Постанова

від 28.08.2012 по справі 33/147

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2012 р. Справа № 33/147

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Донецька метізна компанія", м. Донецьк (далі -Компанія)

на рішення господарського суду Донецької області від 05.06.2012 та

постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.07.2012

зі справи № 33/147

за позовом Компанії

до: приватного акціонерного товариства "Карбо та Кріплення", м. Макіївка Донецької області (далі -Товариство);

Державної служби інтелектуальної власності України, м. Київ (далі -Державна служба)

про визнання недійсним патенту на корисну модель "Анкер" від 10.08.2009 № 43444, належний Товариству, та зобов'язання Державної служби внести зміни про визнання патенту на корисну модель "Анкер" від 10.08.2009 № 43444 недійсним до Державного реєстру патентів України на промислові зразки і здійснити відповідну офіційну публікацію.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

Компанії -Фещенка М.Л.,

Товариства -не з'яв.

Державної служби -не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 05.06.2012 (колегія суддів у складі: Сич Ю.В. -головуючий, судді Величко Н.В. і Осадча А.М.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.07.2012 (колегія суддів у складі: Москальова І.В.-головуючий, судді Будко Н.В. і М’ясищева А.М.), у задоволенні позову відмовлено. У прийнятті зазначених рішення і постанови попередні судові інстанції з посиланням на норми Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) виходили з відсутності підстав для визнання недійсним деклараційного патенту на корисну модель "Анкер" від 10.08.2009 № 43444.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Компанія просить скасувати оскаржувані рішення і постанову з даної справи та передати останню до місцевого господарського суду "на новий розгляд в іншому складі суду". Скаргу з посиланням на статтю 1 названого Закону, статті 24, 33, 34, 42, 43, 101, 104 ГПК України мотивовано прийняттям оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Сторони відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

За результатами цього розгляду Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Як вбачається з матеріалів справи, у тому числі змісту оскаржуваних судових рішень:

- одним з відповідачів у справі було визначено Державний департамент інтелектуальної власності;

- ухвалою місцевого господарського суду від 16.05.2012 було здійснено заміну неналежного "відповідача-2" Державний департамент інтелектуальної власності належним "відповідачем-2" -Державною службою.

Відповідно до Схеми організації та взаємодії центральних органів виконавчої влади, затвердженої Указом Президента України від 09.12.2010 № 1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" (з подальшими змінами і доповненнями), та пункту 1 Положення про Державну службу інтелектуальної власності, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 № 436/2011, названа Служба є центральним органом виконавчої влади.

Згідно з частиною п'ятою статті 16 ГПК України справи у спорах, у яких відповідачем є, зокрема, центральний орган виконавчої влади, розглядаються господарським судом міста Києва.

Як зазначено в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам":

- якщо господарський суд, який прийняв справу до свого провадження з додержанням правил підсудності, залучив іншого відповідача або замінив неналежного відповідача і у зв'язку з цим справа стала підсудною іншому господарському суду, питання про підсудність визначається за правилом частини третьої статті 17 ГПК України, за винятком випадків, коли наслідком змін на стороні відповідача стає виключна підсудність справи (підпункт 20.7 пункту 20);

- якщо відповідачем у справі є орган, зазначений у частині четвертій (нині -частина п'ята) статті 16 ГПК України, то така справа у будь-якому разі підлягає розглядові у господарському суді міста Києва (підпункт 20.8 пункту 20).

Отже, дана справа за правилами виключної територіальної підсудності підлягає розгляду господарським судом міста Києва, а господарський суд Донецької області і Донецький апеляційний господарський суд, не звернувши на це уваги, розглянули її по суті, у зв'язку з чим порушили вимоги статті 16 ГПК України.

Названими судовими інстанціями також не додержано вимог частини першої статті 17 ГПК України, за якими в разі непідсудності справи даному господарському суду матеріали справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю.

Відповідно до пункту 7 частини другої статті 111 10 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо рішення прийнято господарським судом з порушенням правил виключної підсудності.

Керуючись статтями 16, 17, 111 9 -111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Донецька метізна компанія" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Донецької області від 05.06.2012 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.07.2012 зі справи № 33/147 скасувати.

Справу повернути до господарського суду Донецької області для виконання вимог частини першої статті 17 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Б. Львов