Ухвала

від 15.10.2012 по справі 5019/451/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

15 жовтня 2012 р. № 5019/451/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Плюшка І.А., суддів:Владимиренко С.В., Шевчук С.Р., Малетича М.М., Козир Т.П.

розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства "Південбудтранс" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 12.10.2011 у справі№ 5019/451/11 за позовом Закритого акціонерного товариства "Південбудтранс" до 1) Приватного підприємства "Укр-Камінь"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррошлях" простягнення 1 610 744,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 18.05.2011 у справі № 5019/451/11, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.07.2011, позов Закритого акціонерного товариства "Південбудтранс" до Приватного підприємства "Укр Камінь", Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррошлях" про стягнення в сумі 1 610 744,90 грн. задоволено; присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррошлях" на користь Закритого акціонерного товариства "Південбудтранс" кошти в сумі 1 512 232,90 грн., в тому числі 290 808,31 грн. доходів по рахункам № 639, 640, 641 від 19.10.2010 та 1 218 424,64 грн. упущеної вигоди; присуджено до стягнення з Приватного підприємства "УКР-Камінь" на користь Закритого акціонерного товариства "Південбудтранс" кошти в сумі 3 000 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.10.2011 у справі № 5019/451/11 рішення господарського суду Рівненської області від 18.05.2011 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.07.2011 скасовано частково, прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено в частині задоволення позовних вимог про стягнення з скаржника плати за послуги в сумі 290 808 грн., упущеної вигоди в сумі 1 218 424 грн. та судових витрат, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррошлях" на користь позивача 188 878 грн. за фактично виконані роботи, в частині стягнення з Приватного підприємства "УКР-Камінь" на користь Закритого акціонерного товариства "Південбудтранс" коштів в сумі 3 000 грн. - рішення і постанову залишено без змін.

Приватним акціонерним товариством "Південбудтранс" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 12.10.2011 у справі № 5019/451/11, яким заявник просить вказану постанову скасувати, а рішення господарського суду Рівненської області від 18.05.2011 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.07.2011 залишити в силі.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 18.01.2011 у справі № 15/92, від 06.02.2007 у справі № 2/3899, від 23.10.2007 у справі № 20/595-6/15/07, від 22.09.2010 у справі № 7/25, від 24.07.2012 у справі № 5023/8369/11 та від 29.05.2012 у справі № 5004/2342/11, мотивовано неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції положень статей 22, частини другої статті 526, 553, 638, 640, частини першої статті 641, частини першої статті 642, частини другої статті 644, Цивільного кодексу України, статті 179, частини сьомої статті 180, частини третьої статті 224, частини третьої статті 226 Господарського кодексу України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає необхідним відмовити в допуску справи № 5019/451/11 до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Зі змісту постанови суду касаційної інстанції, про перегляд якої просить заявник, та доданих до заяви постанов Вищого господарського суду України від 18.01.2011 у справі № 15/92, від 06.02.2007 у справі № 2/3899, від 23.10.2007 у справі № 20/595-6/15/07, від 22.09.2010 у справі № 7/25 вбачається, що судами касаційної інстанції не допущено різного застосування норм матеріального права з огляду на таке.

Судові рішення в цих справах прийнято і, відповідно, застосовано норми матеріального права в залежності від встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи та меж перегляду справи в касаційній інстанції.

У постанові Вищого господарського суду України від 12.10.2011 у справі № 5019/451/11, про перегляд якої просить заявник, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення зі скаржника плати за послуги з перевезення вантажів. При цьому суд касаційної інстанції з огляду на встановлені фактичні обставини справи зазначив, що сторонами не було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору з перевезення вантажів, тому є помилковим висновок судів попередніх інстанцій про укладення сторонами договору перевезення та висновок про виникнення у сторін спору зобов'язань згідно такого договору. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків - упущеної вигоди, яку позивач міг би одержати у випадку виконання відповідачем-2 покладених на нього договірних зобов'язань, суд касаційної інстанції виходив з того, що в діях другого відповідача відсутні всі елементи складу цивільного правопорушення, що є підставою для відмови у задоволені зазначених вимог позивача. Разом з тим суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача-2 визнаної останнім суми боргу в розмірі 188 878 грн. за фактично виконану позивачем роботу згідно наявних в матеріалах справи товарно-транспортних накладних за період вересень-жовтень 2010.

