Постанова

від 21.08.2012 по справі 13/488

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2012 р. Справа № 13/488

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Запорощенка М.- доповідач суддів:Алєєвої І. Плюшка І. розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмайданчик" на рішенняГосподарського суду міста Києва від 11.01.12р. на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.04.2012р. у справі№13/488 господарського суду міста Києва за позовомЗаступника прокурора м.Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України до 1. Київської міської ради 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмайданчик" провизнання протиправними та скасування рішення, визнання недійсним договору, відсутності права користування земельною ділянкою, повернення земельної ділянки за участю представників сторін: від позивача:Лазарева А.О. -дов. б/н від 06.12.2011; від відповідача-1: від відповідача-2:Кропива К.А. -дов.№225-КР-1302 від 13.08.2012; не з'явились; від Ген. прокуратури України:Громадський С.О. -посв. № 000645;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 11.01.2012р. у справі № 13/488 частково задоволений позов Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України до Київський міської ради, ТОВ "Будмайданчик" про визнання протиправними та скасування рішення, визнання недійсним договору, повернення земельної ділянки. В частині визнання відсутності у ТОВ "Будмайданчик" права користування земельною ділянкою провадження у справі припинено на підставі ст. 80 ГПК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2012р. апеляційну скаргу ТОВ "Будмайданчик" залишено без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 11.01.2012р. у справі № 13/488 - без змін.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційного суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будмайданчик" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій , посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.12р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2012р. у справі №13/488, з вимогою прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

В обґрунтування заявлених вимог , скаржник посилається на те , що рішенням Київської міської ради від 10.11.11р. № 622/6858 визнано таким, що втратило чинність рішення Київської міської ради від 29.03.07р. № 415/1076 та розірвано договір оренди земельної ділянки від 04.07.07р. При цьому, прийняте рішення судом першої інстанції мотивоване тим, що рішення Київської міської ради від 10.11.11р. № 622/6858 не має юридичної сили. Крім того, скаржник вважає, що в рішенні Київської міської ради від 29.03.07р. № 415/1076 виконані всі вимоги Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища. Також, заявник касаційної скарги посилається нате, що ТОВ "Будмайданчик", як особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісного центру з багаторівневим паркінгом на Либідській площі у Печерському районі м.Києва розробила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодила цей проект з усіма управліннями КМДА, виконала вимоги висновків Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища № 19-1892 від 03.03.07р., №09-2963 від 29.03.07р. висновку державної експертизи землевпорядної документації від 27.03.07р. № 108/06-10. Крім того, скаржник вважає, що судами, при визнанні недійсним договору оренди земельної ділянки, неправильно застосовані норми ст. 203 Цивільного кодексу України.

Окрім вищеозначеного, заявник посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо належного повідомлення відповідача про час та дату судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмайданчик" не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, 29.03.07 Київською міською радою прийнято рішення № 415/1076 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Будмайданчик»земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісного центру з багаторівневим паркінгом на Либідській площі у Печерському районі м. Києва», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачу -2 (ТОВ «Будмайданчик») та передано в короткострокову оренду строком на 5 років вказаному підприємству земельну ділянку площею 0,62 га, в тому числі 0,23 га - за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування та 0,39 га (з них в межах червоних ліній 0,22 га) - за рахунок земель житлової та громадської забудови.

04.07.2007 р., на виконання Рішення від 29.03.07 № 415/1076 відповідачами укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого товариству надано в оренду строком на 5 років земельну ділянку площею 0,62 га, нормативною грошовою оцінкою 13 050 199, 74 грн., кадастровий номер 8000000000:729:635:0003, з цільовим призначенням, зареєстрованим Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), про що зроблено запис від 09.07.07 за № 82-6-00438 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Прокуратурою було проведено перевірку та встановлено, що рішення від 29.03.07 № 415/1076 Київської міської ради прийнято, а договір оренди земельної ділянки укладено з порушенням вимог чинного законодавства.

Рішенням господарського суду м. Києва від 11.01.2012р. у справі № 13/488 частково задоволений позов Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України до Київський міської ради, ТОВ "Будмайданчик" про визнання протиправними та скасування рішення, визнання недійсним договору, повернення земельної ділянки. В частині визнання відсутності у ТОВ "Будмайданчик" права користування земельною ділянкою провадження у справі припинено на підставі ст. 80 ГПК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2012р. апеляційну скаргу ТОВ "Будмайданчик" залишено без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 11.01.2012р. у справі № 13/488 - без змін.

