінити рішення господарського суду Тернопільської області від 28.05.12 у справі № 8/1/5022-221/2012 та викласти його в новій редакції, а саме відмовити позивачу у задоволенні позову повністю, в тому числі і стосовно повернення відповідачем боргу у сумі 10 174,95 грн.

В обґрунтування апеляційних вимог, посилається на те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийняте за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що за умовами укладеного договору від 14.11.02 оплата за комунальні послуги мала здійснюватись після підписання сторонами акту-передачі прийняття приміщення, однак даний акт в матеріалах справи відсутній. Також зазначає, що не укладав із позивачем договору про відшкодування витрат на опалення приміщення харчоблоку їдальні.

У судовому засіданні, апелянт повністю підтримав доводи апеляційної скарги.

В судовому засіданні представник Тернопільської об'єднаної державної фінансової інспекції пояснив, що проведеною ревізією фінансово-господарської діяльності Тернопільського навчально-виховного комплексу "Школа-ліцей №13" за період з 01.11.2009 по 30.09.2011рр., зокрема в частині дотримання законодавства при здійсненні оплати за комунальні послуги, встановлено, що в порушення п.п. 20, 22 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 28.02.2002 № 228, видатки на опалення приміщення, виявлено, що приміщення фактично використовує фізична особа - підприємець ОСОБА_1, однак протягом ревізійного періоду планувалися і затверджувалися в кошторисах видатків ТНВК "Школа-ліцей №13". Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне:

Як вбачається із матеріалів справи 14 листопада 2002 року "Орендодавець" виконавчий комітет Тернопільської міської ради, а Середня загальноосвітня школа №13, як уповноважений орган по укладанню договорів безоплатного користування (правонаступником якої є позивач- «Школа»з однієї сторони та суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1, - «Користувач»з другої сторони, уклали Договір про безоплатне користування нежитловим приміщеннням № 391, за умовами якого Школа на підставі рішення Тернопільської міської ради п'ятої сесії четвертого скликання №4/5/15 від 14 листопада 2002р. здала, а Користувач прийняв в безоплатне користування приміщення харчоблоку їдальні за адресою: м. Тернопіль, вул. Кн. Острозького, 51 площею 102,8 кв.м, що знаходиться на балансі управління освіти і науки міської ради під організацію харчування учнів (п.1.1 Договору).

28.11.2002р. Договір погоджено управлінням освіти на науки.

Пунктом 1.3 Договору сторони передбачили, що приміщення передаються Користувачу з комунікаціями і інвентарем, які конструктивно з'єднані з приміщенням, згідно акту передачі-прийняття та даних інвентарної справи. Вступ Користувача в приміщення настає одночасно із підписанням сторонами договору та акту прийому-передачі в користування приміщення. По закінченню терміну договору безоплатного користування, якщо договір не продовжений, Користувач зобов'язаний в 10-ти денний термін повернути Школі приміщення з проведенням санітарної побілки, збереженими всіма конструктивними елементами і оснащенням, без якого це приміщення не може бути надане іншому Користувачу для негайного використання (п.п.2.1,2.3 Договору).

Як вбачається у п.п. 3.1, 3.6, 3.12 Договору Користувач зобов'язався: використовувати приміщення відповідно до його призначення, визначеного умовами цього договору. Сплачувати фактичні витрати за користування комунальними послугами (водою, каналізацією, газом, електроенергією і т.п.); несплата комунальних послуг (вода, електроенергія і т.п.) протягом одного місяця з дня закінчення терміну сплати платежів є підставою для дострокового розірвання договору безоплатного користування. Оплата за комунальні послуги оплачується Користувачем з дати підписання договору та акту передачі-прийняття приміщення. Підтримувати нормальну температуру 18 градусів Цельсія в приміщенні, не допускати замерзання водопровідних, каналізаційних комунікацій, труб центрального опалення.

Згідно п.п. 6.1, 6.2, 6.5 Договору, Школа зобов'язалась: передати Користувачу в користування приміщення згідно п.п.1.1 цього договору та акту прийому-передачі приміщення, який підписується одночасно з цим договором; здійснювати капітальний ремонт зданого в користування приміщення за рахунок Школи.

