Ухвала

від 30.01.2013 по справі 5011-62/2637-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

30 січня 2013 р. № 5011-62/2637-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Плюшка І.А., суддів:Демидової А.М., Козир Т.П., Малетича М.М., Шевчук С.Р., розглянувши заяву ОСОБА_6 про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 06.11.2012 у справі№ 5011-62/2637-2012 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Юнона" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбуд" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрферроінвест" за участю третьої особи, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_7 провизнання недійсними договорів та застосування наслідків недійсності правочину,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського міста Києва від 11.04.2012 у справі №5011-62/2637-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2012, позовні вимоги задоволено повністю; визнано недійсним договір про відступлення права вимоги; визнано недійсним договір купівлі-продажу майнових прав; стягнуто грошові кошти в сумі 6700000,00 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.11.2012 у справі №5011-62/2637-2012 постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2012 залишено без змін.

ОСОБА_6 звернувся із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 06.11.2012 у справі №5011-62/2637-2012, в якій просить скасувати зазначену постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 08.05.2012 у справі №30/5009/6977/11, від 23.04.2012 у справі №5/137, від 05.04.2012 у справі №5016/3319/2011(8/163), від 12.03.2012 у справі №35/225пд, від 29.02.2012 у справі №5020-4/260-1230/2011, від 14.02.2012 у справі №16/507-46/309 мотивовано незастосуванням Вищим господарським судом України статей 89, 92 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 17, 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана, з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

При вирішенні питання про допуск справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність усіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Зі змісту постанов Вищого господарського суду України від 08.05.2012 у справі №30/5009/6977/11, від 23.04.2012 у справі №5/137, від 05.04.2012 у справі №5016/3319/2011(8/163), від 12.03.2012 у справі №35/225пд, від 29.02.2012 у справі №5020-4/260-1230/2011, на які заявник посилається, та постанови суду касаційної інстанції, про перегляд якої він просить, вбачається, що судові рішення в цих справах прийнято залежно від встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

У постанові від 06.11.2012 у справі №5011-62/2637-2012, про перегляд якої просить заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову про визнання недійсними договорів на підставі статті 215 ЦК України та застосування наслідків недійсності правочину на підставі статті 216 ЦК України. При цьому, суд касаційної інстанції виходив із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що: спірні договори підписані від імені позивача директором з перевищенням його повноважень, оскільки зборами учасників товариства позивача не приймалося рішення щодо надання директору товариства дозволу на підписання спірних договорів, як це передбачено статутом позивача, що свідчить про порушення вимог статті 203 ЦК України; спірний договір про відступлення права вимоги укладений з порушенням вимог статті 514 ЦК України. Отже, у зв'язку з наявністю правових підстав для застосування наслідків недійсності правочину кошти, сплачені позивачем відповідачу 1 на підставі договору, який визнано недійсним, підлягають поверненню позивачу в порядку реституції, оскільки докази вчинення відповідачем 1 будь-яких дій на виконання цього договору відсутні.

Водночас, у постанові від 08.05.2012 у справі №30/5009/6977/11, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову щодо визнання недійсним договору про надання фінансової допомоги та додаткових угод до нього, з огляду на відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів, які б підтверджували, що на момент укладення спірного договору сторонами не було дотримано загальних вимог чинності правочину, оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач виконав свої зобов'язання за спірним договором належним чином, перерахувавши позивачу суму фінансової підтримки, що підтверджується платіжними дорученнями, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання недійсним оспорюваного договору в порядку статті 215 ЦК України.

У постанові від 23.04.2012 у справі №5/137 суд касаційної інстанції визнав обґрунтованим висновок судів попередніх інстанції щодо відмови у задоволенні позову про визнання недійсним договору кредиту, з огляду на те, що загальними зборами учасників товариства було уповноважено директора позивача на підписання оспорюваного договору кредиту, що свідчить про відсутність будь-яких обмежень його повноважень на укладення спірного договору; спірний договір прийнято до виконання позивачем, про що свідчить отримання ним кредиту від відповідача, що підтверджується меморіальним ордером.

У постанові від 05.04.2012 у справі №5016/3319/2011(8/163) суд касаційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову про визнання недійсним договору поставки на підставі статей 92, 241 ЦК України, виходячи з встановлених судом першої інстанції обставин справи про наявність у директора філії на момент підписання спірного договору відповідних повноважень, наданих йому довіреністю та доведеності обставин вчинення позивачем конклюдентних дій з прийняття спірного договору до виконання.

У постанові від 12.03.2012 у справі №35/225пд суд касаційної інстанції визнав обґрунтованим висновок судів попередніх інстанції щодо відмови у задоволенні позову про визнання недійсним договору взаєморозрахунків і на списання заборгованості та застосування наслідків недійсності правочину (в частині що стосується доводів заявника), з огляду на те, що директор товариства позивача діяв в межах повноважень, наданих йому статутом товариства. При цьому, суд касаційної інстанції виходив з того, що судами попередніх інстанцій встановлено, що доказів обмеження прав директора на укладання угод від імені товариства позивача суду не надано, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання недійсним оспорюваного договору, а відтак і підстави для застосування наслідків недійсності правочину.

У постанові від 29.02.2012 у справі №5020-4/260-1230/2011, Вищий господарський суд України, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу відступлення частки у статутному капіталі, виходячи з того, що оспорюваний договір був схвалений позивачем шляхом прийняття його до виконання, що відповідно до положень статті 241 ЦК України унеможливлює визнання оспорюваного договору недійсним.

Таким чином, зазначені судові рішення, незважаючи на подібність предмета спору, не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних фактичних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов різних правових висновків.

Колегія суддів зазначає, що посилання заявника на незастосування судом касаційної інстанції відповідних норм матеріального права (в даному випадку статей 89, 92 ЦК України та статей 17, 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) не є підставою для перегляду судового рішення в порядку розділу ХІІ 2 ГПК України.

Крім того ознайомившись зі змістом постанови Вищого господарського суду України від 14.02.2012 у справі №16/507-46/309, на яку посилається заявник як на доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, колегія суддів встановила, що судом касаційної інстанції були скасовані судові рішення попередніх інстанцій, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Колегія суддів зазначає, що прийняття судом касаційної інстанції постанови про скасування судових рішень господарських судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не є остаточним вирішенням спору у справі, а тому на відповідну постанову не може здійснюватись посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111 16 цього Кодексу.

Отже, постанова Вищого господарського суду України від 14.02.2012 у справі №16/507-46/309 не є доказом неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права у подібних правовідносинах.

З огляду на викладене вище колегія суддів дійшла висновку про відсутність ознак, визначених статтею 111 16 ГПК України в якості підстав для допуску справи №5011-62/2637-2012 до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_6 у допуску справи №5011-62/2637-2012 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяІ. Плюшко Судді:А. Демидова Т. Козир М. Малетич С. Шевчук

KAСАЦІЯ до ВСУ (08.04 - розгляд)