Постанова

від 30.08.2012 по справі 12/125б

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

14.08.2012 р. справа №12/125б

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівМартюхіна Н.О. Азарова З.П., Склярук О.І. за участю представників: від скаржника ОСОБА_4 -за довіреністю ОСОБА_5 -за довіреністю від кредитора ТОВ «ЛСТК»:ОСОБА_6 -за довіреністю від боржника:не з'явився розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль»в особі Луганської обласної дирекції, м. Луганськ на ухвалу господарського суду Луганської області від 25.06.2012 року у справі№12/125б за заявою кредитораПриватного підприємства «Будинок», м. Луганськ доПриватного акціонерного товариства «Луганськспецтехкомплект», м. Луганськ За участю кредиторів 1. ОСОБА_10, м. Луганськ 2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганська спеціалізована торгівельна компанія», м. Луганськ пробанкрутство ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Луганської області від 25.06.2012р. по справі №12/125б було визнано додаткові грошові вимоги кредитора ПП «Бідинок»в сумі 852989,43грн. (4 черга), решту вимог відхилено; визнано грошові вимоги кредитора ОСОБА_10 в сумі 3408684,96грн., в тому числі: 2753000,00грн. основного боргу (4 черга задоволення); 398175,00грн. інфляційних витрат (4 черга); 114517,15грн. 3% річних (4 черга) та 142992,81грн. пені (6 черга); здійснено заміну кредитора ТОВ «Мебельное агенство»за заявленими грошовими вимогами в сумі 2107245,66грн. його правонаступником за договором відступлення права вимоги №20120202/1 від 02 лютого 2012 року ТОВ «Луганська спеціалізована торгівельна компанія»; визнано грошові вимоги кредитора ТОВ «Луганська спеціалізована торгівельна компанія»в сумі 11402528,24грн. (4 черга); продовжено строк процедури розпорядження майном боржника та повноважень розпорядника майна Бугулян О.А. на 3 місяці -до 02.09.2012р.; зобов'язано розпорядника майна включити визнані судом вимоги до реєстру вимог кредиторів та надати суду на затвердження реєстр вимог кредиторів ПАТ «Луганськспецтехкомплект».

Публічне акціонерне товариство «Райфайзен Банк Аваль»в особі Луганської обласної дирекції, м. Луганськ з прийнятою ухвалою не згодне та подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Луганської області від 25.06.2012р. у справі №12/125б, відхилити грошові вимоги ПП «Будинок»у розмірі 852989,43грн., ОСОБА_10 в розмірі 3408684,96грн. та ТОВ «Луганська спеціалізована торгівельна компанія»в розмірі 11402528,24грн., як необґрунтовані та недоведені; зобов'язати розпорядника майна ПАТ «Луганськспецтехкомплект»- арбітражного керуючого Бугулян О.А. виключити з реєстру вимог кредиторів грошові вимоги ПП «Будинок» у розмірі 852989,43грн., ОСОБА_10 в розмірі 3408684,96грн. та ТОВ «Луганська спеціалізована торгівельна компанія»в розмірі 11402528,24грн.

В підтвердження доводів апелянт посилається на те, що господарським судом Луганської області невірно витлумачені вимоги ст. 51 ГПК України, які регулюють порядок відправлення документів поштою, а також фактично проігноровані вимоги, що містяться у положеннях Інструкції з діловодства в господарських судах України, що в свою чергу призвело до ігнорування вимог ч. 1 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», якою встановлений тридцятиденний термін на подачу заяви з вимогами до боржника та до порушення вимог ч. 2 ст. 14 вказаного Закону, якою чітко встановлено, що тридцятиденний термін є граничним та поновленню не підлягає, а вимоги, які заявлені після його спливу, вважаються погашеними та судом не розглядаються.

Щодо задоволення грошових вимог ПП «Будинок»скаржник вважає, що кредитором не надані, а судом першої інстанції не досліджені усі необхідні докази, що б підтверджували сам факт існування та розмір грошових вимог ПП «Будинок»до боржника в сумі 852989,43грн. Зокрема, кредитором не були надані товаротранспортні накладні, що б підтверджували сам факт поставки товару за договором купівлі-продажу №ОБ-10-20091201/7 від 01.12.2009р. Вказав на той факт, що ПП «Будинок», згідно додатку 2.9. до акту №293/23/01242366 від 19.05.2011р., складеного Луганською міжрайонною ДПІ в м. Луганську, взагалі не значиться у реєстрі суб'єктів господарювання. Також, посилався на те, що судом не було обґрунтовано зменшення вимоги ПП «Будинок»на 5149,58грн.

Щодо задоволення грошових вимог ОСОБА_10, скаржник посилався на те, що господарський суд Луганської області, не встановивши правової підстави, терміни виконання та суму заборгованості за кожним окремим договором позики, незаконно визнав фактично не доведені грошові вимоги ОСОБА_10 в розмірі 3408684,96грн. та включив їх до реєстру вимог кредиторів. Звернувши увагу на те, що деякі суми платежів здійснювались боржником одразу за декількома договорами позики, однак ОСОБА_10 не надано розрахунку залишку заборгованості за кожним окремим договором позики та не надано обґрунтованого розрахунку сум погашення заборгованості за кожним окремим договором позики, що свідчить про не доведення фактичного залишку заборгованості боржника в цілому та за кожним договором позики.

Що стосується задоволення грошових вимог ТОВ «Луганська спеціалізована компанія»скаржник зазначив наступне: кредитором не надано жодної товаротранспортної накладної, яка б підтверджувала факт поставки кредитором товару на склад боржника та жодної довіреності суворої звітності, що підтверджувало б факт отримання товару боржником за договором купівлі-продажу №ОБ-10-20080624/1 від 24.06.2008р.; на жодній із наданих кредитором видаткових-накладних (в графі «отримав») не має печатки боржника, а є лише підпис невідомих фізичних осіб; вважає, що кредитор не довів, а суд не обґрунтував визначену суму часткового погашення боржником заборгованості за договором купівлі-продажу №ОБ-10-20080624/1 від 24.06.2008р., що призвело до необґрунтованого визначення залишку суми заборгованості за договором; суд без жодного доказу та обґрунтування з боку кредитора дійшов висновку, що заборгованість за договором оренди №ОБ-10-20081016/1 від 16.10.2008р. згодом була погашена; кредитором не були надані, а судом першої інстанції не були досліджені оригінали документів, на підставі яких кредитор обґрунтовує свої грошові вимоги; вважає, що кредитором взагалі не надано доказів надання послуг з перевезення робітників легковими автомобілями саме за договором №ОБ-10-20061206/7 від 06.12.2006р.; необґрунтовано визнані, фактично не доведені грошові вимоги, що нібито виникли на підставі договору відступлення права вимоги №ОБ-10-20101221/1 від 21.12.2010р.; з наданих кредитором документів неможливо встановити, який саме обсяг робіт було здійснено за договором надання послуг№ОБ-10-20101019/2 від 19.10.2010р., ані в договорі, ані в акті виконаних робіт не зазначено вартість кожної окремо наданої послуги, також не було надано детального розрахунку заборгованості за вказаним договором, як і не надано податкових накладних, через що встановити наявність та розмір заборгованості є неможливим; судом першої інстанції були необґрунтовано визнані фактично недоведені грошові вимоги кредитора за виданими простими векселями на загальну суму 6327000,00грн., що нібито виникли на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів №Б-43/ПР-10/1 від 26.05.2010р. та №Б-43/ПР-10/2 від 07.06.2010р. з огляду на те, що сторони зазначені в преамбулі договору не відповідають сторонам, що підписали його, що свідчить про те, що волевиявлення сторін фактично не відповідає умовам договору та згідно з ст. ст. 203, 215 ЦК України, такий договір є недійсним; також, вказував на те, що судом не була дослідження правова підстава на виконання самого договору купівлі-продажу цінних паперів; не було надано доказів того, що ПП «Міромаркет-07»та ПП «КФ «Парадігма»взагалі є векселедержателем та не надано документів на підтвердження наявності будь-яких господарсько-правових договірних правовідносин між зазначеною фірмою та боржником; вказав на те, що ПП «Міромаркет-07»та ПП «КФ «Парадігма»згідно витягу є ЄДР не знаходиться за юридичною адресою та підприємство було анульовано. Вказане свідчить про фіктивність фірм ПП «Міромаркет-07»та ПП «КФ «Парадігма», що здійснювали незаконні оборудки у сфері господарських правовідносин. На підставі чого вищезазначені правовідносини фактично не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Зазначив, що згідно балансів АТ «Луганськспецтехкомплект»станом на 01.01.2011р. та станом на 01.04.2011р. наданих банку видно, що згідно бухгалтерського обліку боржника, ним були видані векселі лише на загальну суму 1159 тис. грн. ( за зобов'язаннями з ПП»Будинок»). Крім того, згідно документальної планової виїзної перевірки боржника Ленінською МДПІ в м. Луганську з питань дотримання вимог податкового обліку, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009р. по 31.12.2010р., за результатами якої було складено акт, додатком до якого встановлений реєстр векселі, які обліковуються станом на 01.07.2011р., серед яких обліковуються векселі лише на суму 1159 тис. грн.; що стосується грошових вимог ТОВ «Луганська спеціалізована компанія»на суму 2107245,66грн., які виникли на підставі договору відступлення права вимоги №20120202/1 від 02.02.2012р., скаржник обґрунтовує ти, що не були досліджені оригінали документів, на підставі яких кредитор обґрунтовує свої вимоги, також, вказує на те, що згідно документальної планової виїзної перевірки боржника Ленінською МДПІ в м. Луганську з питань дотримання вимог податкового обліку, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009р. по 31.12.2010р., встановлено, що ПП «ТПФ «Ультра Брайт»є фіктивним підприємством. До того ж, зазначеним актом встановлена фіктивність договорів купівлі-продажу №ДГ-01-07-09-05 від 01.06.2009р. та №ОБ-10-20091012/2 від 2.10.2009р. за якими були укладені договори відступлення права вимоги по яким ПП «ТПФ «Ультра Брайт»було стороною договору. Крім того, згідно даних ДПС ПП «ТПФ «Ультра Брайт»було анульовано, відтак на момент укладання договору відступлення права вимоги дане підприємство вже не було зареєстровано, як платник податків та не мало право здійснювати будь-яку господарську діяльність; Скаржник зазначив, що по договорам №ОБ-10-20090526/3 від 26.05.2009р., №ДГ-01-07-09-05/СН-222-20090601/4 від 01.07.2009р. та №ОБ-10-20091012/2 від 12.10.2009р. суду не було надано жодної товарнотранспортної накладної, жодної довіреності суворої звітності, податкової накладної; судом залишено поза увагою той факт, що кредитором замість договору купівлі-продажу№ДГ-01-07-09-05/СН-222-20090601/4 від 01.07.2009р. та специфікації до нього надано копію договору №ДГ-01-07-09-05 від 01.06.2009р. та специфікації до нього; судом необгрутновано залишено без уваги той факт, що специфікація від 14.10.2009р. на суму 220681,19грн. не може розглядатись як доказ уладання та виконання договору купівлі-продажу №БО-10-20091012/2 від 12.10.2009р., оскільки в ззначеній специфікації відсутнє будь-яке посилання на договір купівлі-продажу № БО-10-20091012/2 від 12.10.2009р.

