Постанова
від 17.08.2012 по справі 2а-6040/12/2670
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 серпня 2012 року 11:26 № 2а-6040/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Кармазіна О.А., суддів Дегтярьової О.В. та Кузьменко В.А., при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Троєкуров Д.О. (довіреність від 08.12.2011 р.), Осикіна Л.І. (довіреність № 766 від 24.07.2012 р.)

від відповідача: Котляр А.С. (довіреність від 30.03.2012 р. № 37/10-021), Воєводін Р.І. (довіреність від 13.07.2012 р. № 52/10-021)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства «Аеробуд» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000172350, № 0000182350 від 27.01.2011 та № 0003112350, № 0003122350, № 0003102350 від 17.11.2011, В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «Аеробуд»з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

- (1) № 0000182350 від 27.01.2011, яке прийнято на підставі акту перевірки, рішення про результати розгляду первинної скарги та відповідно до якого позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 183 395 334 грн. (декларація від 31.08.2011 р. за 2 кв. 2011 р.);

- (2) № 0000172350 від 27.01.2011, яке прийнято на підставі акту перевірки, рішення про результати розгляду первинної скарги та відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток»на 148394 грн. за основним платежем;

- (3) № 0003112350 від 17.11.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток»на 148394 грн. за основним платежем та на 1 грн. за штрафними санкціями;

- (4) № 0003122350 від 17.11.2011, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 183 395 334 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 1 грн.;

- (5) № 0003102350 від 17.11.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»на суму 2 264 875 грн. за основним платежем та на 204 553 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позову позивач зазначає наступне.

Щодо нарахування податку на прибуток.

Позивач вказує, що за результатами перевірки ДПІ зроблено необґрунтований та безпідставний висновок щодо завищення задекларованих позивачем показників у рядку 06.4. декларації на прибуток «Фінансові витрати»на суму 144 441 156,13 грн. за 2 кв. 2011 р. (перший епізод ). Позивач зазначає, що висновок ДПІ ґрунтується на неправильному розумінні формули розрахунку процентів та, відповідно, на невірному розрахунку суми процентів за кредитним договором з ПАТ КБ «ПриватБанк».

Позивач, з посиланням на умови кредитних договорів, розрахунки та додаткове підтвердження банку щодо порядку застосування елементів формули та правильності розрахованих процентів, наполягає, що сплатив проценти відповідно до визначеної у договорі формули, діяв при цьому також відповідно до вимог індивідуального податкового роз'яснення та вимог податкового законодавства, а саме п/п. 14.1.206, п. 141.1. ПК України, включивши суми процентів до складу валових витрат. При цьому, надавши платіжні документи щодо отримання кредитних коштів та, одночасно, взаємопов'язані з ними платіжні доручення щодо подальшого перерахування цих коштів на придбання товарів/робіт/послуг/продукції, позивач зазначає, що отримані кредитні кошти були використані у зв'язку з провадженням позивачем господарської діяльності у сфері будівництва та реконструкції об'єктів, будинків та споруд, що відповідає умовам застосування до нарахованих та сплачених процентів правил ст. 141 ПК України у взаємозв'язку з положеннями п. 138.1. ПК України.

Окрім того, щодо інших зазначених в акті перевірки порушень щодо податку на прибуток, позивач зазначає, що ДПІ зроблено безпідставний висновок щодо завищення задекларованих позивачем показників у рядку 06.6. Декларації на прибуток «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду»на загальну суму 39599370 грн., у т.ч. за 2 кв. 2011 р. на суму 39599370 грн. (другий епізод) . Позивач зазначає, що на підставі п. 3 підрозділу 4 розділу XX перехідних положень ПК України, п. 150.1. ПК України, мав всі підстави для віднесення до складу від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2 кв. 2011 року суми від'ємного значення об'єкта оподаткування за 1 кв. 2011 року, до складу якої була включена сума від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 рік у розмірі 39599370 грн. При цьому, позивач наголошує на тому, що під час перевірки не було встановлено порушень у формуванні валових витрат та від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за перший квартал 2011 року, до складу якого включене від'ємне значення об'єкта оподаткування 2010 року у сумі 39599370 грн.

Позивач, надавши первинні документи за операціями за результатами яких формувалися витрати та виникало від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, акцентує увагу на тому, що податковий орган не має жодних претензій по суті операцій, за якими формувалися витрати, так і щодо правильності відображення в податковому обліку операцій, за якими формувалися витрати та виникало від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Відтак, що стосується обох епізодів, позивач зазначає, що зменшення позивачу за результатами перевірки суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 183 395 334 грн. по декларації за 2 кв. 2011 р. та, як наслідок, - збільшення суми грошового зобов'язання на 148 395 грн., суперечить п/п. 14.1.206., п. 141.1., п. 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України, п. 150.1. ПК України.

Щодо нарахування податкових зобов'язань з ПДВ.

Позивач зазначає, що мав всі підстави для формування податкового кредиту у розмірі 292 125 грн., який був сформований в період липня -листопада 2010 року за результатами здійснення операцій з ТОВ «Зеррінгер»(третій епізод ). В контексті наведеного позивач зазначає, що за відносинами з цим контрагентом здійснювались поставки комплектуючих та за результатами операцій з цим контрагентом позивачем отримувались податкові накладні. Та, обставина, що з 13.07.2010 року контрагент позивача був позбавлений статусу платника ПДВ позивачу не було відомо. Як зазначає позивач, він упродовж з 13.07.2010 року по 18.11.2010 року складав та направляв до податкового органу реєстри отриманих податкових накладних та жодних зауважень та повідомлень від податкового органу щодо можливого невірного формування податкового кредиту за відносинами із зазначеною особою не отримував. За результатами камеральних перевірок декларацій позивача не було встановлено жодних порушень. При формуванні податкового кредиту за відносинами з цим контрагентом, як зазначає позивач, він керувався положеннями п/п. 7.2.3., 7.2.4., 7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість»відповідно до яких, крім іншого, підставою для формування податкового кредиту є реальне виконання операцій, сплата у складі вартості товару ПДВ та отримання покупцем податкової накладної. В даному випадку, як зазначає позивач, ці умови були дотримані, а отже підстав для невизнання спірної суми податкового кредиту -не має.

Окрім того, відносно інших встановлених ДПІ порушень з питань оподаткування ПДВ, позивач зазначає про помилковість висновків ДПІ про безтоварність операцій з МПП «Промтехресурс», ТОВ «Торг-Трейд Груп», ТОВ «Компанія Аделаіда», ТОВ «Компанія Райз»з поставки баштових кранів та завищення податкового кредиту на загальну суму 1 972 750 грн., у т.ч. за листопад 2010 р. на 526 083 грн. та за квітень 2011 р. на 1 446 667 грн. (четвертий епізод ) .

Щодо суті відносин із цими підприємствами позивач зазначає, що з метою їх використання у власній господарській діяльності у сфері будівництва, придбавав у цих підприємств баштові крани виробництва Німеччини (такі, що були у використанні). Поставка здійснювалась у демонтованому стані, тобто частинами. Перевезення здійснювалось транспортними засобами, що підтверджується відповідними ТТН. Поставку оформлено первинними документами. Як зазначає позивач, доводи ДПІ в обґрунтування висновків акту перевірки щодо взаємовідносин позивача з цими підприємствами полягає у відсутності реєстрації кранів в управлінні Держгірпромнагляду та паспортів на крани, у зв'язку з чим ДПІ прийшла до висновку про безтоварність спірних операцій.

Проте, як зазначає позивач, зазначена продукція фактично поставлена, є в наявності, поставка підтверджується видатковими документами та товарно-транспортними накладними.

При цьому, як зазначає позивач, наведене прямо визнається податковим органом в Акті перевірки.

Враховуючи специфіку діяльності підприємства у сфері будівництва, придбання цієї продукції пов'язано із здійсненням господарської діяльності позивача, а саме -позивач виступає Генеральним підрядником по об'єктах ДП МА «Бориспіль»термінал », реконструкція терміналу «В», будівництво житлових комплексів та інших об'єктів архітектури по всій території України та через власні відокремлені структури. Відтак, як вказує позивач, формування спірних сум податкового кредиту за наведеними операціями є правомірним. Щодо реєстрації кранів позивач зазначає, що згідно з існуючими правилами, реєстрації передує вчинення ряду підготовчих дій, набір і підготовка персоналу, виконання монтажних, налагоджувальних та електровимірювальних робіт, а отже сама по собі відсутність зазначеної реєстрації кранів на момент їх придбання не може бути свідченням безтоварності спірних операцій.

Відтак, позивач вважає необґрунтованими та безпідставними висновки ДПІ за обома вищезгаданими епізодами та просить скасувати відповідне рішення у повному обсязі.

Податковий орган, з підстав, викладених в Акті перевірки з урахуванням рішень за результатами розгляду скарг позивача вважає спірні рішення законними та обґрунтованими, у задоволенні позову просить відмовити.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 17 серпня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ДПІ у Святошинському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Аеробуд»(код з ЄДР 21598792; адреса: 03148, м. Київ, Святошинський район, вул. Пшенична, 4) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 р. по 30.06.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 30.06.2011 р.

За результатами перевірки складено акт від 02.11.2011 р. № 330/23-50/21598792 (далі -Акт перевірки).

Згідно із загальними відомостями про підприємство, визначеними в Акті перевірки, воно зареєстровано 18.12.1995 р. та є правонаступником ЗАТ «Аеробуд». Позивач є платником ПДВ з 25.07.1997 року та у період, який перевірявся.

Згідно із статутом підприємства предметом його діяльності визначено проектні, конструкторські, будівельні, ремонтні, реставраційні, дизайнерські, монтажно-налагоджувальні, інженерні та інші роботи; будівництво об'єктів, розробка технологій і т.і.

Згідно із довідкою з органів статистики до основних видів діяльності підприємства віднесено: будівництво житлових та нежитлових будівель; виробництво бетонних розчинів, готових до використання; вантажний автомобільний трап сорт; діяльність у сфері архітектури; будівництво доріг та автострад; будівництво мостів та тунелів.

Згідно з відомостями Єдиного ліцензійного реєстру (ДП «Інформаційно-ресурсний центр») та відповідно до наданих копій ліцензій, позивач є власником ліцензій: (1) АВ381337 строком дії з 24.10.2007 до 23.10.2012 р. на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт визначених Законом України «Про автомобільний транспорт»; (2) АГ506338 з необмеженим строком дії на проектування, монтаж, технічне обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, оцінка протипожежного стану об'єктів; (3) АВ596608 строком дії з 25.10.2011 до 25.10.2016 на здійснення діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.

