Постанова

від 25.07.2012 по справі 8/189-09

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2012 № 8/189-09

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Федорчука Р.В.

Ткаченка Б.О.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 25.07.2012 року

розглядаючи апеляційну скаргу садового товариства «Горобина» на рішення господарського суду Київської області від 24.11.2009 року,

у справі № 8/189-09 (суддя - Чорна Л.В.)

за позовом Міжрайонного природоохоронного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Києво-Святошинської районної державної адміністрації

до громадської організації садове товариство «Горобина»

про розірвання договору оренди земельної ділянки

в с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Київської області від 24.11.2009 року по справі № 8/189-09 позовні вимоги Міжрайонного природоохоронного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Києво-Святошинської районної державної адміністрації до громадської організації садове товариство «Горобина» про розірвання договору оренди земельної ділянки - задоволено повністю. Розірвано договір оренди земельної ділянки № 25 від 20.05.2004 року укладений між Києво-Святошинською районною державною адміністрацією та громадською організацією садове товариство «Горобина».

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 24.11.2009 року відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Київської області від 24.11.2009 року по справі № 8/189-09 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник, посилається на неповне з'ясування обставин судом першої інстанції, що мають значення для вирішення справи та порушення останнім норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2012 року відновлено скаржнику процесуальний строк на подання апеляційної скарги, скарга (вхідний номер 09-08.2/5997) прийнята до провадження та призначена до розгляду на 25.07.2012 року. 06.07.2012 року від садового товариства «Горобина» за підписом директора - Шевчука А.С. на адресу суду надійшла апеляційна скарга, яка є аналогічною за змістом з апеляційною скаргою яка вже прийнята ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2012 року до провадження та справа призначена до розгляду. Так, ухвалою апеляційного господарського суду від 09.07.2012 року апеляційна скарга садового товариства «Горобина» від 06.07.2012 року вхідний номер 09-08.2/6459 на рішення господарського суду Київської області від 24.11.2009 року по справі № 8/189 09 прийнята до спільного розгляду з апеляційною скаргою садового товариства «Горобина» від 20.06.2012 року вхідний номер 09-08.2/5997 на рішення господарського суду Київської області від 24.11.2009 року по справі № 8/189 09.

В судовому засіданні 25.07.2012 року представник садового товариства «Горобина» надав суду свої пояснення по справі в яких, подану апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з доводами викладеними в ній та просив задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Прокурор в судовому засіданні 25.07.2012 року також надав суду свої пояснення в яких заперечив проти поданої апеляційної скарги. Вважає її необґрунтованою та безпідставною, а рішення господарського суду першої інстанції законним та обґрунтованим та таким, що відповідає нормам закону. Просив апеляційний господарський суд залишити без змін вказане рішення господарського суду Київської області, а апеляційну скаргу садового товариства «Горобина» без задоволення.

Представники Києво-Святошинської районної державної адміністрації в судове засідання 25.07.2012 року не з'явились. Про час та місце розгляду даної справи позивач був повідомлений належним чином про що, свідчить повідомлення поштового відправлення. Про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи викладене, заслухавши думку прокурора, представника садового товариства «Горобина», колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки Києво-Святошинська районна державна адміністрація про дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином на підтвердження чого, в матеріалах справи містяться повідомлення про вручення поштового відправлення. Участь представників позивача у судовому засіданні 25.07.2012 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та витребування письмових доказів не надходило. Також, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду, а продовження зазначеного строку розгляду справи у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України без клопотання сторони по справі, судом неможливий.

У відповідності до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явились у судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 травня 2004 року між Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області -(орендодавець, позивач) та громадською організацією садовим товариством «Горобина» (орендар, відповідач) укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець, у відповідності до Земельного Кодексу України, згідно з розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 20.05.2004 року за № 184, надає в оренду, а орендар приймає в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку, що перебуває у державній власності, загальною площею 22,0 га, розміщену на території Ходосіївської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, за межами населеного пункту. Цільове призначення - колективне садівництво. Грошова оцінка земельної ділянки складає - 671 717,64грн. (п. 1.1 договору).

Згідно п. 1.2 договору термін дії цього договору - 49років з дня підписання його сторонами та державної реєстрації. Пунктом 2.1. договору встановлено, що оренда земельної ділянки проводиться з оплатою, що становить 1 відсоток від грошової нормативної оцінки на рік у вигляді щоквартальних платежів рівноцінними частками до десятого числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Даний договір зареєстровано у Києво-Святошинській районній державній адміністрації про що у книзі державної реєстрації договорів оренди землі у травні 2004 року вчинено запис за № 25.

