Ухвала

від 11.07.2012 по справі 5020-537/2011-1629/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

11 липня 2012 р. № 5020-537/2011-1629/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Козир Т.П., Владимиренко С.В., Заріцької А.О., Кота О.В., Шевчук С.Р., розглянувши заявутовариства з обмеженою відповідальністю "Индустрия -Сервис" про перегляд Верховним Судом України постанови у справі за позовом до про Вищого господарського суду України від 24.04.2012 №5020-537/2011-1629/2011 товариства з обмеженою відповідальністю " Опт -Індустрія " 1.Товариства з обмеженою відповідальінстю "Вегес", 2.Товариства з обмеженою відповідальнстю "Индустрия -Сервис", 3.Товариства з обмеженою відповідальністю "Правова контора "Сова" визнання векселя таким, що не підлягає оплаті та визнання вексельного зобов'язання недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 01.06.2011, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.07.2011 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.09.2011 рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справу №5020-537/2011 передано на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 17.10.2011 справу прийнято до провадження присвоєно №5020-537/2011-1629/2011.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 01.12.2011 у справі №5020-537/2011-1629/2011, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.01.2012 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Опт-Індустрія" задоволено, визнано таким, що не підлягає оплаті переказний вексель серії АА №0024861, виданий товариством з обмеженою відповідальністю "Вегес" 05.06.2009, а також визнано недійсним зобов'язання за даним векселем.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.04.2012 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Индустрия-Сервис" залишено без задоволення, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.01.2012 - без змін.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Индустрия -Сервис" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 24.04.2012.

Заявник просить скасувати рішення господарського суду міста Севастополя від 01.12.2011, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.01.2012, постанову Вищого господарського суду України від 24.04.2012 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 08.02.2005 у справі №4/2377, від 07.06.2005 у справі №19/200, від 05.03.2009 у справі №8/397-08, від 18.02.2010 у справі №44/196пн, від 06.07.2011 у справі №34/552 та від 21.12.2011 у справі №12/5009/2719/11 мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 111 16 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Як вбачається зі змісту постанови від 24.04.2012 у справі №5020-537/2011-1629/2011, про перегляд якої подано заяву, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позову щодо визнання векселя таким, що не підлягає оплаті та визнання вексельного зобов'язання недійсним, оскільки відсутність акцепту свідчить про те, що взяття зобов'язань здійснити платіж за переказним векселем не відбулось, тобто згідно з положеннями статті 28 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі не відбулось і виникнення у держателя права вимоги, що ґрунтується на переказному векселі. У зв'язку з тим, що спірний вексель не має сили переказного векселя, то у позивача не виникло жодних зобов'язань з оплати суми зазначеної у ньому.

Приймаючи постанову від 08.02.2005 у справі №4/2377-26/291, на яку посилається заявник, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, суд касаційної інстанції не погодився з висновками судів попередніх інстанцій та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову щодо визнання недійсною вексельної угоди і стягнення 8 500 000 грн. При цьому, суд касаційної інстанції зазначив, що судами попередніх інстанцій не встановлено дефекту форми спірного векселя, а будь-яких інших підстав, які б позбавляли його вексельної сили, законодавством не передбачено, а тому, суди попередніх інстанцій визнали вексельну угоду недійсною, виходячи з підстав, з якими закон не пов'язує настання такого правового наслідку, як визнання угоди недійсною. Також суд касаційної інстанції зазначив, що не вбачається в діях сторін під час емісії спірного векселя порушень законодавства, які тягнуть за собою недійсність угоди та наслідки недійсності угоди.

Приймаючи постанову від 07.06.2005 у справі №19/200, на яку посилається заявник, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову про визнання недійсним емітованого позивачем простого векселя з підстав безтоварності, оскільки оспорюваний вексель оформлено з дотриманням вимог передбачених чинним законодавством та не встановлено дефекту форми векселя.

