Рішення

від 09.08.2012 по справі 3/5014/764/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.08.12 Справа № 3/5014/764/2012

За позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ,

до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м. Луганськ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Товариство з обмеженою відповідальністю «Расцвет», м. Луганськ,

про стягнення 102 000 грн. 00 коп.,

колегія у складі суддів:

головуючий у колегії - Секірський А.В.,

судді - Ворожцов А.Г.,

Москаленко М.О.,

в присутності представників сторін:

від позивача -ОСОБА_3, довіреність № 51 від 27.01.2012;

від позивача -ОСОБА_4, довіреність № 51 від 27.01.2012;

відповідача -ОСОБА_2,

від відповідача ОСОБА_5, довіреність № 324 від 11.05.2012;

від третьої особи, яка на заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Хрущ О.І., довіреність б/н від 12.10.2011,

в с т а н о в и л а:

Суть спору : 27.03.2012 позивачка ФОП ОСОБА_1 (далі -Позивач) звернулася до господарського суду Луганської області з позовом до ФОП ОСОБА_2 (далі -Відповідач) про стягнення боргу в розмірі 102 000,00 грн. за необґрунтовано одержану орендну плату.

В обґрунтування позовних вимог, позивач послався на те, що 26.02.2009 між сторонами було укладено договір № 222 на суборенду торгового павільйону за адресою: м. Луганськ, АДРЕСА_4, терміном з 01.03.2009 по 31.01.2012, відповідно до п.2.2 якого орендар зобов'язується кожне перше число місяця сплачувати 500 грн. за орендовану торгівельну площу, а також оплачувати орендодавцю затрати, пов'язані з утриманням торгівельної площі (спожиту електроенергію, комунальні послуги та супутні послуги). 26.02.2009 між сторонами було підписано акт приймання -передачі торгівельної площі, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове користування торгівельний павільйон площею 19,0 кв.м. (об'єкт оренди) для здійснення торгівельної діяльності. Протягом дії договору додаткові угоди до нього не укладалися, орендна плата не корегувалася. Позивач вносив орендну плату відповідачеві готівкою в касу, що підтверджується квитанціями про оплату. Незважаючи на встановлену договором орендну плату в сумі 500,00 грн., з орендаря отримувалася орендна плата в сумі 3500,00 грн., що є необґрунтованим, на думку позивача, та таким, що суперечить умовам договору. За час дії договору відповідачем було отримано понад встановлену орендну плату 102 000,00 грн. (34 місяці по 3000,00 грн.).

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, надали письмові пояснення від 24.05.2012 та від 09.08.2012, послалися на те, що після укладення договору суборенди орендодавець попередив позивача, що буде корегувати орендну плату в бік збільшення у зв'язку з виниклими додатковими витратами, на підтвердження чого обіцяв надати розрахунок орендної плати і в разі переплати зробити перерахунок, а до того часу вимагав орендну плату в розмірі 3500,00 грн. Позивач погодився на такі умови з огляду на те, що зазнав значних затрат для налагодження торгівлі на орендованій площі. Після численних звернень щодо надання розрахунку орендної плати або укладення додаткової угоди, позивач впевнився, що відповідач надати їх не може, у зв'язку з чим звернувся до суду. З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача безпідставно набуті кошти в сумі 102 000,00 грн. з посиланням на положення ст.1212 ЦК України.

Відповідач та її представники в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, надали письмові відзиви на позовну заяву від 10.05.2012, від 17.07.2012 та від 09.08.2012, в яких послалися на те, що 01.04.2009 між сторонами була укладена додаткова угода до договору № 222 від 26.02.2009, відповідно до якої сторони домовилися, що кожного 1-го числа місяця орендар повинен здійснювати оплату у сумі 3500,00 грн. за орендовану торгівельну площу. Крім того, витребувана позивачем сума не є боргом відповідача перед позивачем. Проте оригінал додаткової угоди втрачено відповідачем, що підтверджується постановою № 5702 від 03.05.2012 оперуповноваженого СВСБЕЗ Жовтневого РВ ЛМУ ГУМВС України в Луганській області Бершак А.Ю. про відмову в порушенні кримінальної справи.

