Ухвала

від 16.10.2012 по справі 2а-6040/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6040/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.

Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"16" жовтня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Маслія В.І.

Чаку Є.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 серпня 2012 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Аеробуд»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 серпня 2012 року адміністративний позов ПАТ «Аеробуд»до ДПІ у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -задоволено частково.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Святошинському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2010 року по 30 червня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 30 червня 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 02 листопада 2011 року № 330/23-50/21598792.

На підставі висновків акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0003112350 від 17 листопада 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток»на 148 394, 00 грн. за основним платежем та на 1, 00 грн. за штрафними санкціями та № 0003122350 від 17 листопада 2011 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 183 395 334, 00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 1, 00 грн.

Окрім того, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003102350 від 17 листопада 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»на суму 2 264 875, 00 грн. за основним платежем та на 204 553, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. При цьому, штрафні санкції, згідно розрахунку розраховані наступним чином: за сукупністю нарахування податкових зобов'язань у період липня-листопада 2010 року у розмірі 818 208, 00 грн., нараховано штрафна санкція у розмірі 20%, а саме - 204 552, 00 грн. За сукупністю нарахувань податкових зобов'язань за квітень 2011 року у розмірі 1 446 667, 00 грн., нараховано штрафну санкцію у розмірі 1, 00 грн.

За наслідками досудового оскарження, рішенням ДПА у м. Києві від 23 січня 2012 року № 650/10/25-214 скасовані податкові повідомлення-рішення: № 0003112350 від 17 листопада 2011 року та № 0003122350 від 17 листопада 2011 року (з податку на прибуток) в частині застосування штрафних санкцій.

Згідно з цим рішенням ДПА у м. Києві податкове повідомлення-рішення № 0003102350 від 17 листопада 2011 року (з ПДВ) залишено без змін.

На підставі зазначеного рішення ДПА у м. Києві ДПІ замість ППР № 0003112350 від 17 листопада 2011 року та № 0003122350 від 17 листопада 2011 року (з податку на прибуток), які є предметом оскарження у даній справі, прийнято нові ППР - № 0000182350 від 27 січня 2011 року, відповідно до якого позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 183 395 334, 00 грн. та № 0000172350 від 27 січня 2011 року, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток »на 148 394, 00 грн. за основним платежем, які разом також є предметом оскарження у даній справі.

Відповідно до п.п. 60.1.3 п. 60.1 статті 60 ПК України - податкове повідомлення-рішення вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

Згідно з п. 60.4 статті 60ПК України - у випадках, визначених, зокрема, п.п. 60.1.3 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Оскільки в даному випадку внаслідок часткового скасування ППР № 0003112350 від 17 листопада 2011 року та № 0003122350 від 17 листопада 2011 року («первинні рішення») суму грошового зобов'язання позивача було зменшено та було прийнято нові податкові повідомлення-рішення на зменшену суму, а саме ППР № 0000182350 від 27 січня 2011 року та № 0000172350 від 27 січня 2011 року, які були отримані позивачем, що визнається сторонами, то в силу зазначених положень ПК України, вищезгадані первинні податкові повідомлення-рішення є відкликаними, ці рішення не створюють для позивача обов'язків із сплати податків або інших негативних наслідків щодо належних позивачу податкових вигод, не порушують прав позивача, а відтак колегія суддів приходить до висновку, що позов у цій частині не підлягає задоволенню, як це було вірно встановлено судом першої інстанції.

Так, ДПІ в Акті перевірки зазначає, що перевіркою відображених у рядку 06.4 Декларацій «Фінансові витрати»показників за період з 01 квітня 2011 року по 30 червня 2011 року у загальній сумі 144 443 749, 00 грн., встановлено, що до вказаного рядку віднесено проценти по кредитах.

Проведеною перевіркою відображеного показника з 01 квітня 2011 року по 30 червня 2011 в сумі 144 443 749, 00 грн. встановлено завищення задекларованих показників у рядку 06.4 Декларацій «Фінансові витрати»на загальну суму 144 441 156, 00 грн., в тому числі за ІІ квартал 2011 року на суму 144 441 156, 00 грн.

