Ухвала

від 28.05.2012 по справі 5019/451/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

28 травня 2012 р. № 5019/451/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Демидової А.М., суддів:Козир Т.П., Малетича М.М. Панової І.Ю. Плюшка І.А. розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства "Південбудтранс" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 12.10.2011 у справі№ 5019/451/11 за позовом Закритого акціонерного товариства "Південбудтранс" до 1. Приватного підприємства "Укр-Камінь"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррошлях" простягнення 1 610 744,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 18.05.2011 у справі №5019/451/11, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.07.2011, позов Закритого акціонерного товариства "Південбудтранс" до Приватного підприємства "Укр-Камінь", Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррошлях" про стягнення в сумі 1 610 744,90 грн. задоволено; присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррошлях" на користь Закритого акціонерного товариства "Південбудтранс" кошти в сумі 1 512 232, 90 грн., в тому числі 290 808, 31 грн. доходів по рахункам № 639, 640, 641 від 19.10.2010 та 1 218 424, 64 грн. упущеної вигоди; присуджено до стягнення з Приватного підприємства "УКР-Камінь" на користь Закритого акціонерного товариства "Південбудтранс" кошти в сумі 3000 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.10.2011 у справі №5019/451/11 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррошлях" задоволено; рішення господарського суду Рівненської області від 18.05.2011 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.07.2011 у справі № 5019/451/11 скасовано частково; прийнято у справі № 5019/451/11 нове рішення, яким у позові відмовлено в частині задоволення позовних вимог про стягнення зі скаржника плати за послуги в сумі 290 808 грн., упущеної вигоди в сумі 1 218 424 грн. та судових витрат, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррошлях" на користь позивача 188 878 грн. за фактично виконані роботи, в частині стягнення з Приватного підприємства "УКР-Камінь" на користь Закритого акціонерного товариства "Південбудтранс" коштів в сумі 3000 грн. - рішення і постанову у цій справі залишено без змін.

Приватним акціонерним товариством "Південбудтранс" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 12.10.2011 у справі №5019/451/11.

Заявник у заяві просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 12.10.2011 у справі №5019/451/11. Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 20.07.2011 у справі №8/144, від 15.06.2011 у справі №10/195, від 18.01.2011 у справі №15/92, від 06.02.2007 у справі №2/3899, від 23.10.2007 у справі №20/595-6/15/07, від 22.09.2010 у справі №7/25, постанову Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 11.09.2007 у справі №18/439, мотивовано неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме положень статей 22, 638, 640, частини першої статті 641, частини першої статті 642, частини другої статті 644, частини другої статті 526, статті 553 Цивільного кодексу України, статті 179, частини сьомої статті 180, частини третьої статті 224 Господарського кодексу України у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає необхідним відмовити в допуску справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Зі змісту постанови суду касаційної інстанції, про перегляд якої просить заявник, та доданих до заяви постанов Вищого господарського суду України від 18.01.2011 у справі №15/92, від 06.02.2007 у справі №2/3899, від 23.10.2007 у справі №20/595-6/15/07, від 22.09.2010 у справі №7/25 вбачається, що судами касаційної інстанції не допущено різного застосування норм матеріального права з огляду на таке.

Судові рішення в цих справах прийнято і, відповідно, застосовано норми матеріального права в залежності від встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи та меж перегляду справи в касаційній інстанції.

У постанові Вищого господарського суду України від 12.10.2011 у справі №5019/451/11, про перегляд якої просить заявник, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення зі скаржника плати за послуги з перевезення вантажів. При цьому суд касаційної інстанції з огляду на встановлені фактичні обставини справи зазначив, що сторонами не було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору з перевезення вантажів тому є помилковим висновок судів попередніх інстанцій про укладеність між сторонами договору перевезення та висновок про виникнення у сторін спору зобов'язань згідно такого договору. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків - упущеної вигоди, яку позивач міг би одержати у випадку виконання відповідачем-2 покладених на нього договірних зобов'язань, суд касаційної інстанції виходив з того, що в діях другого відповідача відсутні всі елементи складу цивільного правопорушення, що є підставою для відмови у задоволені зазначених вимог позивача. Разом з тим суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача-2 визнаної останнім суми боргу в розмірі 188 878 грн. за фактично виконану позивачем роботу згідно наявних в матеріалах справи товарно-транспортних накладних за період вересень-жовтень 2010.