Також відповідач пояснила, що з 05.08.2005 є фізичною особою -підприємцем, видом діяльності якого є надання нежитлових приміщень в оренду та суборенду. Для взаєморозрахунків з орендарями та суборендарями вона видавала чеки: з одного боку -печатка підприємця, з іншого -дані щодо держреєстрації, назва послуги, дата, сума грошових коштів, з метою внутрішнього обліку грошових коштів. Чеки, видані позивачеві, в період з 01.03.2009 по 31.01.2012, були складені у довільній формі відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та положення № 614.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, вислухавши присутніх в судових засіданнях представників сторін, суд встановив такі фактичні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа -підприємець 24.02.2009 виконавчим комітетом Луганської міської ради, № запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців 2 382 000 0000 033079, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи -підприємця серії В03 № 519123 (а.с.16).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа -підприємець 05.08.2005 виконавчим комітетом Луганської міської ради, № запису 2 382 000 0000 008748, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи -підприємця серії В00 № 654858 (а.с.43), довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.19).

01.04.2008 між третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -ТОВ «Расцвет»(орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір № 01 оренди будівлі, споруди (іншого об'єкту нерухомості), згідно п.1 якого, цим договором регулюються правовідносини, пов'язані з передачею орендодавцем орендареві у строкове платне користування некапітальної споруди (далі -об'єкт): 1.1 -об'єкт складає частину торгового комплексу ТОВ «Расцвет», 1.2 -адреса: м. Луганськ, АДРЕСА_4, 1.3 -загальна площа: 19,0 кв.м., кількість торгових місць: 2; 1.4 -стан об'єкта на момент передачі в орендне користування: у робочому стані; 1.5 -недоліки об'єкта: відсутні (а.с.134).

Згідно п.6.2 зазначеного договору, орендар має право, зокрема, здавати об'єкт в суборенду зі згоди орендодавця.

26.02.2009 між сторонами, з усної згоди ТОВ «Расцвет», що не заперечується третьою особою у справі, укладено договір № 222 на суборенду торгового павільйону ПП ОСОБА_2, розташованого за адресою: м. Луганськ, АДРЕСА_4 (далі -договір № 222), предмет якого визначено п.п.1.1 -орендодавець (відповідач) надає орендареві (позивач) у тимчасове користування торговий павільйон, площею 19,0 кв.м., для здійснення торгівельної діяльності (а.с.35).

Відповідно до абзацу 2 п.п.2.2 договору № 222, орендар зобов'язується кожне 1-е число місяця здійснювати оплату в сумі 500 грн. за орендовану торгову площу, а також оплачувати орендодавцеві затрати, пов'язані з утриманням торгової площі (спожиту електроенергію, комунальні платежі, супутні послуги під час їх надання).

Даний договір укладено на період з 01.03.2009 по 31.01.2012 (п.3.1).

Відповідно до п.п.4.1 договору № 222, умови даного договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з обов'язковим складанням письмового документу. Зміни, доповнення, додаткові угоди до даного договору є його невід'ємною частиною та мають юридичну силу в разі, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані представниками обох сторін; п.п.4.4 -орендна плата може коригуватися сторонами при зміні тарифів на комунальні послуги, електроенергію, оплату податку на землю і т.п. з причини, незалежної від орендодавця.

26.02.2009 між сторонами підписано Акт приймання -передачі торгової площі до договору № 222 від 26.02.2009, згідно якого орендодавець (відповідач) передав, а орендар (позивач) прийняв у тимчасове користування торговий павільйон площею 19,0 кв.м. (об'єкт оренди) для здійснення торгівельної діяльності (а.с.36).

16.01.2012 відповідачем позивачеві було направлено розпорядження № 01, в якому відповідач розпорядився вважати недійсним з 01.02.2012 договір № 222 від 26.02.2009 на ім'я ОСОБА_1, та зазначено, що подальша співпраця є неможливою у зв'язку з припиненням дії договору управління між відповідачем та ТОВ «Расцвет»(а.с.72).

Розглянувши матеріали додані до позовної заяви, надані учасниками судового процесу докази, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення у повному обсязі з таких підстав.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Предметом позовних вимог у даній справі є стягнення з відповідачки безпідставно отриманих грошових коштів в розмірі 102 000,00 грн.

Наслідки набуття, збереження майна без достатньої правової підстави регламентовано главою 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана його повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Разом з тим, під час вирішення питання щодо повернення безпідставно набутого майна, необхідно встановити факт набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою (в даному випадку відповідачем) за рахунок іншої; факт належності такого майна іншій особі (позивачу); відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала.

