Постанова

від 22.08.2012 по справі 5011-62/2637-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.2012 № 5011-62/2637-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Тарасенко К.В.

Корсакової Г.В.

за участю представників сторін:

від позивача Отцевич Є.Ю. - представник за дов. б/н від 23.02.2012р.;

від відповідача 1 Яговенко І.О. - представник за дов. №72від 25.06.2012р.;

від відповідача 2 не з'явився;

від третьої особи Волинська В.І. - представник за дов. б/н від 25.07.2012р.;

розглянувши апеляційні скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбуд", Романенко Ганни Геннадіївни

на рішення Господарського суду

міста Києва

від 11.04.2012р.

справа №5011-62/2637-2012 (суддя Любченко М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнона"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбуд"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрферроінвест"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів

Романенко Ганна Геннадіївна

про визнання недійсними договорів та застосування наслідків недійсності правочину

Встановив

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнона" (далі - позивач) в березні 2012 року звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбуд" (далі - відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрферроінвест" (далі - відповідач 2) про визнання недійсним договору №7 від 19.10.2009р. про відступлення права вимоги, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнона" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрферроінвест"; визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав №14/35 від 23.01.2009р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнона" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промбуд"; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнона" грошових коштів в сумі 6700000,00 грн., що були отримані Товариством з обмеженою відповідальністю "Промбуд" за договором №14/35 від 23.01.2009р. купівлі-продажу майнових прав.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.04.2012р. у справі №5011-62/2637-2012 позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір №7 від 19.10.2009р. про відступлення права вимоги, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнона" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрферроінвест". Визнано недійсним договір купівлі-продажу майнових прав №14/35 від 23.01.2009р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнона"та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промбуд". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнона" грошові кошти в сумі 6700000,00 грн., що були отримані Товариством з обмеженою відповідальністю "Промбуд" за договором №14/35 від 23.01.2009р. купівлі-продажу майнових прав, а також судовий збір в сумі 64916,50 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрферроінвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнона" судовий збір в сумі 536,50 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Промбуд" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2012р. у справі №5011-62/2637-2012 і припинити провадження у даній справі про визнання недійсним договору №14/35 від 23.01.2009р. та №7 від 19.10.2009р. та стягнення 6700000,00 грн. (з урахуванням уточнень до апеляційної скарги).

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: Головуючого Тищенко А.І., суддів Михальської Ю.Б., Авдеєва П.В. від 08.05.2012р. порушено апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбуд", справу призначено до розгляду на 05.06.2012р. на 14:50 год.

Розпорядженням секретаря судової палати № 01-22/3/2 від 05.06.2012р. до складу колегії суддів замість судді Авдеєва П.В. введено суддю Отрюх Б.В.

Ухвалою від 05.06.2012р. розгляд справи відкладено на 26.06.2012р. на 15:30 год. у зв'язку з задоволенням клопотання представника позивача про витребування додаткових документів.

В судовому засіданні 26.06.2012р. від представника ТОВ "Промбуд" надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи копії апеляційної скарги Романенко Ганни Геннадіївни на рішення Господарського суду м. Києва № 5011-62/2637-2012, яка подана до місцевого суду згідно відбитку штампа 26.07.2012р. Для вирішення зазначеного питання розгляд справи відкладено на 07.08.2012р.

01.08.2012р. Романенко Ганна Геннадіївна звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2012р. у справі №5011-62/2637-2012 і припинити провадження у даній справі (з урахуванням уточнень до апеляційної скарги).

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 5011-62/2637-2012 від 06.08.2012 р. у зв'язку з виходом судової колегії у відпустку, для розгляду справи призначено колегію суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Головуючого судді Сулім В.В., суддів Зубець Л.П., Смірнова Л.Г. та вирішення питання щодо прийняття до апеляційного провадження апеляційної скарги Романенко Ганни Геннадіївни.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2012р. апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбуд", Романенко Ганни Геннадіївни прийняті до провадження судовою колегією суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Головуючого судді Сулім В.В., суддів Зубець Л.П., Смірнова Л.Г.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2012р. „Про зміну складу колегії суддів" в зв'язку з виробничою необхідністю було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 5011-62/2637-2012 колегії суддів у складі: Сулім В.В. - головуючий суддя, суддів Тарасенко К.В., Корсакова Г.В.

Представник відповідача 2 в засідання Київського апеляційного господарського суду 22.08.2012р. не з'явився, був належним чином повідомлений про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2012р.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року).

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, відповідач 2 не скористався належними йому процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 22.08.2012р., Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача 2 за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2012р. Романенко Ганну Геннадіївну на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України було залучено до справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.

