Постанова

від 09.04.2012 по справі 13/488

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2012 № 13/488

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рєпіної Л.О.

суддів: Корсакової Г.В.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу ТОВ "Будмайданчик"

на рішення господарського суду міста Києва від 11.01.2012

у справі № 13/488 (ОСОБА_2

за позовом Заступник прокурора м.Києва

до Київська міська рада

ТОВ "Будмайданчик"

про визнання протиправним та скасування рішення, визнання недійсним договору, визнання відсутності права користування земельною ділянкою, повернення земельної ділянки

дослідивши та вивчивши матеріали вправи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 11.01.2012р. у справі № 13/488 частково задоволений позов Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України до Київський міської ради, ТОВ «Будмайданчик» про визнання протиправними та скасування рішення, визнання недійсним договору, відсутності права користування земельною ділянкою, повернення земельної ділянки. В іншій частині провадження у справі припинено на підставі ст. 80 ГПК України.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач2 подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Прокурор, позивач, проти вимог, викладених в апеляційній скарзі, заперечували, просили залишити їх без задоволення, рішення суду - без змін.

Представник відповідача 1 поклався на розсуд суду при вирішенні питання щодо задоволених позовних вимог, в частині припинення провадження у справі, відповідач 1 вважає рішення суду правомірним.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 29.03.07 Київською міською радою прийнято рішення № 415/1076 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Будмайданчик» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісного центру з багаторівневим паркінгом на Либідській площі у Печерському районі м. Києва», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачу - 2 (ТОВ «Будмайданчик») та передано в короткострокову оренду строком на 5 років вказаному підприємству земельну ділянку площею 0,62 га, в тому числі 0,23 га - за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування та 0,39 га (з них в межах червоних ліній 0,22 га) - за рахунок земель житлової та громадської забудови.

04.07.2007 р., на виконання Рішення від 29.03.07 № 415/1076 відповідачами укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого товариству надано в оренду строком на 5 років земельну ділянку площею 0,62 га, нормативною грошовою оцінкою 13 050 199, 74 грн., кадастровий номер 8000000000:729:635:0003, з цільовим призначенням, зареєстрованим Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), про що зроблено запис від 09.07.07 за № 82-6-00438 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Прокурор в інтересах Держагенства земельних ресурсів звернувся з позовом про визнання протиправними та скасування рішення ради, визнання недійсним договору, відсутності права користування земельною ділянкою, повернення земельної ділянки, мотивуючи вимоги тим, що в ході проведеної позивачем перевірки було встановлено, що прийняте Радою рішення від 29.03.07 № 415/1076, та договір оренди земельної ділянки укладено з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим вимагає визнати рішення незаконним і скасувати його, а договір оренди -недійсним, та відповідно ділянка підлягає поверненню.

Господарський суд виходив з того, що порушення вимог Закону України «Про планування і забудову територій», та Закону України «Про основи містобудування» не було взято висновки державної експертизи землевпорядної документації, не внесені зміни до Генерального плану розвитку міста. Враховуючи, що Радою прийнято рішення « Про визнання таким, що втратило чинність, рішення Київської міської ради від 29.03.2007 № 415/1076 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Будмайданчик» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісного центру з багаторівневим паркінгом на Либідській площі у Печерському районі м. Києва», суд першої інстанції припинив провадження відносно відповідача 1.

Щодо відповідача 2, то суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог, оскільки в зв'язку з недійсністю рішення ради та за приписами ст. 216 ЦК України кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано за цінами, які існують на момент відшкодування.

Заперечуючи проти рішення суду, відповідач 2 наполягає на тому, що господарський суд припустився помилки вважаючи, що відповідачами порушений порядок надання земельних ділянок, а відповідачем 2 нібито не подано повного пакету документів та не виконано висновки державної експертизи, спростовуються матеріалами справи. Таким чином, відповідач вважає, що договір оренди був укладений відповідно діючому законодавству, тому відсутні підстави для визнання його недійсним та повернення ділянки.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до частини першої статті 93 ЗК України та статті 1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом.

За приписами ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, направлена на придбання, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Частиною 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування . Лише рішення уповноваженого державного виконавчого органу чи органу місцевого самоврядування є підставою набуття фізичними і юридичними особами права користування земельними ділянками, що знаходяться у державній або у комунальній власності. Рішення компетентного органу про надання землі в оренду та відповідний договір оренди земельної ділянки є пов'язаними юридичними фактами.

За змістом ст. 22 цього Кодексу право власності на землю або право користування земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі і одержання документа, що посвідчує це право.

Доводи відповідача, в обґрунтування апеляційної скарги, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки з висновку вбачається, що не відповідає Генеральному плану розвитку міста, та відповідні зміни до Генплану не вносились.

Відповідно Закону України «Про планування і забудову територій» містобудівна документація - затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюються планування, забудова та інше використання територій, з урахуванням яких визначається цільове призначення земель; проектна документація - затверджені текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні вирішення, а також кошториси об'єктів будівництва; Генеральна схема планування території України - містобудівна документація, яка визначає концептуальні вирішення планування та використання території України.

Згідно з містобудівною характеристикою земельної ділянки, зазначеною у висновку Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища № 19-1892 від 03.03.07, територія спірної земельної ділянки, відповідно до Генерального плану розвитку міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.02 № 370/1804, за своїм функціональним призначенням належить до території вулиць і доріг.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно зі статтею 34 вказаного Кодексу обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга є такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТОВ «Будмайданчик» залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва № 13/488 від 11.01.2012р.- без змін.

2. Матеріали справи повернути господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя Рєпіна Л.О.

Судді Корсакова Г.В.

ОСОБА_1

13.04.12 (відправлено)