Згідно з Актом перевірки встановлено порушення: (1) п/п. 14.1.206, п. 141.1., п. 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 148 394 грн. за 2 кв. 2011 року та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2 кв. 2011 р. на суму 183 395 334 грн.

На підставі зазначених висновків акту перевірки прийнято взаємопов'язані з наведеними порушеннями вищезгадані податкові повідомлення-рішення: № 0003112350 від 17.11.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток»на 148394 грн. за основним платежем та на 1 грн. за штрафними санкціями та № 0003122350 від 17.11.2011, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 183 395 334 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 1 грн. Зазначені рішення є предметом оскарження у даній справі.

Окрім того, (2) Актом встановлено порушення позивачем п.1.4. ст.1., п/п.3.1.1., п. 4.1., п/п. 7.2.3., п/п. 7.2.4., п/п. 7.2.6., п/п. 7.4.1., п/п. 7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість», п. 185.1., 188.1., 198.1., 198.2., 198.3., 198.6. ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 2 264 875 грн., у т.ч. за липень 2010 року на суму 29926 грн., за серпень 2010 р. на суму 35 656 грн., за вересень 2010 року на суму 55 116 грн., за жовтень 2010 року на суму 91 194 грн., за листопад 2010 р. на суму 606 316 грн., за квітень 2011 р. на суму 1 446 667 грн.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки прийнято вищезгадане податкове повідомлення-рішення № 0003102350 від 17.11.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»на суму 2 264 875 грн. за основним платежем та на 204 553 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. При цьому, штрафні санкції, згідно розрахунку розраховані наступним чином: за сукупністю нарахування податкових зобов'язань у період липня -листопада 2010 року у розмірі 818 208 грн., нараховано штрафна санкція у розмірі 20%, а саме -204 552 грн. За сукупністю нарахувань податкових зобов'язань за квітень 2011 року у розмірі 1 446 667 грн., нараховано штрафну санкцію у розмірі 1 грн.

За наслідками досудового оскарження, рішенням ДПА у м. Києві від 23.01.2012 р. № 650/10/25-214 скасовані податкові повідомлення-рішення : № 0003112350 від 17.11.2011 та № 0003122350 від 17.11.2011 (з податку на прибуток) в частині застосування штрафних санкцій.

Згідно з цим рішенням ДПА у м. Києві податкове повідомлення-рішення № 0003102350 від 17.11.2011 (з ПДВ) залишено без змін.

На підставі зазначеного рішення ДПА у м. Києві ДПІ замість ППР № 0003112350 від 17.11.2011 та № 0003122350 від 17.11.2011 (з податку на прибуток), які є предметом оскарження у даній справі, прийнято нові ППР - № 0000182350 від 27.01.2011 р., відповідно до якого позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 183 395 334 грн. та № 0000172350 від 27.01.2011, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток»на 148 394 грн. за основним платежем, які разом також є предметом оскарження у даній справі.

В контексті наведеного та щодо оскарження у суді первинних ППР № 0003112350 від 17.11.2011 та № 0003122350 від 17.11.2011 (з податку на прибуток), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п/п. 60.1.3. ПК України податкове повідомлення-рішення вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі. Згідно з п. 60.4. ПК України у випадках, визначених, зокрема, п/п. 60.1.3 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Оскільки в даному випадку внаслідок часткового скасування ППР № 0003112350 від 17.11.2011 та № 0003122350 від 17.11.2011 («первинні рішення») суму грошового зобов'язання позивача було зменшено та було прийнято нові податкові повідомлення-рішення на зменшену суму, а саме ППР № 0000182350 від 27.01.2011 р. та № 0000172350 від 27.01.2011, які були отримані позивачем, що визнається сторонами, то в силу положень п/п. 60.1.3. та п. 60.4. ПК України, вищезгадані первинні податкові повідомлення-рішення є відкликаними, ці рішення не створюють для позивача обов'язків із сплати податків або інших негативних наслідків щодо належних позивачу податкових вигод, не порушують прав позивача, а відтак колегія суддів приходить до висновку, що позов у цій частині, а саме щодо оскарження ППР № 0003112350 від 17.11.2011 та № 0003122350 від 17.11.2011, не підлягає задоволенню та приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині .

Щодо висновків ДПІ за першим епізодом відносно нарахування та виплати процентів за банківським кредитом , в Акті перевірки податковий орган прийшов до висновку про порушення позивачем податкового законодавства на підставі наступного.

Так, ДПІ в Акті перевірки зазначає, що перевіркою відображених у рядку 06.4 Декларацій «Фінансові витрати»показників за період з 01.04.2011 по 30.06.2011 у загальній сумі 144 443 749 грн., встановлено, що до вказаного рядку віднесено проценти по кредитах.

Проведеною перевіркою відображеного показника з 01.04.2011 по 30.06.2011 в сумі 144 443 749 грн. встановлено завищення задекларованих показників у рядку 06.4 Декларацій «Фінансові витрати»на загальну суму 144 441 156 грн., в тому числі за 2 квартал 2011 року на суму 144 441 156 грн.

Зокрема, як зазначає ДПІ, відповідно до 141.1. ПК України проценти, це дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за користування залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна. До процентів включаються: а) платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит; б) платіж за використання коштів, залучених у депозит; в) платіж за придбання товарів у розстрочку; г) платіж за користування майном згідно з договорами фінансового лізингу (оренди) (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу); г) винагорода (дохід) орендодавця як частина орендного платежу за договором оренди житла з викупом, сплачена фізичною особою платнику податку, на користь якого відступлено право на отримання таких платежів.

В Акті перевірки, ДПІ також посилається на те, що проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості чи вартості майна або у вигляді фіксованих сум. Платежі за іншими цивільно-правовими договорами незалежно від того, встановлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках суми договору або іншої вартісної бази, не є процентами.

Відповідно до п. 141.1. ПК України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

В ході перевірки встановлено, що між ПрАТ «Аеробуд»(код за ЄДРПОУ 21598792, далі «Позичальник») та філією «Розрахунковий центр»ПАТ КБ «Приватбанк»(код 23699557, далі «Банк») укладено наступні кредитні договори:

- (1) № 06/04 від 01.11.2006 р. про надання кредитної лінії з лімітом 38 000 000 грн. Процентна ставка за користування кредитом - 12%, а у разі порушення Позичальником умов погашення кредиту - 48%. Дата повернення кредиту - 01.11.2011. Згідно додаткової угоди № 5 від 11.03.2008 встановлено ліміт кредитної лінії в розмірі 133 580 000 грн. та 158 580 000 грн. -згідно додаткової угоди № 8 від 27.06.2008 р. Згідно додаткової угоди від 05.04.2011 встановлено, що дата повернення кредиту є 05.04.2011. Станом на 01.07.2010 р. (дата початку періоду, що перевірявся) непогашена сума кредиту по кредитному договору № 06/04 від 01.11.2006 р. становить 77 092 343,51 грн.

В перевіряємому періоді, як зазначено в Акті перевірки, ПрАТ «Аеробуд»погасило кредит в повному обсязі згідно наступних банківських виписок: від 19.10.2010 на суму 6 523 800 грн.; від 27.10.2010 на суму 20 000 000 грн., від 02.11.2010 на суму 30 658 000 грн.; від 30.12.2010 на суму 19 900 000 грн.; від 05.04.2011 на суму 100 543,51 грн.

- (2) № 06/05 від 01.11.2006 про надання кредитної лінії з лімітом 13 887 500 грн. Процентна ставка за користування кредитом - 12%, а у разі порушення Позичальником умов погашення кредиту - 48%. Дата повернення кредиту - 01.11.2011. Зазначені вище ставки змінювались відповідно на 14% та 56% згідно додаткової угоди від 05.05.2008 р. Згідно з додатковою угодою від 01.07.2010 р. ставки змінені на 12% та 48% відповідно. Згідно додаткової угоди від 05.04.2011 встановлено, що датою повернення кредиту є 05.04.2011 р.

Станом на 01.07.2010 непогашена сума кредиту по кредитному договору № 06/05 від 01.11.2006 становить 13 887 500 грн. В перевіряємому періоді ПрАТ «Аеробуд»погасало кредит в повному обсязі згідно наступних банківських виписок: від 30.12.2010 на суму 13 800 000 грн.; від 05.04.2011 на суму 87 500 грн.

- (3) № 06/06 від 01.11.2006 про надання кредитної лінії з лімітом 14 680 000 грн. Процентна ставка за користування кредитом - 12%, а у разі порушення Позичальником умов погашення кредиту - 48%. Дата повернення кредиту -01.11.2011. Згідно додаткової угоди № 5 від 09.01.2008 встановлено ліміт кредитної лінії в розмірі 43 234 302 грн. Згідно додаткової угоди від 05.05.2008 р. ставки змінено відповідно на 14% та 56%. Згідно додаткової угоди 01.07.2010 р. розмір ставок змінено на 12% та 48%. Згідно додаткової угоди від 05.04.2011 встановлено, що датою повернення кредиту є 05.04.2011. Станом на 01.07.2010 непогашена сума кредиту по кредитному договору № 06/06 від 01.11.2006 становить 43 223 223,32 грн. В перевіряємому періоді ПрАТ «Аеробуд»погасило кредит в повному обсязі згідно наступних банківських виписок: від 02.11.2010 на суму 26 082 000 грн.; від 02.11.2010 р. на суму 17 040 000 грн.; від 05.04.2011 на суму 101 223,32 грн.

В усіх договорах та додаткових угодах обумовлено, що кредит надається на цілі фінансування поточної діяльності підприємства.

Як зазначено в Акті перевірки, згідно додаткових угод від 16.05.2008 до вищенаведених кредитних угод, визначено формулу нарахування плати за користування кредитними коштами, а саме: за користування кредитом Позичальник сплачує відсотки, які визначаються формулою: Q=P+R.

Сума процентів «Р»визначається наступним чином:

n-1 Si*Пi P = ? -------------- i = 1Д*100 Сума процентів » визначається наступним чином:

Q - проценти за користування кредитом;

П - процентна ставка по договору;

Д - базис днів в році для розрахунку процентів - 360 днів;

Кпог - офіційний курс гривні до долару США на день розрахунку;

n - порядковий номер дня розрахунку в історії кредитного договору*;

і - порядковий номер дня в історії кредитного договору*;

Аi - різниці між сумою видачі та сумою погашення кредиту за певну дату, яка відповідає номеру дня «і»;

Кі - офіційний курс гривні до долару США на визначену дату, яка відповідає номеру дня «і»;

Si - вихідне сальдо на визначену дату, яка відповідає номеру дня «і»;

Sn - вхідне сальдо на день розрахунку.