Розглянувши апеляційні скарги, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2012р. підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбуд", Романенко Ганни Геннадіївни - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 23.01.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнона" (покупець) в особі директора Кізілова О.В., який діяв на підставі статуту, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промбуд" (продавець) в особі генерального директора Пархоменка О.Й., який діяв на підставі статуту, був укладений договір купівлі-продажу майнових прав №14/35 ( далі - договір), предметом якого відповідно до п. 1.1 договору є зобов'язання продавця продати, а покупця придбати майнові права на квартири загальною площею 322,24 кв.м у житловому будинку №35 на вул. Ямська в м. Києві на умовах та в порядку, що визначені в цьому договорі, а саме: 3-кімнатну квартиру №7 на четвертому поверсі, 1-а секція, загальною площею 89,03 кв.м; 2-кімнатну квартиру №34 на четвертому поверсі, 2-а секція, загальною площею 77,91 кв.м; 2-кімнатну квартиру №46, 6-й поверх, 2-а секція, загальною площею 77,91 кв.м; 2-кімнатну квартиру №82, 12-й поверх, 2-а секція, загальною площею 77,91 кв.м.

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 договору під майновими правами сторони розуміють право покупця набути у власність квартири, характеристики яких визначаються відповідно із проектною документацією, у відповідних договорах або додаткових угодах до цього договору.

Згідно п. 1.4 договору продавець зобов'язаний передати покупцю майнові права на квартири після повної сплати їх вартості, передбаченої цим договором, а покупець прийняти їх. Передача та приймання майнових прав здійснюється сторонами за актом приймання-передачі майнових прав.

У розділі 3 спірного правочину сторонами узгоджено, що покупець зобов'язується оплатити компанії майнові права за квартири в розмірі 7349080,36 грн. не пізніше трьох робочих днів з дати підписання цього договору.

25.06.2009р. між позивачем та відповідачем 1 була укладена додаткова угода №1 до договору купівлі-продажу №14/35 від 23.01.2009р., за умовами якої п.2.3.1 договору викладено у наступній редакції: "Сторони домовились, що покупець може до запланованої дати введення будинку в експлуатацію відступити право вимоги та свої зобов'язання за цим договором на користь третьої особи.

19.10.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнона" (первісний кредитор) в особі директора Кізілова О.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрферроінвест" (новий кредитор) в особі генерального директора Стеценко В.В. був укладений договір про відступлення права вимоги №7.

Згідно п.1.1, п.1.2 вказаного правочину первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредиторові і стає кредитором за договором купівлі-продажу №14/35 від 23.01.2009 р. майнових прав (основний договір), укладений між позивачем та відповідачем 1. За цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основним договором.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із способів захисту цивільного права є визнання правочину недійсним.

За приписом ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Згідно ст.ст. 215, 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За змістом Постанови №9 від 06.11.2009р. Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Одночасно, за змістом п.5 вказаної Постанови Пленуму Верхового Суду України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків недійсного правочину може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою стороною, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Так, позивач обґрунтовує позовну заяву тим, що від імені позивача спірні правочини були підписані директором Кізіловим О.В. з перевищенням повноважень, які передбачені діючим законодавством та статутом товариства.

Згідно ст. 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Товариство з обмеженою відповідальністю створюється і діє на підставі статуту (ст.4 Закону України "Про господарські товариства").

Відповідно до ст.1 Закону України "Про господарські товариства" підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку визнаються господарськими товариствами.

Статтею 92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Згідно із ст.97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.145 Цивільного кодексу України вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. До виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить: визначення основних напрямів діяльності товариства, затвердження його планів і звітів про їх виконання; внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу; створення та відкликання виконавчого органу товариства; визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів; затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутку та збитків товариства; вирішення питання про придбання товариством частки учасника; виключення учасника із товариства; прийняття рішення про ліквідацію товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу. Статутом товариства і законом до виключної компетенції загальних зборів може бути також віднесене вирішення інших питань. Питання, віднесені до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, не можуть бути передані ними для вирішення виконавчому органу товариства.

Так, виходячи зі змісту п. 10.1 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнона" вищим органом товариства є загальні збори учасників.

Згідно п.10.4 статуту позивача в редакції, яка діяла на момент укладання спірних договорів, встановлено, що виключною компетенцією загальних зборів учасників товариства є прийняття рішення щодо відчуження майна товариства; надання дозволу директору товариства або виконуючому його обов'язки вчиняти правочини з одним контрагентом за один рік на суму, що перевищує 100000 грн.

