Постанова

від 13.08.2012 по справі 21/269-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2012 р. Справа № 21/269-10

Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіПрокопанич Г.Г., суддівАлєєвої І.В., Євсікова О.О., розглянувши касаційну скаргу Вишгородського міського комунального підприємства "Водоканал" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 11.04.2012 р. (головуючий суддя: Синиця О.Ф., судді: Зеленін В.О., Іоннікова І.А.) у справі № 21/269-10 Господарського суду Київської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" доВишгородського міського комунального підприємства "Водоканал" про стягнення 1.143.139,20 грн. за участю представників: позивачаБуркова І.Г.; Лазаренко Ю.Г.; відповідачаЛисенко Н.М.; Філенко С.О.;

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.01.2012 р. відмовлено в задоволенні позовних вимог ПАТ АК "Київводоканал" про стягнення з відповідача 1.143.139,20 грн. плати за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2012 р. рішення Господарського суду Київської області від 23.01.2012 р. у справі № 21/269-10 скасовано, позов задоволено, стягнуто з Вишгородського міського комунального підприємства "Водоканал" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 1.143.139,20 грн. плати за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить вказану постанову апеляційного суду скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що судом апеляційної інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального та матеріального права, зокрема ст.ст. 33, 34 ГПК України, ст. 6 ЦК України.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами у розумінні ст. 34 ГПК України факту скиду відповідачем за спірний період стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин, оскільки у протоколах вимірювань УЕН від 04.01.2010 р., 27.04.2010 р., 20.07.2010р., 31.08.2010 р. та у журналі-акті відбору проб стічних вод підприємств позивача не визначено, що відбір проб за спірний період було здійснено саме з КК абонента (відповідача).

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.11.2004 р. між ВАТ "АК "Київводоканал", правонаступником якого є ПАТ "АК "Київводоканал", (постачальник - позивач) та Вишгородським МКП "Водоканал" (абонент - відповідач) укладено договір на приймання стічних вод через приєднані мережі № 05194/1-5-05, відповідно до умов якого позивач зобов'язується надавати на підставі пред'явленого відповідачем дозволу на скид стічних вод у систему каналізацій міста Києва та приймати від нього стічні води у систему каналізацій міста Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації міста Києва, а відповідач зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому позивачем послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку приймання стічних вод, а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 3.2.1 договору Київводоканал має право вимагати від Вишгородського "Водоканалу" дотримання останнім Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затверджених розпорядженням КМДА від 04.08.2009 р. № 876, Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 р. № 37, та інших нормативних актів, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Відповідно до п. 3.3.6 договору абонент зобов'язується забезпечувати своєчасний та безперешкодний доступ представникам постачальника (за наявності посвідчень) для знаття показань з приладів обліку водоспоживання, для взяття з каналізаційних колодязів контрольних проб на перевірку допустимих концентрацій (далі -ДК) забруднюючих речовин у стічних водах, що приймаються до міської каналізаційної мережі.

Пунктом 4.5 договору передбачено, що за скид в міську каналізаційну мережу стічних вод з перевищенням ДК забруднюючих речовин абонент сплачує додаткову плату, передбачену чинним законодавством.

Управлінням екологічного нагляду ВАТ "АК "Київводоканал" в присутності представників відповідача 04.01.2010 р., 27.04.2010 р., 20.07.2010 р., 31.08.2010 р. та 29.09.2010 р. було здійснено відбір проб стічних вод для вимірювання показників їх складу та властивостей. Відібрані проби були зареєстровані в журналі-акті відбору проб стічних вод абонентів.

За результатами вимірювань показників складу та властивостей відібраних проб стічних вод Управлінням екологічного нагляду ВАТ "АК "Київводоканал" були складені протоколи вимірювань від 04.01.2010 р., 27.04.2010 р., 20.07.2010 р., 31.08.2010 р., 29.09.2010 р., згідно з якими відібрані проби стічних вод за своїм хімічним складом не відповідають допустимим величинам показників якості стічних вод, встановленим Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політки України № 37 від 19.02.2002 р.

У зв'язку з виявленим перевищенням допустимої концентрації забруднюючих речовин у стічних водах, які скидає відповідач у міську каналізацію, позивачем виставлені відповідачу до сплати рахунки-фактури: №СФ-0006437 від 22.07.2010 р. на суму 100.328 грн. 80 коп., № СФ-0006449 від 21.07.2010 р. на суму 26.327 грн. 56 коп., № СФ-0007556 від 08.09.2010 р. на суму 292.724 грн. 47 коп., № СФ-0007996 від 30.09.2010 р. на суму 216.033 грн. 91 коп., № СФ-0008568 від 27.10.2010 р. на суму 507.724 грн. 46 коп. - на загальну суму 1.143.139 грн. 20 коп.

Зазначені рахунки разом з листами про порушення при скиді стічних вод, розрахунками оплат та листами-попередженнями були надіслані відповідачу.

Відповідач вищезазначені рахунки не сплатив, що стало підставою для звернення з позовом про стягнення з відповідача 1.143.139 грн. 20 коп. плати за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням відповідно до умов договору.

Відповідно до вимог ст. ст. 901, 903 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відносини між сторонами врегульовано Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 р. № 37, які розроблені відповідно до Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Водного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 р. № 303 "Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору", Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.1999 р. № 465, та згідно з Будівельними нормами і Правилами "Каналізація. Зовнішні мережі та споруди" (БНіП 2.04.03-85, окрім пункту 6.2), а також Правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затверджених розпорядженням КМДА від 04.08.2009 р. № 876 (Правила № 876).