Отже, враховуючи викладене, до предмету доказування у даній справі входить вирішення питання: чи набув відповідне майно відповідач за рахунок позивача, та чи були для цього достатні правові підстави.

Згідно до вимог частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог статей 626 та 629 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачкою у період з 01.03.2009 по 31.01.2012 (34 місяці) в якості орендної плати сплачувалося 3500,00 грн. щомісяця (у травні 2010 року -3788,00 грн., з яких 280 грн. -«світло»), всього - 119 208,00 грн., що підтверджується квитанціями про сплату (а.с.51-62), тоді як за умовами договору щомісячна орендна плата складає 500 грн., тобто 17000,00 грн. за 34 місяці, тобто фактично позивачкою переплачено 102 000,00 грн.

Факт надходження грошових коштів в сумі 102 000,00 грн. відповідачкою в ході розгляду справи не заперечувався.

Відповідачкою в ході судового розгляду справи була надана копія додаткової угоди від 01.04.2009 до договору № 222 від 26.02.2009, відповідно до якої сторони погодилися викласти п.1.3 фразу «..кожне 01-е число місяця здійснювати оплату в сумі 500 грн. за орендовану торгову площу,…»в наступній редакції: «..- кожне 01-е число місяця здійснювати оплату в сумі 3500 грн. за орендовану торгову площу,…» (а.с.39).

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 33 ГПК України обов'язок доказування покладено на сторони.

Оскільки відповідачем не надано для огляду оригіналу зазначеної угоди, позивачка категорично заперечує факт її укладання та зазначає, що жодних додаткових угод вона не підписувала, копія угоди редагує п.1.3 договору, проте такого пункту в договорі № 222 немає, та з огляду на те, що оригінал угоди, зі слів відповідачки з посиланням на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи № 5702 від 03.05.2012, втрачено, не вбачається можливим встановити достовірність підпису позивачки на «додатковій угоді»та факт її укладання сторонами, тому суд не оцінює зазначену копію додаткової угоди як належний та допустимий доказ.

Крім того, позивачкою та її представниками в ході судового розгляду справи зазначалося, що орендна плата сплачувалося всупереч умовам п.2.2 договору № 222 не 500 грн. щомісяця, а 3500 грн. щомісяця, оскільки після укладення договору суборенди орендодавець попередив позивача, що буде корегувати орендну плату в бік збільшення у зв'язку з виниклими додатковими витратами, на підтвердження чого обіцяв надати розрахунок орендної плати і в разі переплати зробити перерахунок, а до того часу вимагав орендну плату в розмірі 3500,00 грн. Позивачка погодилася на такі умови з огляду на те, що понесла значні затрати для налагодження торгівлі на орендованій площі.

Дійсно, пунктом 2.2 договору № 222 встановлено, що орендар зобов'язується крім орендної плати щомісяця в розмірі 500 грн., оплачувати орендодавцеві затрати, пов'язані з утриманням торгівельної площі (спожиту електроенергію, комунальні послуги, супутні послуги під час їх надання).

Проте, в підтвердження додаткових витрат в ході судового розгляду справи відповідачем надано лише документацію щодо реконструкції зупиночного комплексу в районі 9-ї міськлікарні, яка відбувалася з січня 2012 року, коли строк дії договору № 222 вже закінчувався, і не надано жодних підтверджуючих додаткові витрати, пов'язані з утриманням торгової площі (комунальні платежі та ін.) в розмірі 3000 грн. щомісяця документів та розрахунків орендної плати з додатковими витратами за період дії договору № 222.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що за умовами договору № 222 орендна плата складає 500 грн., всього за 34 місяці -17 000,00 грн., тому грошові кошти в сумі 102 000,00 грн. були набуті відповідачем в силу ст. 1212 ЦК України без достатньої правової підстави за рахунок позивача.

Доказів повернення позивачці грошових коштів в розмірі 102 000,00 грн. відповідачкою до матеріалів справи не надано.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачка на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України повинна повернути позивачці грошові кошти в сумі 102 000,00 грн. як безпідставно набуті.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з покладенням судових витрат на відповідача у відповідності з приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 4 3 , 33, 34, 43, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_3, фактична адреса: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 102 000 грн. 00 коп. (сто дві тисячі гривень 00 копійок), витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 040 грн. 00 коп. (дві тисячі сорок гривень 00 копійок), видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 14.08.2012.

Головуючий суддя А.В. Секірський

Суддя А.Г. Ворожцов

Суддя М.О. Москаленко