Відповідно до п.9.1 Договору сторони встановили, що останній діє з 14 листопада 2002р. по 13 листопада 2003р. Зміна умов або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вносяться, розглядаються сторонами протягом одного місяця (п.9.2 Договору).

Вищевказаний договір безоплатного користування нежитловим приміщенням №391 від 28.11.2002р. сторонами неодноразово продовжувався шляхом укладення відповідних Додатків до нього, за погодженням із управлінням освіти та науки, зокрема, востаннє, 01.04.2011р. укладено Додаток, яким п.9.1 Договору викладено в наступній редакції: "Договір безоплатного користування нежитловим приміщенням комунальної власності №391 від 28.11.2002 року продовжений до 31 серпня 2011 р. Додаток вступає в дію з 01 квітня 2011 р. і є невід'ємною частиною договору безоплатного користування №391".

Як зазначено у п.. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Враховуючи те, що правовідносини сторін за договором безоплатного користування нежитлових приміщень № 391 від 28.11.2002 виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України (01.01.2004р.), але продовжували існувати після набрання чинності останнім, то до правовідносин між сторонами по даному спору слід застосовувати норми Цивільного кодексу України, а також Господарського кодексу України.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

В силу ст. ст. 11, 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, та однією з підстав виникнення зобов'язань.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

П.1 ст. 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Судом першої інстанції встановлено, що оплата відповідачем вартості послуг з водопостачання та водовідведення, а також електроенергії, спожитих підприємцем в приміщенні харчоблоку по вул. Острозького, 51 здійснювалась добровільно на підставі укладених нею договорів з КП "Тернопільводоканал", зокрема договір №1472 про надання послуг з водопостачання та водовідведення від 16.02.2006 року та з ВАТ "Тернопільобленерго" -договір про постачання електричної енергії №2692 від 15.05.2008р. Зазначене підтверджується листом КП "Тернопільводоканал" №1164/12 від 07.05.2012р. та карточкою споживача, Інформацією Тернопільського міського району електричних мереж № 416 від 10.05.2012р.

Тернопільською ОДФІ проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Тернопільського навчально-виховного комплексу "Школа-ліцей №13" за період з 01.11.2009 по 30.09.2011рр. в частині дотримання законодавства при здійсненні оплати за комунальні послуги та встановлено, що в порушення п.п. 20, 22 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою КМ України від 28.02.2002 № 228, видатки на опалення приміщення, що фактично використовує фізична особа - підприємець ОСОБА_1 протягом ревізійного періоду планувалися і затверджувалися в кошторисах видатків ТНВК "Школа-ліцей №13".

В бухгалтерському обліку ТНВК "Школа-ліцей №13" не зазначено, що здійснювалось нарахування вартості спожитих послуг теплопостачання фактичним користувачем, заборгованість по її відшкодуванню за ОСОБА_1 не відображалась та відповідно, користувачем не сплачувалась, що є порушенням п. 3.6 договору №391 від 28.11.2002р., укладеного з ОСОБА_1 та п.1 ст. 193 ГК України.

За наслідками проведеної ревізії Тернопільською ОДФІ складено Акт №17-22/23 від 26.01.2012р., згідно якого на утриманні ТНВК "Школа-ліцей №13" за ревізійний період за рахунок бюджетних коштів, оплачено вартість послуг з теплопостачання, що фактично спожиті фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 на суму 10 176,19грн . (в тому числі: листопад-грудень 2009 року -1331,26грн., 2010 рік -5623,17грн., січень-вересень 2011 року -3221,76грн. ( розрахунок -Додаток 22 до акта знаходиться в матеріалах справи).

16 лютого 2012 року Тернопільською ОДФІ надіслано ТНВК "Школа-ліцей №13" лист-вимогу №19-17-14/386 "Про усунення порушень законодавства виявлених ревізією" про стягнення з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 коштів в сумі 10 176,19грн. або забезпечення їх відшкодування шляхом пред'явлення цивільних позовів.