* - Для даного розрахунку застосовується історія кредитного договору, починаючи з дати укладання даної додаткової угоди;

** - Якщо на дату початку розрахунку (номер «і»-1) є вхідне сальдо по даному кредиту, то до значення Аі першого дня розрахунку (номер «і»=1) додається сума вхідного сальдо;

*** - Якщо на дату початку розрахунку (номер «і»=1) є нараховані та несплачені проценти, то від значення Pі першого дня розрахунку (номер «і»=1) віднімається сума нарахованих та несплачених процентів.

При від'ємному значенні, сума процентів »сплаті не підлягає.

Датою сплати відсотків «Р»є 25-те число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання кредитних договорів.

Датою сплати відсотків » є дата повернення кредиту або день дострокового повного виконання зобов'язань по договору.

Наведені вище умови кредитних договорів, відомості щодо розрахунків, показники декларації з податку на прибуток сторонами не заперечуються та визнаються.

Як зазначено в Акті перевірки та не заперечується сторонами, станом на 05.04.2011 (дата погашення кредитів) Банком нараховані проценти »на загальну суму 144 441 156,13 грн., а саме по кредитних договорах:

- по кредитному договору № 06/04 від 01.11.2006 сума нарахованих процентів »становить 101 346 004,72 грн.;

- по кредитному договору № 06/05 від 01.11.2006 сума нарахованих процентів »становить 10 514 407,52 гри.;

- по кредитному договору № 06/06 від 01.11.2006 сума нарахованих процентів »становить 32 580 743,89 грн.

Наведені суми процентів розраховані банком та зазначені у повідомленні від 05.04.2011 р. № 1090.

Під час розгляду справи супровідним листом банку від 24.07.2012 р. № Э.21.0.0.0/4-4777 надано пояснення щодо порядку застосування формули, деталізацію її складових, приклади розрахунків, платіжні документи та підтверджено раніше нараховані проценти.

Згідно банківських виписок, як зазначено в Акті перевірки, ПрАТ «Аеробуд»перерахувало 05.04.2011 на рахунки Банку проценти « R»на загальну суму 144 441 156,13 грн.

В бухгалтерському обліку вищезазначені операції відображено наступними проводками:

Д-т 951 К-т 684 - нараховано проценти »

Д-т 684 К-т 311 - перераховано проценти «R»

В ході перевірки встановлено, що ПрАТ «Аеробуд»у 2 кварталі 2011 року в податковому обліку віднесено до складу фінансових витрат (рядок 06/4 Декларації).

Таким чином, як зазначено в Акті перевірки, умовами вищезазначеної формули передбачено, що нарахування процентів »відбувається без врахування залишку основної суми заборгованості за кредитами, оскільки показник Sп - вхідне сальдо на день розрахунку, відображено зі знаком «-».

На момент нарахування процентів », як зазначено в Акті перевірки, заборгованість по кредитам становила 289 266,83 гри., а сума нарахованих процентів »складає 144 441 156,13 грн.

Отже, як зазначає податковий орган, вищезазначені суми коштів (проценти »), виплачені на користь Банку, не підпадають під визначення процентів згідно з нормами пп. 14.1.206. п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України, оскільки проценти »розраховуються без врахування основної суми заборгованості за кредитом.

Під час розгляду справи присутні у судовому засіданні представники ДПІ не змогли деталізувати та розкрити позиція інспекторів, які проводили перевірку та формулювали наведені вище висновки, надавши при цьому накази про переведення зазначених інспекторів на роботу до іншої ДПІ.

Враховуючи вищевикладене, як зазначено в Акті перевірки, ПрАТ «Аеробуд»в порушення пп. 14.1.206 п. 14.1 ст. 14, п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України завищено витрати на загальну суму 144 441 156 гри., в тому числі за 2 квартал 2011 року на суму 144 441 156 грн.

Акт перевірки не містить висновків щодо застосування кредитних коштів не для цілей господарської діяльності позивача.

З урахуванням наведеного, під час розгляду справи встановлено, що відповідно до умов наведених вище додаткових угод від 16.05.2008 р. для розрахунку процентів »застосовується історія кредитного договору, починаючи з дати укладання такої додаткової угоди, тобто з 16.05.2008 р. до повного погашення заборгованості по кредитному договору, тобто по 05.04.2011 р. , що відповідає умовам п. 4.10. договору (в редакції додаткової угоди від 16.05.2008 р.), яким визначено, що розрахунок процентів за користування кредитом проводиться з дати списання коштів з позикового рахунку до майбутньої дати сплати процентів та/або за період, який починається з попередньої дати сплати процентів по поточну дату сплати процентів. Розрахунок процентів провадиться до повного погашення заборгованості по кредитному договору та умовам п. 4.11. договору (в редакції додаткової угоди від 16.05.2008 р.) -нарахування процентів здійснюється на дату сплати процентів , при цьому проценти розраховуються згідно з п. 4.1. День повернення кредиту у інтервал часу нарахування процентів не враховується . Згідно з п. 4.2. договору у редакції додаткової угоди, проценти сплачуються з дати списання коштів з позикового рахунку до дати повернення кредиту. Згідно з п. 4.4. сплата процентів проводиться у дату сплати процентів.

Відповідно до формули, зокрема, значення «Аі», при розрахунку процентів R враховується різниця між вхідною сумою кредиту та сумою погашення кредиту («Аі»), а також, за наявності, вхідне сальдо по кредиту на дату початку розрахунку, яке додається до значення «Аі»першого дня розрахунку. Виходячи з умов формули, вхідне сальдо на кожен день розрахункового періоду з 16.05.2008 по 04.04.2011 р. (дата 05.04.2011 р. не враховується на підставі п. 4.11. додаткової угоди - день повернення кредиту у інтервал часу нарахування процентів не враховується) визначається з урахуванням суми погашення кредиту, яке відбувалося упродовж строку розрахунку процентів ».

В контексті наведеного слід додати, що відповідно до п. 14.1.206. ПК України проценти, це дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів. До процентів включаються, зокрема, платіж за використання коштів. Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості, тобто на «тіло»кредиту, або у вигляді фіксованих сум.

Виходячи з наведеного, застосування значень вищенаведеної формули з метою визначення плати за використання коштів за кредитним договором не суперечить визначенню процентів, наведених у ПК України, правомірність застосування яких (значень формули) у відповідній частині підтверджується і у податковій консультації , наданій позивачу ДПА у м. Києві від 16.02.2011 р. № 1449/10/31-606.

При цьому, виходячи з наведених вище норм ПК України та умов застосування формули, при розрахунку плати за користування залученими коштами враховується сума заборгованості за кредитом, різниця між сумою видачі та погашення кредиту за певну дату.

В даному випадку, як вбачається з розрахунків-таблиць, наданих до вищезгаданих повідомлень Банку про нарахування процентів, станом на 16.05.2008 року, тобто на дату початку періоду, за який проводиться розрахунок процентів »:

- за договором № 06/04 від 01.11.2006 р. отримано - 110 468 977,47 грн., залишок (сальдо) на кінець дня початку розрахунку -101 878 977,47 грн., (є значенням «Аi»на дату початку (першого дня) розрахунку, яке враховується при розрахунку процентів »),

- за договором № 06/05 від 01.11.2006 р. отримано 13 887 500 грн., залишок (сальдо) на кінець дня початку розрахунку -13 887 500 грн., (є значенням «Аi»на дату початку (першого дня) розрахунку, яке враховується при розрахунку процентів »)

- за договором № 06/06 від 01.11.2006 р. отримано 42 289 728,54 грн., залишок (сальдо) на кінець дня початку розрахунку -42 289 728,54 грн. (є значенням «Аi»на дату початку (першого дня) розрахунку, яке враховується при розрахунку процентів »),

які (наведені значення), відповідно, підлягали врахуванню та враховані у розрахунках процентів »по кожному договору.

Надалі, як вбачається з розрахунків процентів »за вищевказаними договорами, станом на день розрахунку процентів, сума цих процентів розраховувалась з урахування значення Аі на кожен порядковий номер дня в історії додаткової угоди від 16.05.2008 р., тобто з урахуванням різниці між сумою отриманого та погашеного кредиту на дату порядкового номеру дня в історії додаткової угоди від 16.05.2008 р., що відповідає формулі та правилам її застосування, викладеним у додаткових угодах.

При цьому, згідно вищенаведеної формули розрахунку процентів », сума вхідного сальдо по кредитам (») на день проведення розрахунку процентів », а саме на 05.04.2011 р., становила по трьом договорам 289 266,83 грн., що відповідає і відомостям ДПІ, і ця сума вхідного сальдо на цей день, згідно п. 4.11. договорів (у редакції наведених вище додаткових угод), згідно формули не підлягала врахуванню при розрахунку процентів », оскільки день повернення кредиту не враховується в інтервал часу нарахування процентів, що і було враховано при розрахунках, що у свою чергу підтверджується відомостями з таблиць-розрахунків процентів ».

Наведені математичні розрахунки, наведені у цих таблицях з визначенням усіх складових, які приймали участь у їх формуванні, які проведені з урахуванням зміни ставок по кредитам згідно додаткових угод до договорів, не спростовані ДПІ під час розгляду справи, у той же час - підтверджуються Банком, який у своєму повідомленні від 24.07.2012 р. № Э.21.0.0.0/4-4777 навів приклади математичних розрахунків процентів для першого дня (і=1) та для четвертого дня (в якості прикладу).

У взаємозв'язку з наведеним слід додати, що відповідно до п. 141.1. ПК України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Відтак, враховуючи вищенаведене у сукупності , виходячи з того, що Акт перевірки не містить інших підстав, ніж зазначено вище, для невизнання права позивача на формування спірних сум валових витрат, беручи до уваги те , що ДПІ не ставиться під сумнів та не спростовується те, що отримані кредитні кошти використовувались у зв'язку з провадженням позивачем господарської діяльності, яка, як вбачається з матеріалів справи, провадилась у сфері будівництва, реконструкції, ремонту інфраструктурних об'єктів (у т.ч. в аеропорту Бориспіль), що також (використання кредитних коштів у зв'язку з провадженням господарської діяльності) підтверджується наданими позивачем кореспондуючими між собою платіжними документами щодо отримання та подальшого використання кредитних коштів (за кожним траншем кредитних коштів), а також виходячи з правильності застосування формули розрахунку процентів », зокрема тих складових, на неврахуванні яких наполягав відповідач в Акті перевірки, суд приходить до висновку, що нараховані та сплачені 05.04.2011 р. проценти »відповідають визначенню, наведеному у п. 14.1.206 ПК України та умовам їх врахування у складі валових витрат, визначеним п. 141.1. ПК України, а відтак позивач правомірно відніс суми нарахованих та сплачених процентів до складу валових витрат 2 кв. 2011 року.