Приймаючи означені судові акти, суди попередніх інстанцій виходили з того, що в порушення вимог Земельного кодексу України, Закону України «Про планування і забудову територій»та Закону України «Про основи містобудування»при прийнятті оскарженого рішення Ради не було взято до уваги висновки державної експертизи землевпорядної документації, проект землеустрою не погоджено усіма органами , як того вимагає закон, не внесені зміни до Генерального плану розвитку міста. Щодо позовних вимог в частині повернення земельної ділянки, суди попередніх інстанцій виходили з приписів ст. 216 ЦК України .

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з оглядом на наступне.

Згідно з частиною 10 статті 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документі, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогами чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Предметом доказування в даній справі є відповідність законодавству рішення Київської міської ради № 415/1076 від 29.03.07р. "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Будмайданчик" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісного центру з багаторівневим паркінгом на Либідській площі у Печерському районі м. Києва" та наявність порушеного інтересу держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України.

За змістом ст. 22 цього Кодексу право власності на землю або право користування земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі і одержання документа, що посвідчує це право.

Відповідно Закону України «Про планування і забудову територій» містобудівна документація - затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюються планування, забудова та інше використання територій, з урахуванням яких визначається цільове призначення земель; проектна документація - затверджені текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні вирішення, а також кошториси об'єктів будівництва; Генеральна схема планування території України - містобудівна документація, яка визначає концептуальні вирішення планування та використання території України.

Згідно з містобудівною характеристикою земельної ділянки, зазначеною у висновку Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища № 19-1892 від 03.03.07, територія спірної земельної ділянки, відповідно до Генерального плану розвитку міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.02 № 370/1804, за своїм функціональним призначенням належить до території вулиць і доріг.

Положеннями ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»передбачено повноваження органів місцевого самоврядування щодо порядку передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у користування.

Судова колегія вважає законним та обґрунтованим висновок попередніх судових інстанцій щодо не відповідності оскарженого рішення Київської міської ради № 415/1076 від 29.03.07р. вимогам закону, а від так Рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.12р. та постанова Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2012р. у справі №13/488 прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Разом з цим, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення Київської міської ради № 622/6858 від 10.11.11р. не має юридичної сили. Проте, вважає, що, з оглядом на встановлені судами попередніх інстанцій порушень, даний довід касаційної скарги не спростовує та не впливає на висновки суду щодо невідповідності закону рішення Київської міської ради № 415/1076 від 29.03.07р. "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Будмайданчик" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісного центру з багаторівневим паркінгом на Либідській площі у Печерському районі м. Києва"

Відповідно до частини першої статті 93 ЗК України та статті 1 Закону України «Про оренду землі»право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Так, як було встановлено судами попередніх інстанцій та про це було позначено вище, 04.07.2007 р., на виконання Рішення від 29.03.07 № 415/1076 відповідачами укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого товариству надано в оренду строком на 5 років земельну ділянку площею 0,62 га, нормативною грошовою оцінкою 13 050 199, 74 грн., кадастровий номер 8000000000:729:635:0003, з цільовим призначенням, зареєстрованим Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), про що зроблено запис від 09.07.07 за № 82-6-00438 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного та встановлених судами попередніх інстанцій порушень, спірний договір оренди земельної ділянки не може вважатись таким , що укладений на законних підставах.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів також вважає рішення судів попередніх інстанцій в частині повернення земельної ділянки законним та обґрунтованим.

У відповідності до ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки судів попередніх інстанцій зроблені в межах наданих повноважень , з дотриманням вимог ст. ст. 4 3 , 4 7 , 43, 84, 105 Господарського процесуального кодексу України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства під час розгляду справи. Порушень норм процесуального права при розгляді даної справи не встановлено.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаних висновків господарських судів у цій справі. Крім того ці доводи , пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції та містять заперечення проти позову, які були предметом дослідження господарськими судами і яким дана належна правова оцінка при постановленні оскаржуваних судових актів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що прийняті у даній справі рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржених судових актів.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України.

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмайданчик" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.12р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2012р. у справі №13/488 - залишити без змін.

Головуючий суддя: М. Запорощенко Судді: І. Алєєва І. Плюшко