Таким чином та враховуючи приписи ч.4 ст.145 Цивільного кодексу України, а також передбачений статутом позивача перелік виключних повноважень вищого органу керівництва юридичної особи, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що перелічені у п.10.4 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнона" функції загальних зборів учасників не можуть бути передані будь-якому іншому органу товариства, в тому числі, директору.

Відповідно до ст.62 Закону України "Про господарські товариства" у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства. Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора). Дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства. Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами. Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом. Генеральний директор (директор) не може бути одночасно головою загальних зборів учасників товариства.

Одночасно, за змістом п.11.1 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнона" виконавчим органом підприємства є директор, який здійснює керівництво поточною діяльністю товариства та виконання рішень зборів. У компетенцію директора входять всі питання, пов'язані з повсякденню діяльністю товариства, які можуть бути вирішені в рамках і на основі принципових напрямів в політиці товариства, прийнятій зборами, крім питань, віднесених до виключної компетенції зборів.

Згідно п. 11.3 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнона" директор уповноважений без довіреності здійснювати дії від імені товариства, укладати договори в межах, встановлених статутом; самостійно приймати рішення про підписання (укладання) правочинів (контрактів) за винятком тих, на підписання (укладання) яких відповідно до цього статуту потрібно одержати обов'язковий дозвіл зборів засновників (учасників); укладати в України та за її межами договори та інші угоди, вирішувати інші питання в межах прав, що надані йому зборами учасників.

Так, положеннями статуту позивача компетенція директора на вчинення від імені товариства певних дій, в тому числі, стосовно розпорядження майном юридичної особи, підписання правочинів з одним контрагентом за один рік на суму, що перевищує 100000 грн. обмежена наявністю рішення з визначених питань вищого органу товариства.

Виходячи з того, що ціною договору купівлі-продажу позивачем та відповідачем 1 було визначено 7349080,36 грн., а за договором про відступлення права вимоги передавалися майнові права за винагороду в розмірі 6700000 грн., враховуючи, що зазначені правочини укладені кожний з одним контрагентом та в один рік, судом першої інстанції правомірно встановлено, що підписанню зазначених договорів директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнона" повинно було передувати надання вищим органом товариства відповідного дозволу шляхом прийняття зборами учасників певного рішення. Крім того, виходячи з того, що до виключної компетенції вищого органу позивача віднесено також прийняття рішення щодо відчуження майна товариства, приймаючи до уваги, що за договором уступки права вимоги позивачем фактично було відчужено майнові права, за висновками суду, вчинення директором товариства дій стосовно його підписання також було обумовлено наявністю відповідного рішення зборів учасників товариства.

Проте, як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнона" не приймалося рішень щодо надання директору товариства Кізілову О.В. дозволу на підписання договору купівлі-продажу №14/35 від 23.01.2009р. майнових прав та договору №7 від 19.10.2009р. про відступлення права вимоги, а також рішення стосовно відчуження майна товариства.

За таких обставин, судом першої інстанції правомірно встановлено, що спірні договори підписані від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнона" директором Кізіловим О.В. з перевищенням повноважень, що у відповідності до ст.203 Цивільного кодексу України є підставою для визнання останніх недійсними в судовому порядку.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржників, що висновок суду першої інстанції щодо обсягу цивільної дієздатності директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнона" є помилковими та такими, що зроблені з порушенням норм матеріального права.

Одночасно, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржників, що позивач не мав права та законних підстав для звернення до господарського суду першої інстанції з даним позовом в результаті укладення між сторонами договору про відступлення права вимоги № 7, оскільки укладання договору про відступлення права вимоги було зроблено з порушенням вимог ст.514 Цивільного кодексу України з урахуванням наступних обставин справи.

Згідно ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, зі змісту даної статті вбачається, що заміна кредитора можлива тільки у зобов'язанні, існуючому на момент укладення угоди про уступку права вимоги, і тільки у відношенні прав (вимог), що виникли на момент укладення цієї угоди, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 334 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1.4 договору №14/35 від 23.01.2009р. передбачено, що передача та приймання майнових прав здійснюється сторонами за актом приймання-передачі майнових прав. Покупець набуває право власності на майнові права у повному обсязі лише після оформлення акту прийому-передачі майнових прав. Покупець, після набуття права власності на майнові права на квартири та введення будинку в експлуатацію, має право володіти та користуватися квартирами без обмежень та, за сприяння продавця, зобов'язується самостійно оформити правовстановлюючі документи на квартири.

Таким чином, враховуючи зміст ст. 334 Цивільного кодексу України та передбачений умовами до спірного договору момент переходу права власності, судом першої інстанції правомірно встановлено, що право власності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнона", як покупця за договором №14/35 від 23.01.2009р., виникає з моменту підписання з Товариством з обмеженою відповідальністю "Промбуд" акту приймання-передачі майнових прав.