Приймаючи постанову від 05.03.2009 у справі №8/397-08, на яку посилається заявник, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову про визнання векселя таким, що не має вексельної сили, внаслідок підписання особою, яка на час видачі векселя не займала посаду головного бухгалтера, оскільки спірний вексель підписаний керівником позивача, а його підпис скріплений печаткою позивача, у зв'язку з чим відсутність підпису головного бухгалтера не позбавляє спірний вексель вексельної сили. Крім того, не встановлено дефекту векселя, а відповідно до частини другої статті 198 ЦК України відмова від виконання зобов'язання, посвідченого цінним папером з посиланням на відсутність підстав зобов'язання або його недійсність не допускається.

Приймаючи постанову від 18.02.2010 у справі №44/196пн, на яку посилається заявник, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, суд касаційної інстанції не погодився з висновками судів попередніх інстанцій та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову про визнання правочину щодо видачі простого векселя недійсним, визнання векселя таким, що не має вексельної сили та не підлягає оплаті, оскільки задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним правочину щодо видачі оспорюваного векселя, суди попередніх інстанцій не врахували, що в силу статті 208 ЦК України правочини між юридичними особами мають вчинятися у письмовій формі, матеріалами справи не містять доказів про укладення договору між позивачем і відповідачем 1 щодо видачі оспорюваного векселя, а тому неукладений договір (відсутній договір) не може бути визнаний недійсним, тобто, відсутній предмет оспорювання. Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що факт дійсності векселя засвідчений рішенням загального суду, що згідно з частиною четвертою статті 35 ГПК України звільняє господарський суд від дослідження питання про дійсність (недійсність) векселя, емітованого позивачем, оскільки рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Приймаючи постанову від 06.07.2011 у справі №34/552, на яку посилається заявник, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, суд касаційної інстанції погодився з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову про визнання таким, що не підлягає оплаті простий вексель, підписаний від імені позивача головою правління з перевищенням наданих йому повноважень. При цьому, суд касаційної інстанції з огляду на те, що Уніфікований закон про переказні та прості векселі, пов'язує визнання векселів такими, що не мають сили, лише з підстав, пов'язаними з дефектом форми, виходив з того, що позивач не підтвердив наявність обставин з якими закон пов'язує визнання спірного векселя таким, що не має вексельної сили, а саме, дефекту форми векселя, оскільки спірний вексель крім голови правління підписаний головним бухгалтером, повноваження якого не оспорюється, а також скріплений печаткою позивача та беручи до уваги, що рішенням суду першої інстанції у іншій справі відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсними договору купівлі -продажу, на виконання якого було видано спірний вексель.

Приймаючи постанову від 21.12.2011 у справі №12/5009/2719/11, на яку посилається заявник, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову про визнання недійсними векселів та зобов'язань за ними внаслідок підписання векселів від імені відповідача головою правління з перевищенням наданих йому повноважень. Такий висновок обґрунтовано тим, що позивач не підтвердив наявність тих обставин з якими закон пов'язує визнання спірних векселів недійсними, а саме, дефекту форми векселів, оскільки відповідно до статуту відповідача голова правління має право без доручення вчиняти дії від імені товариства, зокрема, представляти товариство у відносинах з іншими юридичними особами, проводити та укладати угоди від імені товариства, відповідно до норм діючого законодавства та статуту; спірні векселі крім голови правління були підписані також головним бухгалтером, повноваження якого не оспорюються, а також скріплено печаткою товариства.

Таким чином, постанова, про перегляд якої подано заяву, і постанови Вищого господарського суду України, на які здійснюється посилання заявником, свідчать про відмінність встановлених судом фактичних обставин, покладених в основу названих постанов суду касаційної інстанції, в залежності від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних висновків.

З огляду на викладене, заявником не доведено наявності неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права з ухваленням різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а відтак, відсутні підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 111 16 -111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Индустрия -Сервис" у допуску справи № 5020-537/2011-1629/2011 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяТ.П. Козир Судді: С.В. Владимиренко А.О. Заріцька О.В. Кот С.Р. Шевчук

KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)