Ухвалою від 19.07.2012р. апеляційна скарга була прийнята до провадження Донецьким апеляційним господарським судом.

В судове засідання з'явились представники скаржника, які наполягали на задоволенні апеляційної скаргу у повному обсязі з підстав викладених у останній.

Представник кредитора - Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганська спеціалізована торгівельна компанія»проти задоволення апеляційної скарги заперечує надавши відзив та додаток до відзиву на апеляційну скаргу.

Кредитор -Приватне підприємство «Будинок», явку свого представника у судове засідання не забезпечив, але надав відзив на апеляційну скаргу, яким просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та ухвалу залишити без змін.

Представник боржника у судові засідання апеляційної інстанції не з'явився. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце проведення судового засідання сторін по справі було повідомлено належним чином. Явка сторін у судові засідання апеляційної інстанції не була визнана обов'язковою.

Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами частини 2 цієї статті передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Приватне підприємство "Будинок" звернувся до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Луганськспецтехкомплект", посилаючись на неможливість останнього погасити борг у сумі 451 700 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 27.12.2010 порушено провадження у справі про банкрутство боржника Приватного акціонерного товариства "Луганськспецтехкомплект", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою від 20.06.2011 визнано грошові вимоги кредитора Приватного підприємства "Будинок" до боржника в сумі 451 700 грн. 00 коп.; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Бугулян Олену Анатоліївну. Цією ж ухвалою суд зобов'язав ініціюючого кредитора - Приватне підприємство "Будинок", опублікувати, в 10-денний строк, за свій рахунок, оголошення про порушення справи про банкрутство боржника - Приватного акціонерного товариства "Луганськспецтехкомплект" - в офіційному друкованому органі Верховної Ради України або Кабінету Міністрів України (газети "Голос України" або "Урядовий Кур'єр"), із зазначенням у ньому відомостей, передбачених п. 5 ст. 11 Закону; примірник газети з надрукованим оголошенням надати суду та розпоряднику майна.

26 липня 2011 року в газеті "Голос України" № 134 (5134) було опубліковано оголошення; встановлений ст. 14 Закону про банкрутство граничний строк звернення кредиторів з грошовими вимогами до боржника сплинув 25 серпня 2011 року.

Протягом встановленого строку з грошовими вимогами до боржника звернулися конкурсні кредитори.

З матеріалів справи вбачається, що розпорядником майна спільно з боржником, визнано грошові вимоги наступних кредиторів: ТОВ «Мебельне агентство»у розмірі - 2 107 566,66 грн.; ОСОБА_10 у розмірі - 3 409 005,96 грн.; ПП «Будинок»у розмірі - 858 460,01 грн.; ТОВ «Луганська спеціалізована торгівельна компанія»у розмірі - 6 327 321,00 грн., на загальну суму - 12 702 353,63 грн. Зазначені вимоги були внесені до реєстру вимог кредиторів, як безспірні та судом за суттю не розглядалися.

За ухвалою від 10.05.2012 судом були визнані грошові вимоги: кредитора Луганської міської ради частково в сумі 41 701 грн. 56 коп., решту вимог - відхилено; кредитора ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Луганської обласної дирекції у сумі 11 963 679,75 грн. і зобов'язано розпорядника майна Бугулян О.А. включити визнані судом вимоги до реєстру вимог кредиторів (третя черга і перша черга відповідно).

Розпорядником майна також внесені до реєстру як безспірні вимоги забезпеченого кредитора - ПАТ "Ерсте Банк" в сумі 6 685 984,52 грн. основного боргу (1 черга).

Ініціюючий кредитор Приватне підприємство "Будинок" звернувся з додатковими грошовими вимогами до боржника в сумі 858 139, 01 грн., посилаючись на те, що крім визнаних судом ухвалою від 20.06.2011 грошових вимог в сумі 451 700,00 грн., у боржника перед кредитором існують зобов'язання за договором купівлі-продажу № ОБ-10-20091201/7 від 01.12.2009, укладеному між кредитором та боржником, а також зобов'язання по сплаті ще за двома векселями. Так, сума заборгованості боржника перед кредитором за товари, поставлені згідно умов договору купівлі-продажу № ОБ-10-20091201/7 від 01.12.2009 станом на 30.06.2010 складала 1167 079,12 грн. 01.07.2010 боржник частково розрахувався з кредитором, за зобов'язаннями, що виникли з вищевказаного договору шляхом передачі трьох простих векселів, а саме: серії АА №1747280, на суму 450 000,00 гривень; серії АА № 1747281, на суму 350 000,00 гривень; серії АА № 1747282, на суму 358 600,00 гривень, на загальну суму 1 158 600,00 (один мільйон сто п'ятдесят вісім тисяч шістсот гривень 00 копійок). Векселедержателем вказаних векселів до сьогодні є кредитор; розрахунок за виданими векселями боржником не здійснено. Таким чином, додаткові зобов'язання боржника з погашення виданих векселів складають 1 158 600,00 - 450 000,00 = 708 600,00 грн. Залишок заборгованості боржника перед кредитором за зобов'язаннями за товари, поставлені згідно умов договору купівлі-продажу № ОБ-10-20091201/7 від 01.12.2009, після проведення розрахунку векселями, станом на 02.07.2010, склав: 1 167 079,12 -1158 600,00 = 8 479,12 грн. За період з 02.07.2010 по 27.12.2010 заборгованість боржника перед кредитором за отримані товари збільшилась на 141 059,89 грн. Відповідно, загальна заборгованість боржника перед кредитором по сплаті за отримані товари, на день порушення справи про банкрутство, складає 149 539,01 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов праильного висновку щодо визнання додаткових грошових вимог ПП «Будинок»у сумі 852989,43грн. з огляду на наступне.

Додатковою угодою № 1 від 29.06.2010 ініціюючий кредитор та боржник внесли зміни до пункту 4.2 договору купівлі-продажу № ОБ-10-20091201/7 від 01.12.2009, в якому передбачили право покупця ПАТ "Луганськспецтехкомплект" здійснити розрахунок за отриманий товар з продавцем -ПП "Будинок" -шляхом передачі простого векселя, який емітований як покупцем, так і третіми особами.

Актом приймання - передачі цінних паперів від 02.07.2010 сторони засвідчили факт передачі ПАТ "Луганськспецтехкомплект" на користь ПП "Будинок" трьох векселів, в тому числі серії АА №1747281 від 01.07.2010 на суму 350 000,00 грн. та серії АА №1747282 від 01.07.2010 на суму 358 600,00 грн.; оригіналі вищезазначених векселів залучені до матеріалів справи.

Таким чином додаткові грошові вимоги ініціюючого кредитора за вексельними зобов'язаннями боржника в сумі 708 600,00 грн. повністю підтверджуються матеріалами справи та є обґрунтованими.

На вимогу суду кредитор надав первинні документи на підтвердження проведення господарської операції за договором купівлі-продажу № ОБ-10-20091201/7 від 01.12.2009р. - видаткові накладні, податкові накладні, довіреності на отримання товарно -матеріальних цінностей - які залучені до матеріалів справи, а саме за період з 01.12.2009р. по 30.06.2010р. видаткові накладні: БУ-0000138 від 14.02.2009р., БУ-0000142 від 21.12.2009р., БУ-0000149 від 25.12.2009р., БУ-0000007 від 15.01.2010р., БУ-0000008 від 15.01.2010р., БУ-0000046 від 15.03.2010р., БУ-0000066 від 31.03.2010р., БУ-0000067 від 31.03.2010р., БУ-0000068 від 31.03.2010р., БУ-0000114 від 30.04.2010 р., БУ-0000115 від 30.04.2010р., БУ-0000130 від 13.05.2010 р., БУ-0000131 від 13.05.2010 р., БУ-0000135 від 17.05.2010р., БУ-0000137 від 18.05.2010 р., БУ-0000140 від 19.05.2010 р., БУ-0000146 від 25.05.2010р., БУ-0000159 від 04.06.2010 р., БУ-0000164 від 07.06.2010 р., БУ-0000177 від 15.06.2010р., БУ-0000181 від 22.06.2010 р., БУ-0000139 від 30.06.2010 р., БУ-0000191 від 30.06.2010р.