В контексті наведеного, слід додати, що в даному випадку позивач також фактично діяв відповідно до наданої йому ДПА у м. Києві податкової консультації (від 16.02.2011 р. № 1449/10/31-606), яка надана на запит позивача з викладенням у запиті наведених вище умов додаткової угоди від 16.05.2008 р. та вищезгаданої формули, та якою (консультацією) передбачено, що у разі якщо кредитний договір передбачає отримання кредиту у гривнях, а умовами договору передбачено, що нарахування відсотків проводиться на дату уплати відсотків і при цьому у формулі по розрахунку сум відсотків закладено офіційний курс гривні до долара США на день розрахунку, то платник податків може віднести суми нарахованих процентів за кредитом на валові витрати у період сплати відсотків за умови, що отримання кредиту, пов'язано з веденням господарської діяльності платника податків.

В даному випадку, як вважає суд, висновки ДПІ за цим епізодом ґрунтуються на неповному врахуванні та невірному розумінні всіх значень формули розрахунку процентів у їх сукупності, неврахуванні інтерпретації значень формули, викладеній в додаткових угодах, неврахуванні умов договорів та положень ПК України щодо нарахування процентів на залишок суми зобов'язань (сальдо) по кредитам.

На наведене вказує саме формулювання обставин порушення «…нарахування процентів »відбувається без врахування залишку основної суми заборгованості за кредитами, оскільки показник Sп - вхідне сальдо на день розрахунку, відображено зі знаком «-»…», де по суті ДПІ констатовано, що станом на 05.04.2011 р. значення вхідного сальдо дорівнює «-»у той час, коли вхідне сальдо на початок 05.04.2011 р. дорівнювало по трьом договорам 289 266,83 грн. про що надалі за Актом перевірки зазначає і ДПІ, що, однак, у свою чергу свідчить про суперечливість позиції ДПІ та її невідповідність фактичним обставинам.

Наведене призвело до неправильних висновків ДПІ відносно проведеного розрахунку плати за користування кредитами (процентів), щодо неможливості врахування при їх розрахунку суми залишку зобов'язань по кредитам та щодо невідповідності нарахованих процентів визначенню «проценти», наведеному у ПК України та щодо неможливості врахування нарахованих та сплачених процентів у складі валових витрат.

Під час перевірки та під час розгляду справи ДПІ не наведено та не доведено наявності інших обставин, які б відповідно до норм ПК України обмежували позивача у праві на віднесення процентів до складу валових витрат. Таких обставин та підстав не встановлено судом під час розгляду справи.

Виходячи з наведеного в сукупності, суд приходить до висновку про необґрунтованість та невідповідність наведеним вище нормам законодавства висновків ДПІ, викладених в Акті перевірки за цим епізодом.

Щодо другого епізоду відносно податку на прибуток , в Акті перевірки зазначено наступне.

На стор. 23 Акту перевірки, ДПІ зазначає, що перевіркою відображених у рядку 06.6. Декларацій «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду»показників за період з 01.04.2011 р. по 30.06.2011 р. у загальній сумі 39 599 370 грн. встановлено, що до вказаного рядку віднесено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 1 кв. 2011 р.

Проведеною перевіркою встановлено завищення задекларованих позивачем у рядку 06.6. декларації на загальну суму 39 599 370 грн., у т.ч. за 2 кв. 2011 р. на зазначену суму.

Позиція податкового органу обґрунтована положеннями ст. 36, п. 37.1., п. 150.1., пунктів 1 та 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України та полягає у тому, що до складу витрат другого кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкту оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011 року без врахування від'ємного значення об'єкту оподаткування, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року .

Як зазначає ДПІ в Акті перевірки, від'ємне значення об'єкту оподаткування 2010 року, що увійшло до першого кварталу 2011 року, до складу від'ємного значення другого кварталу не включається.

При цьому, ДПІ не заперечуються показники декларацій попередніх, до 2 кварталу 2011 року, звітних періодів та правомірність формування показників цих декларацій. ДПІ ні в Акті перевірки, ні під час розгляду справи не ставило під сумнів операції, за якими сформовані витрати у спірних відносинах, а також не ставила під сумнів правомірність та правильність відображення цих операцій в податковому обліку, зазначаючи лише про те, що спірним є порядок застосування норм податкового законодавства.

Крім наведених ДПІ підстав, під час розгляду справи відповідачем не наведено інших доводів та обставин, які б на думку ДПІ вказували на протиправність формування показників декларацій, у т.ч. за 2 квартал 2011 року, з інших підстав, ніж наведено вище, тобто спір в цій частині стосується правильності застосування норм права при формуванні витрат та від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2 кв. 2011 р.

У взаємозв'язку з цим, в Акті перевірки зазначено, що позивачем віднесено до складу витрат за 2 кв. 2011 р. (рядок 06.6. декларації) непогашений в 1 кв. 2011 року залишок від'ємного значення об'єкту оподаткування 2010 року в сумі 39 599 370 грн.

Враховуючи наведено, ДПІ прийшла до висновку, що в порушення наведених вище норм, завищено витрати на загальну суму 39 599 370 грн. за 2 кв. 2011 р.

В контексті наведеного під час розгляду справи встановлено наступне.

Згідно декларації позивача за 2 кв. 2011 року у рядку 06.6. визначено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний період або від'ємне значення об'єкта оподаткування за 1 квартал 2011 року) у розмірі 39 599 370 грн. Об'єкт оподаткування визначений із знаком «-»у розмірі 183 395 334 грн.

При цьому, згідно декларації позивача з податку на прибуток за 1 кв. 2011 р. у рядку «Об'єкт оподаткування»визначено від'ємне значення об'єкта оподаткування у розмірі 39 599 370 грн., що кореспондується з даними декларації за 2 кв. 2011 року та, при цьому, у складі витрат за 1 кв. 2011 р. -від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року -41 477 361 грн.

У взаємозв'язку з наведеним слід додати, що відповідно до декларації з податку на прибуток за 2010 рік у рядку від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке надалі увійшло до складу витрат 1 кв. 2011 р., визначено у розмірі 41 477 361 грн.

Прийняття/реєстрація цих декларацій підтверджується ДПІ.

Рішень відносно відмови у прийнятті зазначених вище декларацій не приймалося, що підтверджується представниками ДПІ.

Щодо природи виникнення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, щодо суті та змісту операцій, за якими сформовані витрати за даним епізодом Акту перевірки, позивачем під час розгляду справи на вимогу суду за зазначеними операціями надано первинні та платіжні документи стосовно здійснення закупівлі сировини, матеріалів, комплектуючих та пояснення щодо поліпшення основних фондів та формування амортизаційних відрахувань. За сукупністю наведених первинних та звітних документів, під час розгляду справи ДПІ не заявлено заперечень щодо юридичної значимості первинних документів та щодо правильності відображення зазначених операцій в податковому обліку, витрат на поліпшення основних фондів та формування амортизаційних відрахувань, та не наведено доказів, обставин та підстав (крім тих, що зазначені в Акті перевірки відносно застосування норм матеріального права у спірних відносинах), які б унеможливлювали формування витрат за зазначеними операціями на підставі зазначених первинних документів.

Вирішуючи з урахуванням вищенаведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 Розділу XIX «Прикінцеві положення»ПК України (в редакції, яка діяла в період спірних правовідносин) встановлено, що розділ III цього Кодексу («Податок на прибуток підприємств») набирає чинності з 1 квітня 2011 року.

Відповідно до п. 1 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств»ПК України, розділ III цього Кодексу («Податок на прибуток підприємств») застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом .

Відповідно, правила врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування, в період до 01.04.2011 року регулювалися відповідно до норм пункту 6.1 статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі -Закон про прибуток).

Згідно з п. 6.1. Закону про прибуток, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

За загальним правилом (п. 16.4. Закону про прибуток) платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію з податку на прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону.

У 2010 році норми пункту 6.1. діють з урахуванням особливостей , встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону, згідно з якими у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.

Відносно регламентації питань врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування у 2011 році, пунктом 22.4. Закону про прибуток передбачено, що у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Акт перевірки не містить висновків про порушення позивачем наведених норм.

В даному випадку, як зазначалося, між сторонами не має спору щодо правильності формування позивачем від'ємного значення об'єкту оподаткування за 1 квартал 2011 року з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 рік, а отже суд, з урахуванням приписів п/п. 4.1.4. ПК України, виходить з правомірності формування позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування за результатами 1 кварталу 2011 року та того, що наведене значення є від'ємним значенням 1 кварталу 2011 року з урахуванням всіх складових , що приймали участь у його формуванні.

Починаючи з II кварталу 2011 року до доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, застосовуються норми Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 150.1. ПК України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Згідно з пунктом 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу пункт 150.1 статті 150 цього Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого:

якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Зазначене застереження слід розуміти таким чином, що розрахунок першого кварталу 2011 року є кінцевим результатом розрахунку об'єкта оподаткування (аналогічно як річний розрахунок) за законом, який втрачав чинність, на що вказують і приписи абз. 2 п. 49.19 ПК України.

Наведені вище норми не містять положень (обмежень) щодо формування об'єкту оподаткування за наступні податкові періоди (після 1 кварталу 2011 року) лише виходячи з результатів господарських операцій, проведених у першому кварталі 2011 року та без врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування, що увійшло до складу 1 кварталу 2011 року з 2010 року, на чому по суті ґрунтується позиція ДПІ.

При цьому, сукупність наведених вище норм по суті прямо, чітко та недвозначно, взаємопов'язано між собою та на підставі перехідних положень Закону про прибуток та ПК України визначають послідовність дозволів і правил відносно порядку дій платників податків при формування витрат та об'єкта оподаткування протягом 2011 року, з яких вбачається, що при формуванні об'єкта оподаткування за 2 кв. 2011 року у складі витрат враховується від'ємне значення об'єкта оподаткування отримане за 1 квартал 2011 року, яке у свою чергу є результатом розрахунку об'єкта оподаткування (без обмежень його розрахунку операціями 1 кварталу 2011 року) з урахуванням у складі витрат від'ємного значення, що увійшло до складу 1 кварталу 2011 року з 2010 року, а не виключно виходячи з результатів операцій за 1 квартал 2011 р. , як вважає податковий орган.

