Постанова

від 21.08.2012 по справі 2а-1870/5906/12

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія:

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2012 р. справа № 2a-1870/5906/12

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бондаря С.О.

за участю секретаря судового засідання - Швед В.С.

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Сапунова М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до державної фінансової інспекції у Сумській області про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулася до суду з адміністративним позовом до державної фінансової інспекції у Сумській області про скасування наказу №229-о від 31.05.2012року про звільнення її з посади головного контролера-ревізора відділу правової роботи контрольно-ревізійного управління у Сумській області, поновлення на державній службі в державній фінансовій інспекції у Сумській області на посаді головного контролера-ревізора, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 15015грн.76коп., відшкодування моральної шкоди в сумі 30000грн. Свої вимоги мотивує тим, що під час реорганізації контрольно-ревізійного управління у Сумській області в державну фінансову інспекцію у Сумській області скорочення посад головних контролерів-ревізорів не відбувалося, навпаки їх штатна чисельність збільшилася. Також відповідачем не було запропоновано їй зайняти рівнозначні вакантні посади. Відповідач не попередив її про майбутнє скорочення саме її посади.

Державна фінансова інспекція у Сумській області, заперечуючи проти позову, свою позицію обґрунтовує тим, що на виконання Указу Президента України від 09.12.2010 № 1085 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади", керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 20.07.2011 № 765 "Про утворення територіальних органів Державної фінансової інспекції", 27.12.2011р. контрольно-ревізійне управління в Сумській області реорганізовано у Державну фінансову інспекцію в Сумській області. Наказом Державної фінансової інспекції в Сумській області від 27.12.2011р. №1 передбачено скорочення чисельності і штату працівників контрольно-ревізійного управління в Сумській області. На виконання вказаного наказу у відповідності до ч. 1 ст. 49-2 Кодексу законів про працю України 29.12.2011року всі працівники контрольно-ревізійного управління в Сумській області попереджені про наступне звільнення з займаної посади 02.03.2012 року на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, у тому числі ОСОБА_3 До закінчення двомісячного терміну наступного звільнення позивачці було запропоновано зайняти вакантні посади. Проте вона відмовилася від запропонованих посад. Тому, за згодою профспілкового комітету, ОСОБА_3 була звільнена з роботи.

Представник позивача - ОСОБА_1, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача - Сапунов М.І., позов не визнав з підстав, викладених у письмовому запереченні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований і підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 в період з 16.03.1994р. по 31.05.2012р., перебуваючи на державній службі, працювала на різних посадах Контрольно-ревізійного управління в Сумській області. Наказом №249-о від 01.11.2007року ОСОБА_3 за її згодою переведена на посаду головного контролера-ревізора у новостворений відділ правової роботи (а.с.5-7).

Згідно наказу державної фінансової інспекції у Сумській області №229-о від 31.05.2012року ОСОБА_3 звільнена з посади головного контролера-ревізора відділу правової роботи контрольно-ревізійного управління у Сумській області у зв»язку із скороченням штатної посади, на підставі п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.8).

На думку суду, вказаний наказ є незаконним з наступних підстав.

Указом Президента України від 09.12.2010 № 1085 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" передбачено, що з метою оптимізації системи центральних органів виконавчої влади, усунення дублювання їх повноважень, забезпечення скорочення чисельності управлінського апарату та витрат на його утримання, підвищення ефективності державного управління утворюється Державна фінансова інспекція України шляхом реорганізації Головного контрольно-ревізійного управління України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.07.2011р. №765 "Про утворення територіальних органів Державної фінансової інспекції" утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної фінансової інспекції шляхом перетворення територіальних органів Головного контрольно-ревізійного управління. Встановлено, що територіальні органи Головного контрольно-ревізійного управління, які перетворюються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам, які утворюються.

У відповідності до вказаних нормативних актів, 27.12.2011року контрольно-ревізійне управління в Сумській області реорганізовано у Державну фінансову інспекцію в Сумській області.