За період з 30.06.2010р. по 27.12.2010р.: БУ-0000200 від 08.07.2010р., БУ-0000205 від 08.07.2010р., БУ-0000208 від 08.07.2010р., БУ-0000220 від 16.07.2010р. БУ-0000225 від 20.07.2010р., БУ-0000229 від 26.07.2010р., БУ-0000235 від 28.07.2010р., БУ-0000246 від 09.08.2010р., БУ-0000255 від 16.08.2010р., БУ-0000213 від 17.08.2010р., БУ-0000270 від 25.08.2010р., БУ-0000280 від 01.09.2010р., БУ-0000284 від 06.09.2010р., БУ-0000289 від 06.09.2010р., БУ-0000315 від 22.09.2010р. БУ-0000325 від 28.09.2010р. БУ-0000336 від 06.10.2010р., БУ-0000351 від 20.10.2010р., БУ-0000387 від 15.11.2010р. БУ-0000394 від 02.12.2010р., БУ-0000410 від 02.12.2010р., БУ-0000421 від 06.12.2010р. БУ-0000437 від 21.12.2010р.

Суд також вказує на те, що данні додатку 2.9. до акту документальної планової виїзної перевірки Боржника з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009р. по 31.12.2010р. №293/23/01242366 від 19.05.2011р. не можуть бути доказом необґрунтованості додаткових вимог Кредитора в зв'язку з тим, що ні Податковим кодексом України, ні Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, що затверджений наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. N984, зареєстрований Міністерством юстиції України 12.01.2011 р. за N 34/18772, не встановлено обов'язок податкових органів складати будь-який реєстр суб'єктів господарювання, з якими суб'єкт господарювання, відносно якого проводиться перевірка, перебував у господарських відносинах.

Підставою для звернення кредитора з заявою з додатковими грошовими вимогами до боржника є оформлені між ними первинні документи при цьому правовідносини, пов'язані з укладенням та виконанням цивільно-правових угод є за своєю суттю цивільно-правовими та мають зовсім інший ніж податкові (публічно-правові) відносини предмет регулювання.

В судовому порядку, договори купівлі-продажу між Приватним підприємством «Будинок»та Приватним акціонерним товариством «Луганськспецтехкомплект»не дійсними чи нікчемними не визнані безтоварність чи фіктивність зазначених поставок судом не встановлена.

Господарські операції з постачання та зобов'язання по сплаті оформлені та підтверджені належними первинними документами, які мають первинне значення для формування податкового та бухгалтерського обліку, ніж документальні перевірки податкового органу.

У зв'язку з вищевикладеним, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав додаткові грошові вимоги ініціюючого кредитора ПП "Будинок" в сумі 852 989, 43 грн., а решту вимог - відхилив.

ОСОБА_10 звернувся з грошовими вимогами до боржника Приватного акціонерного товариства "Луганськспецтехкомплект" у розмірі 3 408 684,96 грн., які складаються з: 2 753 000,00 грн. основного боргу, 142 992,81 грн. заборгованості щодо сплати пені, 398 175,00 грн. інфляційних втрат та 114 517,15 грн. 3% річних.

В обґрунтування заявлених вимог кредитор посилається на те, що відповідно до укладених між кредитором і боржником договорів: ОБ-10-20081201 від 01.12.2008, ОБ-10-20090105/1 від 05.01.2009, ОБ-10-20090105/2 від 05.01.2009, ОБ-10-20090401 від 01.04.2009, ОБ-10-20090701/1 від 01.07.2009, ОБ-10-20090701 від 01.07.2009, ОБ-10-20091102/2 від 02.11.2009, ОБ-10-20091230/1 від 30.12.2009, ОБ-10-20100630/1 від 30.06.2010 (далі - Договори) кредитор зобов'язувався передати боржнику у власність грошові кошти у розмірах та у строки передбачені у договорах, а боржник зобов'язувався повернути отримані кошти в обумовлені строки. Зі свого боку кредитор виконав зобов'язання, а саме перерахував на поточний рахунок Боржника грошові кошти згідно наступних платіжних доручень: № 24001 від 01.12.2008 у сумі 1 175 000,00 грн.; № 24002 від 05.01.2009 у сумі 340 000,00 грн.; № 262001447872 від 05.01.2009 у сумі 1 070 000,00 грн.; № 24001 від 01.04.2009 у сумі 300 000,00 грн.; № 24001 від 01.07.2009 у сумі 1 125 000,00 грн.; № 24002 від 01.07.2009 у сумі 165 000,00 грн.; № 01 від 27.11.2009 у сумі 100 000,00 грн.; № 24001 від 30.12.2009 у сумі 300 000,00 грн.; № 24001 від 30.06.2010 у сумі 200 000,00 грн., на загальну суму 4 775 000,00грн. Але боржник свої зобов'язання по поверненню отриманих грошових коштів не виконав у повному обсязі, повернувши грошові кошти частково у розмірі 2 022 000,00 грн., у зв'язку з чим станом на день порушення справи про банкрутство, а саме 27.12.2010, за боржником рахувалася заборгованість у розмірі 2 753 000,00 грн. Оскільки при виконанні умов вищевказаних договорів боржник допустив прострочення виконання своїх зобов'язань, йому, на підставі ст. 625 ЦК України, нарахована сума інфляційних втрат у розмірі 398 175,00 грн. та 3% річних за час прострочення у розмірі 114 517,15 грн. Згідно пунктів 3.2. вищезазначених Договорів, у разі прострочення повернення отриманих грошових коштів Боржник повинен сплатити кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від несвоєчасно поверненої суми, за кожен день прострочення. На цій підставі, з врахуванням положень п. 1. ч. 2 ст. 258 ЦК України, боржнику нарахована пеня у розмірі 142 992,81 грн.

Дослідивши подану заяву та додатково представлені документи, оцінивши у сукупності доводи сторін, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо обґрунтованості грошових вимог ОСОБА_10 в первинно заявленій сумі (з врахуванням відсутності у кредиторів по справах про банкрутство права збільшувати грошові вимоги в силу пересічного строку за ст. 14 Закону про банкрутство) - 3 408 684,96 грн. з огляду на наступне.

На виконання ухвали господарського суду Луганської області у справі 12/125б від 02.04.2012 надав документальні докази часткового погашення боржником суми позик за договорами ОБ-10-20081201 від 01.12.2008, ОБ-10-20090105/1 від 05.01.2009, ОБ-10-20090105/2 від 05.01.2009, ОБ-10-20081201 від 01.12.2008, а саме виписка з рахунку за 29 та 30 грудня 2008, 31 березня 2009 року, 30 червня 2009 року та 01 липня 2009. Відповідно до зазначених виписок боржником було повернуто кредитору:

- за договорам ОБ-10-20081201 від 01.12.2008 - 29 грудня 2008 року - 95 000,00 грн., 30 грудня 2008 року - 96 000,00 грн. та 241 000,00 грн., а всього - 432 000,00 грн.;

- за договором ОБ-10-20090105/1 від 05.01.2009 - 31 березня 2009 року - 300 000,00 грн., 01 липня 2009 року за платіжним дорученням №1103 - 40 000,00 грн., а всього - 340 000,00 грн.;

- за договором ОБ-10-20090105/2 від 05.01.2009 - 30 червня 2009 року 1 000 000,00 грн.; 01 липня 2009 року за платіжним дорученням №1103 - 70 000,00 грн., а всього - 1 070 000,00 грн.;

- за договором ОБ-10-20090401 від 01.04.2009р. - ЗО червня 2009 року за платіжним дорученням 1104 - 120 000,00 грн., 01 липня 2009 року за платіжним дорученням №1103 - 55 000,00 грн., а всього -180 000,00 грн.

Таким чином, боржником несвоєчасно виконано зобов'язання за договорами ОБ-10-20090105/1 від 05.01.2009, ОБ-10-20090105/2 від 05.01.2009, частково виконані зобов'язання за договорами ОБ-10-20081201 від 01.12.2008, ОБ-10-20081201 від 01.12.2008 та невиконане зобов'язання за договорами ОБ-10-20090701/1 від 01.07.2009, ОБ-10-20090701 від 01.07.2009, ОБ-10-20091102/2 від 02.11.2009, ОБ-10-20091230/1 від 30.12.2009, ОБ-10-20100630/1 від 30.06.2010.

На вимогу суду ОСОБА_10 надав належний розрахунок пені за прострочення зобов'язань з повернення грошових коштів, розрахунок розміру суми боргу та інфляційних втрат з урахуванням встановленого індексу інфляції та розрахунок 3% річних від простроченої суми з зазначенням календарного періоду їх нарахування окремо за кожним договором.

Розрахунок пені за прострочення зобов'язань з повернення грошових коштів здійснювався з урахуванням вимог п. 1 ч. 2. ст. 258 ЦК України, відповідно до якої до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік, тому розрахунок здійснено починаючи з 25.08.2010, тобто пеня нарахована не більш ніж за рік до дня звернення до суду із заявою про визнання кредитором.

Оскільки правовідносини між кредитором та боржником виникли не у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, до спірних правовідносин взагалі не застосовуються положення Господарського кодексу України, та зокрема п. 6 ст. 232 щодо припинення нарахування пені за неналежне виконання боржником грошових зобов'язань за вищезазначеними договорами позики через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

З урахуванням зазначеного, загальна сума пені, нарахована за невиконання грошових зобов'язань, склала 142 992,81 грн.