В силу приписів ст. ст. 15 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26.01.1993 року №2939-ХІІ, з наступними змінами та доповненнями, законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.

Позивач 22.02.2012 року, на виконання листа від 16.02.2012р. Тернопільської ОДФІ, звернувся до відповідача з листом №70 від 21.02.2012р., в якому повідомив, що під час ревізії фінансово-господарської діяльності Тернопільського НВК "Школа-ліцей №13" за період з 01.11.2009р. по 30.09.2011 року, встановлено порушення п.3.6 договору №391 від 28.11.2002р. та п.1 ст. 193 ГК України, а саме: виявлено відсутність фактичної сплати користувачем за спожиту теплову енергію протягом ревізованого періоду в сумі 10 176,19 грн. та просив відповідача до 27.02.2012 року дати офіційне підтвердження на погодження підписання договору реструктуризації даного боргу на вигідний для обох сторін термін або про відмову від підписання такого договору.

Звернення позивача залишено без відповіді.

29 лютого 2012 року позивач звернувся до відповідача з листом №86, в якому повідомив, що його заборгованість за спожиту теплову енергію, станом на 29.02.2012 року становить 16 390 грн. 58 коп. та просив негайно погасити існуючий борг та надати підтверджуючі документи про погашення боргу. Однак, вимога позивача залишена без відповіді.

Законом України "Про житлово-комунальні послуги" №1868 від 24.06.2004р. з наступними змінами та доповненнями, передбачено, що комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством (ст. 1 абз. 10 Закону).

Ст. 13 ч.1 вищезазначеного Закону чітко зазначено, що централізоване опалення належить до комунальних послуг, а відтак, входить до складу фактичних витрат за користування комунальними послугами, які відповідач зобов'язаний сплачувати позивачу згідно п.3.6 Договору №391.

Щодо доводів апелянта про те, що умовами укладеного договору №391 не обумовлено момент набрання ним чинності, а тому строк оплати комунальних платежів слід обраховувати з моменту підписання Акту передачі-прийняття приміщення, який між сторонами не укладався, що послуги з теплопостачання надавались вкрай незадовільно, в приміщенні харчоблоку була низька температура, тому вони відповідно і не оплачувались, суд вважає безпідставними та зазначає :

Пунктом 9.1 Договору з врахуванням Додатку до нього від 01.04.2011р., передбачено, що останній діє з 14 листопада 2002р. до 31 серпня 2011 року.

Акти КП "Тернопільмісьтеплокомуненерго" долучені позивачем до матеріалів справи про запуск системи опалення в роботу на 2009р./2010р. від 14.10.2009р., на 2010р./2011р. від 05.10.2010р., на 2011р/2012р. від 10.10.2011 року, рахунки, які виставлялись позивачу КП "Тернопільміськтеплокомуненерго" на оплату вартості спожитої теплової енергії за період з 01.11.2009 року по лютий місяць 2012 року, меморіальні ордери за 2009-2012 роки, надані позивачем як доказ оплати вартості наданих послуг з теплопостачання за період з листопада місяця 2009 року по лютий місяць 2012 року, свідчать про те, що постачання теплової енергії в приміщення ТНВК "Школа-ліцей №13", у тому числі і цокольне приміщення школи, частину якого (102,8 кв.м.) займав відповідач, здійснювалось на підставі укладених між позивачем та КП "Тернопільміськтеплокомуненерго" договорів про постачання теплової енергії в гарячій воді: №286 від 01.02.2005р., від 04.11.2009р., від 01.10.2010р. та від 13.02.2012 року та були оплачені в повному обсязі споживачем.

Статтею 18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та п.п. 33, 37 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ №630 від 21.05.2005р., з наступними змінами та доповненнями (далі -Правила), передбачено, що у разі порушення (неналежного надання або ненадання послуг) виконавцем споживач має право викликати його представника для складання та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Повідомлення споживача незалежно від його форми (усна або письмова) обов'язково реєструється представником виконавця у журналі реєстрації заявок споживачів. За результатами перевірки складається акт-претензія про неналежне надання або ненадання послуг, який підписується споживачем та представником виконавця.