Податковий кодекс України в контексті спірних відносин не передбачає позбавлення платників податків законних податкових вигод , сформованих до 2011 році та врахованих у 1 кварталі 2011 року, у наступних після 1 кварталу 2011 року періодах, законність формування яких не спростовується відповідачем.

Тобто, від'ємне значення об'єкта оподаткування, сформоване у першому кварталі 2011 року з урахуванням від'ємного значення, що увійшло до складу витрат 1 кварталу 2011 року з 2010 року, повністю враховується при розрахунку (формуванні) об'єкта оподаткування за спірний період 2011 року.

Виходячи з вищенаведеного суд вважає висновки податкового органу в контексті наведених вище відносин за даним епізодом помилковими, такими, що не ґрунтуються на перехідних та спеціальних положеннях ПК України , які (висновки ДПІ) по суті є спрямованими на протиправне позбавлення власності (податкових вигод) та, крім цього, є такими, що не враховують взаємозв'язку економічної сутності податку, системи оподаткування, базових положень та принципів податкового законодавства.

У взаємозв'язку з наведеним колегія суддів зазначає, що оскільки суд прийшов до висновку про необґрунтованість та невідповідність вимогам податкового законодавства зазначених вище висновків Акту перевірки за обома епізодами , які стосуються податку на прибуток, беручи до уваги те, що висновки за обома епізодами були покладені в основу прийняття взаємопов'язаних між собою податкових повідомлень-рішень: № 0000182350 від 27.01.2011 р. та № 0000172350 від 27.01.2011, які є предметом оскарження у даній справі, колегія суддів приходить до висновку про задоволення позову в цій частині шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000182350 від 27.01.2011 р. та № 0000172350 від 27.01.2011.

Щодо висновків ДПІ відносно нарахування податкових зобов'язань з ПДВ (третій епізод за Актом перевірки -взаємовідносини з ТОВ «Зеррінгер»(код з ЄДР -32913389)) , колегія суддів зазначає наступне.

В ході перевірки встановлено, що ПрАТ «Аеробуд»в періоді, що перевірявся здійснювало придбання ТМЦ у ТОВ «Зеррінгер»(код за ЄДРПОУ 32913389).

Як зазначено в Акті перевірки, під час перевірки встановлено, що свідоцтво ПДВ № 35354444 від 29.06.2004, яке видано ТОВ «Зеррінгер», було анульовано 13.07.2010 за ініціативою податкового органу у зв'язку з внесенням до ЄДР запису про відсутність за місцезнаходженням, що відповідає відомостям, розміщеним на офіційному сайті ДПА України.

ТОВ «Зеррінгер було видано нове свідоцтво ПДВ № 100310840 від 19.11.2010.

Таким чином, як зазначено в Акті перевірки, ТОВ «Зеррінгер»(код за ЄДРПОУ 32913389) не було платником податку на додану вартість за період з 13.07.2010 по 18.11.2010 включно та не мало право виписувати податкові накладні на адресу покупців за період з 13.07.2010 по 18.11.2010.

Як зазначено в Акті перевірки, в ході перевірки встановлено, що за період з 13.07.2010 по 18.11.2010 ТОВ «Зеррінгер»(код за ЄДРПОУ 32913389) виписувало на адресу ПрАТ «Аеробуд»податкові накладні, суми ПДВ по яких включено ПрАТ «Аеробуд»до складу податкового кредиту, а саме:

Місяць, в якому включено до податкового кредиту№ податкової накладноїДата виписки податкової накладної Номенклатура поставкиЗагальна сума, грн., з ПДВу т. ч. ПДВ, грн. Липень 2010 24 14.07.2010консоль опорна, балка облегшена, термоізолююча прокладка, болти фіксуючі 33648,00 5608,00 26 23.07.2010консоль опорна, балка облегшена, термоізолююча прокладка, болти фіксуючі 28591,20 4765,20 27 23.07.2010консоль опорна, балка облегшена, термоізолююча прокладка, болти фіксуючі 8963,76 1493,96 28 23.07.2010консоль опорна, балка облегчена, термоізолююча прокладка, болти фіксуючі 14394,29 2399,05 33 30.07,2010консоль опорна, балка облегшена, термоізолююча 1 прокладка, болти фіксуючі 58189,42 9698,24 34 30.07.2010консоль опорна, балка облегшена, термоізолююча прокладка, болти фіксуючі 15535,30 2589,22 32 30.07.2010консоль опорна, балка облегшена, термоізолююча прокладка, болти фіксуючі 20233.44 3372,24 Всього за липень 2010 року 179555,41 29925,91 Серпень 2010 35 04.08.2010горизонтальна направляюча, кріплення для плитки 60531,00 10088,50 38 05.08.2010горизонтальна направляюча, кріплення для плитки 17160,00 2860,00 37 05.08.2010горизонтальна направляюча 15840,00 2640,00 36 05.08.2010горизонтальна направляюча 11520,00 1920,00 39 10.08.2010болти фіксуючі 1500,00 250,00 41 16.08.2010консоль опорна, балка облегшена, термоізолююча прокладка, болти фіксуючі 60038,40 10006,40 40 16.08.2010консоль опорна, балка облегшена, термоізолююча прокладка, болти фіксуючі 47345,26 7890,88 Всього за серпень 2010 року 213934,66 35655,78 Вересень 2010 45 02.09.2010балка, болти фіксуючі 1058,40 176,40 44 01.09.2010консоль опорна, балка облегшена, термоізолююча прокладка, болти фіксуючі 123282,30 20547,05 48 14.09.2010балка, консольна опора, кріплення плитки 92989,50 15498,25 49 17.09.2010балка облегшена, термоізолююча прокладка 37966,96 6327,83 50 24.09.2010консоль опорна, балка облегчена»термоізолююча прокладка, болти фіксуючі 20568,00 3428,00 51 24.09.2010Балка 5400,00 900,00 54 28.09.2010кліпса нержавіюча 1800,00 300,00 55 28.09.2010Балка 35632,50 5938,75 53 28.09.2010кріплення для плитки 3000,00 500,00 52 28.09.2010кріплення для плитки 9000,00 1500,00 Всього за вересень 2010 року 330697,66 55116,28 Жовтень 2010 58 07.10.2010угловий профіль 23518,08 3919,68 57 07.10.2010консоль опорна, термоізолююча прокладка 14022,00 2337,00 60 11.10.2010балка, болти фіксуючі 40626,00 6771,00 61 11.10.2010Балка 17492,26 2915,38 59 1110.2010консоль опорна, болти фіксуючі 3014,40 502,40 63 14.10.2010консоль опорна, балка облегчена, термоізолююча прокладка, болти фіксуючі 47734,66 7955,78 62 14.10.2010балка, кріплення плитки, болти фіксуючі 155047,80 25841,30 66 21.10.2010балка, кріплення плитки 74142,00 12357,00 65 21.10.2010угловий профіль 11759,04 1959,84 67 22.10.2010Заклепка 10000,00 1666,67 68 27.10.2010консоль опорна, балка облегшена, термоізолююча прокладка, болти фіксуючі 149808,00 24968,00 Всього за жовтень 2010 року 547164,24 91194,05 Листопад 2010 69 01.11.10горизонтальна направляюча, заклепка 125200,00 20866,67 70 03.11.10горизонтальна направляюча, кліпси, кріплення плитки, 125100,00 20850,00 71 09.11.10горизонтальна направляюча, кліпси»кріплення плитки, балка, заклепка, болти фіксуючі 231097,80 38516,30 Всього за листопад 2010 року 481397,80 80232,97 Всього за липень -листопад 2010 року 1752749,77 292124,99 Наведені вище відомості відносно отриманих позивачем податкових накладних, їх наявності під час перевірки, визначених в них показників, характеру операцій з постачання, реальність поставок, сторонами не заперечуються та визнаються.

У той же час, як зазначено в Акті перевірки, ПрАТ «Аеробуд»в липні-листопаді 2010 року включено до складу податкового кредиту суми ПДВ в сумі 292124,99 грн. по податкових накладних, виписаних ТОВ «Зеррінгер»(код за ЄДРПОУ 32913389), яке не було платником ПДВ в період з 13.07.2010 по 18.11.2010 р. включно.

Згідно з висновками Акту перевірки, враховуючи вищевикладене, в порушення п/п. 7.2.3, пп. 7.2.4, п/п. 7.2.6., п/п. 7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість», ПрАТ «Аеробуд»по операціях із ТОВ «Зеррінгер»завищено податковий кредит з ПДВ на загальну суму 292 125 грн., а саме по періодах: за липень 2010 року на суму 29 926 грн., за серпень 2010 року на суму 35656 грн., за вересень 2010 року на суму 55 116 грн., за жовтень 2010 року на суму 91 194 грн., за листопад 2010 року на суму 80 233 грн.

Вирішуючи у взаємозв'язку з наведеним спір по суті, з рахуванням вищевикладеної позиції позивача з цього питання, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п/п. 7.2.4. Закону України «Про податок на додану вартість»(далі -Закон про ПДВ), який був чинний в період виникнення спірних відносин, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону .

Відповідно до п/п. 7.2.6. податкова накладна видається платником податку , який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту .

Відповідно до п/п. 7.2.3. Закону про ПДВ податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п/п. 7.5.1. Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту), приписи щодо чого містяться у п/п. 7.4.5. Закону про ПДВ.

В контексті наведеного слід додати, що згідно з п. 5 Порядку заповнення податкової накладної (із змінами), затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованого в Мінюсті України 23 червня 1997 р. за № 233/2037, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку , тобто, у тому випадку, якщо податкова накладна виписана особою, яка не є платником ПДВ, податкова накладна вважається недійсною та не може створювати правових наслідків у вигляді виникнення права на податковий кредит у покупця.

Відповідно до п. 9.8. Закону про ПДВ, реєстрація платником ПДВ діє до дати її анулювання.

Виходячи з правового аналізу наведених вище норм у їх сукупності, крім дотримання такої умов як, зокрема, реальність операції, виникнення права на формування покупцем податкового кредиту з ПДВ залежить також від наявності у продавця податкової правосуб'єктності, тобто продавець повинен бути зареєстрованим платником ПДВ, та залежить від наявності у покупця податкової накладної, яка видана зареєстрованим платником ПДВ.

Наявність податкової накладної, виданої особою, яка не є платником податків або реєстрація якої платником ПДВ анульована, не створює правових наслідків у вигляді виникнення права на формування на її підставі податкового кредиту внаслідок юридичної дефектності/недійсності податкової накладної, недотримання порядку та передумов її видачі вимогам податкового законодавства. Формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, виданих особою, реєстрація якої скасована, суперечить наведеним вище вимогам та не допускається в силу наведених вище норм.

