Постанова

від 28.08.2012 по справі 5016/210/2012(17/22)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2012 р. Справа № 5016/210/2012(17/22)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І.- головуючого, Бакуліної С.В., Грейц К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 31.05.2012 року у справі№ 5016/210/2012(17/22) Господарського суду Миколаївської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" доСелянського (фермерського) господарства "Ініра" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаПриватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" про стягнення 655829,83 грн. за участю представників: позивачаШвець Р.П., дов. від 27.08.2012р. відповідача третьої особиКорольов В.М., дов. від 10.01.2012р. не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Селянського (фермерського) господарства "Ініра" 655829,83 грн., в тому числі 416826,10 грн. коштів, перерахованих позивачем на відповідачу виконання контракту, а також 171683,73 грн. пені та 67320 грн. штрафу за невиконання зобов'язання по поставці товару, відповідно до умов договору та положень статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 599, 629 Цивільного кодексу України.

Відповідач не надав письмових пояснень по суті позову, натомість заявив клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення кримінальної справи щодо посадових осіб фермерського господарства, що буде підставою для визнання недійсним укладеного сторонами контракту на поставку зерна; вказане клопотання відхилено судом за необґрунтованістю.

Третя особа повідомила про відсутність будь-яких заяв та звернень до неї з повідомленням про настання страхового випадку та про виплату страхового відшкодування за договором страхування майбутнього врожаю.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 10.04.2012 року (суддя Коваль С.М.) позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 416826,10 грн. основного боргу, 35878,04 грн. пені, 67320 грн. штрафу, 10400 грн. судового збору; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Судове рішення вмотивовано доведеністю обставин справи щодо невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань; при визначенні суми належної до стягнення з відповідача пені суд покликався на здійснення перерахунку пені за програмою "Законодавство" версія 2.8.6 та на положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.05.2012 року (судді: Андреєва Е.І. -головуючий, Ліпчанська Н.В., Мацюра П.Ф.) рішення місцевого господарського суду скасовано частково в частині стягнення пені; резолютивну частину рішення викладено в редакції, за якою з відповідача на користь позивача стягнуто 416826,10 грн. основного боргу, 67320 грн. штрафу, 9682,92 грн. судового збору; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Суд апеляційної інстанції виходив з невідповідності передбаченої контрактом пені за прострочення поставки товару приписам частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України щодо застосування пені тільки за прострочення грошових зобов'язань.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Хлібінвестбуд" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постанову у даній справі в частині відмови у стягненні пені, постановити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, а саме: всупереч вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції не навів мотивів та положень законодавства для зменшення розміру нарахованої до стягнення пені, не врахував, що положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не застосовуються до негрошових зобов'язань; суд апеляційної інстанції неправильно застосував приписи статей 193, 217, 230, 231 Господарського кодексу України, статті 549 Цивільного кодексу України та дійшов помилкових правових висновків щодо неможливості застосування відповідальності у вигляді пені у негрошових зобов'язаннях.

Відповідач у судовому засіданні заперечив доводи касаційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 28.03.2011 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" (покупець) та Селянським (фермерським) господарством "Ініра" (продавець) було укладено контракт на поставку зерна майбутнього врожаю № МУ-0205, відповідно до пункту 1.1. якого продавець зобов'язався в порядку та на умовах цього контракту у визначений сторонами строк передати покупцю у власність наступний товар: найменування товару - пшениця 3 класу; ДСТУ - 3768-2010; одиниця виміру - тонни; кількість - 400,000; ціна одиниці товару без ПДВ, грн. - 1402,50; ПДВ, грн. -280,50; ціна одиниці товару з ПДВ, грн. - 1683,00; загальна вартість товару з ПДВ, грн. - 673 200,00.

За пунктами 1.2.-1.2.1. контракту період поставки товару - до 15.09.2011 року; поставка вважається здійсненою в момент підписання акта приймання-передавання товару на базисі поставки відповідно до умов контракту.