Всі працівники контрольно-ревізійного управління в Сумській області, у тому числі ОСОБА_3, були попереджені про наступне звільнення із займаних посад 02.03.2012р. на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв»язку з реорганізацією контрольно-ревізійного управління в Сумській області у Державну фінансову інспекцію в Сумській області. Повідомлення про наступне звільнення позивачка отримала 29.12.2011р. (а.с.25).

Відповідно до вимог ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: 1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з даної підстави допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

За приписами ст.49-2 КЗпП України Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

В порушення вказаних вимог трудового законодавства, ОСОБА_3 своєчасно не була попереджена про майбутнє вивільнення у зв»язку зі скороченням її посади, а також їй не були запропоновані інші вакантні посади.

Так, судом встановлено, що позивачка була попереджена про наступне звільнення із займаної посади разом з усіма іншими працівниками КРУ в Сумській області 29.12.2011р. у зв»язку з реорганізацією КРУ в Сумській області у ДФІ в Сумській області, а не у зв»язку з скороченням посади головного контролера-ревізора правового відділу, яку обіймала ОСОБА_3 (а.с.25).

Тобто, позивачка, отримавши попередження, як і всі інші працівники, не знала і не могла знати про скорочення саме її посади.

Підтвердженням такої обставини є посилання відповідача у попередженні лише на наказ №1 від 27.12.2011р., згідно якого з 28.11.2011року вводилася в дію структура ДФІ в Сумській області, яка передбачала існування відділу правової роботи з кількістю 9 осіб, у тому числі 8 державних службовців. Про те, що у цьому відділі не буде передбачено посади головного контролера-ревізора в наказі та додатках до нього не вказано (а.с.20-24).

Хоча, дійсно наказом №2 від 27.12.2011 р. ДФІ в Сумській області введено в дію штатний розпис апарату ДФІ в Сумській області з 28.11.2011р., яким посада головного контролера-ревізора відділу правової роботи не була передбачена (а.с.44-46).

В той же час, вказаним штатним розписом штатна чисельність посад головних контролерів-ревізорів збільшена з 27 до 32.

Але відповідачем не надано суду доказів того, що ОСОБА_3 була письмово попереджена про скорочення саме посади головного контролера-ревізора відділу правової роботи, яку вона обіймала.

Суд звертає увагу на те, що штатна чисельність працівників відділу правової роботи лишилася на тому ж рівні, що і до реорганізації, тобто 9 осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, ще до звільнення позивачки з роботи, до правового відділу були переведені особи, які у цьому відділі не працювали (а.с.102-109).

В той час, як наказом ДФІ України від 24.11.2011р. №57 керівників обласних фінінспекцій було зобов»язано призначення на посади до відповідних інспекцій здійснити виключно зі складу осіб, які на той час працювали, та було заборонено комплектування вакантних посад (а.с.68-69).

Суд також зазначає, що відповідачем в порушення вимог ст.49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці не було запропоновано ОСОБА_3 іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, не дивлячись на те, що на момент попередження про наступне вивільнення існували вакантні посади, в тому числі були вакантними посади головних контролерів-ревізорів.

Так, ОСОБА_3 була попереджена про майбутнє вивільнення 29.12.2011р., а пропозиція про призначення на інші посади надійшла позивачці лише 15.02.2012р. (а.с.26,27).

Згідно вказаної пропозиції, відповідач запропонував ОСОБА_3 посади нижчого рівня та тимчасову посаду головного контролера-ревізора, хоча на момент попередження позивачки про наступне звільнення існували вакантні посади головних контролерів-ревізорів у різних відділах державної фінансової інспекції у Сумській області, які не були запропоновані позивачці.

Після попередження ОСОБА_3 про наступне звільнення, на вакантні посади головних контролерів ревізорів шляхом стажування були прийняті особи, які займали, як до реорганізації так і після реорганізації, нижчі посади провідних контролерів-ревізорів різних відділів державної фінансової інспекції у Сумській області, не дивлячись на те, що за посадовими обов»язками та відповідними вимогами вказані посади могли бути запропоновані позивачці. Таким чином було заповнено 5 вакантних посад (а.с.130-173).

Лише після заповнення вакантних посад іншими особами, позивачці було запропоновано через понад півтора місяці після попередження про звільнення (15.02.2012р.) зайняти вакантні посади, що лишилися.