Апелянтом не подано доказів звернення до позивача з повідомленням про неналежне надання послуг з теплопостачання у займаному ним приміщенні, як і не надано доказів безпосереднього звернення до теплопостачальної організації із відповідним повідомленням.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 30.05.2010 року відповідач звернувся до дирекції ТНВК "Школа-ліцей №13" із заявою про відключення теплопостачання на харчоблоці у зв'язку із неможливістю оплати. Дане клопотання було задоволено про що свідчить наявність відповідної резолюції директора, скріпленої печаткою ТНВК "Школа-ліцей №13".

Пунктом 26 Правил передбачено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Частиною 2 п. 2.5 Порядку, відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №4 від 22.11.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.12.2005р. за № v_132600-05 із змінами внесеними згідно Наказу №169 від 06.11.2007, встановлено, що роботи з відключення будинку від мереж централізованого опалення виконуються у між опалювальний період.

Розпорядженням міського голови №238 від 04.10.2010р. "Про початок опалювального сезону в школах, лікувальних та дошкільних закладах м. Тернополя" у зв'язку із зниженням температури зовнішнього повітря дозволено КП "Тернопільміськтеплокомуненерго" розпочати 05.10.2010 року опалювальний сезон для шкіл, лікувальних та дошкільних закладів м. Тернополя (а.с.103).

Згідно розпорядження міського голови виданого 18.04.2011 року №201 "Про закінчення опалювального сезону в м. Тернополі", яким, зокрема, дозволено КП "Тернопільміськтеплокомуненерго" та підприємствам, які опалюють житловий фонд міської ради закінчити з 20 квітня 2011 року опалювальний сезон для всіх споживачів теплової енергії (а.с.104).

Відповідно до вищевказаних розпоряджень опалювальний сезон у 2010/2011 рр. розпочався з 05.10.2010 року та закінчився 20.04.2011 року.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається із долученого позивачем до матеріалів справи Акту від 20.01.2012 року, 20.01.2012р. ФОП ОСОБА_1 повторно звернулась до позивача з вимогою зупинити систему опалення та спустити гарячу воду для того, щоб від'єднати приміщення харчоблоку від системи централізованого опалення.

Дирекцією школи у задоволенні даної вимоги підприємця було відмовлено, з огляду на низьку температуру повітря, відсутність необхідних документів, які підтверджують кваліфікацію осіб, що будуть здійснювати дані роботи, а також те, що під час опалювального сезону можна проводити тільки аварійно-ремонтні роботи.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Колегія апеляційного господарського суду погоджується із висновком судом першої інстанції про безпідставність доводів відповідача про те, що прохання відповідача про відключення приміщення від системи теплопостачання були залишені позивачем без відповіді та задоволення . Також погоджується з висновком про те, що за відповідачем умовами договору встановлено обов'язок по відшкодуванню фактичних витрат за користування комунальними послугами, крім того і послугами з теплопостачання.

Однак, слід зазначити, що умови щодо порядку і строків проведення таких розрахунків відповідачем у договорі відсутні.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Дослідивши умови договору № 391 від 28.11.2002року щодо користування відповідачем цокольним приміщенням площею 102,8 кв.м, розміщеним за адресою Острозького, 51 у м. Тернополі та умови щодо виконання зобов'язання по оплаті фактичних витрат за користування комунальними послугами (в т.ч. і теплопостачання) з врахуванням відсутності у договорі конкретних умов щодо порядку та строку оплати відповідачем вартості спожитих послуг, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що в даному випадку кредитор (позивач) жодним строком не обмежений, а боржник (відповідач) повинен виконати свій обов'язок по відшкодуванню витрат за спожиті ним за період з 01.11.2009р. по 30.04.2011 року послуги з теплопостачання у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, а саме листа №86 від 29.02.2012р. (докази надіслання -копія фіскального чека № 5828 від 29.02.2012р. -в матеріалах справи).

