Постанова

від 07.08.2012 по справі 48/415

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2012 р. Справа № 48/415

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Запорощенка М.Д. суддів:Акулової Н.В., Владимиренко С.В. -доповідач, розглянув касаційну скаргу Заступника прокурора Київської області на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2012р. та рішеннягосподарського суду міста Києва від 16.01.2012р. у справі№ 48/415 господарського суду міста Києва за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області доТовариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Світ килимів" за участютретьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головного управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації за участюПрокуратури Київської області пророзірвання договору купівлі-продажу,

За участю прокурора: Томчук М.О., посв. №000606;

представників:

- позивача: Колода Є.Г., дов. №63 від 23.12.2011р.;

- відповідача: Щиглик Ю.М. дов. № б/н від 01.04.2012р.;

- третьої особи: не з'явилися;

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2011р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Світ килимів", за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головного управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації, про розірвання договору купівлі-продажу від 06.04.2009р. №7-МП-ЗД, укладеного між сторонами, вилучення у відповідача об'єкту приватизації -групи інвентарних об'єктів: приміщення котельні літ.З площею 3,3кв.м., складське приміщення літ.А площею 1258,2кв.м., прохідна літ.Б площею 15,6кв.м., що знаходяться за адресою: Київська область, м. Кагарлик, вул. Комунарська, 52, та передачу до державної власності Головному управлінню з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації, а також стягнення з відповідача в доход Державного бюджету України штрафу у розмірі 1700грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.01.2012р. у справі № 48/415 (колегія суддів у складі головуючого судді Бойко Р.В., суддів Івченка А.М., Пукшин Л.Г.) залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2012р. (колегія суддів у складі головуючого судді Зеленіна В.О., суддів Синиці О.Ф., Іоннікової І.А.), в задоволенні позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятими у справі судовими актами, Заступник прокурора Київської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2012р. та рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2012р. у справі №48/415 і постановити нове рішення, яким задовольнити позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області.

Відповідач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити без змін рішення та постанову судів попередніх інстанцій, а у задоволенні касаційної скарги -відмовити.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на неї, заслухавши суддю-доповідача, прокурора, представників учасників судового процесу, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, 06.04.2009р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Світ килимів" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу об'єкта державної власності -індивідуально визначене майно у складі: приміщення котельні літ. З площею 3,3кв.м., складське приміщення літ. А площею 1258,2кв.м., прохідна літ. Б площею 15,6кв.м., за адресою: Київська обл., м. Кагарлик, вул. Комунарська, 52, шляхом викупу. Згідно з висновком про вартість об'єкта приватизації, який затверджений наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області 27.03.2009р. №14-26-5/10 ціна продажу об'єкта приватизації становить 518344,04грн. (п.1.3 договору).

З договірних умов, визначених сторонами в п.2.1, 3.1, 4.1 договору суди попередніх інстанцій з'ясували, що покупець зобов'язаний внести 518344,04грн. за придбаний об'єкт приватизації протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації цього договору. Передача об'єкта приватизації здійснюється продавцем покупцю в 3-денний строк після сплати повної вартості придбаного об'єкта приватизації. Кожна сторона зобов'язується виконувати обов'язки, покладені на неї цим договором, та сприяти другій стороні у виконанні її обов'язків.

За умовами п.п."г" п.5.1.3 договору покупець зобов'язаний виконувати умови продажу, зокрема обладнати загорожу між складськими приміщеннями та складом матеріального резерву Цивільної оборони області. Покупець зобов'язаний надавати продавцю всі необхідні матеріали, відомості, документи тощо про виконання умов цього договору, не перешкоджати продавцю у здійсненні контролю за виконанням умов цього договору (п.5.3 договору).

Судами попередніх інстанцій з матеріалів справи зазначено, що на виконання умов п.1.1, 1.3 договору позивач передав, а відповідач прийняв майно за актом прийому-передачі державного майна від 25.05.2009р. та повністю сплатив ціну об'єкту приватизації.