Відповідно до п. 141.1 статті 141 ПК України - до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

В ході перевірки встановлено, що між ПрАТ «Аеробуд»та філією «Розрахунковий центр»ПАТ КБ «Приватбанк»укладено наступні кредитні договори:

- № 06/04 від 01 листопада 2006 року про надання кредитної лінії з лімітом 38 000 000, 00 грн. Процентна ставка за користування кредитом - 12%, а у разі порушення Позичальником умов погашення кредиту - 48%. Дата повернення кредиту -01 листопада 2011 року. Згідно додаткової угоди № 5 від 11 березня 2008 року встановлено ліміт кредитної лінії в розмірі 133 580 000, 00 грн. та 158 580 000, 00 грн. - згідно додаткової угоди № 8 від 27 червня 2008 року. Згідно додаткової угоди від 05 квітня 2011 року встановлено, що дата повернення кредиту є 05 квітня 2011 року. Станом на 01 липня 2010 року (дата початку періоду, що перевірявся) непогашена сума кредиту по кредитному договору № 06/04 від 01 листопада 2006 року становить 77 092 343, 51 грн.

- № 06/05 від 01 листопада 2006 року про надання кредитної лінії з лімітом 13 887 500, 00 грн. Процентна ставка за користування кредитом - 12%, а у разі порушення Позичальником умов погашення кредиту - 48%. Дата повернення кредиту -01 листопада 2011 року. Зазначені вище ставки змінювались відповідно на 14% та 56% згідно додаткової угоди від 05 травня 2008 року. Згідно з додатковою угодою від 01 липня 2010 року ставки змінені на 12% та 48% відповідно. Згідно додаткової угоди від 05 квітня 2011 року встановлено, що датою повернення кредиту є 05 квітня 2011 року.

- № 06/06 від 01 листопада 2006 року про надання кредитної лінії з лімітом 14 680 000, 00 грн. Процентна ставка за користування кредитом - 12%, а у разі порушення Позичальником умов погашення кредиту - 48%. Дата повернення кредиту -01 листопада 2011 року. Згідно додаткової угоди № 5 від 09 січня 2008 року встановлено ліміт кредитної лінії в розмірі 43 234 302, 00 грн. Згідно додаткової угоди від 05 травня 2008 року ставки змінено відповідно на 14% та 56%. Згідно додаткової угоди 01 липня 2010 року розмір ставок змінено на 12% та 48%. Згідно додаткової угоди від 05 квітня 2011 року встановлено, що датою повернення кредиту є 05 квітня 2011 року. Станом на 01 липня 2010 року непогашена сума кредиту по кредитному договору № 06/06 від 01 листопада 2006 року становить 43 223 223, 32 грн.

В усіх договорах та додаткових угодах обумовлено, що кредит надається на цілі фінансування поточної діяльності підприємства.

Як зазначено в Акті перевірки, згідно додаткових угод від 16.05.2008 до вищенаведених кредитних угод, визначено формулу нарахування плати за користування кредитними коштами, а саме: за користування кредитом Позичальник сплачує відсотки, які визначаються формулою: Q = P + R.

Як зазначено в Акті перевірки та не заперечується сторонами, станом на 05 квітня 2011 року (дата погашення кредитів) Банком нараховані проценти «R»на загальну суму 144 441 156, 13 грн., а саме по кредитних договорах.

Під час розгляду справи супровідним листом банку від 24 липня 2012 року № Э.21.0.0.0/4-4777 надано пояснення щодо порядку застосування формули, деталізацію її складових, приклади розрахунків, платіжні документи та підтверджено раніше нараховані проценти.

Згідно банківських виписок, як зазначено в Акті перевірки, ПрАТ «Аеробуд»перерахувало 05 квітня 2011 року на рахунки Банку проценти »на загальну суму 144 441 156, 13 грн.

В ході перевірки встановлено, що ПрАТ «Аеробуд»у ІІ кварталі 2011 року в податковому обліку віднесено до складу фінансових витрат (рядок 06/4 Декларації).

Таким чином, як зазначено в Акті перевірки, умовами вищезазначеної формули передбачено, що нарахування процентів »відбувається без врахування залишку основної суми заборгованості за кредитами, оскільки показник Sп - вхідне сальдо на день розрахунку, відображено зі знаком «-».

