Рішення

від 02.12.2008 по справі 4/276

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/276

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "02" грудня 2008 р.Справа №  4/276

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Ю.І. Хилька розглянувши матеріали справи № 4/276

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Рось" м. Київ  

до відповідача:  Приватне підприємство "Мобіл", м. Кіровоград;   

про стягнення 143 110,47 грн.  

Представники:

від позивача - Лактіонова Т.М. , довіреність № 1103/08  від 03.11.08 ;

від відповідача - участі не брав.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Рось" звернулося до господарського суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з приватного підприємства "Мобіл" 142 094,40 грн. боргу, 1 016,07 грн. 3% річних за користування грошовими коштами і судові витрати, обгрунтовуючи   свої позовні вимоги   порушенням відповідачем зобовязання по поставці кукурудзи.

Відповідач позовні вимоги не заперечив, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, ухвалу суду від   22.10.2008 року про  представлення до суду   обгрунтованих пояснень чи можливих заперечень щодо заявлених позовних вимог з доданням доказів на підтвердження доводів та з посиланням на законодавство не подав.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника  позивача, який пітримав позовні вимоги повністю, господарський суд,-

                                                 В С Т А Н О В И В:

Правовідносини між учасниками спору виникли на підставі  укладеного в спрощений спосіб договору  поставки зерна кукурудзи  загальною вартістю 181500 грн., яка зберігалась відповідачем в Полтавській  області.

На виконання умов  договору  позивач  провів  попередню оплату вартості кукурудзи шляхом перерахування на розрахунковий рахунок відповідача   181500 грн., а  відповідач   16.07.2008 року по накладних №№ 7, 8 провів поставку   зерна кукурудзи в кількості  33680 кг на суму  39405 грн.60 коп. Перевіривши  якість  поставленого зерна кукурудзи із залученням працівників державної хлібної інспекції Черкаської області та  партії кукурудзи яка підлягала до поставки із залученням спеціалістів   хлібної інспекції Полтавської області, позивач встановив, що як вже поставлене  зерно кукурудзи в кількості   33680 кг так і  підготовлене до поставки не відповідає вимогам   Державного стандарту- ДСТУ 4525-2006 у звязку з присутністю солодового запаху та  запаху паливно- мастильних матеріалів.

27.08.2008 року  позивачем направлено відповідачу  претензію №0827/08 та запропоновано повернути  перераховані в якості попередньої оплати грошові кошти в сумі 181500 грн. та розпорядитись неякісним  зерном кукурудзи в кількості  33680 кг. Вказана претензія   позивача залишена відповідачем без   розгляду та  задоволення,  тому   позивач  розпорядився   зерном кукурудзи в кількості   33680 кг на власний  розсуд, а  від отримання   іншої частини зерна кукурудзи відмовився.

У звязку з  викладеними обставинами у  відповідача виникла  заборгованість в розмірі  140294 грн. 40 коп., яка складається  з різниці    між   сумою  фактично перерахованих коштів в якості попередньої оплати і   вартістю  поставленого зерна кукурудзи ( 181500 – 39405 грн. 60 коп).

Відповідач  не виявив бажання скористатись своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні, позовні вимоги не заперечив, тому господарський суд позбавлений  можливості  при оцінці  доказів по справі врахувати   позицію  відповідача по суті спору, справа розглядається   відповідно до ст.75 ГПК України за наявними у справі матеріалами. Про час та місце розгляду справи відповідач належним чином повідомлений, що  посвідчується   повідомленням про вручення поштового відправлення  №3591279 від 23.10.2008 року (а.с.21).

Проаналізувавши правовідносини між учасниками спору та надавши їм   юридичну оцінку, господарський суд приходить до переконання, що позовні вимоги  є частково обгрунтованими та підлягають до часткового задоволення враховуючи наступне.

Господарський суд вважає, що   викладені   умови  договору, права та обов'язки  сторін, порядок виконання  договору,   дають підстави вважати, що фактично сторонами укладено  договір купівлі-продажу.

За  приписом   ст.265  Господарського  кодексу  України до  правовідносин поставки,  які не  врегульовані цим  кодексом, застосовуються  відповідні  положення  Цивільного  кодексу  України про  договір  купівлі-продажу.

Таким  чином,  господарський суд вважає, що  між  сторонами  виникли  правовідносини, що  підпадають  під  дію     глави  54  Цивільного  кодексу  України.

Так, згідно  ст.712 Цивільного  кодексу України  за   договором  поставки  продавець (постачальник),  який  здійснює  підприємницьку  діяльність зобов'язується  передати у  встановлений  строк (строки)  товар  у  власність  покупця для  використання  його  у підприємницькій  діяльності  або в  інших  цілях, не  пов'язаних  з особистим,  сімейним   або  іншим подібним використанням,  а  покупець  зобов'язується  прийняти  товар  і  сплатити  за  нього  певну  грошову  суму.  До договору  поставки  застосовуються  загальні  положення  про  купівлю-продаж,  якщо  інше  не встановлено  договором,  законом  або не випливає  з  характеру  відносин  сторін.