Згідно розрахунку частки витрат коштів на оплату теплопостачання приміщень ТНВК "Школа-ліцей №13", які надані в користування підприємцю ОСОБА_1 за період з 01.11.2009 року по 30.09.2011 року за рахунок бюджетних коштів, що виділялись на утримання ТНВК "Школа-ліцей №13", позивачем оплачено вартість послуг з теплопостачання, що фактично спожиті відповідачем на суму 10 176,19грн., в тому числі : листопад-грудень 2009 року -1 331,26грн., 2010 рік -5 623,17 грн., січень-вересень 2011 року -3 221,76грн.), а також згідно розрахунку вартості відпущеної теплової енергії по договору №286 про постачання теплової енергії в гарячій воді, укладеному між КП "ТМТКЕ" та ТНВК "Школа-ліцей №13" за період з 01.11.2009р по 01.02.2012р., згідно якого сума коштів за опалення харчоблоку за період з 01.11.2009 року по 30.04.2011 року, становить 10 168,52грн.

В силу ст.ст. 33, 34 ГПК України, апелянтом належними та допустимими доказами не спростовано вище досліджені обставини справи.

З огляду на вище досліджені обставини та за результатами перевірки розрахунку щодо вартості відпущеної теплової енергії за спірні періоди, проведеним судом першої інстанції, останнім правомірно задоволено позов в частині стягнення 10 174,95 грв.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості із відшкодування теплової енергії за період з жовтня місяця 2011 року по лютий місяць 2012 року в сумі 6 214,39грн., то такі є документально необґрунтовані і правомірно незадоволені судом першої інстанції, оскільки позивачем не підтверджено належними засобами доказування того, що між ним та відповідачем у період з жовтня місяця 2011 року по лютий місяць 2012 року існували господарські зобов'язання, відповідно до яких відповідач зобов'язаний був відшкодувати йому вартість послуг, які ним були сплачені за відповідача теплопостачальній організації, як і не надано доказів того, що саме на нього орендодавцем (Тернопільською міською радою) або відповідачем поряд із зобов'язаннями, передбаченими п. 4.7 договору №754 від 01.09.2011р. покладався обов'язок сплачувати вартість спожитих відповідачем послуг теплопостачання.

Як вірно зауважено судом першої інстанції, не передбачено положеннями Договору № 754 від 01.09.2011 року можливості відшкодування відповідачем вартості комунальних послуг, в т.ч. теплопостачання позивачу за фактичними витратами, а відтак заявлена позивачем до стягнення сума боргу в розмірі 6 214,39 грн., за своєю правовою природою не є заборгованістю із відшкодування витрат позивача на оплату послуг з постачання теплової енергії, оскільки такий обов'язок у відповідача згідно Договору відсутній.

За результатами дослідження протоколів розбивки показників лічильника №120 по вул. Острозького,51 за період жовтень місяць 2011 року, лютий місяць 2012 року; рахунки №286 від 28.11.2011р., від 15.12.2011р. та від 27.02.2012р., які виставлялись позивачу КП "Тернопільміськтеплокомуненерго" на оплату вартості спожитої теплової енергії та на підставі яких ним виписувались відповідачу рахунки №2 від 12.01.2012р., №9/1 від 23.02.2012р. та №10/1 від 27.02.2012р. на відшкодування витрат теплової енергії за користування опаленням за період жовтень місяць 2011 року по лютий місяць 2012 року, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що договірні відносини з КП "Тернопільміськтеплокомуненерго" існували лише між теплопостачальною організацією та ТНВК "Школа-ліцей №13" і що саме позивач був споживачем даних послуг.

Не укладення відповідачем у встановлений Договором №754 від 19.09.2011 року строк договорів по оплаті комунальних послуг є підставою для реалізації позивачем, передбаченого п. 4.7. Договору права щодо дострокового розірвання договору №754 від 01.09.2011р., а не сплати відповідних платежів за Користувача.

Керуючись ст. ст. 101, 103, 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Тернопільської області від 28.05.12 у справі № 8/1/5022-221/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки передбачені статтями 109-110 ГПК України.

Матеріали справи скерувати до господарського суду Тернопільської області.

Повна постанова складена 03.08.2012р.

Головуючий суддя Марко Р.І.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Бонк Т.Б.