Постанова

від 23.08.2012 по справі 33/5005/4231/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.08.2012 року Справа № 33/5005/4231/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Павловського П.П.-доповідача

суддів: Чус О.В., Швеця В.В.

при секретарі судового засідання: Литвин А.П.

Представники сторін:

від позивача : Кисла Т.М. представник, довіреність №б/н від 28.09.11;

від відповідача : Лавриненко І.С. представник, довіреність №7/11-2531 від 23.12.11;

розглянувши апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради,

м. Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2012 року

у справі № 33/5005/4231/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська фабрика індпошиття та ремонту одягу № 2", м. Дніпропетровськ

до Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

третя особа: Комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради, м. Дніпропетровськ

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.12р. у справі № 33/5005/4231/2012 (суддя Рудовська І.А.) позов задоволено . Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська фабрика індпошиття та ремонту одягу №2" право власності на адміністративне приміщення літ. А12, загальною площею 458 м 2 , яке розташоване на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку №2 по вул. Радистів у м. Дніпропетровську, право на яке підлягає державній реєстрації відповідно до чинного законодавства в Комунальному підприємства Дніп ропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської обласної ради. Стягнуто з Дніпропетровської міської ради на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська фабрика індпошиття та ремонту одягу №2" державне мито в сумі 939 грн. 48 коп., витрати на інормаційно-технічне забезпечення судового процесу 236 грн.00.

Суд вважав, що позивачем доведена суду сукупність юридичних фактів, які виходячи зі змісту ст. 344 ЦК України мають значення для цієї справи.

Не погодившись з рішенням господарського суду Дніпропетровська міська рада, м. Дніпропетровськ, звернулась до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник зазначає, що судом першої інстанції порушено норми ст. 43 ГПК України, а саме, судом встановлено, що ВАТ "Комінмет" передавало спірне приміщення позивачу за актом № 2 у липні 1996 року, а також суд дійшов висновку, що передача на баланс є передачею майна у володіння у зв'язку з чим позивач прийнявши спірне приміщення на свій баланс став законним володільцем останнього. При цьому скаржник зазначає, що позивач на підставі певного юридичного титулу володів спірним приміщенням, а тому ст. 344 ЦК України не можливо застосовувати до спірних правовідносин.

Крім того, на думку скаржника, оскільки право власності на спірне приміщення по вул. Радистів, 2 в м. Дніпропетровську не зареєстровано тому визнання права власності на предмет спору саме за набувальною давністю судом є неможливим.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.08.12р. прийнято апеляційну скаргу до розгляду у судому засіданні 23.08.12р.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи, які зазначені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими. Просить залишити оскаржуване рішення -без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

В судовому засіданні 23.08.12р. оголошені вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суд апеляційної інстанції, вислухавши у судовому засіданні присутніх представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, перевірив правильність висновків суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, повноту їх дослідження судом першої інстанції та юридичну оцінку, і прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи,

12.08.1987р. виконавчім комітетом Дніпропетровської міської ради народних депутатів було прийнято рішення за № 250/25 "Про дозвіл заводу ім. Комінтерна проектування житлового будинку по вул. Радистів", яким було передбачено знесення домоволодіння №24 по вул. Радистів, в якому знаходилося приміщення фабрики індпошиття №2 та виділення останній у збудованому житловому будинку приміщення на першому поверсі з демонстраційним залом.

Між заводом ім. Комінтерна та ДП "Дніпропетровська фабрика індпошиття та ремонту одягу №2" 08.02.1990р. було укладено договір на будівництво житлового будинку господарським способом на основі дольової участі.

27.11.1991р. рішенням № 46 Дніпропетровської міської ради народних депутатів "Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради народних депутатів", яким затверджено перелік об'єктів комунальної власності Дніпропетровської міської ради народних депутатів, згідно якого підприємства служби побуту, в тому числі і Дніпропетровська фабрика індопошиття та ремонту одягу № 2 (разом з приміщенням, розташованим по вул. Радистів, 24 у м.Дніпропетровськ ) визнано об'єктом права комунальної власності територіальної громади міста в особі Дніпропетровської міської ради народних депутатів.

Рішенням Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 17.03.1994 р. № 245 вирішено відвести заводу ім. Комінтерну земельну ділянку в тимчасове короткострокове користування строком на 1 рік площею 0, 69 га за рахунок земель міської забудови для будівництва житлового будинку по вул. Радистів зі знесенням домоволодінь по вул. Радистів № 22, 24 .

Згідно акту державної приймальної комісії, затвердженого рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради №1080 від 27.10.1994р., будівництво 69-квартирного будинку по вул. Радистів здійснено в період з січня 1990 по серпень 1994р. за замовленням ВАТ "Комінмет" (Дніпропетровський металургійний завод ім. Комінтерна) Міністерства промисловості України.

На виконання умов договору щодо будівництва житлового будинку на основі дольової участі ВАТ "Комінмет" в червні 1996р. за актом №2 передало Дніпропетровській фабриці індпошиття та ремонту одягу №2 приміщення фабрики, розташоване на першому поверсі житлового будинку по вул. Радистів, загальною площею 480кв.м з демонстраційним залом.

02.04.2001р. між КП "Дніпропетровська фабрика індпошиття та ремонту одягу № 2" та пози вачем був складений акт приймання-передачі майна від КП до Позивача, згідно якого у вартість будинків і споруд, що передавалися включено вартість Приміщення по вул. Радистів 2.