Так ухвалами Господарського суду міста Києва від 21.03.2012р. та 30.03.2012р. судом було зобов'язано відповідача 1 надати акт приймання-передачі майнових прав, складений у відповідності до п.1.4 договору №14/35 від 23.01.2009р.

Проте, всупереч вимог суду, Товариством з обмеженою відповідальністю "Промбуд" витребувані судом документи ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надавались.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнона" не перейшло право власності на майнові права на квартири, що розташовані у житловому будинку по вул. Ямській, 35 у м. Києві.

Таким чином, враховуючи наведене, суд першої інстанції правомірно встановив, що на дату укладення спірного договору №7 від 19.10.2009р. у позивача ще не виникло право власності на майнові права, право вимоги за якими було передано відповідачу 2.

За таких обставин, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнона" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбуд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрферроінвест" є правомірним та таким, що підлягає задоволенню.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов в частині стягнення з відповідача 1 на користь позивача в порядку реституції грошових коштів в сумі 6700000 грн. також є обґрунтованим та підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Перелік способів захисту прав визначений у ст. 16 вказаного нормативно-правового акту та ст. 20 Господарського кодексу України. При цьому, ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно із ч.ч. 1, 5 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відповідно до позиції, викладеної у листі від 24.11.2008р. Верховного Суду України "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" реституцію цілком можна вважати окремим способом захисту цивільних прав, які порушуються у зв'язку з недійсністю правочину, оскільки у ст. 16 Цивільного кодексу України немає вичерпного переліку способів захисту цивільних прав.

За змістом п. 5 Постанови №9 від 06.11.2009р. Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Відповідно до п.17 листа №01-8/211 від 07.04.2008р. Вищого господарського суду "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" наслідки недійсності правочину залежать від того, які саме дії були здійснені сторонами на виконання такого правочину. Тому суд, приймаючи рішення про застосування наслідків недійсності правочину, повинен повно і всебічно з'ясувати обставини, що мають значення для застосування таких наслідків, та неухильно дотримуватись положень ст. 43 Господарського процесуального кодексу України України щодо створення сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідних умов для встановлення таких фактичних обставин справи на засадах змагальності сторін.

За таких обставин, приймаючи до уваги висновки суду першої інстанції стосовно недійсності договору купівлі-продажу, виходячи з того, що позивачем на підставі платіжних доручень №4 від 23.01.2009р. та №3 від 23.01.2009р. було перераховано на рахунок відповідача 1 грошові кошти на загальну суму 6700000,00 грн. за договором №14/35 від 23.01.2009р., а докази вчинення яких-небудь дій на виконання вказаного договору з боку відповідача 1 до матеріалів справи не представлені, суд дійшов правомірного висновку, що кошти у визначеному вище розмірі підлягають стягненню з відповідача 1 на користь позивача в порядку реституції.

Одночасно, Київський апеляційний господарський суд зазначає, що договір про відступлення права вимоги не створює будь-яких правових наслідків з огляду на відсутність у матеріалах справи документів стосовно його виконання.

Посилання апелянтів на схвалення позивачем спірних право чинів є необґрунтованими, так як зазначені дії вчинялись неповноважним органом управління згідно статуту товариства.

Посилання апелянтів на необізнаність про обмеження повноважень керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнона" також не приймаються до уваги , так як в тексті оспорюваних договорів зазначено, що останні підписуються особою на підставі повноважень визначених статутом товариства. Відповідно, контрагенти могли ознайомитись з статутом товариства та дізнатись про обмеження повноважень директора товариства Кізілова О.В.

При цьому ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції закону, яка діяла на момент укладення спірного договору) визначає, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі, як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що посилання апелянтів на рішення Господарського суду Донецької області від 21.12.2011р. №6/171, як на обґрунтування своєї позиції щодо правочину, не приймаються як обґрунтовані, оскільки предметом справи №6/171 є стягнення коштів за договором № 7 від 19.10.2009р., тоді як предметом даної справи є визнання недійсними договорів, в тому числі договору № 7 від 19.10.2009р. та застосування наслідків недійсності правочину. До того ж, Господарський суд Донецької області приймаючи своє рішення виходив з презумпції правомірності правочину.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Проте, в даному випадку, апелянт, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

З огляду на встановлене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбуд", Романенко Ганни Геннадіївни, залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2012р. у справі №5011-62/2637- залишити без змін.

3. Матеріали справи №5011-62/2637-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Сулім В.В.

Судді Тарасенко К.В.

Корсакова Г.В.