Як вбачається  із  матеріалів  справи,   відповідач   прийняв поставлений товар    частково та  намагався  повернути його  відповідачу , а від  поставки  решти товару  відмовився через  неналежну якість, тобто  відповідач  не  виконав  свої  зобов'язання  по   поставці оплаченого товару.

Суд вважає, що між сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, наявні договірні відносини у відповідності до вимог ст.ст. 11, 639,655,691 ЦК України  підтверджують що це  саме  договір купівлі-продажу. Специфікація товару, ознаки, якість, ціна, вартість - визначені в   товарно- транспортних накладних  (а.с. 11,12).

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк. Саме невиконання умов договору з боку відповідача і стало причиною звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного  законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його  прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Спір  фактично виник  через  небажання    відповідача  провести  поставку  якісного товару, вартість якого вже була оплачена  позивачем.

Укладений   між сторонами  договір та  норми   діючого  законодавства  не містять підстав для  звільнення   відповідача від  обов'язку  виконати  зобов'язання  по  поставці  оплаченого товару.

Позивач правомірно просить стягнути основний борг  в  розмірі 142094  грн. 40 коп.  з відповідача на підставі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має бути виконано в натурі.

За приписами  662 ЦК України п родавець    зобов'язаний    передати   покупцеві   товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром  передати  покупцеві його  приналежності  та  документи (технічний паспорт,  сертифікат якості тощо),  що стосуються товару та підлягають переданню  разом із   товаром   відповідно   до   договору   або  актів  цивільного законодавства.

Згідно до ст. 663 ЦК України  продавець зобов'язаний передати товар покупцеві  у  строк, встановлений  договором купівлі-продажу,  а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 673 ЦК України  продавець  повинен передати покупцеві товар,  якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

У разі відсутності в договорі  купівлі-продажу  умов  щодо  якості  товару  продавець  зобов'язаний  передати покупцеві товар, придатний  для  мети,  з   якою   товар   такого   роду   звичайно використовується.

За приписами ст. 678 ЦК України  покупець,  якому переданий товар  неналежної  якості,  має  право,   незалежно   від   можливості   використання   товару   за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У  разі  істотного  порушення  вимог  щодо  якості  товару (виявлення недоліків,  які не можна усунути,  недоліків,  усунення яких пов'язане з непропорційними  витратами  або  затратами  часу, недоліків,  які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати  повернення  сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

Згідно до ст. 679 ЦК України продавець  відповідає  за  недоліки товару,  якщо покупець  доведе,  що вони виникли  до  передання  товару  покупцеві  або  з причин, які існували до цього моменту.

У відповідності до приписів ст. 680 ЦК України  покупець  має  право  пред'явити  вимогу   у   зв'язку   з недоліками  товару  за  умови,  що  недоліки  виявлені  в  строки, встановлені цією статтею,  якщо інше не встановлено договором  або законом.

Якщо  на товар не встановлений гарантійний строк або строк придатності,  вимога  у  зв'язку  з  його  недоліками  може   бути пред'явлена покупцем за умови,  що недоліки були виявлені протягом розумного строку,  але в межах двох років,  якщо  договором або законом не встановлений більший строк.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ГК України у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари вже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

Саме таку правову позицію викладено  в постанові Вищого господарського суду   України  від 27.03.2008 року по справі № 34/38-07.

Зі змісту вказаної норми випливає, що відмова від оплати товару можлива лише одночасно з відмовою від прийняття товару неналежної якості, а якщо ж прийняття товару відбулося, то має бути оплачена його вартість, а тому господарський суд визнає правомірним   зменшення  похивачем  суми  заборгованості  за виключенням   фактично отриманої і використаної на власні потреби  фуражної кукурудзи.

Проаналізувавши обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення 3% річних за період з  14.07.2008 року по  12.10.2008 року   в розмірі  1016 грн. 07 коп., господарський суд прийшов до переконання, що позовні вимоги   в цій частині підлягають лише до  часткового задоволення, оскільки позивачем невірно визначено період, за  який  можливе нарахування та стягнення  процентів  річних враховуючи наступне.  

У відповідності до  ч.4 ст. 232 ГК України та ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора    зобов'язаний сплатити суму боргу, а також  відсотки  за  неправомірне  користування  чужими   коштами, які справляються  по  день сплати  суми  цих  коштів кредитору,  якщо законом або договором не  встановлено  для  нарахування  відсотків інший строк, в розмірі три проценти річних від простроченої суми, що складає за розрахунками позивача   1016 грн. 07 коп.

Однак, господарський суд прийшов до переконання, що   нарахування процентів річних можливе  лише  після   заявлення позивачем вимоги про    повернення грошових коштів в розмірі  181500 грн., тобто  починаючи з   27.08.2008 року , додатково  плюс  5  днів на   доставку направленої   відповідачу претензії виходячи з    достатнього   строку доставки  поштової кореспонденції, яку  було направлено згідно до наданої позивачем прштової квитанції  №4578 від  29.08.2008 року  (а.с.16) та 7 днів  які визначено   ч.2 ст.530 ЦК України від дня предявлення вимоги.