В даному випадку, враховуючи те, що реєстрація ТОВ «Зеррінгер»платником ПДВ анульована 13.07.2010 року та беручи до уваги те, що в силу п. 9.8. Закону про ПДВ саме до цієї дати діяла реєстрація цієї особи платником ПДВ, видача цією особою після цієї дати податкових накладних не має правового значення для цілей формування позивачем на їх підставі податкового кредиту. Наявність зазначених обставин виключає можливість формування позивачем спірних сум податкового кредиту, що зумовлює висновок суду про безпідставність формування позивачем податкового кредиту на підставі вищенаведених податкових накладних, виданих в період з 14.07.2010 р. по 18.11.2010 р. (нове свідоцтво платника ПДВ видано контрагенту 19.11.2010 р.).

При цьому, колегія суддів враховує, що про анулювання реєстрації платником ПДВ контрагента позивачу повинно було бути відомо станом на граничну дату подання податкової декларації з ПДВ за липень 2010 року внаслідок оприлюднення інформації на веб-сайті Державної податкової адміністрації України (www.sta.gov.ua) відповідно до вимог п. 8. розділу ІІ Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 01.03.2000 № 79 та зареєстрованого в Мінюсті України 3 квітня 2000 р. за № 208/4429 (із змінами), на якому (веб-сайті) оприлюднюється інформація про осіб, позбавлених реєстрації як платників ПДВ, а саме: про анульовані свідоцтва платників ПДВ із зазначенням індивідуальних податкових номерів, дат, причин та підстав для анулювання свідоцтв. В даному випадку інформація щодо анулювання 13.07.2010 року реєстрації платником ПДВ контрагента позивача підтверджується відомостями, розміщеними на офіційному сайті ДПС України. Доказів, зокрема, судових рішень, яким б встановлювалась незаконність анулювання реєстрації платником ПДВ контрагента позивача, під час розгляду справи не надано.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що за цим епізодом наведені ДПІ обставини підтверджуються матеріалами справи, висновки ДПІ ґрунтуються на положеннях законодавства, а отже підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 0003102350 від 17.11.2011 р. в частині, що ґрунтується на наведених висновках, а саме: щодо визначення податкових зобов'язань у розмірі 292 125 грн. та штрафних санкцій у розмірі 73031 грн. (25%), - не має .

Щодо висновків ДПІ відносно формування податкового кредиту з ПДВ за четвертим епізодом , колегія суддів зазначає, що висновки за цим епізодом сформовані за результатами аналізу декількох операцій позивача з придбання товарів.

(1) Зокрема, перевіркою встановлено, що між ЗАТ «Аеробуд»(далі - Покупець), та МПП «Промтехресурс»(код 24857403, Луганська область, м. Алчевськ»пр. Металургів, 47) (далі - Постачальник), укладено договір поставки № 3/03-11-10 від 03Л1.2010 (далі - Договір). Щодо наведеного підприємства -контрагента встановлено, що це товариство є зареєстрованим підприємством, 02.07.2012 до ЄДР внесено запис про подання фінансової звітності юридичною особою, що відповідає відомостям ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (з офіційного сайту).

Відповідно до умов даного Договору, Постачальник бере на себе зобов'язання поставити, а Покупець прийняти та оплатити баштовий кран Liebherr 140 ЕС-Н 10 іменований надалі «Товар».

Згідно додаткової угоди №1 до даного Договору сторони дійшли згоди, що передача Товару Постачальником у власність Покупця здійснюється на базисних умовах постачання ЕХW, місце постачання - склад Постачальника, розташований за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Саксаганського, 60.

Загальна вартість Товару, що передасться від Постачальника Покупцю у власність, становить 2 630 416,67 грн., крім того ПДВ 526 083,33 грн., разом з ПДВ становить 3 156 500,00 гри. Постачальник здійснює поставку Товару шляхом передачі Товару Покупцеві, в місці поставки, до 27 листопада 2010 року

Право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної на Товар.

Умови зазначеного договору, копія якого залучена до матеріалів справи, сторонами не заперечуються та визнаються.

З цих умов вбачається, що передача товару здійснюється на умовах франко-склад постачальника, що згідно правил Incoterms-2000 не передбачає участі постачальника у перевезенні товару.

Як зазначено в Акті перевірки , на виконання даного договору МПП «Промтехресурс» в листопаді 2010 року відвантажило на адресу ПрАТ «Аеробуд» баштовий кран згідно видаткової накладної від 24.11.2010 року РН-3352, з номенклатурою поставки «Баштовий кран Liebherr 140 ЕС-Н», сума 3156500,00 у т.ч. ПДВ 526083,33 грн. Тобто, податковим органом по суті підтверджується фактичне здійснення поставки товару.

МПП «Промтехресурс»в листопаді 2010 року виписано на адресу ПрАТ «Аеробуд»податкову накладну від 24.11.2010 р. № 1124001 на суму 3156500,0 грн., суму ПДВ по якій ПрАТ «Аеробуд»включено до складу податкового кредиту за листопад 2010 року 526083,33 грн.

Як зазначено в Акті перевірки та визнається сторонами, станом на 01.07.2010 року в бухгалтерському обліку по рахунку 631 по контрагенту МПП «Промтехресурс»дебіторська/кредиторська заборгованість відсутня, оплата за товар проведена повністю.

Як також зазначено в Акті перевірки , транспортування баштового крану (його частин) здійснювалося за рахунок та автотранспортом ПрАТ «Аеробуд»на підставі наступних товарно-транспортних накладних:

Серія ТТННомер ТТНДатаПункт навантаженняПункт розвантаженняАвтомобіль 12ААА 0В4766 30.11.2010ДніпропетровськКиївМерседес 159- 42КС 12ААА 084762 26.11.2010ДніпропетровськКиївМерседес 159- 42КС І2ААА - 24.11.2010ДніпропетровськКиївМерседес 159- 42КС 12ААА 084760 26 .11.2010ДніпропетровськКиївМерседес 159- 42КС 12ААА 084764 30.11.2010ДніпропетровськКиївМерседес 159- 42КС 12ААА 084757 24 .11.2010ДніпропетровськКиївКамаз АА3987СО 12ААА 084761 26.11.2010ДніпропетровськКиївКамаз АА3917СО 12ААА 084765 30.11.2010ДніпропетровськКиївКамаз АА3987СО 12ААА 084759 26.11..2010ДніпропетровськКиївМерседес 144-65 12ААА 084763 30.11.2010ДніпропетровськКиївМерседес 144-65 Відтак, по суті в Акті перевірки визнається те, що фактичного поставка здійснювалась засобами позивача, частинами крану, тобто те, що операція фактично виконана.

При цьому, під час розгляду справи позивачем додатково до вищенаведеного надано технічні паспорти на автотранспорт позивача, яким здійснювалось перевезення, документально підтвердженні технічною документацією пояснення щодо габаритності вантажу (крану у розібраному стані) та щодо його розміщення на транспорті позивача під час перевезення.

У той же час, з посиланням на Наказ Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18.06.2007 № 132 «Про затвердження Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів»(зареєстровано в Міністерстві юстиції України за №784/14051 від 09.07.2007) (далі по тексту Наказ), ДПІ в Акті перевірки зазначає, що згідно п. 7 зазначених Правил до введення в експлуатацію крани підлягають реєстрації в територіальних органах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з промислової безпеки та охорони праці.

Проте, як зазначено в Акті перевірки , при поставці не було передано паспорту крану, який повинен бути у власника, та після поставки позивачем не одержано дозволу на експлуатацію.

В Акті перевірки зазначено про те, що відповідно до листа-пояснення позивача від 13.10.2011 р. № 20597/10/23-519, позивачем здійснюється підготовка до введення крану в експлуатацію.

Виходячи з цього, ДПІ в Акті перевірки дійшла висновку про безтоварність операції.

Враховуючи наведене, як зазначено в Акті перевірки, в порушення п. 1.4., п/п. 3.1.1.,п. 4.1., п/п. 7.4.1., п/п. 7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість»позивач за операцією з придбання баштового крану завищено податковий кредит за листопад 2010 року на суму 526 083 грн.

(2) Між ЗАТ «Аеробуд»(далі - Покупець) та ТОВ «Компанія Райз»(код 37172596, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Садовніченко, 8 (далі - Постачальник), укладено договір поставки № 201041 від 01.042011. Відносно наведеного контрагента 14.02.2012 р. до ЄДР внесено запис про державна реєстрація припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом, що відповідає відомостям ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (з офіційного сайту).

У порядку та на умовах даного Договору, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця Баштовий кран Liebherr 112 ЕС-Н (бувший у використанні, 1996 року виготовлення), надалі «Обладнання». У порядку та на умовах даного Договору, Покупець зобов'язується прийняти від Постачальника Обладнання та оплатити його вартість. Обладнання, що є предметом поставки за цим Договором, передається не нове, а таке що було у використанні. Передача Обладнання Постачальником у власність Покупця здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього Договору.

Передача Обладнання Постачальником у власність Покупця здійснюється на базисних умовах постачання EXW місце постачання - склад Постачальника, розташований за адресою м. Дніпропетровськ, аул. Саксаганського, 60.

Загальна вартість Обладнання, що передається від Постачальника Покупцю у власність, становить 2 487 500 грн., крім того ПДВ 497 500 грн., разом з ПДВ становить 2 985 000 грн.

Сторони дійшли згоди, що Обладнання за цим Договором може постачатися (передаватися Покупцю) частинами. Право власності на Обладнання переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної на Обладнання.

Як зазначено в Акті перевірки , на виконання договору ТОВ «Компанія Райз» в квітні 2011 року відвантажило баштовий кран про що видано видаткову накладну № РН-0429/1 від 29.04.2011 р. вартістю 2985000 грн., у т.ч. ПДВ -497500 грн.

ТОВ «Компанія Райз»в квітні 2011 року виписано на адресу НрАТ «Аеробуд»податкову накладну, суму ПДВ по якій ПрАТ «Аеробуд»включено до складу податкового кредиту за квітень 2011 року: п/н № 51 від 29.04.2011 р.

ПрАТ «Аеробуд»перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ «Компанія Райз»грошові кошти на загальну суму 1 475 400,0 грн.

Станом на 30.06.2011 року в бухгалтерському обліку по рахунку 631 по контрагенту ТОВ «Компанія Райз»рахується кредиторська заборгованість на загальну суму 1 509 600,00 гри.