У вересні 2009 року Міжрайонний природоохоронний прокурор Київської області в інтересах держави в особі Києво-Святошинської районної державної адміністрації звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до громадської організації садове товариство «Горобина» про розірвання договору оренди земельної ділянки. Позов заявлено прокурором в порядку ст. 361 Закону України «Про прокуратуру», ст. 2 Господарського процесуального кодексу України та п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 року у справі №1-1/99. Так, рішенням господарського суду міста Києва від 24.11.2009 року позов задоволено повністю. Розірвано договір оренди земельної ділянки площею 22,00 га під розміщення садівницького товариства, нормативна грошова оцінка якої становить 671717,64 грн., від 20.05.2004 року № 25, укладений між Києво-Святошинською районною державною адміністрацією та громадської організацією садового товариства «Горобина» терміном на 49 років. Стягнуто з відповідача в доход Державного Бюджету України судові витрати.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 21 Закону України «По оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю»). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого надавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Так, як вбачається з матеріалів справи, зокрема з листа № 4540/9/15-427 від 15.09.2009 року Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області, відповідач, займає земельну ділянку на умовах оренди розміром 22га на території Ходосіївської сільської ради, перед податковою не звітує та не сплачує оренду плату.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що оренда земельної ділянки проводиться з оплатою, що становить 1 відсоток від грошової нормативної оцінки на рік у вигляді щоквартальних платежів рівноцінними частками до десятого числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечувалося представником відповідача під час розгляду даної справи у суді апеляційної інстанції СТ «Горобина» не сплачувала орендну плату за землю за спірним договором.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У разі розірвання договору оренди землі з ініціативи орендаря орендодавець має право на отримання орендної плати на землях сільськогосподарського призначення за шість місяців, а на землях несільськогосподарського призначення - за рік, якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки на тих самих умовах, за винятком випадків, коли розірвання договору було обумовлено невиконанням або неналежним виконанням орендодавцем договірних зобов'язань. У разі розірвання договору оренди землі за погодженням сторін кожна сторона має право вимагати в іншої сторони відшкодування понесених збитків відповідно до закону. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про оренду землі» спори, пов'язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку. Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За таких обставин, місцевий господарський суд, дійшов правильного висновку по справі та розірвав договір оренди земельної ділянки укладений між Києво-Святошинською районною державною адміністрацією та громадської організацією садового товариства «Горобина» терміном на 49 років.

Доводи апеляційної скарги про те, що договір оренди не був зареєстрований у Державному земельному кадастрі, а отже не був укладеним та з цих підстав у відповідача не виник обов'язок сплачувати орендну плату, судова колегія вважає необґрунтованим та помилковим виходячи з наступного.

Як вбачається з договору оренди, останній зареєстровано у Києво-Святошинській районній державній адміністрації про що у книзі державної реєстрації договорів оренди землі у травні 2004 року вчинено запис за № 25 та на договорі поставлені відповідна відмітка з печаткою Києво-Святошинської районної державної адміністрації. Судова колегія звертає увагу на те, що ДП «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» почав проводити державну реєстрацію права власності на земельні ділянки (постійне користування, оренду землі) з кінця 2004 року. До моменту створення Державного земельного кадастру, державну реєстрацію права власності на земельну ділянку проводили відповідні сільські, селищні, міські ради.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення було порушено норми процесуального права, оскільки судове рішення було прийняте за відсутності відповідача та судом не повідомлявся відповідач про розгляд даної справи, судова колегія апеляційного господарського суду вважає необґрунтованим та безпідставним. Так, як вбачається з довідки Головного управління статистики у Київській області від 05.11.2009 року № 02/2-07/0871 що міститься в матеріалах справи, місцезнаходження громадської організації садове товариство «Горобина»: 08173, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Ходосіївка, вул. Леніна, 2. Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду даної справи у суді першої інстанції, місцевим господарським судом неодноразово надсилались ухвали суду на вказану адресу відповідача, проте поштові конверти повернулися без вручення адресату.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.6 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

За таких обставин, доводи викладені в апеляційній скарзі щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційні скарзі садового товариства «Горобина» на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Київської області від 24.11.2009 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги садового товариства «Горобина» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду Київської області від 24.11.2009 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу садового товариства «Горобина» на рішення господарського суду Київської області від 24.11.2009 року у справі № 8/189-09 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 24.11.2009 року у справі № 8/189-09 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 8/189-09 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя Лобань О.І.

Судді Федорчук Р.В.

Ткаченко Б.О.