Постанова

від 21.08.2012 по справі 5017/1550/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2012 р.Справа № 5017/1550/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Михайлова М.В., Ярош А.І.

при секретарі судового засідання Мікулі К.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Грегорі Арбер"

на рішення господарського суду Одеської області від 25 червня 2012 року

у справі №5017/1550/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Аманн Україна"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Грегорі Арбер"

про стягнення 21298,19 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Аманн Україна" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Грегорі Арбер" про стягнення всіх судових витрат понесених ТОВ „Аманн Україна" та 21 298,19 грн., з яких: 21200,88 грн. основної заборгованості та 97,31 грн. 3% річних.

25.06.2012р. позивачем було надано до господарського суду першої інстанції розрахунок адвокатських послуг на суму 8460 грн. складений на підставі послуг наданих за договором №6 про надання адвокатських послуг від 07.05.2012р.; вказані послуги підтверджуються актами наданих послуг №1 від 15.05.2012р. та №2 від 25.06.2012р. та платіжними дорученнями №2337 від 15.05.2012р., №2338 від 15.05.2012р., №2340 від 15.05.2012р., №2339 від 15.05.2012р., №2361 від 19.06.2012р., №2360 від 19.06.2012р., №2362 від 19.06.2012р., №2363 від 19.06.2012р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 25 червня 2012 року у справі №5017/1550/2012 (суддя Щавинська Ю.М.) позов ТОВ „Аманн Україна" задоволено: з ТОВ „Торговий Дім „Грегорі Арбер" стягнуто 21200,88 грн. основної заборгованості, 97,31 грн. інфляційних, 1609,50 грн. судового збору та 5000 грн. витрат на оплату адвокатських послуг.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що за період з січня по грудень 2010 року позивачем відповідачу було поставлено товар на суму 65788,97 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними (а.с. 9-56). При цьому, відповідачем було частково оплачено вказаний товар, на суму 44588,09 грн., враховуючи, що факт надання послуг позивачем на суму 21 200,88 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними (а.с. 9-56), підписаними представниками сторін, приймаючи до уваги надіслання претензії щодо сплати боргу, яка була отримана відповідачем 20.02.2012р., з огляду на ст. 530 ЦК України, господарський суд першої інстанції прийшов до висновку, що у відповідача виник обов'язок сплатити вказану суму у місячний строк від дня отримання претензії. Нараховані позивачем на суму заборгованості 3% річних у сумі 97,31 грн. були перевірені судом, погоджені та визначені такими, що підлягали стягненню з відповідача. Розмір витрат на послуги адвоката місцевий господарський суд визнав явно завищеними, з урахуванням суми боргу, що підлягає стягненню, та дійшов висновку за необхідне обмежити цей розмір 5000 грн.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач (ТОВ „Торговий Дім „Грегорі Арбер") звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, з посиланням при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. За доводами скаржника судове рішення було прийнято без належного обговорення та з'ясування всіх обставин справи. Апелянт стверджує, що надані позивачем копії Актів звірки від 31.12.2010р. і 18.05.2012р. є застарілими, а копія Акту звірки від 24.10.2012р. є неправомірною. Окрім того, скаржник зазначив, що ТОВ „Торговий Дім „Грегорі Арбер" не отримував копію оскаржуваного рішення, а отже не міг з ним ознайомитися.

27.07.2012р. до канцелярії Одеського апеляційного господарського суду від ТОВ „Аманн Україна" надійшов відзив за вх.№ 2078/12/Д3 на апеляційну скаргу ТОВ „Торговий Дім „Грегорі Арбер", в якому позивач просив залиши апеляційну скаргу ТОВ „Торговий Дім „Грегорі Арбер" без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, з підстав викладених у вищезазначеному відзиві.

Представник позивача (ТОВ „Аманн Україна") та відповідача (ТОВ „Торговий Дім „Грегорі Арбер") в судові засідання не з'являлись, про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином повідомлені, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень від 12.07.2012р. та 02.08.2012р.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу ТОВ „Торговий Дім „Грегорі Арбер" за відсутністю представників сторін.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 20.01.2010р. по 08.12.2010р. ТОВ „Аманн Україна" (позивач) поставило товар ТОВ „Торговий Дім „Грегорі Арбер" (відповідач) на суму 65788,97 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, які підписані належними представниками сторін (а.с. 9-56).

08.02.2012р. ТОВ „Аманн Україна" надіслало на адресу відповідача лист-претензію, в якій просило повернути грошові кошти у сумі 21 200,88 грн. за поставлений товар згідно замовлень ТОВ „Торговий Дім „Грегорі Арбер" у місячний термін з дня отримання претензії (а.с. 58). Вказаний лист-претензію було отримано відповідачем 20.02.2012р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.59).