Більше того, позивачці не була запропонована і вакантна посада провідного контролера-ревізора відділу правової роботи, на яку 30.12.2011р. була прийнята особа, що не працювала у цьому відділі (а.с.174, 175).

Відповідно до ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Отже ОСОБА_3 повинна бути поновлена на попередній посаді головного контролера-ревізора відділу правової роботи. Враховуючи, що контрольно-ревізійне управління в Сумській області реорганізовану у державну фінансову інспекцію у Сумській області, то позивачку необхідно поновити на роботі у державну фінансову інспекцію у Сумській області.

Вирішуючи питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд виходить з наступного.

Згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100, середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням працівника визначається, виходячи з виплат за останні два повні календарні місяці роботи, що передували звільненню.

З матеріалів справи вбачається, що останніми повними календарними місяцями роботи ОСОБА_3 є листопад та грудень 2011року.

Проте у справі є дві довідки, видані відповідачем про заробітну плату за листопад, грудень 2011року (а.с.180, 181). За грудень місяць в обох довідках вказана однакова заробітна плата позивачки. За листопад місяць в одній довідці про середню заробітну плату вказана заробітна плата в розмірі 5998,79грн., а в іншій - 3520,59грн.

Представник позивачки просив стягнути заробітну плату виходячи із заробітної плати за листопад місяць в розмірі 5998,79грн.

Відповідач в судовому засіданні не спростував законності та обґрунтованості виданої ним довідки про заробітну плату позивачки за листопад місяць в розмірі 5998,79грн., а також не пояснив причин різниці заробітної плати позивачки.

Тому суд, розраховуючи заробітну плату за час вимушеного прогулу виходить із розміру заробітної плати за листопад місяць 5998,79грн.

ОСОБА_3 просить стягнути на її користь 15015грн.76коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виходячи із середньоденного заробітку 263,43грн. за 57 робочих днів вимушеного прогулу.

Зазначені вимоги позивачки є обґрунтованими, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 15015грн.76коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Що стосується вимог ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

На думку суду, позивачка не довела в судовому засіданні факту завдання їй моральної шкоди незаконним звільненням, не надала суду належних доказів того, що незаконне звільнення призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагає від позивачки додаткових зусиль для організації її життя.

Посилання ОСОБА_3 на незадовільний стан здоров»я, як на підставу відшкодування моральної шкоди є безпідставними, оскільки не вбачається причинного зв»язку між незаконним звільненням та станом здоров»я позивачки.

Тому в цій частині позовних вимог необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Державна фінансова інспекція у Сумській області, як суб"єкт владних повноважень, не довела правомірності правомірності звільнення ОСОБА_3

Таким чином суд вважає за необхідне визнати незаконним та скасувати наказ №229-о від 31.05.2012року про звільнення ОСОБА_3 з посади головного контролера-ревізора відділу правової роботи контрольно-ревізійного управління у Сумській області, поновити іі на державній службі в державній фінансовій інспекції у Сумській області на посаді головного контролера-ревізора відділу правової роботи, та стягнути з державної фінансової інспекції у Сумській області на її користь 15015грн.76коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до державної фінансової інспекції у Сумській області про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди -задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ №229-о від 31.05.2012року про звільнення ОСОБА_3 з посади головного контролера-ревізора відділу правової роботи контрольно-ревізійного управління у Сумській області.

Поновити ОСОБА_3 на державній службі в державній фінансовій інспекції у Сумській області на посаді головного контролера-ревізора.

Стягнути з державної фінансової інспекції у Сумській області /Покровська площа, 11, м.Суми, код ЄДРПОУ 21112690/ на користь ОСОБА_3 /ідентифікаційний НОМЕР_1/ 15015грн.76коп. /п"ятнадцять тисяч п"ятнадцять грн. 76коп./ середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 5795грн. 46коп. /п"ять тисяч сімсот дев"яносто п"ять грн. 46коп./ допустити до негайного виконання.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) С.О. Бондар

Повний текст постанови виготовлений 23 серпня 2012 року.

З оригіналом згідно:

Суддя С.О. Бондар