Як зазначено в Акті перевірки , транспортування баштового крану (його частин) здійснювалося за рахунок та автотранспортом ПрАТ «Аеробуд»на підставі наступних товарно-транспортних накладних:

Серія ТТННомер ТТНДатаПункт навантаженняПункт розвантаженняАвтомобіль 10ААБ 520793 25.04.2011ДніпропетровськКиївКамаз АА3987СО 10ААБ 520795 27.04.2011ДніпропетровськКиївКамаз АА3987СО 10ААБ 520797 29.04.2011ДніпропетровськКиївКамаз АА3987СО 10ААБ 520792 21.04.2011ДніпропетровськКиївМерседес 144-65КА 10ААБ 520798 28.04.2011ДніпропетровськКиївМерседес 144-65КА 10ААБ 520794 25.04.2011ДніпропетровськКиївМерседес 144-65КА 10ААБ 520796 27.04.2011ДніпропетровськКиївМерседес 144-65КА 10ААБ 520791 21.04.2011ДніпропетровськКиївКамаз АА3987СО В ході проведення перевірки встановлено, що баштовий кран, який реалізовано на ПрАТ «Аеробуд», було придбано ТОВ «Компанія Райз»у ТОВ «Фінанс-Медіа»(код за ЄДРПОУ 37160360).

З наведених в Акті обставин вбачається, що ДПІ визнає факт поставки баштового крану частинами, перевезення якого підтверджується ТТН.

При цьому, як і у попередньому випадку, під час розгляду справи позивачем додатково до вищенаведеного надано технічні паспорти на автотранспорт позивача, яким здійснювалось перевезення, документально підтвердженні технічною документацією пояснення щодо габаритності вантажу (крану у розібраному стані) та щодо його розміщення на транспорті позивача під час перевезення.

У той же час, ДПІ в Акті перевірки зазначає, що товар був відсутній у постачальника. З посиланням на вищезгаданий Наказ від 18.06.2007 № 132, ДПІ в Акті перевірки зазначає, що згідно п. 7 Правил, затверджених цим наказом, до введення в експлуатацію крани підлягають реєстрації в територіальних органах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з промислової безпеки та охорони праці.

Проте, як зазначено в Акті перевірки, при поставці не було передано паспорту крану, який повинен бути у власника, та після поставки позивачем не одержано дозволу на експлуатацію.

В Акті перевірки зазначено, що відповідно до листа-пояснення позивача від 13.10.2011 р. № 20597/10/23-519, позивачем здійснюється підготовка до введення крану в експлуатацію.

Виходячи з цього, ДПІ в Акті перевірки дійшла висновку про безтоварність операції.

Враховуючи наведене, як зазначено в Акті перевірки, в порушення п. 185.1., 188.1., 198.1., 198.2., 198.3., 198.6. ПК України, по зазначеній операції позивачем завищено податковий кредит з ПДВ за квітень 2011 р. на суму 497 500 грн.

(3) Між ЗАТ «Аеробуд»(далі -Покупець) та ТОВ «Торг-Трейд Груп»(код 36907117, Дніпропетровська область, м, Павлоград, вул. Ватоліноі, 4, кв. 70 А ) (далі - Постачальник), укладено договір поставки № 330031 від 30.03.2011 (далі - Договір). Відносно наведеного контрагента під час розгляду справи встановлено, що 20.10.2011 до ЄДР внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом, що підтверджується відомостями ДП «Інформаційно-ресурсний цент»(з офіційного сайту).

Відповідно до умов зазначеного договору, постачальник зобов'язується поставити баштовий кран Liebherr 112 ЕС-Н (бувший в експлуатації), 1995 р. виготовлення. Обладнання, що є предметом поставки за цим Договором, передасться не нове, а таке що було у використанні. Передача Обладнання Постачальником у власність Покупця здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього Договору. Передача Обладнання Постачальником у власність Покупця здійснюєтеся на базисних умовах постачання EXW, місце постачання - склад Постачальника, розташований за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Винокурова, 5. Загальна вартість Обладнання, що передається від Постачальника Покупцю у власність, становить 2 387 500 грн., крім того ПДВ 477 500 грн., разом з ПДВ становить 2 865 000 грн.

Як зазначено в Акті перевірки , на виконання договору контрагентом відвантажено у квітні 2011 року баштовий кран та сторонами оформлено видаткову накладну РН-0411/01 від 11.04.2011 р. на суму 2865000 грн. у т.ч. ПДВ -477500 грн. ТОВ «Торг-Трейд Груп»в квітні 2011 року виписано на адресу ПрАТ «Аеробуд»податкову накладну, суму ПДВ по якій ПрАТ «Аеробуд»включено до складу податкового кредиту за квітень 2011 року: п/п. № 17 від 11.04.2011 р. на суму 2865000 грн., у т.ч. ПДВ -477500 грн.

ПрАТ «Аеробуд»перерахувало на розрахунковий ТОВ «Торг-Трейд Груп»грошові кошти на загальну суму 1 314 700,00 грн.

Станом на 30.06.2011 року в бухгалтерському обліку по рахунку 631 по контрагенту ТОВ «Торг-Трейд Груп»рахується кредиторська заборгованість на загальну суму 1 550 300,00 грн.

Як зазначено в Акті перевірки, транспортування баштового крану (його частин) здійснювалося за рахунок та автотранспортом ПрАТ «Аеробуд»на підставі наступних товарно-транспортних накладних , де вантажовідправником визначено контрагента позивач:

Серія ТТННомер ТТНДатаПункт навантаженнярозвантаженняАвтомобіль 02АБЕ 969272 07.04.2011ДніпропетровськКиївМерседес 144-65КА 02АБЕ 969274 11.04.2011ДніпропетровськКиївМерседес 144-65КА 02АБЕ 969269 05.04.2011ДніпропетровськКиївКамаз АА3987СО 02АБЕ 969275 11.04.2011ДніпропетровськКиївКамаз АА3987СО 02АБЕ 969271 07.04.2011ДніпропетровськКиївКамаз АЛ3987СО 02АБЕ 969273 11.04 2011ДніпропетровськКиївМАМ 139-23КА 02АБЕ 084767 12,04.2011ДніпропетровськКиївКамаз 90-82 КИА 02АБЕ 969270 05.04.2011ДніпропетровськКиївМерседес 144-65 КА Як зазначено в Акті перевірки, Західно-Донбаською ОДПІ на запит ДПІ надіслано матеріали позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Торг-Трейд Груп»(код за ЄДРПОУ 36907117) з питання взаємовідносин з ПрАТ «Аеробуд»за період з 01.04.2011 по 29.04.2011 (довідка № 435-23/3-36907117 від 01.08.2011). Як зазначено в Акті перевірки (стор. 60), згідно з декларацією з ПДВ за квітень 2011 року ТОВ «Торг-трейд груп»задекларувало податкових зобов'язань по взаємовідносинах з ПрАТ «Аеробуд»(код 21598792) в сумі 477 500 грн. Позаплановою невиїзною перевіркою ТОВ «Торг-трейд груп»встановлено, що баштовий кран, який реалізовано на ПрАТ «Аеробуд», було придбано у ТОВ «Істок-Трейд»(код за ЄДРПОУ 37160381). В Акті перевірки зазначено, що у ТОВ «Істок-Трейд»був відсутній товар.

При цьому, як і у попередніх випадках, під час розгляду справи позивачем додатково до вищенаведеного надано технічні паспорти на автотранспорт позивача, яким здійснювалось перевезення, документально підтвердженні технічною документацією пояснення щодо габаритності вантажу (крану у розібраному стані) та щодо його розміщення на транспорті позивача під час перевезення.

Проте, як зазначено в Акті перевірки, при поставці не було передано паспорту крану, який повинен бути у власника, та після поставки позивачем не одержано дозволу на експлуатацію.

Виходячи з цього, ДПІ в Акті перевірки дійшла висновку про безтоварність операції.

Враховуючи наведене, як зазначено в Акті перевірки (стор. 67), в порушення п. 185.1., 188.1., 198.1., 198.2., 198.3., 198.6. ПК України позивачем по зазначеній операції завищено податковий кредит з ПДВ за квітень 2011 р. на суму 477 500 грн.

(4) Між позивачем (покупець) та ТОВ «Компанія Аделаїда»(код 37212282, м. Дніпропетровськ) укладено договір поставки № 331031 від 31.03.2011 р., згідно якого позивачу поставляється баштовий кран Liebherr 112 ЕС-Н (бувший у використанні, 1995 р. виготовлення). Відносно зазначеного підприємства під час розгляду справи встановлено, що 15.03.2012 до ЄДР внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом. Обладнання, що є предметом поставки за цим Договором, передається не нове, а таке що було у використанні. Передача Обладнання Постачальником у власність Покупця здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього Договору. Передача Обладнання Постачальником у власність Покупця здійснюється на

базисних умовах постачання EXW, місце постачання - склад Постачальника, розташований за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Винокурова, 5. Загальна вартість Обладнання, що передасться від Постачальника Покупцю у власність, становить 2 358 333,33 грн., крім того ПДВ 471 666,67 гри., разом з ПДВ становить 2 830 000,00 грн.

Сторони дійшли згоди, що Обладнання за цим Договором може постачатися (передаватися Покупцю) частинами (у розібраному стані). Право власності на Обладнання переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної на Обладнання.

З цих умов вбачається, що передача товару здійснюється на умовах франко-склад постачальника, що згідно правил Incoterms-2000 не передбачає участі постачальника у навантаженні та перевезенні товару.

Як зазначено в Акті перевірки , на виконання даного договору ТОВ «Компанія Аделаїда» в квітні 2011 р. відвантажило баштовий кран згідно наступної видаткової накладної: № РН-0418/04 від 18.04.2011 р. на суму 2830000 грн., у т.ч. ПДВ -471666,67 грн.

Тобто, по суті ДПІ в Акті перевірки підтверджується факт відвантаження зазначеним вище контрагентом на користь позивача баштового крану.

ТОВ «Компанія Аделаїда»в квітні 2011 року виписано на адресу ПрАТ «Аеробуд»податкову накладну, суму ПДВ по якій ПрАТ «Аеробуд»включено до складу податкового кредиту за квітень 2011 року ПДВ у розмірі 471666,67 грн., а саме: п/. № 39 від 18.04.2011 р. на суму 2830000 грн. з ПДВ. В розрахунок перераховано 1 383 300 грн.

Транспортування, як зазначено в Акті перевірки, здійснювалось частинами, силами та за рахунок позивача згідно ТТН в період з 13.04.2011 р. по 19.04.2011 р.

Перелік, реквізити зазначених ТТН, визначено на стор.69 Акту перевірки.

Проте, як і у попередніх випадках, в Акті перевірки зазначено про відсутність паспорту на кран та відсутність реєстрації, що, за висновком ДПІ свідчить про безтоварність операцій.

