Постанова

від 01.12.2008 по справі 26/222

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

26/222

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.08                                                                                           Справа  № 26/222

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого –судді                                                  Давид Л.Л.

Суддів                                                                      Кордюк Г.Т.

          Мурської Х.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Агро»ЛТД, за вхід. № місцевого господарського суду 22887 від 17.10.2008 р. (вхід. № Львівського апеляційного господарського суду 1056 від 24.10.2008 р.)

на рішення Господарського суду Львівської області від 02.09.2008 р.

у справі № 26/222 (суддя –Деркач Ю.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємства «АВІС», м. Вінниця

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Агро»ЛТД, м. Жовква, Львівська область

про стягнення заборгованості в сумі 106 691,57 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Волошенюк О.В. –представник (довіреність за вих.. №5 від 15.08.08 р.);

від відповідача: Тимощук І.Г. –представник (довіреність б/н від 07.05.2008 р.);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.09.2008 р. задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємства «АВІС», м. Вінниця (надалі –Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Агро»ЛТД, м. Жовква, Львівської області (надалі –Відповідач) про стягнення 106 691,57 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що Відповідачем належним чином не виконано зобов»язання по договору №55 від 22.01.2007 р., а саме не оплачено за поставлений товар в обумовлені сторонами строки, а відтак основна заборгованість становить –87 095,68 грн. За неналежне виконання зобов»язань у відповідності до п. 4.7. Договору нараховано пеню в розмірі 7 064,41 грн., а згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано інфляційні втрати на суму 11 231,72 грн. та три проценти річних на загальну суму 1 299,76 грн. Доказів, які б свідчили про сплату основної суми заборгованості суду не подано, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, як документально доведені та обґрунтовані.

Відповідач –ТзОВ Фірма «Агро»ЛТД, не погодившись з винесеним рішенням подала апеляційну скаргу, в якій покликається на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм чинного законодавства та з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи, а саме: судом не взято до уваги тієї обставини, що станом на дату винесення рішення Скаржником проведено часткову оплату за товари поставлені Позивачем, а станом на дату подання апеляційної скарги розрахунок проведений повністю, що підтверджується довідкою, виданою Товариством.

Дана обставина, на думку Скаржника, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та припинення провадження у справі.

Представник Позивача –ТзОВ «АВІС»заперечила доводи апеляційної скарги з мотивів, наведених у відзиві на апеляційну скаргу, за вих. №1677 від 28.11.2008 р.

В судовому засіданні 01.12.2008 р. представники сторін підтримали свої доводи і заперечення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані по них докази, заслухавши представників сторін, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення місцевого господарського суду нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

22.01.2007 р. ТзОВ підприємством «АВІС»(«Продавець») та ТзОВ «Агро»ЛТД («Покупець») укладено договір №55 (а.с.21-22).

Згідно з умовами п. 1.1. Договору –«Продавець»надає «Покупцеві»замовлену ним продукцію, в подальшому товар, відповідно до накладних, забезпечуючи кожну партію всіма необхідними відвантажувальними документами і документами, що засвідчують його якість. Пунктом 1.2. визначено, що Покупець зобов»язується прийняти і оплатити поставлений ним товар у відповідності з умовами Договору.

На виконання умов договору за видатковими товарними накладними від 04.06.2007 р. АУ-0031939 (а.с.12) та від 06.07.2007 р. АУ-0039244 (а.с.13) поставлено товар на загальну суму 92 095,68 грн.

У відповідності до п. 2.1. Договору Відповідач («Покупець») зобов»язався провести повний розрахунок за кожну отриману партію товару відповідно до накладної протягом 25 календарних днів, рахуючи з дати отримання товару шляхом перерахування коштів на рахунок Позивача («Продавця»).

Відповідно до видаткових накладних, кінцевий термін розрахунку за отриманий товар по видатковій накладній від 04.07.2007 р. зазначено 29.07.2007 р., а у видатковій накладній від 06.07.2007 р. –31.07.2007 р.

Відповідачем сплачено на рахунок Позивача 5 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 24.07.2007 р. №АУ-0002143, відтак заборгованість становить 87 095,68 грн.

У відповідності до вимог ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.

Згідно з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, - зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Докази, що підтверджують виконання Відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості поставленого йому товару і відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, в матеріалах відсутні.

За таких обставин, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає доводи Позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму основної заборгованості за поставлений товар правомірними, документально підтвердженими та не спростованими Відповідачем в установленому законом порядку, а тому, згідно ст. 15 Цивільного кодексу України, порушене право Товариства підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з Відповідача 87 095,68 грн. боргу за поставлений товар.

У відповідності до вимог п. 4.7. Договору за порушення виконання термінів фінансових зобов»язань, вказаних в пункті 2.1. Договору, Покупець (Відповідач) сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконання або несвоєчасного виконання зобов»язань за кожен день прострочення.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведені положення, місцевим господарським судом правомірно стягнуто з Відповідача пеню у розмірі 7 064,41 грн., інфляційні втрати на суму 11 231,72 грн. та три проценти річних – 1 299,76 грн., згідно розрахунку поданого Позивачем (а.с.8-9).

Посилання Скаржника в апеляційній скарзі на те, що ним на час винесення рішення сплачено основну суму боргу не береться судом до уваги з огляду на те, що доказів про сплату сторонами основної суми боргу місцевому господарському суду подано не було, що й не заперечується представниками сторін, а відтак відсутні підстави для припинення провадження у справі в цій частині на час винесення рішення.

У відповідності до вимоги процесуального законодавства, апеляційна інстанція перевіряє законність та обґрунтованість рішення на час його винесення.

Згідно вимог ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Сторонами не доведено належними та допустимими доказами неможливість подання суду доказів, які б свідчили про сплату основної суми боргу.

Також не заслуговують на увагу твердження Відповідача в апеляційній скарзі про те, що ніякого договору №55 від 22.01.2007 р. сторонами не укладалось з огляду на те, що в матеріалах справи наявна належним чином засвідчена копія договору №55 від 22.01.2008 р., яка підписана Відповідачем та скріплена його печаткою (а.с.21-22).

У відповідності до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, чого Скаржником не зроблено.

Оцінивши докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та відповідність рішення Господарського суду Львівської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1.          Рішення Господарського суду Львівської області від 02.09.2008 р. у справі №26/222 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірми «Агро»ЛТД, за вхід. № місцевого господарського суду 22887 від 17.10.2008 р. (вхід. № Львівського апеляційного господарського суду 1056 від 24.10.2008 р.) - без задоволення.

2.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3.          Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

4.          Справу № 26/222 повернути Господарському суду Львівської області.

Головуючий суддя                                                                      Л.Л.Давид

Суддя                                                                                          Г.Т.Кордюк

Суддя                                                                                          Х.В.Мурська