Отже,   грошове зобовязання у відповідача  фактично виникло  з   13.09.2008 року, а до цього часу   існувало зобовязання  по  поставці   зерна кукурудзи на суму  142094 грн. 40 коп.

Позовні вимоги в частині   строку стягнення  процентів річних  позивачем не змінювались, тому  провівши розрахунки в межах позовних вимог, господарський суд  вважає за необхідне  призначити до стягнення   проценти річних за користування чужими грошовими коштами в період з 13.09.2008 року по  12.10.2008 року в розмірі    338 грн. 69 коп. (142094,40Х 3%: 365Х 29).

Суми, що підлягають до стягнення   перебувають в межах позовних вимог.

Господарським судом приймається до уваги, що  відповідачем  не виконано вимоги суду  щодо проведення звірки  взаємних розрахунків згідно до ухвали суду  від  22.10.2008 року, оскільки  до суду  ним не подано   акт звірки,  який направлено йому позивачем   18.11.2008 року за №1118/08 з пропозицією    після  належного оформлення  передати до суду не пізніше  судового засідання, тобто  10 год. 02.12.2008 року.

Однак, господарський суд враховуючи правові позиції Вищого господарського суду України, викладені в постанові  від 22.07.2003 року по справі №21/308 про те, що   акти   звірки бухгалтерів є тільки  документом,   по   якому    бухгалтерії    підприємств    звіряють бухгалтерський   облік   операцій,   а  наявність  чи  відсутність будь-яких   зобов'язань    сторін    підтверджується    первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо, прийшов до висновку про можливість розгляду справи  згідно до ст.75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Натомість, господарський суд  приймає до уваги, що до прийняття рішення судом,  позивач вправі змінити  підставу або  предмет  позову,  що  передбачено  в  ст.  22  Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ).  В  матеріалах  справи відсутня  заява  позивача  на ім'я суду про зміну предмета та підстав позову, тобто прохання  про  застосування періоду стягнення  процентів річних   після   12.10.2008 року.  Виходити за межі позовних вимог на підставі ст. 83 Господарського процесуального кодексу Україна,  суд має право тільки якщо про  це  є  клопотання заінтересованої сторони.

Натомість, господарський суд приймає до уваги, що  сторонами спору  проігноровано вимоги ст.208 ЦК України про те, що   правочин між юридичними  особами належить вчиняти у письмовій  формі.

Господарський суд не приймає до уваги та розцінює як  безпідставне посилання   позивача на приписи ст.181 ГК України  про те, що  господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного  документа,  підписаного  сторонами  та  скріпленого печатками.   Допускається   укладення  господарських  договорів  у спрощений  спосіб,  тобто  шляхом  обміну  листами,  факсограмами, телеграмами,  телефонограмами  тощо,  а також шляхом підтвердження

прийняття до виконання  замовлень,  якщо  законом  не  встановлено спеціальні  вимоги  до  форми  та  порядку  укладення  даного виду договорів, оскільки     укладення договору у спрощений спосіб або  в усній  формі не  виключає  необхідності   погодити   істотні умови господарського договору згідно до  ст.180 ГК України, тобто   умови договору, визначені угодою його сторін,  спрямованою на встановлення,  зміну або припинення господарських зобов'язань,  як погоджені сторонами, так і ті,  що  приймаються  ними  як  обов'язкові  умови  договору відповідно до законодавства.

Господарський   договір  вважається  укладеним,  якщо  між  сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто  згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного  виду,  а  також  умови,  щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При  укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна  у  господарському  договорі  визначається в порядку,  встановленому  цим  Кодексом,  іншими  законами,  актами  Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути  передбачено  доплати  до  встановленої  ціни  за   продукцію  (роботи,  послуги)  вищої  якості  або виконання робіт у скорочені  строки порівняно з нормативними.     

Враховуючи вищевикладене,  господарський суд вважає , що позовні вимоги позивача підлягають до часткового задоволення.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на  відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись   ст.ст.. 22,33,34,  49, 79, 82, 84, 85, 116 , 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                              В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Мобіл", м. Кіровоград,                                   вул. Орджонікідзе  2, офіс 609 р/р 26009000247001 у філії "Кіровоградська дирекція" АТ "Індекс-банк" м. Кіровоград, МФО 323765, код 34249456, і. н. 342494511237 заборгованість в розмірі  142094 грн. 40 коп.,  проценти річних за користування чужими грошовими коштами в розмірі  338 грн. 69 коп. на загальну суму   142433 грн. 09 коп.,  суму сплаченого державного мита в розмірі    1424 грн. 33 коп. та   витрати на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу в розмірі   117 грн. 44 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Рось"                      м. Київ,  вул. Фрунзе 126/2,  р/р 2600812995001 в АБ "Київська Русь" в м. Києві МФО 319092, ЗКПО 30929025.

Наказ видати.

В решті  позовних  вимог  відмовити.    

Рішення набуває законної сили  після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було  оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятидкенного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього кодексу.     

Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського  суду  в порядку, встановленому законом.

Суддя   Ю. І. Хилько