Ухвала

від 07.08.2012 по справі 15/5025/796/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

07 серпня 2012 р. № 15/5025/796/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Владимиренко С.В. суддів:Демидової А.М. Панової І.Ю. Селіваненка В.П. Шевчук С.Р.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Цемер-2" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 21.03.2012 у справі№ 15/5025/796/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цемер-2" доХмельницької міської ради третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 про визнання недійсним рішення Хмельницької міської ради від 03.11.2010 № 19,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 29.06.2011 у справі № 15/5025/796/11 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Цемер-2" до Хмельницької міської ради: визнано недійсним пункт 1.2 рішення Хмельницької міської ради від 03.11.2010 №19 в частині надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 400 кв.м. фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 під недобудоване приміщення кафе "Колиба" та пункту по технічному обслуговуванню легкових автомобілів.

Постановою Рівненського апеляційного господарського від 19.10.2011, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.03.2012, рішення господарського суду Хмельницької області від 29.06.2011 скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Цемер-2" звернулось з заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 21.03.2012 у справі № 15/5025/796/11, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.10.2011, постанову Вищого господарського суду України від 21.03.2012 у даній справі та залишити без змін рішення господарського суду Хмельницької області від 29.06.2011. Заяву з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 25.04.2012 у справі № 20/5025/1613/11 обґрунтовано неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме статей 124, 134 Земельного кодексу України внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Крім того, в тексті заяви заявник просить поновити строк на подання заяви про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 21.03.2012 у справі № 15/5025/796/11.

В зв'язку з тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Цемер-2" заяву про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 21.03.2012 у справі № 15/5025/796/11 надіслано 07.07.2012, що підтверджується поштовим штемпелем на конверті, а постанова Вищого господарського суду України, на яку посилається заявник, прийнята 25.04.2012, колегія суддів зазначає, що заявником не пропущений процесуальний строк на подання відповідної заяви.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи № 15/5025/796/11 до провадження Верховного Суду України з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Зі змісту постанови суду касаційної інстанції від 21.03.2012 у справі № 15/5025/796/11, про перегляд якої просить заявник, та постанови від 25.04.2012 у справі № 20/5025/1613/11, на яку він посилається, вбачається, що судові рішення в цих справах прийнято і застосовано відповідні норми матеріального права в залежності встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

В постанові від 21.03.2012 у справі № 15/5025/796/11, про перегляд якої подано заяву, Вищий господарський суд України погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позову про визнання недійсним рішення Хмельницької міської ради в частині надання дозволу на розроблення третій особі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з огляду на встановленні судами обставини справи про те, що відповідно до договору купівлі-продажу третьою особою було придбано недобудоване приміщення кафе "Колиба" та пункт по технічному обслуговуванню легкових автомобілів у особи, якій вони належали на підставі виданого Хмельницькою райдержадміністрацією 24.04.2000 акту вибору земельної ділянки під будівництво зазначених об'єктів, в зв'язку з чим до покупця (третьої особи) перейшло право власності на зазначені споруди, а тому в порядку статті 120 Земельного кодексу України і право отримати земельну ділянку на якій розміщені об'єкти в користування.

Водночас у постанові від 25.04.2012 у справі № 20/5025/1613/11, на яку посилається заявник, Вищий господарський суд України погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо задоволення позову в частині визнання недійсним рішення Хмельницької міської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її в оренду відповідачу-3. Вказаного висновку суд касаційної інстанції дійшов з огляду на встановленні судами попередніх інстанцій обставини справи про те, що під час придбання відповідачем-3 у ПМП "Мавіол" павільйону на спірній земельній ділянці площею 280 кв.м сторонами договору не вирішувалось питання щодо переходу прав на земельну ділянку, оскільки рішенням господарського суду в іншій господарській справі встановлено, що право користування земельною ділянкою на якій розміщено павільйон, у продавця припинилось 22.06.2002, тобто відповідач-3 не набував права оренди на спірну земельну ділянку, внаслідок придбання павільйону, а спірна земельна ділянка була вільною від забудови та з 2003 року не надавалась в оренду.

Вказане свідчить лише про те, що судами касаційних інстанцій у зазначених вище справах встановлені різні фактичні обставини справи, у зв'язку з чим були прийняті різні по своїй суті судові рішення.

Таким чином Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Цемер-2" у допуску справи № 15/5025/796/11 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяС.Владимиренко СуддіА.Демидова І.Панова В.Селіваненко С.Шевчук KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)