Так, факт щодо безоплатної передачі приміщення підтверджується також листом ВАТ "Комінмет" №945 від 28.08.2001р.

Як вбачається з матеріалів технічної інвентаризації Дніпропетровського міжміського бюро технічної інвентаризації 1999р. приміщення №2 по вул. Радистів, літера А-12 загальною площею 458кв.м оформлена на колективне підприємство "Дніпропетровська фабрика індпошиття та ремонту одягу №2".

Водночас судом першої інстанції було встановлено, що в 2001 році відбулася реорганізація колективного підприємства "Дніпропетровська фабрика індпошиття та ремонту одягу №2", шляхом розподілу на два товариства: ТОВ "Дніпропетровська фабрика індпошиття та ремонту одягу № 2" та ТОВ фабрика "Анаско", в результаті якої було утворене ТОВ "Дніпропетровська фабрика індпошиття та ремонту одягу №2".

Поряд з цим, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що саме ВАТ «Комінмет»(як власник спірного майна) передало спірне приміщення Позивачу на баланс.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про власність», який був чин ним на момент передачі Приміщення від ВАТ «Комінмет»Позивачу (акт №2 від липня 1996р.), - об'єктом права власності акціонерного товариства є майно, придбане за рахунок продажу акцій, одержане в_результаті його господарської діяльності, а також інше майно, набуте на підставах, не заборонених законом.

Отже, ВАТ «Комінмет»мало право передавати спірне приміщення Позивачу, оскільки фактично було власником всього будинку.

Виконуючи вимоги рішення Виконкому Дніпропетровського міського ради народних депутатів №250/25 від 12.08.1987р. «Про дозвіл на проектування жилого будинку по вул. Радистів», пунктом 2.3.1 якого передбачалося на першому поверсі будинку перед бачити приміщення фабрики індпошиття №2 з демонстраційним залом, ВАТ «Комін мет»передало Позивачу спірне Приміщення за актом №2 у липні 1996р.

Своїм листом №954 від 28.08.2001р. ВАТ «Комінмет»підтвердило безоплатну передачу з правом власності Приміщення Позивачу. Цим листом ВАТ «Комінмет»фактично підтвердило відсутність в нього майнових претензій щодо права власності на Приміщення.

В свою чергу, твердження скаржника, що ВАТ «Комінмет»отримало у липні 1996 року спірне Приміщення лише у користування шляхом прийому на баланс від Відповідача не підтверджується будь-якими доказами.

Зокрема, рішення виконкому Дніпропетровської міської ради №1080 від 27.10.1994р., яким було затверджено акт державної приймальної комісії взагалі не міс тить в собі посилань, що будинок та вбудоване в нього спірне Приміщення відноситься до комунальної власності Відповідача.

Колегія суддів не погоджується з помилковими твердженнями скаржника, що акт прийому-передачі від 1996 року є юридичним титулом, який не дозволяє суду застосовувати норми ст. 344 ЦКУ. Наведений акт прийому-передачі від 1996 року не ре гулює питання користування Приміщенням Позивачем на протязі більш ніж 16-ти років з будь-якою іншою особою, як відповідні питання титульного володіння регулюють напри клад договори оренди, користування або подібні.

В свою чергу, акт прийому-передачі 1996 року не складався Відповідачем, що ви ключає можливість тверджень останнього про «титульність»володіння Позивачем спір ним Приміщенням саме на підставі наведеного акту від 1996р.

Більш того, акт прийому-передачі від 1996р. не скасова ний та не визнаний недійсним, а тому є чинним. Наве дений акт від 1996 року підтверджує не право титульного володіння Позивачем спірним Приміщенням на протязі більш ніж 16-ти років, а підтверджує добросовісність набуття права користування спірним Приміщенням з боку Позивача у 1996 році, що дозволяє застосовувати норми ст. 344 ЦКУ.

Таким чином, на підставі наведеного слід дійти обґрунтованого висновку, що твер дження скаржника стосовно неможливості застосування норм ст. 344 ЦКУ до спірних правовідносин є помилковими.

Крім того, суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано встановив і у відпо відності до вимог ст. 43 ГПК на підставі наявних в матеріалах справи доказів, яким надано належну оцінку, що Позивач безперешкодно та відкрито користуєть ся спірним Приміщенням більше ніж десять років (з липня 1996 року).

Відтак, на думку колегії, оскаржуване рішення суду першої інстанції не порушує вимоги абз. З ч. 1 ст. 344 ЦКУ, оскільки, останній не забороняє та не виключає визнання права власності судом за відсутності реєстрації, так як регулює правовідносини, які виникають після набуття чинності судовим рішенням про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю. В свою чергу, згідно ви мог Конституції України судам у відповідності до вимог процесуального законо давства підвідомчі спори з усіх правовідносин, а отому твердження Відповідача щодо неможливості розгляду цього спору та визнання право власності саме су дом є помилковими та суперечать змісту ст. 344 ЦКУ.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав їм правильну юридичну оцінку, прийняв законне і обґрунтоване рішення, підстави для скасування якого відсутні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду, а тому її слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.12р. у справі № 33/5005/4231/2012 -залишити без змін , а апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ -без задоволення .

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя П.П. Павловський

Суддя О.В. Чус

Суддя В.В. Швець