Розрахунок розміру інфляційних втрат проведений згідно з "Рекомендаціями відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", викладеними у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997; загальна сума інфляційних втрат за всіма договорами становить 398 175,00 грн.

При здійсненні розрахунку 3% річних, відповідно з приписами ст. 625 Цивільного кодексу України, за кожним договором окремо, як наполягав банк, загальна сума нарахувань за всіма договорами збільшилась у порівнянні з сумою, вказаною у розрахунку доданому до заяви про визнання грошових вимог до Боржника, та склала 114 578,22 грн.

Враховуючи те, що у кредиторів по справах про банкрутство відсутнє право збільшувати грошові вимоги, суд пешої інстанції обґрунтовано визнав вимоги кредитора в цій частині в первинно заявленій сумі -114 517,15 грн.

ТОВ "Мебельное агентство" у встановлений ст. 14 Закону про банкрутство строк заявлені грошові вимоги до боржника в сумі 2 107 245, 66 грн.

08.06.2012р. до суду першої інстанції кредитор ТОВ "Луганська спеціалізована торгівельна компанія" подав заяву №19 від 06.08.2012, якою просив суд здійснити заміну кредитора у справі №12/125б Товариства з обмеженою відповідальністю "Мебельное агентство" на товариство з обмеженою відповідальністю "Луганська спеціалізована торгівельна компанія" з грошовими вимогами до приватного акціонерного товариства "Луганськепецтехкомплект" у розмірі 2 107 245,66 грн.; зобов'язати розпорядника майна Приватного акціонерного товариства "Луганськспецтехкомплект" Бугулян О.А. включити грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Луганська спеціалізована торгівельна компанія" в сумі 2 107 245,66 грн. до реєстру вимог кредиторів.

В обґрунтування заявленого клопотання кредитор посилався на те, що 02 лютого 2012 року між кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мебельное агентство" було укладено Договір відступлення прав вимоги №20120202/1.

Згідно з умовами зазначеного договору ТОВ "Мебельное агентство" передало кредитору свої права вимоги виконання зобов'язань за договорами купівлі-продажу №ОБ-10-20090526/3 від 26 травня 2009 року, №ДГ-01-07-09-05/СН-222-20090601/4 від 01 липня 2009 року та №ОБ-10-20091012/2 від 12 жовтня 2009 року, укладеними між приватним підприємством "Торгово-посередницька фірма "Ультра Брайт" та боржником (копії договорів додаються).

Виконання зазначених договорів підтверджується відповідними видатковими накладними (копії видаткових накладних додаються). Право вимоги за зазначеними договорами належало ТОВ "Мебельное агентство" на підставі договору відступлення прав вимоги №ОБ-10-20101224/1 від 24 грудня 2010 року.

У пункті 1.1. Договору встановлено, що кредитор отримує право вимоги від боржника належного виконання зобов'язань з уплати 2 107 245,66 грн. Розрахунок боржником за вказаними договорами купівлі-продажу до цього часу не здійснено.

Статтею 204 Цивільного Кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір про відступлення права вимоги №20120202/1 від 02 лютого 2012 у визначеному законом порядку недійсним не визнано, а, відтак, діє презумпція його правомірності.

У пункті 51 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 "Про судову практику в справах про банкрутство" №15 зазначено, що статтею 512 Цивільного кодексу України встановлено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, в тому числі й грошовому.

Законом не передбачено заборони на перехід прав кредиторів за грошовими зобов'язаннями до іншої особи у провадженні у справі про банкрутство. Тому арбітражні керуючі мають вносити до реєстру відомості про заміну кредиторів за грошовими зобов'язаннями у разі переходу їх права вимоги відповідно до правил Цивільного кодексу України, а господарські суди - зобов'язувати арбітражних керуючих вносити відповідні зміни до реєстру в разі оскарження необґрунтованої відмови арбітражних керуючих у внесенні відомостей про заміну кредитора.

Особа, до якої перейшли права кредитора під час провадження у справі про банкрутство, отримує статус учасника провадження відповідно до абзацу двадцять другого ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Заміна кредитора не впливає на права та обов'язки боржника і не потребує його згоди, якщо така згода не передбачена договором або законом.

У зв'язку з вищевикладеним суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив клопотання ТОВ "Луганська спеціалізована торгівельна компанія" та здійснив заміну кредитора Товариство з обмеженою відповідальністю "Мебельное агентство" його правонаступником за договором відступлення прав вимоги №20120202/1 від 02 лютого 2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Луганська спеціалізована торгівельна компанія".

Що стосується грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганська спеціалізована торгівельна компанія»суд зазначає наступне.

25.08.2011 (згідно надпису представника, 26.08.2011 - згідно штампу суду) конкурсний кредитор ТОВ «ЛСТК»звернувся до суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника в сумі 9 684 706,55 грн.

Донецьким апеляційним господарським судом в судовому засіданні 14.08.2012 року було досліджено оригінал заяви про визнання грошових вимог в сумі 9684706,55грн. на якій міститься відмітка господарського суду Луганської області про прийняття зазначеної заяви саме 25.08.2012р., таким чином заявник звернувся саме 25.08.2012р. про що є відмітка суду, а ні 26.08.2012р., як наполягає скаржник.

В ухвалі від 02.04.2012, що набула законної сили зазначено, що суд вважає заяви з грошовими вимогами до боржника, які надійшли від ТОВ "Мебельное агентство", ОСОБА_10, ПП "Будинок" та ТОВ "Луганська спеціалізована торгівельна компанія", які здані до канцелярії суду 25.08.2011, такими, що подані у встановлений ст. 14 Закону про банкрутство строк.

Як вбачається із матеріалів справи, первісно заявлені ТОВ «ЛСТК»кредиторські вимоги в сумі 389 423,97 грн. за договором оренди № ОБ-10-20081016/1 від 16.10.2008 р., були фактично погашені боржником. Посилання на вищезазначений договір оренди в заяві про визнання грошових вимог було у зв'язку з тим, що в актах звіряння відображалися усі господарські операції здійснені між кредитором та боржником за певний проміжок часу. Але після проведення аналізу взаємовідносин між кредитором та боржником за договором оренди № ОБ-10-20081016/1 від 16.10.2008 р. було з'ясовано, що фактично заборгованість по ньому відсутня. Саме на цю суму кредитором, у подальшому, були зменшені грошові вимоги до боржника.

У пояснені від 08.06.2012 № 18 кредитор уточнив суму грошових вимог, та зазначив що вона складає 9 295 282,58 грн. та складається з грошових вимог кредитора до боржника: за договором купівлі-продажу № ОБ-10-20080624/1 від 24.06.2008 р. в сумі 2 322 886,56 грн.; за договором відступлення права вимоги № ОБ-10-20100930/1 від 30.09.2010р. в сумі 302 196,02 грн.; за договором відступлення права вимоги № ОБ-10-20101221/1 від 21.12.2010 р. в сумі 343 200,00 грн.; за виданими простими векселями, а саме: серія АА № 1747278 та серія АА № 1747279 в сумі 855 000,00 грн.; за виданими простими векселями, а саме: серія АА № 1747267, серія АА № 1747268, серія АА № 1747269, серія АА № 1747270, серія АА № 1747271, серія АА № 1747272, серія АА № 1747273, серія АА № 1747274, серія АА № 1747275, серія АА № 1747276, серія АА № 1747277 в сумі 5 472 000,00 грн.

Крім того, кредитором була подана заява від 06.08.2012 № 19, за якою він фактично просить визнати грошові вимоги до боржника в сумі 2 107 245,66 грн. за договором відступлення прав вимоги від 02.02.2012 № 20120202/1.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно відхилив грошові вимоги в сумі 389 423 грн. 97 коп. за договором оренди № ОБ-10-20081016/1 від 16.10.2008 р., первісно заявлені кредитором - ТОВ «ЛСТК».

Як вбачається із свідоцтва серії А 01 № 749157 (а.с. 6, т. 1 «грошові вимоги») про державну реєстрацію юридичної особи -Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганська спеціалізована торгівельна компанія»було зареєстровано, як суб'єкт підприємницької діяльності, Виконавчим комітетом Луганської міської ради 29.07.1997 року, про що зроблений запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців за № 1 382 145 0000 018217.

Відповідно до п. 1.1 Статуту ТОВ «ЛСТК»(а.с. 8-9, т. 1 «грошові вимоги»), затвердженого загальними зборами учасників та зареєстрованого Державним реєстратором Виконавчого комітету Луганської міської ради 25.02.2011 за № 1 382 145 0000 018217, Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганська спеціалізована торгівельна компанія»створено у наслідок реорганізації шляхом перетворення Закритого акціонерного товариства «Промресурс», зареєстрованого у Виконавчому комітеті Луганської міської ради 29.07.1997 року, реєстраційний № 180/8310, ідентифікаційний код 24845765.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганська спеціалізована торгівельна компанія»є правонаступником всіх прав та обов'язків Закритого акціонерного товариства «Промресурс».

Що стосується грошових вимог в сумі 2 322 886,56 грн. за договором купівлі-продажу №ОБ-10-20080624/1 від 24.06.2008 р. суд зазначає наступне.

24.06.2008 між Закритим акціонерним товариством «Промресурс», правонаступником якого є кредитор, та ЗАТ «ЛСТК»був укладений договір № ОБ-10-20080624/1 від 24.06.2008 р., за умовами якого кредитор здійснював поставку товару у асортименті, кількості та за цінами відповідно до специфікацій, наведеними у додатках до цього договору, а боржник зобов'язався приймати товар та сплачувати за нього грошові кошти. Цей договір діяв до 31.12.2009 року, за додатковою угодою від 12.01.2009 № 1 строк дії договору був продовжений сторонами до 31.12.2010 (дата порушення провадження у справі -27.12.2010).

До матеріалів справи кредитором надані специфікації - додатки до договору № ОБ-10-20080624/1 від 24.06.2008 р. з № 1 до № 213 на поставку товару.

За час з дати укладання договору до 27.12.2010 - дати введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, тобто до моменту порушення провадження у справі про банкрутство №12/125б, сторонами, на виконання умов договору, було здійснено: поставку товару у 2008 році на загальну суму 3 875 173,29 грн. - сплачено за товар у 2008 році на суму 4 275 100,00 грн., що підтверджується видатковими накладними за 2008 рік: №ПР-0000051 від 07.07.08р., №ПР-0000053 від 21.07.08р., №ПР-0000054 від 23.07.08р., №ПР-0000060 від 21.08.08р., №ПР-0000063 від 05.09.08р., №ПР-0000066 від 12.09.08р., №ПР-0000067 від 17.09.08 р., №ПР-0000074 від 23.09.08р., №ПР-0000076 від 25.09.08р., №ПР-0000077 від 25.09.08р., №ПР-0000083 від 01.10.08р., №ПР-0000084 від 01.10.08р., №ПР-0000086 від 01.10.08р., №ПР-0000090 від 01.10.08р., №ПР-0000078 від 02.10.08р., №ПР-0000082 від 02.10.08р., №ПР-0000088 від 02.10.08р., №ПР-0000087 від 03.10.08р., №ПР-0000079 від 06.10.08р., №ПР-0000089 від 06.10.08р., №ПР-0000091 від 07.10.08р., №ПР-0000092 від 08.10.08р., №ПР-0000093 від 14.10.08р., №ПР-0000080 від 17.10.08р., №ПР-0000081 від 17.10.08р., №ПР-0000095 від 05.11.08р., №ПР-0000094 від 06.11.08р., №ПР-0000105 від 10.11.08р., №ПР-0000106 від 19.11.08р., №ПР-0000107 від 24.11.08р., №ПР-0000098 від 26.11.08р., №ПР-0000103 від 28.11.08р.

поставку товару у 2009 році на загальну суму 640 913,51 грн. - сплачено за товар у 2009 році на суму 618 227,70 грн., що підтверджується видатковими накладними за 2009 рік: №ПР-0000001 від 20.01.09р.; №ПР-0000002 від 05.02.09р.; №ПР-0000003 від 25.02.09р.; №ПР-0000023 від 01.04.09р.; №ПР-0000035 від 19.05.09р.; №ПР-0000036 від 19.05.09р.; №ПР-0000043 від 21.05.09р.; №ПР-0000045 від 22.05.09р.; №ПР-0000053 від 01.06.09р.; №ПР-0000057 від 04.06.09р.; №ПР-0000061 від 09.06.09р.; №ПР-0000063 від 12.06.09р.; №ПР-0000065 від 15.06.09р.; №ПР-0000066 від 16.06.09р.; №ПР- 0000067 від 17.06.09р.; №ПР-0000068 та №ПР-0000069 від 17.06.09р.; №ПР-0000070 та №ПР-0000071 від 18.06.09р.; №ПР-0000072 та №ПР-0000073 від 22.06.09р.; №ПР-0000075 від 25.06.09р.; №ПР-0000084 від 30.06.09р.; №ПР-0000089 від 01.07.09р.; №ПР-0000093 від 02.07.09р.; №ПР-0000094 від 03.07.09р.; №ПР-0000101 від 07.07.09р.; №ПР-0000103 від 08.07.09р.; №ПР-0000106 від 09.07.09р.; №ПР-0000109 від 10.07.09р.; №ПР-0000111 від 15.07.09р.; №ПР-0000112 від 16.07.09р.; №ПР-0000113 від 17.07.09р.; №ПР-0000114 та №ПР-0000115 від 20.07.09р.; №ПР-0000116 від 21.07.09р.; №ПР-0000117 від 23.07.09р.; №ПР-0000118 від 28.07.09р.; №ПР-0000119 та №ПР-0000120 від 29.07.09р.; №ПР-0000121 від 30.07.09р.; №ПР-0000122, №ПР-0000123 та №ПР-0000125 усі від 31.07.09р.; №ПР-0000126, №ПР-0000127, №ПР-00000128, №ПР-0000129 усі від 03.08.09р.; №ПР-0000130 від 04.08.09р.; №ПР-0000131 від 05.08.09р.; №ПР-0000134 від 07.08.09р.; №ПР-0000136 та №ПР-00000137 від 11.08.09р.; №ПР-0000138 від 19.08.09р.; №ПР-0000139 та №ПР-00000140 від 21.08.09р.; №ПР-0000141, №ПР-00000142 та №ПР-00000143 від 26.08.09р.; №ПР-0000151 від 02.09.09р.; №ПР-0000152 від 04.09.09р.; №ПР-0000154 від 08.09.09р.; №ПР-0000155 та №ПР-00000156 від 09.09.09р.; №ПР-0000157 та №ПР-00000158 від 10.09.09р.; №ПР-0000160 від 15.09.09р.;№ПР-0000161 від 17.09.09р.; №ПР-0000163 від 21.09.09р.; №ПР-0000164 від 22.09.09р.; №ПР-0000168 від 24.09.09р.; №ПР-0000172 від 26.09.09р.; №ПР-0000173 та №ПР-0000174 від 28.09.09р.; №ПР-0000178 від 29.09.09р.; №ПР-0000181 від 30.09.09р.; №ПР-0000182 від 01.10.09р.; №ПР-0000184 від 02.10.09р.; №ПР-0000185, №ПР-0000186 та №ПР-0000187 усі від 05.10.09р.; №ПР-0000188 від 06.10.09р.; №ПР-0000189 від 07.10.09р.; №ПР-0000190 та №ПР-0000191 від 10.10.09р.; №ПР-0000192 та №ПР-0000193 від 12.10.09р.; №ПР-0000194 від 14.10.09р.; №ПР-0000196 від 21.10.09р.; №ПР-0000197 від 23.10.09р.; №ПР-0000198 та №ПР-0000199 від 24.10.09р.; №ПР-0000200 та №ПР-0000201 від 29.10.09р.; №ПР-0000202 від 31.10.09р.; №ПР-0000203, №ПР-0000204 та №ПР-0000205 від 02.11.09р.; №ПР-0000206 від 03.11.09р.; №ПР-0000207 від 04.11.09р.; №ПР-0000208 від 06.11.09р.; №ПР-0000209 від 09.11.09р.; №ПР-0000210 від 12.11.09р.; №ПР-0000211 та №ПР-0000212 від 12.11.09р.; №ПР-0000213 від 14.11.09р.; №ПР-0000214 та №ПР-0000215 від 16.11.09р.; №ПР-0000216, №ПР-0000217 та №ПР-0000218 від 19.11.09р.; №ПР-0000219 від 23.11.09р.; №ПР-0000222 від 26.11.09р.; №ПР-0000224 та №ПР-0000231 від 01.12.09р.; №ПР-0000223 від 03.12.09р.; №ПР-0000227 від 14.12.09р.; №ПР-0000228 від 21.12.09р.; №ПР-0000229 від 22.12.09р.; №ПР-0000230 від 23.12.09р.

поставку товару у 2010 році на загальну суму 356 127,18 грн. - сплачено за товар у 2010 році на суму 374 228,00 грн., що підтверджується видатковими накладними за 2010 рік: №ПР-0000003 від 12.01.10р., №ПР-0000005 від 19.01.10р., №ПР-0000006 від 29.01.10р., №ПР-0000007 від 01.02.10р., №ПР-0000010 від 03.02.10р., №ПР-0000011 від 15.02.10р., №ПР-0000022 від 04.03.10р., №ПР-0000012 від 10.03.10р., №ПР-0000013 від 10.03.10р., №ПР-0000021 від 10.03.10р., №ПР-0000014 від 12.03.10р., №ПР-0000019 від 15.03.10р., №ПР-0000020 від 16.03.10р., №ПР-0000017 від 31.03.10р., №ПР-0000018 від 06.04.10р., №ПР-0000024 від 13.04.10р., №ПР-0000025 від 13.04.10р., №ПР-0000026 від 15.04.10р., №ПР-0000027 від 16.04.10р., №ПР-0000028 від 16.04.10р., №ПР-0000029 від 20.04.10р., №ПР-0000030 від 23.04.10р., №ПР-0000033 від 27.05.10р., №ПР-0000034 від 01.06.10р., №ПР-0000035 від 08.06.10р., №ПР-0000036 від 09.06.10р., №ПР-0000038 від 10.06.10р., №ПР-0000039 від 11.06.10р., №ПР-0000040 від 11.06.10р., №ПР-0000042 від 17.06.10р., №ПР-0000043 від 17.06.10р., №ПР-0000044 від 17.06.10р., №ПР-0000046 від 21.06.10р., №ПР-0000047 від 23.06.10р., №ПР-0000050 від 25.06.10р., №ПР-0000051 від 29.06.10р., №ПР-0000053 від 02.07.10р., №ПР-0000054 від 08.07.10р., №ПР-0000055 від 08.07.10р., №ПР-0000056 від 09.07.10р., №ПР-0000057 від 13.07.10р., №ПР-0000059 від 17.07.10р., №ПР-0000060 від 20.07.10р., №ПР-0000061 від 27.07.10р., №ПР-0000062 від 20.08.10р., №ПР-0000063 від 28.08.10р., №ПР-0000065 від 21.09.10р., №ПР-0000066 від 24.09.10р., №ПР-0000067 від 27.09.10р., №ПР-0000068 від 29.09.10р., №ПР-0000069 від 04.10.10р., №ПР-0000070 від 06.10.10р., №ПР-0000071 від 06.10.10р., №ПР-0000072 від 06.10.10р., №ПР-0000073 від 18.10.10р., №ПР-0000074 від 20.10.10р., №ПР-0000075 від 22.11.10р., №ПР-0000076 від 01.12.10р., №ПР-0000077 від 25.12.10р., №ПР-0000078 від 27.12.10р.

У підтвердження проведення операцій кредитором також надані: податкові накладні за 2008-2010 роки та банківські виписки за 2008-2010 роки.

Таким чином, кредитором було здійснено постачання товару боржнику на загальну суму: 3 875 173,29 + 640 913,51 + 356 127,18 = 4 872 213,98 грн.

Перераховано боржником на поточні рахунки кредитора, в розрахунок за отримані товари, грошові кошти: 4 275 100,00 + 618 227,70 + 374 228,00 = 5 267 345,70 грн.

Проте, частина із зазначених коштів, а саме 2 718 018,28 грн. на підставі письмової угоди, укладеної між кредитором та боржником 12 лютого 2010 року, про зміну призначення платежу у платіжних документах, була зарахована в погашення заборгованості боржника перед кредитором за договором № ОБ-10-20030103/11 від 03.01.2003р. З урахуванням зазначеного, фактична сума грошових коштів перерахованих боржником кредитору в оплату за товар, отриманий за договором № ОБ-10-20080624/1 від 24.06.2008 р., склала:

5 267 345,70 грн. - 2 718 018,28 грн. = 2 549 327,42 грн.

Відповідно до викладеного, заборгованість боржника перед кредитором за договором № ОБ-10-20080624/1 від 24.06.2008 р. складає:

4 872 213,98 - (5 267 345,70 - 2 718 018,28) = 2 322 886,56 грн.

Кредитором також надані акти звіряння розрахунків за договором № ОБ-10-20080624/1 від 24.06.2008р.: від 31.12.2009 № ЛС-000570, від 30.09.2010 № ЛС-000227, від 27.12.2010р. № ЛС-0000354.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

За своєю правовою природою договір від 24.06.2008 р. № ОБ-10-20080624/1 є договором поставки, тому спірні відносини, регулюються главою 30 розділом 1 Господарського кодексу України та главою 54 розділом 1 Цивільного кодексу України (ч. 6 ст. 265 ГК України).

Згідно з приписами статті 265 Господарського Кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки, згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на викладене та п. 3.2 договору від 24.06.2008 р. № ОБ-10-20080624/1, яким передбачено, що товар, який відвантажується кредитором повинен супроводжуватися наступними документами: видатковою накладною, податковою накладною, сертифікатом якості або копією сертифіката якості, виданими виготовлювачем товару, суд дійшов висновку, що кредитором був виконаний обов'язок із поставки товару, що підтверджується специфікаціями до договору, видатковими і податковими накладними. Наявність сертифікатів якості на товар судом не досліджується через відсутність спору щодо якості поставленого товару. Відтак виникнення зобов'язання у боржника оплатити поставлений товар підтверджений кредитором належними доказами у справі.

Що стосується доводів банку щодо ненадання кредитором довіреностей та товарно - транспортних накладних на отримання товару, суд не приймає їх до уваги, оскільки вважає, що наданих кредитором первинних документів достатньо для підтвердження здійснення поставки товару за договором. У даному випадку суд не повинен з'ясовувати стосунки сторін договору щодо перевезення товару та персональних осіб, що його отримували.

Доводи банку, що з наданих документів, що підтверджують оплату, не зрозуміло, що оплата здійснювалася саме за зазначеним договором, не приймаються судом до уваги, оскільки у виписках банку чітко зазначено найменування контрагента, дату проведення операції, суму та призначення платежу, яке зазвичай відповідає призначенню платежу у платіжному дорученні.

Кредитором надані витребувані судом документи: розрахунок загальної суми грошових вимог, розшифровки господарських операцій за договором купівлі-продажу від 24.06.2008р. № ОБ-10-20080624/1 за 2008, 2009, 2010 (до 27.12.2010) роки.

Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованими та документально підтвердженими вимоги кредитора в сумі 2 322 886,56 грн. за договором купівлі-продажу № ОБ-10-20080624/1 від 24.06.2008 р. та визнає їх в повному обсязі.

Що стосується грошових вимог: в сумі 302 196 грн. 02 коп. за договором відступлення права вимоги № ОБ-10-20100930/1 від 30.09.2010р. та в сумі 343 200 грн. 00 коп. за договором відступлення права вимоги № ОБ-10-20101221/1 від 21.12.2010 р. суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до договору відступлення права вимоги № ОБ-10-20100930/1 від 30 вересня 2010 року, укладеного між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_16 (далі - ФОП ОСОБА_16) та ЗАТ «Промресурс», правонаступником якого є кредитор у справі, ФОП ОСОБА_16 передав кредитору свої права вимоги виконання зобов'язань за договором № ОБ-10-20061206/7 від 06 грудня 2006 р., укладеним між ФОП ОСОБА_10 та ЗАТ «Луганськспецтехкомплект», боржником у справі, на надання послуг з перевезення працівників легковими автомобілями в сумі 302 196 грн. 02 коп. (залучений до матеріалів справи.

За основним договором № ОБ-10-20061206/7 від 06 грудня 2006 р., укладеним між ФОП ОСОБА_16 та ЗАТ «Луганськспецтехкомплект», боржником у справі, ФОП ОСОБА_16 зобов'язався надати послуги з перевезення працівників боржника легковим автомобільним транспортом, а боржник оплатити ці послуги.

Відповідно до п. 3.3 договору від 06 грудня 2006 р. № ОБ-10-20061206/7 сторони визначили документами, що підтверджують надання виконавцем замовнику послуг є акти приймання - здавання послуг, які підписуються сторонами.

У підтвердження надання послуг за цим договором, кредитором надані підписані сторонами акти здавання - приймання робіт: від 31.08.2008 № ПА -0000009 на суму 45 646 грн. 20 коп., від 30.09.2008 № ПА-0000010 на суму 42 408 грн. 00 коп.; від 31.10.2008 № ПА-0000011 на суму 43 252 грн. 00 коп.; від 30.11.2008 № ПА-0000012 на суму 33 913 грн. 80 коп.; від 31.12.2008 № ПА-0000013 на суму 46 216 грн. 80 коп.; від 31.01.2009 № ПА-0000001 на суму 34 605 грн. 00 коп.; від 28.02.2009 № ПА-0000003 на суму 42 676 грн. 20 коп.; від 31.03.2009 № ПА-0000004 на суму 40 654 грн. 80 коп. (копії залучені до матеріалів справи, а с. 95 -102, т. 5 «кредиторські вимоги»), на загальну суму 329 373 грн. 00 коп.

Згідно умов договору відступлення права вимоги № ОБ-10-20101221/1 від 21 грудня 2010 року, укладеного між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_17 (далі - ФОП ОСОБА_17.) та ЗАТ «Промресурс», правонаступником якого є кредитор у справі, ФОП ОСОБА_17, передав кредитору свої права вимоги виконання зобов'язань за договором надання послуг № ОБ-10-20101019/2 від 19 жовтня 2010р., укладеним між ФОП ОСОБА_17 та ЗАТ «Луганськспецтехкомплект», боржником у справі, на надання послуг із розробки дизайну сайту, проведення його налаштування і наповнення інформацією, а також проведення технічного обслуговування і діагностики комп'ютерної техніки, у загальній сумі 343 200 грн. 00 коп.

За основним договором № ОБ-10-20101019/2 від 19 жовтня 2010р., укладеним між ФОП ОСОБА_17 та ЗАТ «Луганськспецтехкомплект», боржником у справі, ФОП ОСОБА_17 зобов'язався за замовленням боржника розробити дизайну сайту АТ «ЛСТК», провести його налаштування і наповнення інформацією, а також провести діагностику і технічне обслуговування комп'ютерної техніки, що належить боржнику, а боржник прийняти і оплатити виконані роботи.

На підтвердження виконання договору надання послуг № ОБ-10-20101019/2 від 19 жовтня 2010р. кредитором наданий акт приймання-здавання наданих послуг від 07.12.2010р. (а с. 105, т. 5 «кредиторські вимоги»), підписання якого передбачено п. 3.3 цього договору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До того ж така заміна здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦКУ). При цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Як встановлено ч. 1 ст. 517 ЦКУ, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Тобто, відступлення права вимоги являє собою договірну передачу вимог первісного кредитора (цедента) новому кредиторові (цесіонарію).

Таким чином, у даних випадках, для виконання умов договору уступки вимоги первісний кредитор має передати новому кредитору: договір, на підставі якого виникли зобов'язання (копії залучені до матеріалів справи); документи, що підтверджують виконання цього договору - акти приймання-здавання наданих послуг (копії залучені до матеріалів справи); повідомлення боржнику про заміну особи у зобов'язанні -у даних випадках не вимагається, оскільки договори відступлення права вимоги: № ОБ-10-20100930/1 від 30 вересня 2010 року та № ОБ-10-20101221/1 від 21 грудня 2010 року є трьохсторонніми (підписаними первісним, новим кредиторами і боржником) та їх п. 3 чітко визначено, що первісний кредитор зобов'язаний повідомити боржника -ЗАТ «Луганськспецтехкомплект»про відступлення права вимоги шляхом підписання цього договору.

Як, вже зазначалося судом вище, ч. 1 ст. 517 ЦКУ встановлено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

У даному випадку первинною документацією, що підтверджує надання послуг за договорами є саме акти приймання - здавання виконаних робіт, оскільки містять відомості про відповідні господарські операції та підтверджують факт їх здійснення.

Заявки ж на надання послуг за договором надання послуг перевезення робітників легковими автомобілями № ОБ-10-20061206/7 від 06.12.2006 р. підтверджують лише намір здійснити певну дію (перевезення робітників), але не підтверджують факт його здійснення, тому суд не вважає їх належними доказами у справі.

За наявності актів здавання -приймання виконаних робіт та через відсутність заперечень по сумам заборгованості у кредитора та боржника, суд не вбачає необхідності витребування додаткової первинної документації за договорами.

Суд апеляційної інстанції також не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо відсутності розрахунків заборгованості за договором надання послуг перевезення робітників легковими автомобілями № ОБ-10-20061206/7 від 06.12.2006 р. та за договором надання послуг № ОБ-10-20101019/2 від 19.10.2010 р. та складання актів прийому-передачі виконаних робіт на підставі іншого договору, а саме № ОБ-1020061206, оскільки розрахунок боргу не є первинним документом, який підтверджує безспірність вимог кредитора до боржника. Крім того, ані сума боргу, ані прийняття виконання договору не заперечується кредитором -ТОВ «ЛСТК»та боржником.

З урахуванням викладеного, суд вважає обґрунтованими та документально підтвердженими грошові вимоги кредитора - ТОВ «ЛСТК»: в сумі 302 196 грн. 02 коп. за договором відступлення права вимоги № ОБ-10-20100930/1 від 30.09.2010р. та в сумі 343 200 грн. 00 коп. за договором відступлення права вимоги № ОБ-10-20101221/1 від 21.12.2010 р.

Що стосується грошових вимог в сумі 855 000,00 грн. за виданими простими векселями серії АА № 1747278 та серії АА № 1747279 та грошових вимог в сумі 5 472 000,00 грн. за виданими простими векселями: серії АА № 1747267, серії АА № 1747268, серії АА № 1747269, серії АА № 1747270, серії АА № 1747271, серії АА № 1747272, серії АА № 1747273, серії АА № 1747274, серії АА № 1747275, серії АА № 1747276, серії АА № 1747277 суд вказує на наступне.

Зазначені прості векселі були придбані Кредитором, із залученням АБ «Укркоммунбанк», що має ліцензію на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів, за договорами на виконання (купівля-продаж цінних паперів), копії яких разом із актами приймання - передавання цінних паперів залучені кредитором до матеріалів справи (а.с. 27 - 31, т. 1 «кредиторські вимоги»).

26.05.2010 між ЗАТ «Промресурс», правонаступником якого є кредитор, в особі АБ «Укркомунбанк»у якого є ліцензія ДКЦПФР на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів (брокерську діяльність) серії АВ № 376863 від 06.11.2007 та Приватним підприємством «Міромаркет -07»був укладений договір № Б-43/ПР-10/1, за яким ПП «Міромаркет -07»зобов'язалося передати кредиторові через АБ «Укркомунбанк»цінні папери -прості векселі: АА № 1747278 номінальною вартістю 400 000 грн. 00 коп. зі строком погашення 20.01.2013 та АА №1747279 номінальною вартістю 455 000 грн. 00 коп. зі строком погашення 20.02.2013, видані ЗАТ «Луганськспецтехкомплект»(боржником у справі), а кредитор сплатити за них обумовлену договором суму. Приймання -передавання цінних паперів було здійснене сторонами 26.05.2010, про що складений відповідний акт. Загальна номінальна вартість цінних паперів, придбаних кредитором за цім договором складає 855 000,00 грн.

07.06.2010 між ЗАТ «Промресурс», правонаступником якого є кредитор, в особі АБ «Укркомунбанк»у якого є ліцензія ДКЦПФР на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів (брокерську діяльність) серії АВ № 376863 від 06.11.2007 та Приватним підприємством «КФ «Парадигма»був укладений договір № Б-43/ПР-10/2, за яким ПП «КФ «Парадигма»зобов'язалося передати кредиторові через АБ «Укркомунбанк»наступні цінні папери - прості векселі: серії АА № 1747267, номінальною вартістю 500 000,00 грн., зі строком погашення 20.04.2012, серії АА № 1747268, номінальною вартістю 500 000,00 грн., зі строком погашення 20.05.2012, серії АА № 1747269, номінальною вартістю 500 000,00 грн., зі строком погашення 20.06.2012, серії АА № 1747270, номінальною вартістю 500 000,00 грн., зі строком погашення 20.07.2012, серії АА № 1747271, номінальною вартістю 500 000,00 грн., зі строком погашення 20.08.2012, серії АА № 1747272, номінальною вартістю 500 000,00 грн., зі строком погашення 20.09.2012, серії АА № 1747273, номінальною вартістю 500 000,00 грн., зі строком погашення 20.10.2012, серії АА № 1747274, номінальною вартістю 500 000,00 грн., зі строком погашення 20.11.2012, серії АА № 1747275, номінальною вартістю 500 000,00 грн., зі строком погашення 20.12.2012, серії АА № 1747276, номінальною вартістю 500 000,00 грн., зі строком погашення 20.01.2013, серії АА № 1747277, номінальною вартістю 472 000,00 грн., зі строком погашення 20.02.2013, загальною номінальною вартістю 5472000,00 грн., видані ЗАТ «Луганськспецтехкомплект»(боржником у справі), а кредитор сплатити за них обумовлену договором суму. Приймання - передавання цінних паперів було здійснене сторонами 07.06.2010, про що складений відповідний акт.

Як вбачається з матеріалів справи, оскільки строк погашення вищезазначених векселів був передбачений у період з 20 квітня 2012 року по 20 лютого 2013 року, тому до дня порушення провадження у справі про банкрутство - 27.12.2010, кредитором векселі до сплати боржнику не виставлялися.

Загальна сума зобов'язань боржника перед кредитором за вищезазначеними простими векселями складає: (855 000 грн. 00 коп. + 5 472 000 грн. 00 коп. = 6 327 000 грн. 00 коп.).

Закон України "Про обіг векселів в Україні" визначає особливості обігу векселів в Україні, який полягає у видачі переказних та простих векселів, здійсненні операцій з векселями та виконанні вексельних зобов'язань у господарській діяльності, відповідно до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та відповідно до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів.

Згідно ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Відповідно до ст. 75 "Уніфікованого закону про переказні та прості векселі" запровадженого Женевською конвенцією 1930 року (ЗУ "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні та прості векселя"): "Простий вексель містить: 1) назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; 2) безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; 3) зазначення строку платежу; 4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; 5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; 6) зазначення дати і місця видачі простого векселя; 7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

У відповідності до ст. 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні", відповідно до ст. 5 якого: "Векселі (переказні і прості) складаються у документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені у бездокументарну форму (знерухомлені)".

Згідно ч. 2 ст. 196 ЦК України документ, який не містить обов'язкових реквізитів цінних паперів і не відповідає формі, встановленій для цінних паперів, не є цінним папером".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" обігом цінних паперів є вчинення правочинів, пов'язаних з переходом прав власності на цінні папери і прав за цінними паперами, за винятком договорів, що укладаються під час розміщення цінних паперів.

Як встановлено ч. 3 ст. 165 Господарського кодексу України операції купівлі-продажу цінних паперів здійснюють їх емітенти, власники, а також торговці цінними паперами - посередники у сфері випуску та обігу цінних паперів. Види та порядок здійснення зазначеної діяльності визначаються цим Кодексом та іншими законами.

Частина 3 статті 359 Господарського кодексу України визначає можливість встановлення спеціальних вимог до угод з цінними паперами, при цьому такі вимоги повинні зазначатися в законі. На сьогоднішній день законами України не встановлено спеціальних вимог, натомість ч. 4 ст. 656 ЦК визначає, що до договору купівлі-продажу цінних паперів застосовуються загальні правила про купівлю-продаж, якщо інше не випливає з їх суті.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

До первинних документів, зокрема належать: акти виконаних робіт, - у даному випадку акти приймання - передавання цінних паперів, оскільки вони містять відомості про відповідні господарські операції та підтверджують факт їх здійснення. Тому доводи банку щодо ненадання кредитором первинної документації за договорами на виконання (купівлю -продаж цінних паперів) не приймаються судом до уваги.

Що стосується доводів банку про недійсність договорів за векселями у відповідності до ст.ст. 203, 215 ЦК України суд зазначає, що зазначені договори не визнані судом у встановленому порядку недійсними за заявою однієї із сторін або заінтересованої особи, їх нікчемність також не встановлена прямо законом, тому приймаються судом як належні докази.

Що стосується ж доводів банку про взаємовідносини кредитора з фіктивними підприємствами, суд зазначає наступне.

Правовідносини, пов'язані з укладенням та виконанням цивільно-правових угод є за своєю суттю цивільно-правовими та мають зовсім інший ніж податкові (публічно-правові) відносини предмет регулювання.

В межах даного спору суд не розглядає господарську операцію по спірній угоді як об'єкт оподаткування у розумінні норм Податкового кодексу України, а відтак, припущення банку щодо фіктивності угоди не містять будь-якої інформації щодо предмета доказування в межах даної справи.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України, відповідно до якої: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 234 ЦК України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивний правочин визнається недійсним судом.

Таким чином, фіктивний правочин завжди укладається умисно і сторони знають заздалегідь, що він не буде виконаний. При цьому, зважаючи на правову природу договору як двостороннього правочину, ознака фіктивності повинна бути властива діям обох сторін правочину, що зазначено у п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".

