Ухвала

від 01.08.2012 по справі 38/362

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

01 серпня 2012 р. № 38/362

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Селіваненка В.П., суддів:Добролюбової Т.В., Могил С.К., Першикова Є.В., Подоляк О.А., розглянувши заяву публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 06.03.2012 у справі№ 38/362 за позовомпублічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Українська транспортна спілка" пророзірвання договору, стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.10.2011 у справі № 38/362, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2011, відмовлено у задоволенні позову публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" до товариства з обмеженою відповідальністю "Українська транспортна спілка" про розірвання договору від 07.08.2007 № 0708-07/СМО та стягнення залишку авансового платежу.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.03.2012 у справі № 38/362 рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2011 залишено без змін.

Публічне акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 06.03.2012 у справі № 38/362, в якій просить зазначену постанову скасувати в частині відмови у стягненні з товариства з обмеженою відповідальністю "Українська транспортна спілка" на користь публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" 10 468 255,56 грн., а справу в цій частині передати на новий розгляд до Вищого господарського суду України.

Заява з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 15.02.2011 у справі № 23/431, від 24.03.2011 у справі 32/198-10(10/61), від 22.05.2012 у справі № 4/534, від 21.07.2011 у справі № 10/020-11 мотивована неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції статей 625, 653, 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, враховуючи таке.

Відповідно до статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 статті 111 16 ГПК України) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Як вбачається зі змісту заяви та доданих до неї документів, у постанові від 06.03.2012 у справі № 38/362, про перегляд якої подано заяву, Вищий господарський суд України на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови у задоволенні позову про розірвання договору та стягнення залишку авансового платежу. При цьому суд касаційної інстанції виходив із того, що позивачем не доведено порушення відповідачем умов договору під час його дії, враховуючи при цьому, що відповідачем виконано умови договору та перераховано передоплату в розмірі 100% загальної вартості договору; крім того, істотна зміна обставин, на яку посилається позивач в обґрунтування підстав для розірвання договору, сталася після припинення спірного договору підряду з вини саме позивача.

Водночас у постанові від 15.02.2011 у справі № 23/431, на яку посилається заявник, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог про стягнення безпідставно отриманих коштів, а саме передоплати у розмірі вартості недопоставлених нафтопродуктів, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору поставки нафтопродуктів, укладеного сторонами, позивач здійснив передоплату за товар, однак йому залізничним транспортом було поставлено нафтопродукти у меншій кількості, ніж було обумовлено сторонами; залишок коштів відповідачем повернуто не було, нафтопродукти на цю суму також не поставлялись; строк дії договору закінчився; вимога позивача про повернення надлишково сплачених коштів була залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.

У постанові від 24.03.2011 у справі № 32/198-10(10/61), на яку також посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову про стягнення з відповідача на підставі статті 1212 ЦК України коштів, які перераховані позивачем відповідно до договору купівлі-продажу. Судами попередніх інстанцій у цій справі встановлено, що укладений сторонами договір купівлі-продажу розірваний за рішенням суду та зобов'язано позивача повернути відповідачу отримане за договором майно, у зв'язку з чим суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що сплачені позивачем кошти на підставі договору купівлі-продажу перебуваються у відповідача без достатньої правової підстави.

Разом з тим у постановах від 22.05.2012 у справі № 4/534, від 21.07.2011 у справі № 10/020-11 Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення забезпечувального платежу (авансу), оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що сторонами у визначений строк не було укладено основний договір, тобто зобов'язання, встановлене основним договором, припинилося, у зв'язку з чим підстави для подальшого утримання відповідачем сплаченої позивачем суми забезпечувального платежу (авансу) відпали, що є підставою для її повернення позивачеві на підставі статті 1212 ЦК України.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, з урахуванням яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

З огляду на викладене відсутні підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити публічному акціонерному товариству "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" у допуску справи № 38/362 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяВ.Селіваненко Судді:Т.Добролюбова С.Могил Є.Першиков О.Подоляк KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)