Постанова

від 18.03.2009 по справі 26/222

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

26/222

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 18 березня 2009 р.                                                                                    № 26/222  

Вищий  господарський суд України у складі колегії суддів:          

головуючогоГубенко Н.М.

суддівБарицької Т.Л.Подоляк О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю –фірми "Агро" ЛТД

на рішеннявідта на постановувідгосподарського суду Львівської області02.09.2008Львівського апеляційного господарського суду01.12.2008

у справі№ 26/222

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю підприємства "АВІС"

доТовариства з обмеженою відповідальністю –фірми "Агро" ЛТД

простягнення заборгованості в сумі 106 691,57 грн.

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивачаВолошенюк О.В.

- відповідачане з'явився;

Відповідно до розпорядження заступника Голови Вищого господарського суду України Шульги О.Ф. від 17.03.2009 № 02.02-10/106, розгляд справи № 26/222 господарського суду Львівської області здійснюється у складі колегії суддів: Губенко Н.М. –головуючий суддя, судді Барицька Т.Л., Подоляк О.А.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю підприємства "АВІС" (далі –позивач) звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю –фірми "Агро" ЛТД (далі –відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 87 095,68 грн., яка утворилась внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору № 55 від 22.01.2007 в частині здійснення розрахунку за отриманий товар, а також пені в розмірі 7 064,41 грн., інфляційних витрат в розмірі 11 231,72 грн., відсотків річних у розмірі 1 299,76 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 02.09.2008 у справі № 26/222 (суддя Деркач Ю.Б.) позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 87 095,68 грн. основного боргу, 7 064,41 грн. пені, 11 231,72 грн. інфляційних витрат, 1 299,76 грн. 3% річних, 1 066,91 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.12.2008 у справі № 26/222 (колегія суддів у складі: Давид Л.Л. –головуючий суддя, судді Кордюк Г.Т., Мурська Х.В.) рішення господарського суду Львівської області від 02.09.2008 у справі № 26/222 залишено без змін, апеляційну скаргу відповідача –без задоволення.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у даній справі судові рішення, та припинити провадження у справі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження обставин, що мають значення для справи.

Так, скаржник заперечує проти укладення між сторонами договору № 55 від 22.01.2007, посилаючись на те, що підпис, який міститься в договорі начебто зроблений від імені відповідача, насправді не належить керівнику Товариства (підписано невідомою особою), а відбиток печатки, яким скріплено підпис, не є печаткою відповідача. Тобто, даний правочин вчинено з порушенням вимог щодо його письмової форми (ст. 207 ЦК України).

Також скаржник зазначає, що у квітні 2007 року згідно із рішенням зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю – фірми "Агро" ЛТД відбулась реорганізація Товариства шляхом виділу нових юридичних осіб з передачею їм частини майна, а також прав та обов'язків. Одним із створених шляхом виділу юридичних осіб є Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро" Козівське молокопереробне підприємство "Біопродукт", якому і перейшли зобов'язання з оплати товару, отриманого за видатковими накладними від 04.06.2007 АУ-0031939 на суму 46 399,68 грн. та від 06.07.2007 АУ-0039244 на суму 45 696,00 грн. Станом на дату подання апеляційної скарги ТОВ "Агро" Козівське молокопереробне підприємство "Біопродукт" здійснило повний розрахунок з позивачем за поставлений ним товар, про що свідчить довідка, видана Товариством.

При цьому, скаржник зазначає, що позивач не звертався до нього в порядку ст. 107 ЦК України з вимогою про припинення або дострокового виконання зобов'язання.

Відзив на касаційну скаргу від позивача не надходив, що відповідно до ч. 2 ст. 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень, що оскаржуються.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Представники відповідача у призначене судове засідання не з'явились.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Спір, що виник між сторонами, стосується виконання відповідачем умов договору № 55 від 22.01.2007, укладеного між сторонами, в частині здійснення відповідачем, за договором покупцем, оплати вартості отриманого товару відповідно до умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх судових інстанцій, на виконання умов договору № 55 від 22.01.2007 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 92 095,68 грн., що підтверджується видатковими накладними від 04.06.2007 АУ-0031939 (а.с. 12) та від 06.07.2007 АУ-0039244 (а.с. 13).