Суд також зазначає, що данні додатку 2.9. до акту документальної планової виїзної перевірки Боржника з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009р. по 31.12.2010р. №293/23/01242366 від 19.05.2011р. не можуть бути доказом необґрунтованості додаткових вимог Кредитора в зв'язку з тим, що ні Податковим кодексом України, ні Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, що затверджений наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. N984, зареєстрований Міністерством юстиції України 12.01.2011 р. за N 34/18772, не встановлено обов'язок податкових органів складати повний реєстр суб'єктів господарювання, з якими суб'єкт господарювання, відносно якого проводиться перевірка, перебував у господарських відносинах.

З урахуванням викладеного, суд вважає обґрунтованими та документально підтвердженими і визнає повністю грошові вимоги кредитора -ТОВ «ЛСТК»в сумі 855 000,00 грн. за виданими простими векселями серії АА № 1747278 та серії АА № 1747279 та в сумі 5 472 000,00 грн. за виданими простими векселями: серії АА № 1747267, серії АА № 1747268, серії АА № 1747269, серії АА № 1747270, серії АА № 1747271, серії АА № 1747272, серії АА № 1747273, серії АА № 1747274, серії АА № 1747275, серії АА №1747276, серії АА № 1747277.

Що стосується грошових вимог в сумі 2 107 245 грн. 66 коп. за договором відступлення права вимоги від 02.02.2012 № 20120202/1 суд зазначає наступне.

Відповідно до договору відступлення права вимоги від 02 лютого 2012 року №20120202/1, укладеного між кредитором -ТОВ «ЛСТК»та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мебельное агентство", останнє передало кредитору -ТОВ «ЛСТК»свої права вимоги виконання зобов'язань, отримані на підставі договору від 24 грудня 2010 року № ОБ-10-20101224/1, за договорами купівлі-продажу № ОБ-10-20090526/3 від 26 травня 2009 року, № ДГ-01-07-09-05/СН-222-20090601/4 від 01 липня 2009 року та № ОБ-10-20091012/2 від 12 жовтня 2009 року, укладеними між Приватним підприємством "Торгово-посередницька фірма "Ультра Брайт" та боржником.

У пункті 2.1. Договору встановлено, що кредитор отримує право вимоги від боржника належного виконання зобов'язань з уплати 2 107 245,66 грн. Розрахунок боржником за вказаними договорами купівлі-продажу до цього часу не здійснено.

Як вбачається з матеріалів справи, раніше -24 грудня 2010 року між Приватним підприємством "Торгово-посередницька фірма "Ультра Брайт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мебельное агентство" був укладений договір відступлення права вимоги № ОБ-10-20101224/1, за яким передані права вимоги виконання зобов'язань за договорами купівлі-продажу № ОБ-10-20090526/3 від 26 травня 2009 року, № ДГ-01-07-09-05/СН-222-20090601/4 від 01 липня 2009 року та № ОБ-10-20091012/2 від 12 жовтня 2009 року, укладеними між Приватним підприємством "Торгово-посередницька фірма "Ультра Брайт" та боржником.

Відповідно до п. 2.1 договору купівлі -продажу № ОБ-10-20090526/3 від 26 травня 2009 року, укладеного між Приватним підприємством "Торгово-посередницька фірма "Ультра Брайт" та ЗАТ «ЛСТК», ПП ТПФ «Ультра Брайт»зобов'язалося поставити товар боржнику у асортименті, кількості та за цінами у відповідності до специфікацій, а боржник сплатити за поставлений товар.

За п. 3.2 договору сторони домовилися, що відвантажений товар повинен супроводжуватися наступними документами: видатковою накладною, податковою накладною, сертифікатом якості або копією сертифікату якості, виданими виготовлювачем товару.

До матеріалів справи кредитором надані специфікації - додатки до договору № ОБ-10-20090526/3 від 26.05.2009 № 1 від 01.06.2009 на суму 300 483,13 грн., № 2 від 01.06.2009 на суму 168 405,00 грн., № 3 від 01.06.2009 на суму 162 800,45 грн., № 4 від 01.06.2009 на суму 655 407,42 грн., на загальну суму 1 287 096,00 грн.

Поставка товару за договором № ОБ-10-20090526/3 від 26.05.2009 підтверджується видатковою накладною від 02.06.2009 № РН-02-06-09-01 на суму 1 287 096,00 грн., копія якої залучена до матеріалів справи. Оплата за поставлений товар боржником не проводилася.

Відповідно до п. 2.1 договору купівлі -продажу № ДГ-01-07-09-05 від 01 липня 2009 року, укладеного між Приватним підприємством "Торгово-посередницька фірма "Ультра Брайт" та ЗАТ «ЛСТК», ПП ТПФ «Ультра Брайт»зобов'язалося поставити товар боржнику у асортименті, кількості та за цінами у відповідності до специфікацій, а боржник сплатити за поставлений товар.

За п. 3.2 договору сторони домовилися, що відвантажений товар повинен супроводжуватися наступними документами: видатковою накладною, податковою накладною, сертифікатом якості або копією сертифікату якості, виданими виготовлювачем товару.

До матеріалів справи кредитором надана специфікація - додаток до договору № ДГ-01-07-09-05 від 01.07.2009 на суму 599 468,47 грн.

Поставка товару за договором № ДГ-01-07-09-05 від 01.07.2009 підтверджується видатковою накладною від 24.07.2009 № РН-24-07-09-06 на суму 599 468,47 грн., копія якої залучена до матеріалів справи. Оплата за поставлений товар боржником не проводилася.

Відповідно до п. 2.1 договору купівлі -продажу № ОБ-10-20091012/2 від 12 жовтня 2009 року, укладеного між Приватним підприємством "Торгово-посередницька фірма "Ультра Брайт" та ЗАТ «ЛСТК», ПП ТПФ «Ультра Брайт»зобов'язалося поставити товар боржнику у асортименті, кількості та за цінами у відповідності до специфікацій, а боржник сплатити за поставлений товар.

За п. 3.2 договору сторони домовилися, що відвантажений товар повинен супроводжуватися наступними документами: видатковою накладною, податковою накладною, сертифікатом якості або копією сертифікату якості, виданими виготовлювачем товару.

До матеріалів справи кредитором надана специфікація - додаток до договору № ОБ-10-20091012/2 від 12.10.2009 на суму 220 681,19 грн.

Поставка товару за договором № ОБ-10-20091012/2 від 12.10.2009 підтверджується видатковою накладною від 19.10.2009 № РН-19-10-09-09 на суму 220 681,19 грн., копія якої залучена до матеріалів справи. Оплата за поставлений товар боржником не проводилася.

З огляду на викладене, загальна сума боргу боржника перед кредитором за договорами купівлі-продажу № ОБ-10-20090526/3 від 26 травня 2009 року, № ДГ-01-07-09-05/СН-222-20090601/4 від 01 липня 2009 року та № ОБ-10-20091012/2 від 12 жовтня 2009 року складає:

1 287 096,00 грн. + 599 468,47 грн. + 220 681,19 грн. = 2 107 245,66 грн.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

За своєю правовою природою договори № ОБ-10-20090526/3 від 26 травня 2009 року, № ДГ-01-07-09-05/СН-222-20090601/4 від 01 липня 2009 року та № ОБ-10-20091012/2 від 12 жовтня 2009 року є договорами поставки, тому спірні відносини, регулюються главою 30 розділом 1 Господарського кодексу України та главою 54 розділом 1 Цивільного кодексу України (ч. 6 ст. 265 ГК України).

Згідно з приписами статті 265 Господарського Кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки, згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на викладене та пунктів 3.2 договорів № ОБ-10-20090526/3 від 26 травня 2009 року, № ДГ-01-07-09-05/СН-222-20090601/4 від 01 липня 2009 року та № ОБ-10-20091012/2 від 12 жовтня 2009 року, якими передбачено, що товар, який відвантажується кредитором повинен супроводжуватися наступними документами: видатковою накладною, податковою накладною, сертифікатом якості або копією сертифіката якості, виданими виготовлювачем товару, суд дійшов висновку, що кредитором був виконаний обов'язок із поставки товару, що підтверджується специфікаціями до договору і видатковими накладними. Наявність сертифікатів якості на товар судом не досліджується через відсутність спору щодо якості поставленого товару. Відтак виникнення зобов'язання у боржника оплатити поставлений товар підтверджений кредитором належними доказами у справі.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими та документально підтвердженими повністю грошові вимоги ТОВ «ЛСТК»за договорами купівлі-продажу № ОБ-10-20090526/3 від 26 травня 2009 року, № ДГ-01-07-09-05/СН-222-20090601/4 від 01 липня 2009 року та № ОБ-10-20091012/2 від 12 жовтня 2009 року в сумі 2 107 245,66 грн.

Враховуючи вищевикладене судова колегія не вбачає підстав для скасування ухвали господарського суду Луганської області від 25.06.2012р. по справі №12/125б.

Колегія судді Донецького апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що ухвала господарського суду Луганської області від 25.06.2012р. по справі №12/125б винесена відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Луганської обласної дирекції підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Луганської обласної дирекції на ухвалу господарського суду Луганської області від 25.06.2012р. по справі №12/125б залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Луганської області від 25.06.2012р. по справі №12/125б залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом 20 днів.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Судді: З.П. Азарова

О.І. Склярук

Надруковано 8 примірників: 3 -кредиторам; 1 -боржнику; 1- скаржнику; 1 -до справи; 1 -ДАГС; 1 -господарському суду