На момент нарахування процентів », як зазначено в Акті перевірки, заборгованість по кредитам становила 289 266, 83 грн., а сума нарахованих процентів »складає 144 441 156, 13 грн.

Отже, як зазначає податковий орган, вищезазначені суми коштів (проценти »), виплачені на користь Банку, не підпадають під визначення процентів згідно з нормами пп. 14.1.206 п. 14.1 статті 14 ПК України, оскільки проценти »розраховуються без врахування основної суми заборгованості за кредитом.

З урахуванням наведеного, під час розгляду справи встановлено, що відповідно до умов наведених вище додаткових угод від 16 травня 2008 року для розрахунку процентів »застосовується історія кредитного договору, починаючи з дати укладання такої додаткової угоди, тобто з 16 травня 2008 року до повного погашення заборгованості по кредитному договору, тобто по 05 квітня 2011 року, що відповідає умовам п. 4.10. договору (в редакції додаткової угоди від 16 травня 2008 року), яким визначено, що розрахунок процентів за користування кредитом проводиться з дати списання коштів з позикового рахунку до майбутньої дати сплати процентів та/або за період, який починається з попередньої дати сплати процентів по поточну дату сплати процентів. Розрахунок процентів провадиться до повного погашення заборгованості по кредитному договору та умовам п. 4.11. договору (в редакції додаткової угоди від 16 травня 2008 року) - нарахування процентів здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються згідно з п. 4.1. День повернення кредиту у інтервал часу нарахування процентів не враховується. Згідно з п. 4.2. договору у редакції додаткової угоди, проценти сплачуються з дати списання коштів з позикового рахунку до дати повернення кредиту. Згідно з п. 4.4. сплата процентів проводиться у дату сплати процентів.

Відповідно до зазначеної в матеріалах справи формули, зокрема, значення «Аі», при розрахунку процентів »враховується різниця між вхідною сумою кредиту та сумою погашення кредиту («Аі»), а також, за наявності, вхідне сальдо по кредиту на дату початку розрахунку, яке додається до значення «Аі»першого дня розрахунку.

Виходячи з умов формули, вхідне сальдо на кожен день розрахункового періоду з 16 травня 2008 року по 04 квітня 2011 року визначається з урахуванням суми погашення кредиту, яке відбувалося упродовж строку розрахунку процентів.

Відповідно до п.п. 14.1.206 п. 14.1 статті 14 ПК України - проценти, це дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів. До процентів включаються, зокрема, платіж за використання коштів. Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості, тобто на «тіло»кредиту, або у вигляді фіксованих сум.

Відповідно до п. 141.1 статті 141 ПК України - до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Відтак, враховуючи вищенаведене у сукупності, виходячи з того, що Акт перевірки не містить інших підстав, ніж зазначено вище, для невизнання права позивача на формування спірних сум валових витрат, беручи до уваги те, що апелянтом не ставиться під сумнів та не спростовується те, що отримані кредитні кошти використовувались у зв'язку з провадженням позивачем господарської діяльності, яка, як вбачається з матеріалів справи, провадилась у сфері будівництва, реконструкції, ремонту інфраструктурних об'єктів (у т.ч. в аеропорту Бориспіль), що також (використання кредитних коштів у зв'язку з провадженням господарської діяльності) підтверджується наданими позивачем кореспондуючими між собою платіжними документами щодо отримання та подальшого використання кредитних коштів (за кожним траншем кредитних коштів), а також виходячи з правильності застосування формули розрахунку процентів «R», зокрема тих складових, на неврахуванні яких наполягав відповідач в Акті перевірки, колегія суддів приходить до висновку, що нараховані та сплачені 05 квітня 2011 року проценти «R»відповідають визначенню, наведеному у п.п. 14.1.206 п. 14,1 статті 14 ПК України та умовам їх врахування у складі валових витрат, визначеним п. 141.1 статті 141 ПК України, а відтак позивач правомірно відніс суми нарахованих та сплачених процентів до складу валових витрат ІІ кварталу 2011 року.

Згідно декларації позивача за ІІ квартал 2011 року у рядку 06.6. визначено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний період або від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року) у розмірі 39 599 370, 00 грн. Об'єкт оподаткування визначений із знаком «-»у розмірі 183 395 334, 00 грн.

При цьому, згідно декларації позивача з податку на прибуток за І квартал 2011 р. у рядку «Об'єкт оподаткування»визначено від'ємне значення об'єкта оподаткування у розмірі 39 599 370, 00 грн., що кореспондується з даними декларації за ІІ квартал 2011 року та, при цьому, у складі витрат за І квартал 2011 року - від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року - 41 477 361, 00 грн.

Пунктом 1 Розділу XIX «Прикінцеві положення»ПК України (в редакції, яка діяла в період спірних правовідносин) встановлено, що розділ III цього Кодексу («Податок на прибуток підприємств») набирає чинності з 01 квітня 2011 року.

Відповідно до п. 1 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств»ПК України, розділ III цього Кодексу («Податок на прибуток підприємств») застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Відповідно, правила врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування, в період до 01 квітня 2011 року регулювалися відповідно до норм пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з п. 6.1 статті 6 вказаного Закону - якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Відповідно до п. 16.4 статті 16 Закону - платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію з податку на прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону.

У 2010 році норми пункту 6.1. діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону, згідно з якими у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 01 січня 2010 року.

Відносно регламентації питань врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування у 2011 році, пунктом 22.4. Закону про прибуток передбачено, що у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Починаючи з II кварталу 2011 року до доходів і витрат, що отримані і проведені з 01 квітня 2011 року, застосовуються норми ПК України.

Відповідно до п. 150.1 статті 150 ПК України - якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Згідно з пунктом 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення»Кодексу п. 150.1 статті 150 цього Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Зазначене застереження слід розуміти таким чином, що розрахунок першого кварталу 2011 року є кінцевим результатом розрахунку об'єкта оподаткування (аналогічно як річний розрахунок) за законом, який втрачав чинність, на що вказують і приписи абз. 2 п. 49.19 ПК України.

Наведені вище норми не містять положень (обмежень) щодо формування об'єкту оподаткування за наступні податкові періоди (після І кварталу 2011 року) лише виходячи з результатів господарських операцій, проведених у першому кварталі 2011 року та без врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування, що увійшло до складу І кварталу 2011 року з 2010 року.

Тобто, від'ємне значення об'єкта оподаткування, сформоване у І кварталі 2011 року з урахуванням від'ємного значення, що увійшло до складу витрат І кварталу 2011 року з 2010 року, повністю враховується при розрахунку (формуванні) об'єкта оподаткування за спірний період 2011 року.

У взаємозв'язку з наведеним колегія суддів зазначає, що оскільки суд прийшов до висновку про необґрунтованість та невідповідність вимогам податкового законодавства зазначених вище висновків Акту перевірки за обома епізодами, які стосуються податку на прибуток, беручи до уваги те, що висновки за обома епізодами були покладені в основу прийняття взаємопов'язаних між собою податкових повідомлень-рішень: № 0000182350 від 27 січня 2011 року та № 0000172350 від 27 січня 2011 року, які є предметом оскарження у даній справі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в цій частині шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000182350 від 27 січня 2011 року та № 0000172350 від 27 січня 2011 року.

Крім того, проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 0003102350 від 17 листопада 2011 року в частині визначення податкових зобов'язань у розмірі 292 125, 00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 73 031, 00 грн. (25%).

Як вбачається з матеріалів справи, між ЗАТ «Аеробуд»(Покупець), та МПП «Промтехресурс»(Постачальник), укладено договір поставки № 3/03-11-10 від 03 листопада 2010 року.

Відповідно до умов даного Договору, Постачальник бере на себе зобов'язання поставити, а Покупець прийняти та оплатити баштовий кран Liebherr 140 ЕС-Н 10 іменований надалі «Товар».

Згідно додаткової угоди №1 до даного Договору сторони дійшли згоди, що передача Товару Постачальником у власність Покупця здійснюється на базисних умовах постачання ЕХW, місце постачання - склад Постачальника, розташований за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Саксаганського, 60.

Загальна вартість Товару, що передасться від Постачальника Покупцю у власність, становить 2 630 416, 67 грн., крім того ПДВ - 526 083,3 3 грн., разом з ПДВ становить 3 156 500, 00 грн. Постачальник здійснює поставку Товару шляхом передачі Товару Покупцеві, в місці поставки, до 27 листопада 2010 року

Право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної на Товар.

На виконання даного договору МПП «Промтехресурс»в листопаді 2010 року відвантажило на адресу ПрАТ «Аеробуд»баштовий кран згідно видаткової накладної від 24 листопада 2010 року РН-3352, з номенклатурою поставки «Баштовий кран Liebherr 140 ЕС-Н», сума 3 156 500, 00 у т.ч. ПДВ 526 083, 33 грн.

МПП «Промтехресурс»в листопаді 2010 року виписано на адресу ПрАТ «Аеробуд»податкову накладну від 24 листопада 2010 року № 1124001 на суму 3 156 500, 00 грн., суму ПДВ по якій ПрАТ «Аеробуд»включено до складу податкового кредиту за листопад 2010 року 526 083, 33 грн.

Транспортування баштового крану (його частин) здійснювалося за рахунок та автотранспортом ПрАТ «Аеробуд»на підставі товарно-транспортних накладних, копії яких наявні в матеріалах справи.

Крім того, між ЗАТ «Аеробуд»(Покупець) та ТОВ «Компанія Райз»(Постачальник), укладено договір поставки № 201041 від 01 квітня 2011 року.

У порядку та на умовах даного Договору, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця Баштовий кран Liebherr 112 ЕС-Н (бувший у використанні, 1996 року виготовлення).

Передача Обладнання Постачальником у власність Покупця здійснюється на базисних умовах постачання EXW місце постачання - склад Постачальника, розташований за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Саксаганського, 60.

Загальна вартість Обладнання, що передається від Постачальника Покупцю у власність, становить 2 487 500, 00 грн., крім того ПДВ - 497 500, 00 грн., разом з ПДВ становить 2 985 000, 00 грн.

На виконання договору ТОВ «Компанія Райз»в квітні 2011 року відвантажило баштовий кран про що видано видаткову накладну № РН-0429/1 від 29 квітня 2011 року вартістю 2 985 000, 00 грн., у т.ч. ПДВ -497 500, 00 грн.

ТОВ «Компанія Райз»в квітні 2011 року виписано на адресу ПрАТ «Аеробуд»податкову накладну, суму ПДВ по якій ПрАТ «Аеробуд»включено до складу податкового кредиту за квітень 2011 року: п/н № 51 від 29 квітня 2011 року.

ПрАТ «Аеробуд»перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ «Компанія Райз »грошові кошти на загальну суму 1 475 400, 00 грн.

Транспортування баштового крану (його частин) здійснювалося за рахунок та автотранспортом ПрАТ «Аеробуд»на підставі товарно-транспортних накладних, копії яких наявні в матеріалах справи.

Крім того, між ЗАТ «Аеробуд»(Покупець) та ТОВ «Торг-Трейд Груп»(Постачальник), укладено договір поставки № 330031 від 30 березня 2011 року.

Відповідно до умов зазначеного договору, постачальник зобов'язується поставити баштовий кран Liebherr 112 ЕС-Н (бувший в експлуатації), 1995 року виготовлення. Загальна вартість Обладнання, що передається від Постачальника Покупцю у власність, становить 2 387 500, 00 грн., крім того ПДВ - 477 500, 00 грн., разом з ПДВ становить 2 865 000, 00 грн.

На виконання договору контрагентом відвантажено у квітні 2011 року баштовий кран та сторонами оформлено видаткову накладну РН-0411/01 від 11 квітня 2011 року на суму 2 865 000, 00 грн. у т.ч. ПДВ -477 500, 00 грн.

ТОВ «Торг-Трейд Груп» в квітні 2011 року виписано на адресу ПрАТ «Аеробуд»податкову накладну, по якій ПрАТ «Аеробуд»включено до складу податкового кредиту за квітень 2011 року: п/п. № 17 від 11 квітня 2011 року на суму 2 865 000, 00 грн., у т.ч. ПДВ -477 500, 00 грн.

ПрАТ «Аеробуд»перерахувало на розрахунковий ТОВ «Торг-Трейд Груп»грошові кошти на загальну суму 1 314 700, 00 грн.

Транспортування баштового крану (його частин) здійснювалося за рахунок та автотранспортом ПрАТ «Аеробуд»на підставі товарно-транспортних накладних, копії яких наявні в матеріалах справи.

Крім того, між позивачем (Покупець) та ТОВ «Компанія Аделаїда»(Продавець) укладено договір поставки № 331031 від 31 березня 2011 року, згідно якого позивачу поставляється баштовий кран Liebherr 112 ЕС-Н (бувший у використанні, 1995 р. виготовлення).

Передача Обладнання Постачальником у власність Покупця здійснюється на базисних умовах постачання EXW, місце постачання - склад Постачальника, розташований за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Винокурова, 5.

Загальна вартість Обладнання, що передасться від Постачальника Покупцю у власність, становить 2 358 333, 33 грн., крім того ПДВ - 471 666, 67 гри., разом з ПДВ становить 2 830 000, 00 грн.

На виконання даного договору ТОВ «Компанія Аделаїда»в квітні 2011 року відвантажило баштовий кран згідно наступної видаткової накладної: № РН-0418/04 від 18 квітня 2011 року на суму 2 830 000, 00 грн., у т.ч. ПДВ -471 666, 67 грн.

ТОВ «Компанія Аделаїда»в квітні 2011 року виписано на адресу ПрАТ «Аеробуд»податкову накладну, суму ПДВ по якій ПрАТ «Аеробуд»включено до складу податкового кредиту за квітень 2011 року у розмірі 471 666, 67 грн., а саме: п/. № 39 від 18 квітня 2011 року на суму 2 830 000, 00 грн. з ПДВ. В розрахунок перераховано 1 383 300, 00 грн.

Транспортування, як зазначено в Акті перевірки, здійснювалось частинами, силами та за рахунок позивача згідно ТТН в період з 13 квітня 2011 року по 19 квітня 2011 року.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»- передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням, зокрема, товарів, робіт/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 7.5 статті 7 вказаного Закону - датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або (1) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або (2) дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»- податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.4 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»-у разі якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»- не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п.п. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України - податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Виходячи із змісту п. 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів/робі/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів.

Згідно з п. 198.2 статті 198 ПК України - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: (1) дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; (2) дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.6 статті 201 ПК України - податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

В цьому контексті до матеріалів справи не надано доказів виявлення розбіжностей між даними позивача з його контрагентами та повідомлення платників податків про ці розбіжності.

Отже, наведені вище норми законодавства у їх сукупності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/відсутність поставки (нездійснення оподатковуваної операції) та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів/податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. При цьому, як зазначено вище, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду,

Сукупність досліджених під час розгляду справи документів, у т.ч. посвідчення про відрядження, видаткові накладні, ТТН та інші документи, які зазвичай супроводжують поставки такого роду, не дають підстав для сумніву щодо реальності поставки та висновку про нездійснення спірних операцій.

При цьому, судом враховується, що позивач є спеціалізованою організацією, яка, крім іншого, займається будівництвом інфраструктурних об'єктів, а тому укладання та придбанням баштових кранів свідчить про придбання їх з метою використання у власній господарській діяльності, що свідчить про дотримання передумов формування податкового кредиту з ПДВ за вищенаведеними операціями. Реєстрація кранів та отримання дозволу на експлуатацію не є передумовою набуття права власності на ці крани, а отже відсутність паспорту не свідчить про безтоварність операцій, товарність яких, реальність поставки, підтверджується самим податковим органом в Акті перевірки, який, як вже зазначалося, вказує на те, що на виконання умов договорів контрагенти відвантажили товар. Відсутність паспорту на крани не є перешкодою для формування спірних сум податкового кредиту.

При цьому, суд враховує, що відповідно до наведених вище норм податкового законодавства та обставина, що крани не були введені в експлуатацію, не є перешкодою для формування податкового кредиту за операціями з їх придбання.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку апелянтом не доведено обставин та підстав, які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкового кредиту за вищезгаданими операціями.

Таким чином правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову в частині позовних вимог.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 серпня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Маслій В.І.

Чаку Є.В.