Також відповідно до пункту 3.1 контракту покупець протягом 3 робочих днів з моменту вступу в силу договору застави, передбаченого п. 2.2. контракту, зобов'язався перерахувати кошти (авансовий платіж) на поточний рахунок продавця в розмірі 50 % від вартості контракту, передбаченого у пункті 1.5. цього контракту, за вирахуванням суми, передбаченої п. 3.1.1. контракту (покупець утримує 3,70 % від суми контракту, передбаченої пунктом 1.5. контракту для сплати страхового платежу у порядку, передбаченому пунктом 4.5. контракту).

Пунктом 3.3. сторони визначили, що остаточний розрахунок у розмірі 30% від вартості поставленої партії товару здійснюється покупцем протягом 15 (п'ятнадцяти) робочих днів з моменту отримання покупцем документів, передбачених пунктом 2.3. контракту. Остаточний розрахунок за поставлений товар покупець здійснює за мінімальними інтервенційними цінами, затвердженими центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики, чинними на дату такого розрахунку, виходячи з обсягу поставленого товару.

Пунктом 4.4. контракту сторонами було визначено, що у разі невиконання продавцем своїх зобов'язань або за наявності очевидних підстав у покупця вважати, що він не виконає своїх зобов'язань у встановлений строк або виконає їх не в повному обсязі, покупець має право зупинити виконання своїх зобов'язань (в тому числі передбачені пунктами 3.2.-3.3. контракту), відмовитися від їх виконання частково або в повному обсязі. В такому випадку продавець зобов'язаний повернути покупцю все отримане за цим контрактом протягом 10 днів з моменту такого встановлення, що підтверджується листом-вимогою покупця.

За пунктом 5.3. контракту у разі виконання покупцем пункту 3.1. та невиконання продавцем пункту 1.1. контракту з продавця стягується пеня у розмірі 0,2% вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 10 % вартості контракту.

Господарськими судами встановлено, а сторонами не заперечувалось, що на виконання умов контракту покупець перерахував 471 240,00 грн., що становить 70% вартості контракту: 01.04.2011 року платіжним дорученням № 890 від 29.03.2011 року на поточний рахунок продавця перераховано авансовий платіж у розмірі 311 691,60 грн. (50 % від вартості контракту за вирахуванням страхового платежу, що становить 3,70 % від вартості контракту); 29.03.2011 року платіжним дорученням № 726 від 29.03.2011 року на рахунок страховика (третя особа) перераховано страховий платіж за договором комплексного страхування майбутнього врожаю с/г культур № 11/1113295/1505/11 від 21.03.2011 року у розмірі 24 908,40 грн. (3,70% від вартості контракту); 27.05.2011 року платіжним дорученням № 2839 від 27.05.2011 року на поточний рахунок продавця перераховано наступний платіж за контрактом у розмірі 134 640,00 грн. (20 % від вартості контракту).

Натомість продавець свої зобов'язання за контрактом виконав частково, передавши 19.09.2011 року на ДП ДПЗКУ Врадіївський елеватор товар (пшениця 3 класу) у кількості 13,912 тонн на загальну суму 23 413,90 грн., що підтверджується складською квитанцією № 1407 від 19.09.2011 року та актом приймання-передачі.

Покупець у відповідності до пункту 4.4. контракту надіслав на адресу продавця лист-вимогу (вих. № 1654/12, фіскальним чеком № 2853 та описом вкладення до нього), повідомивши про необхідність повернення коштів у розмірі 447826,10 грн., перерахованих на виконання контракту; з повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що даний лист продавець отримав, однак повернув кошти лише у розмірі 31 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 14.12.2011 року, 16.12.2011 року, 28.12.2011 року, 11.01.2012 року.

Оскільки відповідач не повернув 416826,10 грн. сплачених коштів, позивач просить стягнути в судовому порядку дані кошти, а також стягнути 171683,73 грн. пені та 67320,00 грн. штрафу за прострочення поставки за період, наведений у розрахунку.

Судами визнано доведеними належним доказами обставини справи щодо порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань, а відтак обґрунтованими позовні вимоги щодо застосування правових наслідків такого порушення.

Згідно з частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, в тому числі з договорів.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, інших вимог, що звичайно ставляться; невиконання або неналежне виконання зобов'язання спричиняє настання правових наслідків, встановлених договором або законом.

За статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У випадку порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

За статтею 265 Господарського кодексу України, статтею 712 Цивільного кодексу України правовідносини за договором поставки передбачають існування у продавця (постачальника) товару зобов'язання передати товар покупцю у встановлений строк, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити за нього певну грошову суму; за частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або випливає з характеру спірних правовідносин.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу; за частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, господарські суди відповідно до повно та достовірно встановлених обставин справи та наведених положень законодавства дійшли законних та обґрунтованих висновків щодо задоволення вимог позивача в частині стягнення 416 826,10 грн. перерахованих за товар коштів та стягнення штрафу за порушення зобов'язання; судові рішення в даній частині не оспорюються.

Однак, розглядаючи позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені за прострочення виконання зобов'язання з поставки товару, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою співвідношення права сторін договору врегулювати правовідносини за цим договором на власний розсуд та обов'язковості положень актів цивільного законодавства щодо умов договору, що викладено в частині 3 статті 6 Цивільного Кодексу України, та належність спірних правовідносин до відносини у сфері господарювання між суб'єктами господарювання, які регулюються нормами Господарського кодексу України.

Так, сторони в договорі вправі відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в актах прямо зазначено про неможливість відступити від їх положень, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті правовідносин між сторонами.

Також до господарських правовідносин сторін застосовуються приписи частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, де зазначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відтак можливість визначення сторонами у господарських правовідносинах в якості договірної відповідальності та стягнення пені за порушення умов виконання іншого, ніж грошове, зобов'язання відповідає наведеним положенням Господарського кодексу України та не суперечить положенням частини 3 статті 549 Цивільного Кодексу України.

Відмова у стягненні пені, передбаченої умовою договору, що недійсною у встановленому порядку не визнавалась, суперечить також статті 204 Цивільного кодексу України.

Також судова колегія погоджується з доводами касаційної скарги, що, всупереч статті 84 Господарського процесуального кодексу України, рішення місцевого господарського суду не містить правового обґрунтування та мотивів, з яких було зменшено нараховану позивачем пеню, при цьому судом встановлено порушення відповідачем зобов'язання та не спростовано визначений позивачем розмір пені та період її нарахування; Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", на який є посилання у рішенні, не застосовується до негрошових зобов'язань.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, однак не застосували норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а відтак їх висновки щодо наслідків розгляду даної справи в частині відмови у стягненні пені не є законними та обґрунтованими.

За результатами розгляду касаційної скарги касаційна інстанція має право змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції.

За таких обставин постанову апеляційної інстанції, прийняту з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права та процесуального права слід скасувати та змінити рішення суду першої інстанції відповідно до встановлених ним обставин справи, задовольнивши позовні вимоги повністю.

Частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України про розподіл господарських витрат, зокрема, передбачено, що витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Пунктом 11 статті 111 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Касаційна інстанція встановила, що відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України у даному випадку сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" судовий збір при подачі касаційної скарги підлягає стягненню на його користь з Селянського (фермерського) господарства "Ініра" в сумі 1716,84 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 111 5 , 111 7 , пунктом 5 статті 111 9 , статтею 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31.05.2012 року у справі № 5016/210/2012(17/22) Господарського суду Миколаївської області скасувати.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.04.2012 року змінити.

Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.04.2012 року наступним чином:

" 1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Ініра" (56400, Миколаївська обл., Доманівський район, смт. Доманівка, вул. Леніна, 41, ідентифікаційний код 31299221) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, ідентифікаційний код 3307354) 416826,10грн. (чотириста шістнадцять тисяч вісімсот двадцять шість грн. 10 коп.) суму основного боргу, 171683,73 грн. (сто сімдесят одну тисячу шістсот вісімдесят три грн. 73коп.)- суму пені, 67320,00 грн. (шістдесят сім тисяч триста двадцять грн. 00 коп.) - штрафу, 10 400,00 грн. (десять тисяч чотириста грн. 00 коп.) судового збору."

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Ініра" (56400, Миколаївська обл., Доманівський район, смт. Доманівка, вул. Леніна, 41, ідентифікаційний код 31299221) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, ідентифікаційний код 3307354) 1716,84грн. судового збору за перегляд касаційної скарги у справі №5016/210/2012(17/22) Господарського суду Миколаївської області.

Доручити Господарському суду Миколаївської області видати наказ.

Головуючий Л. Рогач

Судді С. Бакуліна

К. Грейц