Постанова

від 13.08.2012 по справі 10/454

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2012 р. Справа № 10/454

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКролевець О.А. Попікова О.В. Саранюка В.І. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Магнетік" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2012 р. у справі № 10/454 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Магнетік" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Схід Бізнес-Центр" простягнення 68 943,51 грн. за участю представників:

позивача: Семенов В.О.

відповідача: не з'явився

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю (надалі -"ТОВ") Компанія "Магнетік" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Схід Бізнес-Центр" про стягнення 68 943,51 грн., що складаються з суми основного боргу (57 195,49 грн.), пені (8 865,00 грн.), інфляційних втрат (1 830,26 грн.) та 3 % річних (1 052,76 грн.).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати поставленого за укладеним між сторонами договором товару, що зумовлює застосування до спірних правовідносин норм ст.ст. 526, 530, 625 ЦК України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.12.2011 р. (суддя Котков О.В.) позов задоволено частково;

стягнуто з ТОВ "Схід Бізнес-Центр" на користь ТОВ Компанія "Магнетік" основний борг в сумі 57 195,49 грн., 4 420,51 грн. пені, 1 029,52 грн. 3 % річних, 1 315,50 грн. інфляційних втрат та судові витрати.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване виникненням між сторонами правовідносин поставки та порушенням відповідачем своїх зобов'язань, що зумовлює необхідність застосування норм ст.ст. 530, 610, 692 ЦК України. Частково відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення сум пені, інфляційних втрат та 3 % річних в порядку ст.ст. 549, 551, 625 ЦК України, суд послався на помилковість здійсненого позивачем розрахунку.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2012 р. (судді Рудченко С.Г., Поляк О.І., Кропивна Л.В.) рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позиція суду апеляційної інстанції мотивована невідповідністю вимогам ст.ст. 32 -34 ГПК України доказів, поданих позивачем на підтвердження факту здійснення поставки, що унеможливлює висновок про наявність порушення договірних зобов'язань відповідачем.

Не погоджуючись з прийнятим апеляційною інстанцією судовим актом, ТОВ Компанія "Магнетік" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2012 р. та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2011 р.

Вимоги касаційної скарги обґрунтовані неврахуванням судом ст.ст. 181, 265 ГК України та невідповідністю висновків суду нормам ст. 43 ГПК України та наявним матеріалам справи.

Сторони згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 111 7 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами встановлено, що 22.02.2011 р. шляхом обміну факсограмами між ТОВ Компанія "Магнетік" (постачальник) та ТОВ "Схід Бізнес-Центр" (покупець) укладено Договір № 220211 (надалі -"Договір"), відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставляти пластикову панель та пластиковий профіль (товар), а відповідач - приймати та оплачувати його. Кількість та вартість товару, що поставляється, зазначається в накладних та рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною даного договору (п. 2.1 Договору).

Господарськими судами обох інстанцій з посиланням на норми ст.ст. 11, 202, 205 ЦК України та ст. 181 ГК України правомірно зазначено про виникнення між сторонами відносин поставки, які регулюються, зокрема, ст. 712 ЦК України.

Статтею 712 ЦК визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ч. 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Сторонами погоджено, що розрахунки здійснюються шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок покупця на підставі рахунку-фактури. Форма розрахунку - відстрочка на 14 календарних днів з моменту відвантаження. Поставка товару здійснюється на умовах - самовідвантаження (п.п. 2.2, 2.3, 3.1 Договору).

З огляду на норми ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). При цьому, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Враховуючи вищенаведені положення Договору та норми чинного законодавства, для встановлення факту порушення відповідачем свого зобов'язання з оплати поставленого товару необхідним є встановлення як дати відвантаження товару, так виставлення продавцем покупцю рахунку-фактури.

Звертаючись до господарського суду міста Києва з позовною заявою ТОВ Компанія "Магнетік" послалось на те, що відповідачу згідно видаткової накладної № РН-41 від 22.02.2011 р. відвантажено товар на суму 57 195,49 грн., які ТОВ "Схід Бізнес-Центр" не оплачено.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено судом апеляційної інстанції, видаткова накладна № РН-41 від 22.02.2011 р. на суму 57 195,49 грн. виписана на підставі рахунку фактури № СФ-00209 від 22.02.2011 р. Втім, рахунку-фактури з таким номером на суму 57 195,48 грн. позивачем на вимогу суду надано не було. Матеріали справи містять лише копію рахунку-фактури № СФ-00209 від 22.02.2011 р. на суму 57 264,00 грн.

В той же час, судом апеляційної інстанції встановлено наявність двох різних видаткових накладних № РН-41 від 22.02.2011 р., які відрізняються в номенклатурі товару, кількості одиниць товару, цінах без урахування ПДВ за одиницю товару, сумах без ПДВ та всього сумі з ПДВ. На вимогу апеляційного суду ТОВ Компанія "Магнетік" надало для огляду в судовому засіданні оригінал рахунку-фактури № СФ-00209 від 22.02.2011 р. та видаткової накладної № РН-41 від 22.02.2011 р. на суму 57 195,49 грн., підписані тільки позивачем. При цьому, позивач підтвердив відсутність оригіналу видаткової накладної № РН-41 від 22.02.2011 р. на суму 57 195,48 грн., підписаного обома сторонами, а також доказів отримання відповідачем товару.

Враховуючи дане, а також ту обставину, що позивач обґрунтовує свої позовні вимоги саме невиконанням відповідачем оплати за рахунком-фактурою № СФ-00209 від 22.02.2011 р. та видатковою накладною № РН-41 від 22.02.2011 р. на суму 57 195,49 грн., колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про недоведеність ТОВ Компанія "Магнетік" в порядку ст.ст. 32 -34 ГПК України своїх позовних вимог.

Твердження позивача, викладені в касаційній скарзі, висновку апеляційного господарського суду не спростовують.

Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111 5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по суті в порядку ст.ст. 43, 101, 103, 104 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Магнетік" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2012 р. у справі № 10/454 залишити без змін.

Головуючий суддяО. Кролевець СуддіО. Попікова В. Саранюк