Матеріалами справи встановлено, що 24.04.2012р. між ТОВ „Аманн Україна" і ТОВ „Торговий дім „Грегорі Арбер" було проведено звірку взаєморозрахунків, яка підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, підписаним і скріпленим печатками представників сторін. Відповідно до вказаного акту звірки взаєморозрахунків, за відповідачем було виявлено заборгованість перед позивачем на суму 21200,88 грн.

З наявної в матеріалах справи довідки філії ПАТ „УніКредит Банк" від 15.05.2012р. вих. №3299/IV вбачається, що за поставлений товар на рахунок позивача у період з 20.01.2010р. по 15.05.2012р. від відповідача надійшли грошові кошти у сумі 44588,09 грн. (а.с. 62).

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Статтею 175 ГК України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 265 ГК за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи норми чинного законодавства та приймаючи до уваги характер відносин між сторонами, факт поставки товару за видатковими накладними та факт часткової оплати вказаних товарів, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії сторін були наслідком надання та прийняття пропозиції та направлені на встановлення цивільних прав та обов'язків.

За вимогами ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що враховуючи, що факт надання послуг позивачем на суму 21200,88 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними (а.с.9-56) та актом звірки взаєморозрахунків від 24.04.2012р., які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств, приймаючи до уваги надіслання претензії щодо сплати боргу, яка була отримана відповідачем 20.02.2012р., приймаючи до уваги норми чинного законодавства, у відповідача виник обов'язок сплатити вказану суму у місячний строк від дня отримання претензії, таким чином, у зв'язку з ненаданням відповідачем належних доказів у розумінні ст.ст. 32-33 ГПК України, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 21200,88 грн., апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Аманн Україна" в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 21200,88 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення 97,31 грн. 3 % річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний, зокрема, сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 97,31 грн., нарахованих на суму заборгованості, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про правильність, обґрунтованість вказаного розрахунку та наявність підстав для стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 97,31 грн.

З огляду вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Аманн Україна" у повному обсязі.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи приписи ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача.

Щодо клопотання позивача про стягнення витрат на послуги адвоката в сумі 8 460,00 грн., Одеський апеляційний господарський суд приходить до наступних висновків.

Статтями 44, 48 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката. Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру".

Відповідно до ст. ст. 1, 6 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Таким чином, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи, відповідно до норм чинного законодавства, підлягають відшкодуванню в порядку ст. ст. 44, 49 ГПК України лише в тому випадку, якщо послуги, отримані стороною, були надані саме адвокатом.

Враховуючи що договір про надання адвокатських послуг №6 від 07.05.2012р. укладений позивачем із особою, що є адвокатом у розумінні ст. 1, 6 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а факт надання таких послуг та їх оплата підтверджується матеріалами справи, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що вказане клопотання позивача про відшкодування судових витрат є обґрунтованим та підтвердженим матеріалами справи. Водночас, відповідно до п. 12 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. №02-5/78 у чинній редакції, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин, суд, з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що з урахуванням суми боргу, що підлягає стягненню розмір витрат на послуги адвоката є явно завищеним, а тому має бути зменшеним до 5000 грн.

Посилання скаржника на порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: ч. 3 ст. 4-3 та ч.1 ст. 4-7 ГПК України та прийняття судового рішення в першому засіданні за відсутністю представника відповідача, без належного обговорення та з'ясування всіх обставин справи не приймається до уваги Одеським апеляційним господарським судом, з огляду на те, що з матеріалів справи вбачається, що 02.06.2012р. скаржник був повідомлений про час, дату та місце розгляду позовної заяви ТОВ „Аманн Україна", про що свідчить відповідне поштове повідомлення про вручення поштового відправлення від 29.05.2012р. (а.с. 68), таким чином скаржник свідомо не скористався наданими йому ГПК України правами змагальності, ознайомлення з матеріалами справи, не скористався правом брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу та іншими процесуальними правами. Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи та норми чинного законодавства апеляційний господарський приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до норм чинного законодавства без порушень норм процесуального права.

Твердження скаржника щодо неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи, що мають значення для справи також не приймаються до уваги колегією суддів, з огляду на недоведеність таких тверджень у розумінні ст. ст. 32-33 ГПК України.

Доводи скаржника щодо неотримання копії оскаржуваного рішення не обґрунтовані та не підтверджуються ніякими доказами зі сторони скаржника, тому такі доводи не можуть прийматися до уваги апеляційним господарським судом.

Таким чином, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Грегорі Арбер" - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Одеської області від 25 червня 2012 року у справі №5017/1550/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Грегорі Арбер" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 23 серпня 2012 року.

Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов М.В. Михайлов А.І. Ярош