Товар був отриманий відповідачем, про що свідчать підписи його представників, повноваження яких підтверджуються довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, у накладних.

З посиланням на положення ч. 1 ст. 530 ЦК України та п. 2.1 договору № 55, яким сторонами погоджено порядок здійснення розрахунків, суди встановили, що кінцевий термін розрахунку за отриманий товар за видатковою накладною від 04.06.2007 –29.06.2007, а за видатковою накладною від 06.07.2007 –31.07.2007.

Відповідачем на виконання своїх договірних зобов'язань було сплачено позивачу 5 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 24.07.2007, отже неоплаченим залишився товар на суму 87 095,68 грн.

Враховуючи те, що ані під час розгляду справи місцевим господарським судом, ані під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, відповідачем не було надано доказів виконання зобов'язання щодо оплати вартості отриманого ним товару в повному обсязі і відновлення тим самим порушених майнових прав позивача на момент судового розгляду спору, з посиланням на норми ст. ст. 509, 526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України, позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 87 095,68 грн. були правомірно задоволені судами попередніх судових інстанцій.

Також є всі підстави погодитись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення вимог про стягнення пені, інфляційних витрат та відсотків річних у заявлених до стягнення розмірах (відповідно до поданого позивачем розрахунку, правильність якого перевірена судами), виходячи з положень п. 4.7 договору № 55, ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Як в апеляційній, так і в касаційній скаргах, відповідач заперечує проти наявності між сторонами договірних відносин (факт укладення договору № 55 від 22.01.2007).

Так, у касаційній скарзі відповідач посилається на те, що підпис, який міститься в договорі начебто зроблений від імені відповідача, насправді не належить керівнику Товариства (підписано невідомою особою), а відбиток печатки, яким скріплено підпис, не є печаткою відповідача, тобто, даний правочин вчинено з порушенням вимог щодо його письмової форми (ст. 207 ЦК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з позицією суду апеляційної інстанції про відхилення таких заперечень відповідача, та зазначає, що відповідно до положень ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом; заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами; рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Водночас, під час розгляду справи судами попередніх судових інстанцій відповідачем у розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України не надано доказів визнання договору № 55 від 22.01.2007 недійсним у судовому порядку, належним чином засвідчена копія якого наявна у матеріалах справи та саме неналежне виконання якого і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Також судом касаційної інстанції визнаються безпідставними посилання відповідача у касаційній скарзі на наявність підстав для припинення провадження у справі, оскільки сума заборгованості була погашена Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро" Козівське молокопереробне підприємство "Біопродукт", як підприємством, створеним у результаті реорганізації відповідача (шляхом виділу), якому і перейшли зобов'язання з оплати товару, отриманого відповідачем за видатковими накладними від 04.06.2007 АУ-0031939 на суму 46 399,68 грн. та від 06.07.2007 АУ-0039244 на суму 45 696,00 грн., тому як відповідачем не було надано під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій доказів покладення ним виконання договірних зобов'язань, що випливають з договору № 55 від 22.01.2007, за яким останній виступає боржником, на іншу особу (стаття 528 ЦК України), так само, як і не надано належних доказів сплати такою особою грошових коштів за видатковими накладними, на підставі яких відповідачем був отриманий товар, як-то: платіжні доручення про перерахування грошових коштів із зазначенням підстав (вказівка на договір, накладну, тощо), банківські виписки.

Таким чином, застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим ними обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни прийнятих у справі судових рішень.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю –фірми "Агро" ЛТД залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 02.09.2008 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.12.2008 у справі № 26/222 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                                            Н.М. ГУБЕНКО

Судді                                                                                            Т.Л. БАРИЦЬКА

                                                                                                                       О.А. ПОДОЛЯК