Водночас, постановою від 24.07.2012 у справі № 5023/8369/11, на яку посилається заявник, Вищий господарський суд України погодився з висновками апеляційного господарського суду щодо задоволення позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини про наявність між сторонами договірних правовідносин щодо надання позивачем послуг відповідачу, які були оформлені сторонами шляхом підписання відповідних талонів замовника, в яких містяться данні про всі істотні умови, що впливають на зобов'язання сторін.

У постанові Вищого господарського суду від 18.01.2011 у справі № 15/92, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог про стягнення основного бору за поставлений товар, 3% річних та інфляційні, з огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи про те, що відповідач розрахувався за поставлений позивачем товар лише частково та з порушенням термінів, встановлених цивільним законодавством, а факти поставки товару, отримання його відповідачем та часткової його оплати, підтверджуються видатковими накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, банківськими виписками та актом звірки взаємних рахунків, який підписаний сторонами та скріплений печатками.

При прийнятті постанови від 06.02.2007 у справі № 2/3899, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення боргу за надані транспортні послуги, виходячи з встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи про те, що фактично позивачем були надані послуги відповідачу згідно з договорами -заявками № 255/ЗЛЦ/ВН, № 249/ЗЛЦ/ВН, № 266/ЗЛЦ/ВН, що підтверджується товарно-транспортними накладними та не заперечувалось представником відповідача в суді апеляційної інстанції; позивачем не доведено факт надання ним послуг за договором -заявкою № 243/ЗЛЦ/ВН, оскільки в наданій товарно-транспортній накладній серії 02АБА №864267 відсутній підпис особи, яка прийняла вантаж.

При прийнятті постанови від 23.10.2007 у справі № 20/595-6/15/07 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог про стягнення боргу за виконані позивачем послуги з розміщення реклами, виходячи з встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи про те, що відносини, які склались між сторонами містять ознаки договору з надання послуг; позивач замовлення відповідача виконав та розмістив рекламу у своєму виданні, тоді як відповідач не оплатив рахунок направлений йому позивачем.

При прийнятті постанови від 22.09.2010 у справі № 7/25 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості, інфляційних збитків, 3% річних, збитків у вигляді упущеної вигоди, виходячи з встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи про те, що позивач на виконання договору № КС/485/09 (на перевезення вантажів) від 27.05.2009, надав відповідачу послуги, про що було складено акти про надані послуги, а відповідач не повністю оплатив вартість наданих позивачем послуг; відповідачем було порушено умови п. 2.3.4 договору № КС/485/09 (на перевезення вантажів) від 27.05.2009, згідно яких відповідач зобов'язаний забезпечити зайнятість автотранспорту позивача не менше 8 годин на добу при шестиденному робочому тижні, внаслідок чого позивач не одержав дохід, який міг би реально одержати у випадку забезпечення відповідачем зайнятості його автотранспорту в обсязі, передбаченому вказаним пунктом договору.

У постанові від 29.05.2012 у справі № 5004/2342/11, про перегляд якої подано заяву, Вищий господарський суд України, погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо задоволення позову про стягнення з відповідача завданих позивачу збитків у вигляді неодержаного прибутку. Відповідного висновку суд касаційної інстанції дійшов з огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи про доведеність протиправної поведінки відповідача, яка полягала в зменшенні в односторонньому порядку обсягу перевезень з вересня 2010 року та у відмові від надання позивачем послуг взагалі з березня 2011 року без повідомлення про це позивача, що є порушенням умов договору (одностороння відмова від договору); про наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями відповідача (односторонньою відмовою від договору) та збитками позивача у вигляді неодержаного прибутку (плати за ненадані з вини замовника послуги); про надання позивачем доказів на підтвердження завдання йому відповідачем збитків у вигляді упущеної вигоди у заявленому розмірі внаслідок неправомірної односторонньої відмови замовника від зобов'язань за вказаним договором.

Таким чином, неоднакові правові висновки, покладені в основу згаданих постанов суду касаційної інстанції, не можна розцінювати як ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, оскільки при їх прийнятті суд касаційної інстанції виходив з різних фактичних обставин справи.

Враховуючи викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Приватному акціонерному товариству "Південбудтранс" у допуску справи № 5019/451/11 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяІ.Плюшко Судді:С.Владимиренко С.Шевчук М.Малетич Т.Козир

KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)