Невиконання відповідачем умов п.п."г" п.5.1.3 договору щодо обладнання загорожі між складськими приміщеннями та складом матеріального резерву Цивільної оборони області, стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні заявлених позовних вимог щодо розірвання договору купівлі-продажу об'єкта державної власності від 06.04.2009р. суди попередніх інстанцій пославшись на ст.530 ЦК України з урахуванням надісланого листа від 19.10.2009р. №14-04-14-2356 визначили дату виконання зобов'язання, обумовленого п.п."г" п.5.1.3 вказаного договору - 26.10.2009р. Тоді як за актом позивача перевірки фактичного стану об'єкту від 30.05.2011р. суди попередніх інстанцій встановили невиконання відповідачем зазначеного договірного обов'язку по встановлення огорожі. Пославшись на рішення Кагарлицької міської ради від 22.10.2009р. №375-XXXXII-Y та №106-ХІ-УІ від 07.07.2011 р. та лист №1469/02-44 від 30.11.2011р., ч.2 ст.651 ЦК України, ч.5 ст.27 Закону України "Про приватизацію державного майна", ч.8 ст.23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність вини відповідача у невиконанні вказаного обов'язку.

Водночас відмовляючи у стягненні з відповідача штрафу на суму 1700грн. за недопущення працівників позивача до перевірки дотримання умов договору купівлі-продажу об'єкта державної власності від 06.04.2009р., суди попередніх інстанцій вказали про непопередження відповідача про проведення перевірки 21.04.2011р. об 11год.00хв., та невідповідність акту перевірки про недопущення до перевірки формі, затвердженій додатком №1 до Порядку здійсненнями державними органами приватизації контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації, затвердженим наказом Фонду державного майна України №1649 від 19.08.1998р.

Проте висновки судів попередніх інстанцій є передчасними з наступних підстав.

У відповідності до ч.5 ст.27 Закону України "Про приватизацію державного майна" на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.

Згідно з ч.8 ст.23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" органи приватизації здійснюють контроль за виконанням покупцем умов договору купівлі-продажу, а у разі їх невиконання застосовують санкції, передбачені чинним законодавством, та можуть у встановленому порядку порушувати питання про розірвання договору.

Частиною 2 ст.651 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог щодо розірвання спірного договору з посиланням на вимоги вказаних норм матеріального права без з'ясування наявності істотного порушення відповідачем договірних умов. При цьому, суди попередніх інстанцій не врахували та не надали належної правової оцінки договірним умовам, визначеним сторонами у п.п."є" п.5.11 договору внаслідок чого дійшли передчасного висновку щодо залежності виконання зобов'язань по обладнанню загороді від вирішення питання виділення земельної ділянки.

Крім того, судами попередніх інстанцій всупереч ст.43 ГПК України не з'ясовано, чи передбачено спірним договором залежність виконання відповідачем зобов'язання по встановленню огороді від певних умов.

Поряд з цим, судами попередніх інстанцій всупереч ст.43 ГПК України не з'ясовано також, чи оскаржувалося відповідачем рішення Кагарлицької міської ради від 22.10.2009р. №375-XXXXII-Y.

Водночас, пославшись в оскаржуваних судових актах на повну сплату відповідачем ціни об'єкту приватизації за договором купівлі-продажу об'єкта державної власності від 06.04.2009р. на суму 518344,04грн., ані суд першої інстанції, ані суд апеляційної інстанції не зазначили доказів, які про це свідчать у відповідності до ст.ст.33-34, 36 ГПК України, що свідчить про передчасність зазначених висновків.

Разом з цим, відмовляючи у стягненні з відповідача штрафу на суму 1700грн. за недопущення працівників позивача до перевірки дотримання умов договору купівлі-продажу об'єкта державної власності від 06.04.2009р., суди попередніх інстанцій в порушення ст.43 ГПК України не з'ясували, в чому полягало недопущення відповідачем працівників позивача до перевірки та не перевірено відповідності заявлених цих позовних вимог приписам ст.29 Закону України "Про приватизацію державного майна".

Неповне встановлення судами попередніх інстанцій обставин, що мають значення для справи, є порушенням вимог: ст.4 7 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи; ст.43 Господарського процесуального кодексу України, за якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Вищевикладене свідчить про передчасність висновків судів попередніх інстанцій щодо заявлених позовних вимог.

Оскільки передбачені ст.ст. 111 5 , 111 7 Господарського процесуального кодексу України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, прийняті у даній справі рішення та постанова підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції в іншому складі суду.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають правове значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення у відповідності до норм процесуального права.

Згідно зі ст. 111 12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Київської області задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2012р. та рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2012р. у справі №48/415 скасувати.

Справу № 48/415 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий суддя:М. Запорощенко Судді: Н. Акулова С. Владимиренко