Водоканали мають право зокрема контролювати якість, кількість та режим скиду стічних вод підприємств (п. 2.1 Правил № 37).

У п. 1.5 Правил № 37 встановлено, що на підставі цих Правил та Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у систему каналізації населених пунктів водоканали розробляють місцеві Правила приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту, в яких установлюються допустимі концентрації для кожної забруднюючої речовини, що може скидатися підприємствами в систему каналізації, а також визначаються місцеві особливості приймання стічних вод підприємств у міську каналізацію.

Підприємства зобов'язані, зокрема, виконувати в повному обсязі вимоги Правил № 37, місцевих Правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги, дотримуватись установлених водоканалом кількісних та якісних показників стічних вод на каналізаційних випусках підприємства, а також оплачувати рахунки за скид понаднормативних забруднень при порушенні встановлених показників (п. 2.4 Правил № 37).

Стічні води, які підлягають прийманню до міської каналізаційної мережі, не повинні містити забруднюючі речовини з перевищенням допустимих концентрацій, установлених місцевими Правилами приймання (п. 4.2 Правил № 37).

Пункт 7.10 Правил № 37 передбачає, що при виявленні перевищення ДК забруднень, установлених договором або місцевими Правилами приймання, водоканал після закінчення аналізу направляє підприємству повідомлення про виявлене перевищення ДК забруднень (листом або телефонограмою) у термін, визначений місцевими Правилами приймання, але не більше 15 днів.

Відповідно до п. 2.1 Правил № 37 водоканали мають право, зокрема, пред'являти підприємствам у встановленому порядку рахунки за скид понаднормативних забруднень із застосуванням коефіцієнта кратності, який враховує рівень небезпеки скинутих забруднень, при порушенні як цих Правил, так і місцевих Правил приймання.

Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України (п. "є" ч. 2, ч. 4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Відповідно до п. 7.5 Правил № 37 водоканал здійснює контроль за витратою та якістю стічних вод, що скидають підприємства.

З метою контролю якості стічних вод підприємств водоканал здійснює відбір разових проб. Виявлені в цих пробах перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах є підставою для нарахування плати за скид понаднормативних забруднень (п. 7.8 Правил № 37, п. 7.2, 8.4 Правил № 876).

Пунктом 4.5 договору передбачено, що за скид в міську каналізаційну мережу стічних вод з перевищенням допустимої концентрації забруднюючих речовин відповідач сплачує додаткову плату, передбачену чинним законодавством.

Отже, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги позивача про стягнення додаткової плати за перевищення допустимої концентрації забруднюючих речовин при скиді стічних вод в каналізаційну мережу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Підставою для відмови місцевим судом в задоволенні позовних вимог стало те, що відбір проб здійснено в каналізаційній насосній станції, а не в контрольному колодязі відповідача. Проте апеляційний господарський суд підставно не погодився з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Пунктом 1.9 вищевказаних Правил передбачено, що кожне підприємство скидає стічні води в каналізаційну систему населеного пункту через окремий випуск з улаштуванням контрольних колодязів, розташованих за межами підприємства в місцях, що мають під'їзні дороги.

Як встановлено Правилами № 876 (п. 6.1.2), КК Абонентів:

- споруджуються, обладнуються Абонентами та утримуються відповідно до Правил користування;

- повинні перебувати за межами території Абонентів, а їх конкретне місцезнаходження повинно бути узгоджене з Водоканалом;

- мають бути відмічені у паспорті водного господарства.

Тобто, обов'язок по облаштуванню і створенню контрольних колодязів лежить на відповідачеві. Оскільки відповідачем не було облаштовано контрольного колодязю, є безпідставними посилання відповідача про те, що проби стічних вод бралися у неналежних місцях та неналежним чином.

Відсутність контрольного колодязя не позбавляє позивача права з контролю за якістю стічних вод, передбаченого ч. 2 п. 2.1 Правил приймання та не звільняє останнього від обов'язку, передбаченого п. 2.1 Місцевих правил, здійснювати контроль за якістю стічних вод, що скидаються до системи каналізації міста Києва.

Пункт 7.7 Правил № 37 надає товариству право відбору стічних вод на усіх випусках стічних вод абонента.

На підставі договору на приймання стічних вод через приєднані мережі укладеного сторонами, Правил приймання стічних вод та місцевих правил позивач здійснює контроль за якістю скиданням стічних вод. У зв'язку з тим, що в порушення Правил № 37 та Правил № 876 відповідач не створив контрольний колодязь, проби позивач відбирав з КНС, оскільки КНС є останнім елементом каналізаційної мережі абонента, де наявний самопливний (безнапірний) рух стічної рідини та де можна перевірити якість стічних вод, що скидаються відповідачем в систему каналізації міста Києва. Після КНС рух стічної води здійснюється напірним трубопроводом, тобто здійснювати там відбір проб без обладнання спеціального колодязя (камери) не дає змоги наявний напір.

При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що взяття відповідних проб в контрольному колодязі чи з насосної станції само пособі не впливає на показники перевищення допустимої концентрації забруднюючих речовин при скиді стічних вод. Крім того, відповідач результатів лабораторного дослідження проб стічних вод не оскаржував, а також не довів неправильного визначення заявлених до стягнення сум з урахуванням формул їх розрахунку, визначених Правилами № 876.

Враховуючи викладені вище обставини, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також на довільному тлумаченні чинного законодавства.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок апеляційного суду про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановленої у справі постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Вишгородського міського комунального підприємства "Водоканал" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2012 р. у справі № 21/269-10 -без змін.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич суддіІ.В. Алєєва О.О. Євсіков