Ухвала

від 03.08.2012 по справі 5020-120/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

03 серпня 2012 р. № 5020-120/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Кота О.В., Владимиренко С.В., Заріцької А.О., Першикова Є.В., Шевчук С.Р. розглянувши заявуФедерального державного унітарного підприємства "13 судноремонтний завод Чорноморського Флоту" Міністерства оборони Російської Федерації про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 16.05.2012 у справі № 5020-120/2011 за позовомФедерального державного унітарного підприємства "13 судноремонтний завод Чорноморського Флоту" Міністерства оборони Російської Федерації до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Севморсервіс-центр", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Полізон-плюс" прозастосування наслідків недійсності правочину

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 26.04.2011 у справі № 5020-120/2011, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.07.2011, у задоволені позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.05.2012 у справі № 5020-120/2011 постанову апеляційного господарського суду та рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Федеральне державне унітарне підприємство "13 судноремонтний завод Чорноморського Флоту" Міністерства оборони Російської Федерації звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 16.05.2012 у справі № 5020-120/2011, в якій просить згадану постанову скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 13.10.2009 у справі № 5020-5/659, від 12.10.2010 у справі № 5020-5/659-3/372, від 15.12.2009 у справі № 16/20-09, від 11.03.2010 у справі № 40/62-09(38/57-08) мотивовано неоднаковим застосуванням судами одних і тих самих норм матеріального права, а саме: положень пункту 5 частини першої статті 216 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) та положень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає необхідним відмовити в допуску справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 статті 111 16 ГПК України) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

При вирішенні питання про допуск справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність усіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 16.05.2012 у справі № 5020-120/2011, про перегляд якої подано заяву, вбачається, що суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволені позову про застосування до відповідачів наслідків недійсності договору купівлі-продажу -двосторонню реституцію шляхом зобов'язання відповідача -2 повернути відповідачу -1 спірне майно та стягнути з відповідача -1 на користь відповідача -2 сплаченої вартості майна. Суд касаційної інстанції врахував встановлення судами попередніх інстанцій того, що в силу вимог частини першої статті 216 ЦК України двостороння реституція за договором купівлі-продажу жодним чином не стосується позивача та її застосування на вимогу останнього не може призвести до поновлення його прав з огляду на те, що реституція, як спосіб захисту цивільного права, застосовується лише у разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним, а позивач не є стороною недійсного правочину. Крім того, як зазначено судом апеляційної інстанції, доводи позивача про те, що у разі повернення сторін у первісний стан саме він одержить належні йому кошти, є необґрунтованими, оскільки у разі повернення майна відповідачу -1 останній матиме можливість розпоряджатися ним як власник.

Водночас, у постанові від 12.10.2010 у справі № 5020-5/659-3/372, на яку посилається заявник, Вищий господарський суд України не погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу з огляду на те, що спірний договір був укладений у простій письмовій формі, без дотримання приписів статті 203 ЦК України та підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню у відповідності до вимог статті 657 ЦК України.

У постанові від 11.03.2010 у справі № 40/62-09(38/57-08), на яку також посилається заявник, Вищий господарський суд України погодився з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні первісних та зустрічних позовних вимог про визнання недійсними договорів оренди, оскільки судом встановлено відсутність порушення прав позивачів за первісним та зустрічним позовами за спірними договорами.

Отже, відповідні правові висновки, покладені в основу згаданих постанов суду касаційної інстанції, не можна розцінювати як ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, оскільки при їх прийнятті суд касаційної інстанції виходив з різних фактичних обставин справи.

Крім того, у вказаних постановах суд касаційної інстанції не застосував пункту 5 частини першої статті 216 ЦК України, про що зазначає заявник. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що частина перша статті 216 ЦК України не містить пункту 5.

Водночас, постановами Вищого господарського суду України від 13.10.2009 у справі № 5020-5/659 та від 15.12.2009 у справі № 16/20-09, які додані до заяви, скасовані рішення судів попередніх інстанцій, а справи передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору зі справи, а тому відповідні постанови не можуть бути предметом перегляду в порядку, передбаченому розділом XII 2 ГПК України, і на них не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111 16 цього Кодексу.

За таких обставин відсутні визначені статтею 111 16 ГПК України підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 14 -111 21 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити Федеральному державному унітарному підприємству "13 судноремонтний завод Чорноморського Флоту" Міністерства оборони Російської Федерації у допуску справи № 5020-120/2011 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя О.Кот Судді С.Владимиренко А.Заріцька Є.Першиков С.Шевчук

KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)