Враховуючи наведене, як зазначено на стор. 76 Акту перевірки, в порушення п. 185.1., 188.1., 198.1.198.2., 198.3., 198.6. ПК України позивачем за зазначеною операцією завищено податковий кредит з ПДВ на суму 471 667 грн. у квітні 2011 року.

В контексті наведеного, за наведеними вище операціями позивачем надано первинні документи, картки рахунку 631, 3711, та, крім того, додатково посвідчення про відрядження водіїв для перевезення баштового крану з визначенням завдання та відмітками про прибуття та вибуття водія у зв'язку із виконанням завдання на відрядження.

Крім наведеного вище, позивач також зазначає, що реєстрація крану, відповідно до наведених вище Правил, відбувається після проведення ряду підготовчих дій, які, зокрема, включають одержання дозволу на експлуатацію, набір та підготовку персоналу, виконання монтажних, налагоджувальних робіт. Станом на час проведення перевірки зазначені підготовчі дії ще не були проведені, позивачем не було отримано від постачальників паспортів на зазначені крани, які помилково не були включені до комплектів поставок. В контексті наведеного позивач, однак, зазначає, що наявність паспорту, реєстрація крану не є підтвердженням або реєстрацією права власності, відсутність цих документів не свідчить про відсутність поставки, а є лише передумовою для початку його експлуатації.

Наведені вище висновки також, у сукупності з висновками Акту перевірки за третім епізодом (поставки 4-х баштових кранів), покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0003102350 від 17.11.2011 р.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті (в цій частині), суд виходить з наступного.

Що стосується формуванням податкового кредиту з ПДВ в період до 2011 року, зазначені правовідносини регулювалися з урахуванням вищенаведеного наступними положеннями Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, в контексті спірних відносин, об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п. п. 3.1.1 Закону про ПДВ України є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів, робіт/послуг.

Підпунктом 7.4.1 цього Закону, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням, зокрема, товарів, робіт/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п/п. 7.5. Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або (1) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або (2) дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п/п. 7.2.3. зазначеного Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 Закону про ПДВ передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п/п. 7.4.4. Закону про ПДВ у разі якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому, відносно правил формування податкового кредиту з ПДВ починаючи з 1 кварталу 2011 року, слід зазначити, що наведені правила встановлені ПК України.

Так, згідно з п/п. 14.1.181 ПК України податковий кредит, це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Виходячи із змісту п. 185.1. об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів/робі/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 ПК України.

Відповідно до п. 198.1. ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: (1) дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; (2) дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ПК України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

При цьому, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3. ПК України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду , а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ПК України в редакції на час здійснення операцій та оформлення податкової накладної).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4. ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ПК України). Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

В цьому контексті до матеріалів справи не надано доказів виявлення розбіжностей між даними позивача з його контрагентами та повідомлення платників податків про ці розбіжності.

Слід додати, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7. ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10. ПК України).

Отже , наведені вище норми законодавства у їх сукупності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема , це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/відсутність поставки (нездійснення оподатковуваної операції) та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів/податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. При цьому, як зазначено вище, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду,

У взаємозв'язку з вищенаведеним , суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому , вирішуючи спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 ВАС України.

Окрім того , вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права , обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржуване рішення оцінюється судом виходячи з тих обставин та підстав, які наведені в Акті перевірки з урахування доведеності з боку ДПІ обставин, на які вона посилається.

В даному випадку , в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, як приходить до висновку суд, ДПІ не довела наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.

Напроти, в Акті перевірки ДПІ прямо зазначає, що баштові крани були відвантажені контрагентами на користь позивача. Їх поставка та перевезення частинами підтверджується товарно-транспортними накладними, що відповідно до наведених вище вимог законодавства, дає право на формування та декларування податкового кредиту.

Сукупність досліджених під час розгляду справи документів, у т.ч. посвідчення про відрядження, видаткові накладні, ТТН та інші документи, які зазвичай супроводжують поставки такого роду, не дають підстав для сумніву щодо реальності поставки та висновку про нездійснення спірних операцій. При цьому, судом враховується, що позивач є спеціалізованою організацією, яка, крім іншого, займається будівництвом інфраструктурних об'єктів, а тому укладання та придбанням баштових кранів свідчить про придбання їх з метою використання у власній господарській діяльності, що свідчить про дотримання передумов формування податкового кредиту з ПДВ за вищенаведеними операціями. Реєстрація кранів та отримання дозволу на експлуатацію не є передумовою набуття права власності на ці крани, а отже відсутність паспорту не свідчить про безтоварність операцій, товарність яких, реальність поставки, підтверджується самим податковим органом в Акті перевірки, який, як вже зазначалося, вказує на те, що на виконання умов договорів контрагенти відвантажили товар. Відсутність паспорту на крани не є перешкодою для формування спірних сум податкового кредиту. При цьому, суд враховує, що відповідно до наведених вище норм податкового законодавства та обставина, що крани не були введені в експлуатацію, не є перешкодою для формування податкового кредиту за операціями з їх придбання (п/п. 7.4.1. Закону про ПДВ; п. 198.3. ПК України).

Відповідачем в цьому контексті не надано належних та допустимих доказів які б спростовували виконання спірних операцій, а відтак і не доведено відсутності у позивача підстав для формування спірних сум податкового кредиту.

Слід додати, що вищезгадані податкові накладні видані контрагентами позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20%, що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з даними первинних документів. При цьому, первинні документи відповідають вимогам щодо форми і змісту цих документів.

У взаємозв'язку з вищенаведеним слід зазначити, що в Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

В контексті виконання спірних операцій та з урахуванням того, що при базисі поставки «франко-склад»не продавця покладається мінімум зобов'язань та зобов'язання транспортування виконуються за рахунок покупця, під час розгляду справи відповідач не довів кількості працівників контрагентів, матеріальних і технічних ресурсів, які повинні були бути наявні у останніх для виконання спірних операцій, але були відсутня.

В контексті викладених в Акті перевірки доводів ДПІ, суд також зазначає, що під час розгляду справи з боку ДПІ не надано рішень суду, прийнятих в порядку ст. 234 ЦК України щодо визнання судом фіктивними правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, тобто їх вчинення без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, на чому ґрунтуються доводи ДПІ.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішень суду про визнання правочинів з контрагентом недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішень суду, які б набрали законної сили та були прийняті в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав їх невідповідності вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

В контексті викладених в Акті перевірки доводів ДПІ, суд також зазначає, що під час розгляду справи з боку ДПІ не надано рішень суду , які б набрали законної сили та які б були прийняті в порядку ст. 55 1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»), якими б встановлювалась реєстрація учасників спірних операцій, а також осіб, які були контрагентами контрагентів позивача, на підроблені, втрачені документи або реєстрація на підставних осіб, на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами.

В контексті доводів Акту перевірки суд також зазначає, що можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача, а тим більше -з боку осіб, які були контрагентами контрагентів позивача, не є самостійною і достатньою підставою для висновку про відсутність у покупця (позивача) права на формування податкового кредиту з ПДВ та підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит, сформований за фактично вчиненими операціями з цими контрагентами позивача, проведення яких в даному випадку підтверджуються документально, а також власне ДПІ в Акті перевірки.

Враховуючи вищенаведене в сукупності , суд приходить до висновку, що в даному випадку відповідачем не доведено обставин та підстав, які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкового кредиту за вищезгаданими операціями.

Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин (відносно четвертого епізоду - щодо обставин нарахування податкових зобов'язань з ПДВ), оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку, що висновки ДПІ за цим епізодом не враховують фактичних обставин взаємовідносин позивача з його контрагентами, не відповідають наведеним вище вимогам податкового законодавства, а отже спірне податкове повідомлення-рішення № 0003102350 від 17.11.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»на суму 2 264 875 грн. за основним платежем та на 204 553 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та яке ґрунтується на наведених висновках ДПІ, підлягає скасуванню в частині, що ґрунтується на наведених висновках за четвертим вищезгаданим епізодом, а саме: в частині визначення податкових зобов'язань з ПДВ за основним платежем у сумі 1 972 750,00 грн. (загальна сума за спірним рішенням 2 264 875,00 грн. - 292 125,00 грн. (нарахування за третім епізодом щодо відносин з ТОВ «Зеррінгер») та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 131 522,00 грн. (загальна сума санкцій за спірним рішенням 204 553,00 грн. - 73 031,00 грн. (нарахування санкцій за третім епізодом щодо відносин з ТОВ «Зеррінгер»).

Відтак, враховуючи наведені вище висновки за чотирма зазначеними вище епізодами у сукупності, підсумовуючи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення позову, а саме: (1) відносно первинних податкових повідомлень-рішень № 0003112350 від 17.11.2011 та № 0003122350 від 17.11.2011 (з податку на прибуток), які в силу закону вважаються відкликаними, як зазначено вище, колегія суддів прийшла до висновку про відмову у задоволенні позову; (2) відносно податкових повідомлень-рішень № 0000182350 від 27.01.2011 р. та № 0000172350 від 27.01.2011 (з податку на прибуток), як зазначено вище, колегія суддів з урахуванням положень п.1 ч. 2 ст. 162 КАС України прийшла до висновку про визнання їх протиправними та скасування повністю; (3) відносно податкового повідомлення-рішення № 0003102350 від 17.11.2011 (з ПДВ), колегія суддів, як зазначено вище, прийшла до висновку про часткове задоволення позову та скасування зазначеного рішення в частині визначення податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 1 972 750,00 грн. за основним платежем та 131 522 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. На поверненні судового збору позивач не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Аеробуд»(код з ЄДР - 21598792; 03148, м. Київ, Святошинський район, вул. Пшенична, 4) задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва:

- № 0000182350 від 27.01.2011 р. та № 0000172350 від 27.01.2011 -повністю;

- № 0003102350 від 17.11.2011 в частині визначення податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 1 972 750,00 грн. за основним платежем та 131 522 грн. за штрафними санкціями.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Головуючий суддя О.А. Кармазін

Судді: О.В. Дегтярьова

В.А. Кузьменко


Суд	Окружний адміністративний суд міста Києва
Дата ухвалення рішення	17.08.2012
Оприлюднено	23.08.2012
Номер документу	25686938
Судочинство	Адміністративне

Судовий реєстр по справі —2а-6040/12/2670

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 17.08.2012 по справі 2а-6040/12/2670ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Судовий реєстр по справі —2а-6040/12/2670

Постанова від 17.08.2012

Постанова
від 17.08.2012 по справі 2а-6040/12/2670
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА