Постанова

від 01.08.2012 по справі 44/340-б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2012 р. Справа № 44/340-б

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. -головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргупублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель", м. Київ на постановувід 05.03.2012 р. Київського апеляційного господарського суду у справі№ 44/340-б господарського суду м. Києва

за заявою боржникаприватного підприємства "Медмаркет", м. Київ провизнання банкрутом ліквідаторарбітражний керуючий Мора В.М. голова комітету кредиторів Heraeus Kulzer GmbH, Wehrheim Germany (представник Сачук Ю.М., м. Київ)

в судовому засіданні взяли участь представники:

ПАТ "Комерційний банк "Даніель"Давиденко С.О., довір., ліквідаторарбітражний керуючий Мора В.М., паспорт ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.05.2010 року порушено провадження у справі № 44/340-б про банкрутство приватного підприємства "Медмаркет" (далі - Боржник, Підприємство) за заявою останнього в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду м. Києва від 09.11.2010 року (що залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2011 року та постановою Вищого господарського суду України від 06.04.2011 року) Боржника визнано банкрутом, відносно нього припинено процедуру розпорядження майном і відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором призначено арбітражного керуючого Мору В.М.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.11.2011 року (суддя - П.П. Чеберяк) затверджені звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс банкрута, визнано кредиторами банкрута: Heraeus Kulzer GmbH на суму 2 462 664 грн. 39 коп., публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Даніель" на суму 1 374 535 грн. 49 коп., Державну податкову інспекцію у Святошинському районі м. Києва на суму 126 317 грн. 57 коп., затверджено реєстр вимог кредиторів Боржника на загальну суму 3 963 517 грн. 45 коп., ухвалено ліквідувати підприємство Боржника, а провадження у справі припинено.

Не погодившись із цією ухвалою суду, публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Даніель" (далі-Банк) звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 28.11.2011 року.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2012 року (головуючий суддя Гарник Л.Л., судді: Доманська М.Л., Пантелієнко В.О.) апеляційну скаргу задоволено: ухвалу господарського суду м. Києва від 28.11.2011 року скасовано. При цьому, винесено ухвалу, якою: затверджені звіт ліквідатора Підприємства, ліквідаційний баланс останнього станом на 01.11.2011, ухвалено ліквідувати підприємство Боржника, а провадження у справі припинено. Також було припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів Боржника тощо.

Не погоджуючись з такою постановою апеляційного суду, публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Даніель" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та уточненнями до неї, в яких просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2012 року в частині винесення ухвали, якою затверджені звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Боржника, ліквідовано Підприємство, припинено провадження у справі. При цьому скаржник також просить передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 25, 26, 29 Закону про банкрутство, ст. 14 Податкового кодексу України, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представника скаржника та ліквідатора Підприємства, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Затверджуючи звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс Підприємства та припиняючи провадження у справі про банкрутство, суди встановили, що на запити ліквідатора були одержані відповіді, що свідчать про відсутність у банкрута активів, що можуть бути включені до ліквідаційної маси. За рішенням комітету кредиторів виявлену дебіторську заборгованість вирішено було списати, як безнадійну, а виявлене в ході ліквідації інвентаризації майно -списати у зв'язку із фізичним зносом та моральною застарілістю. Залишок коштів був направлений на часткове погашення кредиторських вимог ПАТ "Комерційний банк "Даніель". За встановлених обставин, суди дійшли висновку про виконання ліквідатором всіх дій у ліквідаційній процедурі Боржника, недостатність майна у Підприємства для подальшої його діяльності та наявність підстав для ліквідації Боржника та припинення провадження у справі.

Між тим, скасовуючи оскаржувану ухвалу місцевого суду, апеляційний суд встановив процесуальне порушення з боку місцевого суду -неповідомлення всіх сторін у справі (лише боржника і ліквідатора) про час та місце судового засідання з розгляду звіту ліквідатора. Разом з тим, апеляційний суд зазначив, що фактичні обставини справи були встановлені місцевим судом вірно, а скаржник не скористався своїм правом висловити свою думку стосовно звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу Боржника.

Заперечуючи висновки апеляційного суду, скаржник зазначає, що суди не перевірили дії ліквідатора, рішення про списання дебіторської заборгованості є незаконним, порушує права кредиторів, оскільки ця заборгованість не є безнадійною у розумінні положень податкового законодавства, що у сукупності свідчить про неналежне виконання ліквідатором вимог ст. 29 Закону про банкрутство.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із такими запереченнями скаржника, оскільки вони викладені без врахування всіх встановлених судами обставин справи та з невірним тлумаченням положень Закону про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи, всі встановлені судами обставини щодо порядку і ходу виконання ліквідатором дій у ліквідаційній процедурі Боржника, передбачених, зокрема, нормами ст.ст. 25, 26, 29-34 Закону про банкрутство, відповідають дійсності та підтверджується матеріалами справи, зокрема тими, що додані ліквідатором до свого звіту.

Що ж до незаконного списання дебіторської заборгованості Підприємства, слід вказати на те, що таке рішення було прийняте не ліквідатором, а комітетом кредиторів на відповідних засіданнях - 25.08.2011 року та 01.11.2011 року (т. 3 а.с. 85-89, 191-194). При цьому, норми Закону про банкрутство (зокрема, ст. 16) не передбачають ані можливості, ані права на оскарження рішень комітету кредиторів, за умови, якщо вони були прийняті повноважним складом комітету кредиторів та належні чином були організовані та проведені засідання комітету кредиторів (належним чином повідомлені всі члені комітету кредиторів тощо). Відсутність згоди одного із кредиторів (члену комітету кредиторів) із вказаними рішеннями не є підставою визнання цих рішень незаконним. Правомірність же проведення згаданих вище засідань комітету кредиторів заявником не оскаржується та матеріалами справи не спростовується.

Поряд з викладеним, колегія суддів звертає увагу на те, що прийняте рішення про списання дебіторської заборгованості Боржника обумовлено об'єктивними обставинами, які підтверджені доказами у справі, що в свою чергу дає підстави стверджувати та підтримати висновки судів про законність списання вказаної дебіторської заборгованості.

Так, як вбачається з протоколів засідань комітету кредиторів від 25.08.2011 року та від 01.11.2011 року (т. 3 а.с. 85-89, 191-194) під час розгляду другого питання порядку денного (на засіданні 25.08.2011 року) комітет кредиторів вирішив відмовити ліквідатору в оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при стягнення дебіторської заборгованості - в сумі 27 559 грн. 97 коп., а на засіданні 01.11.2011 року (п. 1 порядку денного) -списати дебіторську заборгованість Підприємства у зв'язку із вказаними обставинами, а також спливом строку позовної давності за вимогами по деяких сумах цієї заборгованості. Необхідність же цієї суми для стягнення дебіторської заборгованості Боржника підтверджується доданими до звіту ліквідатора складеними останнім позовними заявами, в яких вказані суми кожного із позовів та наведений розрахунок державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, необхідні для звернення із такими позовами (т. 3 а.с. 161-187).

Крім зазначеного, також слід звернути увагу на те, що на звернення ліквідатора Боржника до органів прокуратури щодо представництва інтересів Підприємства у спорах по стягненню дебіторської заборгованості останнього Першим заступником прокурора Шевченківського районі м. Києва був направлений лист від 01.09.2011 року (т. 3 а.с. 145, 146), в якому повідомляється про невиявлення прокуратурою підстав для представництва інтересів Підприємства у суді.

Викладене свідчить про те, що ліквідатор Боржника, на виконання вимог п. 1 ст. 25 Закону про банкрутство, а також інших положень цього закону щодо виконання дій у ліквідаційній процедурі банкрута, вжив всіх можливих заходів щодо повернення дебіторської заборгованості Підприємства з метою задоволення вимог кредиторів останнього.

Щодо визначення скаржником безнадійної заборгованості, порядку та підстав її списання відповідно до норм Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає, що відповідно до рішень комітету кредиторів Боржника дебіторська заборгованість останнього була визнана безнадійною не у розумінні положень вказаного кодексу, а на інших підставах (про що було зазначено вище).

Таким чином спростовуються доводи скаржника про незаконність списання дебіторської заборгованості Боржника.

Виходячи із вищевикладеного, є правомірними, обґрунтованими та такими, що відповідають нормам законодавства про банкрутство та обставинам справи, висновки судів про наявність підстав для затвердження звіту ліквідатора Підприємства, ліквідаційного балансу останнього та припинення провадження у справі про банкрутство.

Поряд з цим, суд касаційної інстанції погоджується із висновками апеляційного суду про процесуальні порушення під час розгляду справи в першій інстанції (розгляд справи без повідомлення сторін у справі -окрім боржника та ліквідатора, про час та місце проведення судового засідання з розгляду та затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу Підприємства). У зв'язку з цим апеляційним судом вірно були застосовані норми п. 2 ч. 1 ст. 104 ГПК України -щодо підстав для скасування рішення місцевого суду.

Отже, є вірним висновок апеляційного суду про скасування ухвали місцевого суду та прийняття нового рішення, яким також були затверджені звіт ліквідатора Боржника, ліквідаційний баланс останнього та припинено провадження у справі.

За таких обставин справи, касаційні вимоги публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" не знайшли свого підтвердження, не є обґрунтованими та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають, а тому оскаржувана постанова цього суду підлягає залишенню без змін, як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 25, 26, 29-34, 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст.ст. 4 2 , 4 3 , 104, 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2012 р. у справі № 44/340-б залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич

Постанова виготовлена та підписана 06.08.2012 року.