Водночас, у постанові Вищого господарського суду від 18.01.2011 у справі №15/92, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог про стягнення основного бору за поставлений товар, 3% річних та інфляційні, з огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи про те, що відповідач розрахувався за поставлений позивачем товар лише частково та з порушенням термінів, встановлених цивільним законодавством, а факти поставки товару, отримання його відповідачем та часткової його оплати, підтверджуються видатковими накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, банківськими виписками та актом звірки взаємних рахунків, який підписаний сторонами та скріплений печатками.

При прийнятті постанови від 06.02.2007 у справі №2/3899, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення боргу за надані транспортні послуги, виходячи з встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи про те, що фактично позивачем були надані послуги відповідачу згідно з договорами -заявками № 255/ЗЛЦ/ВН, № 249/ЗЛЦ/ВН, № 266/ЗЛЦ/ВН, що підтверджується товарно-транспортними накладними та не заперечувалось представником відповідача в суді апеляційної інстанції; позивачем не доведено факт надання ним послуг за договором -заявкою № 243/ЗЛЦ/ВН, оскільки в наданій товарно -транспортній накладній серії 02АБА №864267 відсутній підпис особи, яка прийняла вантаж.

При прийнятті постанови від 23.10.2007 у справі №20/595-6/15/07 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог про стягнення боргу за виконані позивачем послуги з розміщення реклами, виходячи з встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи про те, що відносини, які склались між сторонами містять ознаки договору з надання послуг; позивач замовлення відповідача виконав та розмістив рекламу у своєму виданні, тоді як відповідач не оплатив рахунок направлений йому позивачем.

При прийнятті постанови від 22.09.2010 у справі №7/25 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості, інфляційних збитків, 3% річних, збитків у вигляді упущеної вигоди, виходячи з встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи про те, що позивач на виконання договору № КС/485/09 (на перевезення вантажів) від 27.05.2009, надав відповідачу послуги, про що було складено акти про надані послуги, а відповідач не повністю оплатив вартість наданих позивачем послуг; відповідачем було порушено умови п. 2.3.4 договору № КС/485/09 (на перевезення вантажів) від 27.05.2009, згідно яких відповідач зобов'язаний забезпечити зайнятість автотранспорту позивача не менше 8 годин на добу при шестиденному робочому тижні, внаслідок чого позивач не одержав дохід, який міг би реально одержати у випадку забезпечення відповідачем зайнятості його автотранспорту в обсязі, передбаченому вказаним пунктом договору.

Таким чином, неоднакові правові висновки, покладені в основу згаданих постанов суду касаційної інстанції, не можна розцінювати як ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, оскільки при їх прийнятті суд касаційної інстанції виходив з різних фактичних обставин справи.

Колегія суддів зазначає, що встановлений статтею 111 16 Господарського процесуального кодексу України перелік підстав для подання заяви про перегляд судових рішень господарських судів є вичерпним. Неоднакове застосування норм процесуального права не може бути підставою для подання заяви про перегляд судових рішень господарських судів, з огляду на, що посилання заявника на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права не береться судом до уваги.

Колегія суддів не розцінює як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права постанови Вищого господарського суду України від 20.07.2011 у справі №8/144, від 15.06.2011 у справі №10/195, оскільки предметом позову у справі №8/144 є витребування заставного майна та звернення стягнення на заставлене майно, у справі № 10/195 -стягнення пені та штрафу за односторонню відмову від виконання зобов'язань за договором підряду та зобов'язання повернути на адресу позивача бандажі 12 колісних пар, натомість у справі № 5019/451/11, у якій прийнято постанову про перегляд якої просить заявник, предметом позовних вимог є стягнення доходів по рахункам №639, 640, 641 від 19.10.2010 (плати за послуги з перевезення вантажів) та стягнення упущеної вигоди, тобто спірні правовідносини у даних справах не є подібними.

Крім того, колегія суддів зазначає, що до судових рішень, на які в заяві може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111 16 ГПК України, не належать судові рішення Верховного Суду України в господарських та адміністративних справах. Тому не може братися до уваги посилання заявника на постанову судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 11.09.2007 у справі №18/439.

Враховуючи викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Приватному акціонерному товариству "Південбудтранс" у допуску справи №5019/451/11 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяА. Демидова Судді:Т.Козир М.Малетич І.Панова І.Плюшко

KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)